55. Порядок розрахунку вентиляції

Вентиляція ― процес повітрообміну у виробничих при­міщеннях, який забезпечує нормовані значення параметрів мікроклімату та чистоту повітря.

Системи вентиляції можна умовно класифікувати за такими основними ознаками:

• спосіб організації повітрообміну (природна, механічна та змішана);

• спосіб подачі та видалення повітря (припливна, витяж­на та припливно-витяжна);

• призначення (загальнообмінна та місцева).

Розрахунок вентиляції, а саме – обсягу повітря на вентиляцію, характеризується поняттям кратність повітрообміну (N), яка обчислюється за формулою:

N = L/Vп, годˉ¹

Для сталого процесу загально обмінної вентиляції та виділення у приміщення тих чи інших шкідливостей, необхідна кількість повітря L (м³/год) обчислюється за формулами:

При поглинанні надлишкового тепла:

L=

де Q – кількість надлишкового тепла (Вт); С – питома теплоємність повітря, С = 1 кДж/кг*К; tв – температура повітря, що вилучають, °С; tпов – температура припливного повітря, °С; γ – щільність повітря при даній температурі за н.у. (γ = 1,2 кг/м³)

Визначаємо кількість надлишкового тепла:

а) від тепловіддаючої поверхні

Q1 = F(tп – tн)*(άк – άн), Вт

де άк – коефіцієнт тепловіддачі конвенцією, Вт/м²*К; άн – коефіцієнт тепловіддачі, променевимірювання, Вт/м²*К

Загальний коефіцієнт тепловіддачі визначається за формулою:

ά = (9,3 + 0,06 * tп)*1,16

б) Визначаємо кількість виділеного тепла від маси нагрітої продукції, яка визначається за формулою:

Q2 = М* См*( tм – tприм)/β, Вт

М – маса нагрітої продукції, кг; См – питома теплоємність нагрітої маси, Вт*с/кг*год; tм – температура маси за фактичним заміром, °С; tприм – температура в приміщенні, °С; β – нерівномірність застигання маси (β = 1,4)

Визначаємо кількість вилученого тепла від працюючих електродвигунів за формулою:

Q3 = Ре*1000*(1 – η), Вт

Ре – загальна встановлена потужність електродвигунів, кВт η – ККД електродвигунів (η = 0,58)

Знаходимо загальну кількість надлишкового тепла, що вилучають:

Q = Q1 + Q2 + Q3

При забиранні надлишкової пароподібної вологи:

L=

γ – густина повітря при даній температурі, за нормальних умов γ=1,2 кг/м³; dвод – кількість водяної пари у повітрі, видаленої з приміщення, г/м³; dпс – кількість водяної пари у повітрі, яке поступає у приміщення, г/м³;

Кількість вологи, яка випаровується з поверхні F, розраховується за формулою:

Wнад = F*n*(λ+0,0174*V)*(P1–Р2), кг/год

де F – площа поверхні випаровування води, м²; n – кількість одиниць обладнання з відкритою поверхнею випаровування (n=1); λ – фактор гравітації рухливості навколишнього середовища; V – швидкість руху повітря над витоком випаровування м/с; P1 тиск водяної пари в навколишньому середовищі повітря, мм.рт.ст.; P2 – тиск водяної пари, насиченої повітрям приміщення, мм.рт.ст.

При розбавленні свіжим повітрям шкідливих газів, парів та пилу:

L = W*10/( Кгдк – Кутрим.шк.реч.)

Визначаємо кількість газів, пилу або пари, яка виділяється з апаратури в приміщення цеху за годину за формулою:

W = (Р – Ро)* Vап *η* Кз * ρ/(100* Р0 *τ), кг/год

де Р – робочий тиск в апараті, кг/м²; Р0 – 0,1*10 кг/м² – тиск в приміщенні (цех); Vап – об’єм всієї апаратури і трубопроводів в цеху м³; τ – час, на протязі якого є витік газу, пилу, пари; Кз – коефіцієнт запасу; ρ – щільність пари, пилу, газів, які витікають з апаратури, кг/м³.