13. Оргега-и-Гассет, х. Что такое философия?

У центрі уваги Ортега-і-Гассета стояли соціальні проблеми. У своїх роботах «дегуманізація мистецтва» (1925) і «Повстання мас» (1929) вчений вперше в західній філософії виклав основні принципи доктрини «масового суспільства», під яким він розумів духовну атмосферу, що склалася на Заході в результаті кризи буржуазної демократії, бюрократизації суспільних інститутів, поширення грошово-ринкових відносин на всі форми міжособистісних контактів. Складається система суспільних зв'язків, усередині якої кожна людина відчуває себе статистом, виконавцем ззовні нав'язаної йому ролі, часткою безособового начала - натовпу. Ортега-і-Гассет критикує цю духовну ситуацію, вважаючи її неминучим результатом розв'язання демократичної активності мас і бачить вихід у створенні нової, аристократичної еліти - людей, здатних на довільний «вибір», які керуються тільки безпосереднім «життєвим поривом» (категорія,близька ніцшеанської «волі до влади»). Раціоналізм Ортега-і-Гассет вважає своєрідним інтелектуальним стилем «масового суспільства». Він закликає повернутися до донаукових форм орієнтації в світі, до давньої, ще не розчленованої «любові до мудрості».

14. Печчеї а. Людські якості

«Людські якості» розповідають нам про різні способи поліпшення світу, поліпшення людства. Автор показує нам безліч проблем та варіанти їх вирішення, він розповідає про те, що сам він зробив, що вклав у той світ, вякому ми зараз живемо. Головна думка книги, безумовно, є актуальною донині і, як мені здається, буде актуальна і в далекому майбутньому. Я навіть готованазвати її якимось керівництвом за світовими проблем. Печчеї писав про те, що кожен з нас і сам розуміє. Але не кожен стане так само як і він закликати людство возз'єднатися, щоб загальними зусиллями внести в світ всі ті хороші і позитивні якості, які є в нас, щоб зробити наше життя світлішим, простішим, добрішим.

15. Сковорода г.С. Діалог. Имя ему – потоп зміин

Суть ідеї Сковороди у твори зводиться до дуалізму, адже він говорить про одночасне існування двох начал – Божественного (ідеального) та «Вещественного» матеріального. При цьому Сковорода стверджую, що усе матеріальне у світі є тлінним і його можно легко зруйнувати, від чого ідеальне, тобто дух, думка, образ не постраждає. Він продовжить існувати вічно.

Саме вічність ідеального Сковорода намагається передати у творі.