5.6. Економічне зростання і крива виробничих можливостей
Економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, тобто від АВ до СД (рис. 5.2). т
Приріст кількості та якості ресурсів і вдосконалення технології забезпечує можливість такого переміщення. Повна зайнятість і оптимальний розподіл ресурсів мають суттєве значення для його реалізації.
Крива реальної економічної діяльності, що залежить від дії факторів попиту та пропозиції, буде знаходитися"! всередині площини обмеженої кривою виробничих можливостей.
Рис. 5.2. Крива виробничих можливостей
Разом з тим, крім цих двох груп факторів, при обговоренні проблем економічного зростання основна увага приділяється факторам пропозиції: зміни цін на ресурси; наявність внутрішніх ресурсів (земля, трудові ресурси, капітал), підприємницькі здібності; ціни на імпортні ресурси; зміни продуктивності; зміни економічних, правових нормативів (податки, державне регулювання тощо).
5.7. Джерела економічного зростання
Приріст обсягу виробництва (Q) може бути досягнутий за рахунок приросту праці (L), приросту капіталу (DK),технічних нововведень (ТН).
Відповідно приріст обсягу виробництва за рік визначається внеском кожного фактора виробництва в економічне зростання.
Приріст обсягу виробництва може бути досягнутий за допомогою залучення більшого обсягу ресурсів та продуктивнішого використання їх.
Розглянемо; наприклад, як впливає на реальний ВНП зростання витрат праці.
Реальний ВНП у будь-який час визначається як витрати праці (в чол.-год.), зменшені на продуктивність праці (реальний годинний виробіток в розрахунку на одного робітника).
ВНП = Кількість відроблених чол. – год. х
х Продуктивність праці.
Затрати праці залежать від:
– кількості зайнятих (а вона в свою чергу залежить від кількості населення і відсотка працездатних);
– тривалості робочого тижня (правові фактори, колективні договори).
Продуктивність праці залежить від:
– технічного прогресу (або сукупної продуктивності факторів виробництва, обсягу капіталовкладень, освіти, розміщення трудових ресурсів та ін.).
Таким чином, реальний обсяг виробництва залежить від:
– кількості зайнятих;
– середньої кількості відроблених годин;
– продуктивності праці.
В економічно розвинутих країнах зростання продуктивності праці забезпечується на 70–80% за рахунок технічного прогресу.
Економічний розвиток залежить від економічного зростання (характеру використання продуктивних сил суспільства) і суспільного способу виробництва (еволюції економічної системи).
Найважливішими проблемами теорій економічного зростання є:
– відшукання джерел зростання;
– забезпечення довготривалої стійкості;
– темпи оновлення та структура національного господарства;
– економічні наслідки технічного прогресу;
– підходи до вимірів факторів та результатів. З метою вирішення цих та інших проблем застосовуються моделі економічного зростання.
5.8. Неокласична модель
В основу неокласичної концепції економічного зростання покладено припущення про те, що кожний фактор виробництва “вносить” свою частку у вироблений національний продукт. Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція:
де V–обсяг продукту;
х1 – виробничі фактори (робоча сила, капітал, земля);
– граничний продукт i-го фактору.
Таким чином, відповідно до наведених формул обсяг продукту визначається сумою добутків кожного фактору на його граничний продукт.
Виробнича функція передбачає визначити найбільш доцільні комбінації різних факторів виробництва для досягнення максимального обсягу продукції. Тому виробнича функція може бути використана як аналітичний інструмент при плануванні темпів економічного зростання та інших можливих макроекономічних пропозицій.