Учебные пособия / SlovSPR

В

ВАЛ – ВАЛ. Стрижень, що обертається в опорах і призначений передавати крутильний момент від однієї деталі до іншої. На відміну від осі, яка тільки підтримує деталі, вали працюють одночасно на вигин і кручення.

ВЕ́КТОР (от лат. vectum – везти) – ВЕ́КТОР. В елементарно-геометричному уявленні вектор – це відрізок прямої, що має визначений напрям, який вказується стрілкою на його кінці. Вектор з початком у точці А і кінцем в точці В позначається

AB ; вектор також можна позначити однією малою літерою: a , m . Абсолютна величина

вектора називається модулем і позначається │AB , │m . Два вектори вважаються рівними, якщо вони однакові за довжиною і мають однаковий напрям, (тобто паралельні й орієнтовані в один бік). Вектори, що розташовані на одній прямій або на паралельних прямих, називаються колінеарними. Три та більше векторів, паралельних до однієї площини, називаються компланарними.

ВЕ́НТИЛЬ (нем. Ventil – клапан) – ВЕ́НТИЛЬ. Замикаючий і дроселюючий пристрій, частіше з клапаном тарілчастої форми, для ручного й автоматичного управління надходження рідини, пару або газу по трубопроводу.

ВИД, ВИД ГЛА́ВНЫЙ, ВИД ДОПОЛНИ́ТЕЛЬНЫЙ – ВИД, ВИД ГОЛОВНИ́Й, ВИД

ДОДАТКО́ВИЙ. Зображення оберненої до глядача видимої частини поверхні предмета. Основні види: вид спереду, вид зверху, вид зліва, вид справа, вид знизу, вид ззаду. Вид спереду називають також головним видом (головним зображенням). Це зображення предмета на фронтальній площині проекцій розташовують таким чином, щоб воно давало найбільш повне уявлення про форму і розміри даного предмета при оптимальному використанні поля кресленика. Вид додатковий – це зображення предмета або якоїсь його частини на додатковій площині проекцій. Додаткові види відмічають на кресленику написом, типу «А», а у зв’язаного з додатковим видом зображення предмета повинна бути поставлена стрілка, яка вказує напрям погляду з відповідним позначенням літери.

ВИ́ДИМОСТЬ НА ЧЕРТЕЖЕ́– ВИ́ДИМІСТЬ НА КРЕ́СЛЕНИКУ. Для зручності чи-

тання креслеників застосовується умовність зображення видимих і невидимих ліній. Видимий контур предмета зображується суцільною основною лінією, а невидима частина його в разі необхідності зображується штриховою лінією, яка в 2-3 рази тонша за основну.

ВИНТ – ГВИНТ. Циліндричний або конічний стрижень, що має на одному кінці нарізь. Кріпильні гвинти призначені для рознімного з’єднання деталей, настановні гвинти запобігають відносному переміщенню деталей, ходові гвинти пересувають столи і супорти станків, вантажні гвинти, напр., у домкратах, призначені для підняття важких предметів на невелику висоту. Гвинти для дерева на-

зиваються шурупами. Крім нарізних гвинтів у техніці зустрічаються гвинти іншого призначення: гребні гвинти або повітряні гвинти (пропелери).

Умовне позначення гвинта: Гвинт А. М12×50.58 ГОСТ 1491 – 80, де А – клас точності, М12 – номінальний діаметр нарізі (d), 50 – довжина (l), 5.8 – класс міцності.

9

ВИНТОВА́Я ЛИ́НИЯ (ГЕЛИ́СА) – ГВИНТОВА́ЛІ́НІЯ(ГЕЛІ́СА). Просторова лінія

двоякої кривини, утворена рухом точки, яка рівномірно переміщується уздовж твірної деякої поверхні обертання, в той час як твірна сама рівномірно обертається навколо осі цієї поверхні. В техніці найчастіше зустрічаються циліндричні і конічні гвинтові лінії рівномірного кроку (пружини, нарізь). Рідше зустрічаються гвинтові лінії з перемінним кроком.

ВИНТОВА́Я ЛИ́НИЯ КОНИ́ЧЕСКАЯ – ГВИНТОВА́ЛІ́НІЯ КОНІ́ЧНА. Траєкторія

точки, що рівномірно рухається уздовж твірної конуса, тоді як сама твірна рівномірно обертається навколо осі конуса. Відстань між двома сусідніми витками, виміряна уздовжтвірної конуса, називається кроком гвинтової лінії. В деяких нарізях крок вимірюють паралельно до осі нарізі. Проекція конічної гвинтової лінії на площину, перпендикулярну до осі конуса, є спіраль Архімеда, а проекція на площину, паралельну до осі конуса, – затухаюча синусоїда. На розгортці бічної поверхні конуса гвинтова лінія перетворюється також у спіраль Архімеда. Конічна гвинтова лінія буває правою або лівою.

ВИНТОВА́Я ЛИ́НИЯ ЦИЛИНДРИ́ЧЕСКАЯ – ГВИНТОВА́ЛІ́НІЯ ЦИЛІНДРИ́ЧНА.

Просторова крива, утворена рівномірним рухом точки уздовж твірної циліндра, тоді як ця твірна рівномірно обертається навколо осі циліндра (в ту чи іншу сторону). Відстань між двома сусідніми витками, виміряна уздовж твірної циліндра, називається кроком гвинто-

вої лінії. Між кроком гвинтової лінії t і кутом її підйому φ існує залежність tgϕ = πtD . Проекція циліндричної гвинтової лі-

нії на площину, перпендикулярну до осі циліндра, – коло, а проекція на площину, паралельну до осі, – синусоїда. На роз-

гортці бічної поверхні циліндра гвинтова лінія перетворюється в пряму. Циліндрична гвинтова лінія буває правою або лівою.

ВИНТОВА́Я ПОВЕ́РХНОСТЬ – ГВИНТОВА́ПОВЕ́РХНЯ. Поверхня з гвинтовою

напрямною. Найбільше поширення в техніці отримали лінійчаті гвинтові поверхні, утворені рухом прямої лінії (нарізі, гвинтові сходи тощо)

ВНУ́ТРЕННИЙ ДИА́МЕТР РЕЗЬБЫ́– ВНУ́ТРІШНІЙ ДІА́МЕТР НА́РІЗІ. Для цилін-

дричної нарізі – діаметр уявного циліндра, уписаного в западини зовнішньої нарізі або у вершини внутрішньої нарізі (d1). Для конічної нарізі – діаметр уявного конуса, уписаного в западини зовнішньої нарізі або у вершини внутрішньої нарізі, в основній площині. Внутрішній діаметр нарізі зображується на кресленику тонкою суцільною лінією на всю довжину нарізі, включаючи фаску. На зображеннях, одержаних проекціюванням на площину,

перпендикулярну до осі стрижня, по внутрішньому діаметру нарізі проводять дугу, яка дорівнює ¾ кола і розімкнутою в будь-якому місці. На зображеннях нарізі в отворі суцільні основні і суцільні тонкі лінії міняються місцями. Суцільну тонку лінію наносять на відстані не менше 0,8 мм від основної лінії, але не більше кроку нарізі.

10

ВРАЩЕ́НИЕ ВОКРУ́Г ОСИ́– ОБЕРТА́ННЯ НАВКО́ЛО ОСІ́. Переміщення у прос-

торі, при якому будь-яка точка М рухається в площині, перпендикулярній Oy, і переміщується в нове положення М' таким чином, що відстані від точок М і М' до осі Oy рівні. Кут φ називається кутом обертання. Якщо точки рухаються проти годинникової стрілки, то обертання додатне.

ВРАЩЕ́НИЕ ВОКРУ́Г ТО́ЧКИ – ОБЕРТА́ННЯ НАВКО́ЛО ТО́ЧКИ. Переміщення в

площині, при якому кожна точка переміщується по дузі кола з центром в нерухомій точці (центр обертання) на деякий кут. Прийнято вважати обертання додатним, якщо точка рухається від додатного напрямку осі Ох до додатного напрямку осі Оy проти руху годинникової стрілки.

ВТОРИ́ЧНАЯ ПРОЕ́КЦИЯ – ВТОРИ́ННА ПРОЕ́КЦІЯ. 1. На аксонометричному

зображенні вторинна проекція А'1 точки А' є проекція основи перпендикуляра, опущеного з точки А' на площину О´x'y' (рис. а). Можна побудувати ще дві вторинні проекції А'2 і А'3). 2. Перспектива А' точки А простору і її вторинна проекція а' на картинній площині К завжди розташовуються на одному перпендикулярі до основи картини. Вторинна проекція а' є перспективою основи перпендикуляра а, опущеного з точки А на предметну площину П. Перспектива точки А' і її вторинна проекція а' визначають положення точки А в просторі (рис. б).

а б

ВЫНОСНО́Й ЭЛЕМЕ́НТ – ВИНОСНИ́Й ЕЛЕМЕ́НТ. Додаткове окреме зображен-

ня (зазвичай, збільшене) якої-небудь частини предмета, що вимагає пояснення стосовно форми, розмірів та інших даних. Виносний елемент може містити пояснення, які не вказані на відповідному зображенні, і може відрізнятися від нього змістом (напр., зображення може бути видом, а виносний елемент – розрі-

зом). У випадку застосування виносного елемента слід відповідне місце позначити на зображенні суцільною лінією у вигляді кола з великою літерою на по- лиці-виносці (якщо виносних елементів декілька, то поряд з літерою ставиться арабська цифра: А1, А2 і т.п.).

ВЫРОЖДЕ́НИЕ ИЗОБРАЖЕ́НИЯ – ВИ́РОДЖЕННЯ ЗОБРА́ЖЕННЯ. Різка видозміна

зображення предмета в результаті проекціювання. Напр., проекція прямої вироджується в точку, зображення будь-якої площини вироджується в пряму лінію.

ВЫСОТА́– ВИСОТА́. Довжина відрізка перпендикуляра h, опущеного з вершини фігури на її основу (а). У трикутнику будь-яку сторону можна прийняти за основу, отже, можна провести три висоти. Три висоти трикутника перетина-

11

ються в одній точці. У піраміди і конуса висотою є перпендикуляр, опущений з вершини на основу цих тіл (б, в), у циліндра – це відстань між площинами основ (г).

а б в г

ВЫСОТА́ПРО́ФИЛЯ РЕЗЬБЫ́– ВИСОТА́ПРО́ФІЛЮ НА́РІЗІ. Для циліндричної

нарізі – відстань між вершиною і западиною профілю в напрямку, перпендикулярному до осі нарізі h1 = (d – d1)/2: H – висота гострокутного профілю нарізі. Для конічної нарізі – відстань у напрямку, перпендикулярному до осі нарізі, між двома паралельними прямими, дотичними до вершин і западин профілю: h1 = (d – d1)/2 (в основній площині).

Г

ГАБАРИ́Т (фр. gabarit) – ГАБА́РИТ. Граничні зовнішні обриси споруд, різних машин і їх деталей. Габаритні розміри на кресленику належвть до необхідних, оскільки вони визначають місце і об’єм, що займає цей предмет.

ГА́ЕЧНЫЙ КЛЮЧ – ГА́ЙКОВИЙ КЛЮЧ. Іструмент для закручування і відкручування гайок та болтів. Складається з головки та рукоятки. В головці міститься зів ключа (розмір ключа визначається за розміром зіву). Гайкові ключі бувають односторонні, двосторонні, комбіновані, розвідні, торцеві – прості і тарировані (що встановлюються на визначену силу затягуваня). Існують також ключі для круглих гайок.

ГА́ЙКА – ГА́ЙКА. Нарізний виріб шестигранної, круглої або квадратної форми, що має нарізний отвір для нагвинчування на болт або шпильку. Приклад умовного по-

значення: Гайка 2М12×1,25 6Н.12.40Х.014 ГОСТ 5915 – 70, де 2 – виконання;

М12 – метрична нарізь з номінальним діаметром (d ), що дорівнює 12; 1,25 – крок нарізі; 6Н – поле допуску; 40Х – марка сталі, з якої виготовлено гайку; 01 –

вид покриття (цинкове, хромоване); 4 – товщина покриття, мкм.
ГАЛТЕ́ЛЬ (нем. Hohlkehle выкружка)
– ГАЛТЕ́ЛЬ. 1. Криволінійна поверхня
плавного переходу від меншого перерізу
вала до плоскої частини заплечика або
буртика (а). 2. Дерев’яна стругана план-
ка фасонного профілю, яка використову-
ється для обкантування дерев’яних стель	а	б
(б).

12

ГЕКСА́ЭДР (греч. hex – шесть и hedra – сторона, поверхность) – ГЕКСА́ЕДР. Многогранник, поверхня якого складається із шести квадратів (тобто куб). Має 6 граней, 8 вершин, 12 ребер.

ГЕОДЕ́ЗИЯ (греч. geo – земля, daiomai – делю на части, разделяю) – ГЕОДЕ́ЗІЯ. Наука, що займається вивченням розмірів Землі, форми її поверхні в цілому (вища геодезія) та окремих частин її (нижча геодезія або топографія). Має велике значення у дорожньому будівництві при складанні планів лоцій, географічних карт.

ГЕОМЕ́ТРИЯ (греч. geo – земля и metreo – измеряю) – ГЕОМЕ́ТРІЯ. Математична наука, яка вивчає ті властивості тіл, котрими визначається їхня форма, величина та взаємне розташування в просторі, який має визначені властивості. Геометрія з’явилася в давнину, з часом змінювалася, доповнювалася. Окремі її частини мають самостійне значення.

ГЕОМЕ́ТРИЯ АНАЛИТИ́ЧЕСКАЯ – ГЕОМЕ́ТРІЯ АНАЛІТИ́ЧНА. Математична на-

ука, що вивчає властивості геометричних образів (точок, ліній, поверхонь, тіл) засобами алгебри, за допомогою методу координат. В аналітичній геометрії геометричні образи виражені алгебраїчними рівняннями.

ГЕОМЕ́ТРИЯ АФФИ́ННАЯ (от лат. affinitas – родство, свойство) – ГЕОМЕ́ТРІЯ АФІ́ННА. Математична наука, що вивчає властивості геометричних образів, які залишаються незмінними (інваріантними) при афінних перетвореннях простору, до числа яких входить споріднена відповідність. Основні особливості зводяться до наступного: а) пряма лінія проекціюється в пряму лінію; б) паралельні прямі перетворюються в паралельні прямі; в) зберігається відношення колінеарних відрізків прямої; г) не змінюється відношення площ будь-яких двох плоских фігур.

ГЕОМЕ́ТРИЯ НАЧЕРТА́ТЕЛЬНАЯ – ГЕОМЕ́ТРІЯ НАРИСНА́. Розділ геометрії, в

якому вивчаються методи зображення просторових форм на площині або на іншій поверхні. Проекційний метод побудови зображень на площині розпадається на наступні частини: а) перспективу, б) аксонометрію (прямокутну і косокутну), в) епюр Монжа, г) проекції з числовими позначками. Головне місце в кресленні займає метод Монжа – ортогональне проекціювання елементів тривимірного простору на дві взаємно перпендикулярні площини, в результаті якого виходить двокартинний плоский кресленик. Такий кресленик має метричну визначеність і оборотність. Технічні кресленики, виконані цим способом, залежно від складності зображеної форми, можуть мати і більше число проекцій.

ГЕОМЕ́ТРИЯ НЕЭВКЛИ́ДОВА – ГЕОМЕ́ТРІЯ НЕЕВКЛІ́ДОВА. Геометрія, яка побу-

дована на системі аксіом, відмінній від аксіом і постулатів евклідової геометрії (тривимірний евклідовий простір). До неевклідових відносять геометрію Лобачевського – Бойні (тривимірний гіперболічний простір), геометрію Рімана (тривимірний еліптичний простір), багатовимірні геометрії Миньковського та ін.

ГЕОМЕ́ТРИЯ ПРОЕКТИ́ВНАЯ – ГЕОМЕ́ТРІЯ ПРОЕКТИ́ВНА. Геометрична наука,

що вивчає властивості фігур, які не змінюються при проективних перетвореннях. Проективна геометрія розглядає не метричні властивості геометричних образів, а властивості їх взаємного розташування. Вона базується на законах центрального проекціювання на похилу площину. Простір проективної геометрії відрізняється від евклідового деякими додатковими властивостями. Методи проективної геометрії знайшли своє відображення в елементарній геометрії, нарисній геометрії та ін.

13

ГЕОМЕ́ТРИЯ ЭЛЕМЕНТА́РНАЯ (греч. geometria – землемерие, от лат. названия «Начал» Эвклида – «Elementa») – ГЕОМЕ́ТРІЯ ЕЛЕМЕНТА́РНА. Наука про просторові відношення і форми тіл. Вивчає властивості простих тіл і фігур. Складається із лонгіметрії, планіметрії і стереометрії. Ця дедуктивна математична дисципліна заснована на деяких припущеннях, які приймаються без доказів і з яких методами формальної логіки виводиться і доводиться решта положень.

ГЕОМЕТРИ́ЧЕСКАЯ ПОВЕ́РХНОСТЬ – ГЕОМЕТРИ́ЧНА ПОВЕ́РХНЯ. 1. Сукупність

усіх послідовних положень лінії, що рухається у просторі за визначеним законом. 2. Поверхня заданої геометричної форми, яка не має нерівностей і відхилень (ідеал реальної фізичної поверхні).

ГЕОМЕТРИ́ЧЕСКОЕ МЕ́СТО ТО́ЧЕК (ГМТ) – ГЕОМЕТРИ́ЧНЕ МІ́СЦЕ ТО́ЧОК.

Множина точок якої-небудь лінії, поверхні або простору, які мають визначені геометричні властивості, спільні для всіх їх точок. Наприклад, ГМТ, що віддалені від точки О на задану відстань R на площині, – це коло, а в просторі – це сфера. Може існувати і геометричне місце ліній. Наприклад, геометричне місце прямих, паралельних даній прямій ОО і віддалених від неї на відстань R (циліндрична поверхня).

ГЕОМЕТРИ́ЧЕСКОЕ ПРЕОБРАЗОВА́НИЕ – ГЕОМЕТРИ́ЧНЕ ПЕРЕТВО́РЕННЯ. Усяке

правило, яке дозволяє для кожної точки А на площині вказати нову точку А', в яку переводять точку А, за допомогою даного перетворення (осьова і центральна симетрія, обертання навколо точки, паралельний перенос, гомотетія, інверсія та ін.).

ГЕОМЕТРИ́ЧЕСКОЕ ЧЕРЧЕ́НИЕ – ГЕОМЕТРИ́ЧНЕ КРЕ́СЛЕННЯ. Розділ курсу

креслення, в якому розв’язуються основні геометричні задачі на площині: поділ кіл, відрізків; спряження ліній; побудова лекальних кривих; розглядаються питання точності графічних побудов.

ГИПЕ́РБОЛА (греч. hyperbole – перевес) – ГІПЕ́РБОЛА. Множина точок площини, різниця відстаней яких від двох даних точок (фокусів F1 і F2) тієї ж площини є величина постійна і за абсолютною величиною дорівнює відстані між вершинами кривої (AВ = 2а), тобто F1М – F2М = AВ. Крива складається з двох гілок, кінці котрих відходять у нескінченність. Ексцентриситет гіпер-

боли e = ac >1; звідси її грецька назва;

х – дійсна вісь; y – уявна вісь; точки A і В – вершини; ОG і ОL – асимптоти.

	x2	−	y2	= 1 – рівняння гіперболи. При
	a2		b2

a=b гіпербола буде рівнобічною; її

рівняння x2 – y2 = a2. Асимптоти рівнобічної гіперболи взаємно перпендикулярні.

ГИПЕРБОЛИ́ЧЕСКАЯ СПИРА́ЛЬ – ГІПЕРБОЛІ́ЧНА СПІРА́ЛЬ. Множина точок

площини, полярні координати яких зв’язані між собою рівнянням r = ϕa , де а – постійна лінійна ве-

личина, φ – полярний кут. Спіраль завивається навколо полюса, але ніколи його не досягне. Спіраль складається з двох симетричних гілок. Віддаляю-

14

чись у нескінченність, гілки спіралі монотонно наближаються до асимптоти, яка паралельна до полярної осі і знаходиться на відстані а від неї.

ГИПЕРБОЛИ́ЧЕСКИЙ ПАРАБОЛО́ИД – ГІПЕРБОЛІ́ЧНИЙ ПАРАБОЛО́ЇД. (див.

скісна площина).

ГИПЕРБОЛО́ИД ВРАЩЕ́НИЯ – ГІПЕРБОЛО́ЇД ОБЕРТА́ННЯ. Тіло, утворене обер-

танням гіперболи навколо однієї з її осей. Обертання гіперболи навколо дійсної осі утворює двопорожнинний гіперболоїд. Обертання гіперболи навколо уявної осі утворює однопорожнинний гіперболоїд, який в той же час є лінійчатою поверхнею, так як може бути утвореним обертанням прямої навколо осі. При цьому твірна весь час ковзається по трьох направляючих колах, центри яких знаходяться на осі обертання. Однопорожнинний гіперболоїд може бути утворений рухом деформованого кола, площина якого залишається паралельною самій собі, центр ковзається вздовж осі гіперболоїда, а діаметр перетинає гіперболи, що розташовані в площині, перпендикулярній до площини кола. Якщо замінити коло еліпсом, – утвориться еліптичний гіперболоїд.

ГИПОТЕНУ́ЗА – ГІПОТЕНУ́ЗА. Сторона прямокутного трикутника, що лежить навпроти прямого кута.

ГИПОЦИКЛО́ИДА (греч. hypo – под, «подциклоида») – ГІПОЦИКЛО́ЇДА. Плоска крива, що описується точкою кола r, яке котиться по внутрішній стороні ін-

шого (більшого) кола R. Відношення Rr = n на-

зивається модулем. Якщо модуль – число раціональне, то крива замкнена; при n=1/2 вона вироджується в пряму; при n=1/4 утворюється астроїда. Подібно до циклоїди, крива може бути скороченою і подовженою.

ГЛА́ВНЫЕ ТО́ЧКИ – ГОЛОВНІ ТОЧКИ. (див. характерні точки).

ГЛА́ДКАЯ КРИВА́Я – ГЛАДКА́КРИВА. ́Крива, в кожній точці якої існує єдина дотична.

ГЛОБО́ИД – ГЛОБО́ЇД. Тіло обертання, обмежене внутрішньою частиною поверхні тора і двома площинами, перпендикулярними до осі обертання тора. Те ж саме, що і тороїд. Глобоїдна черв’ячна передача – приклад застосування глобоїда в техніці.

ГЛОБО́ИДНАЯ ВИНТОВА́Я ЛИ́НИЯ – ГЛОБО́ЇДНА ГВИНТОВА́ЛІ́НІЯ. Лінія на

глобоїді, утворена рівномірним рухом точки вздовж осі глобоїда при рівномірному обертанні глобоїда навколо його осі. Зустрічається в глобоїдній черв’ячній передачі.

ГНЕЗДО́– ГНІЗДО́. Глухий отвір, у який вставляється або загвинчується яка-небудь деталь (гніздо під шпильку і т.п.).

15

ГОМОТЕ́ТИЯ (греч.homos – одинаковый и thetos – расположенный) – ГОМОТЕ́ТІЯ. Центральноподібне перетворення, яке називається стисненням до точки. Нехай О – центр гомотетії і k – коефіцієнт гомотетії. Для будь-якої відмінної від О точки на промені ОА знайдеться така точка А', якій ОА'=kОА. Перехід від точки А до точки А' називається гомотетією з центром О і коефіцієнтом гомотетії k;

Додатна гомотетія

Від’ємна гомотетія

OOAA′ = OOBB′ = OOCC′ = k . При k<1 гомотетія зменшує фігуру, а при k>1 – розширює.

Якщо k – число від’ємне, то фігури розташовуються з обох боків від центра (гомотетія ІІ роду). Гомотетія існує не тільки на площині, а й у просторі.

ГОРИЗО́НТ (греч. horizon – разграничивающий) – ГОРИЗО́НТ 1. Видимий – лінія, по якій нам здається, що небо межує з землею. 2. Дійсний – площина, що проходить через око глядача перпендикулярно до прямовисної лінії в даному місці (див. лінія горизонту).

ГОРИЗОНТА́ЛИ – ГОРИЗОНТА́ЛІ. 1. Лінії на площині або поверхні, паралельні до горизонтальної площини проекцій. 2. Лінії на карті, що поєднують точки однакової висоти; проведення горизонталей показує рельєф місцевості.

ГОРИЗОНТА́ЛЬ ПЛОСКОСТИ – ГОРИЗОНТА́ЛЬ ПЛОЩИНИ́. Пряма h, яка нале-

жить площині і паралельна до горизонтальної площини проекцій П1. Горизонталь h фронтально-проекціювальної площини на П2 проекціюється в точку (рис. а), горизонталь h площини загального положення, заданої трикутним відсіком (рис. б), Горизонталь h площини загального положення, заданої слідами (рис. в).

а

б

в

ГОСТ (ГОСУДА́РСТВЕННЫЙ СТАНДА́РТ) – ГОСТ (ДЕРЖА́ВНИЙ СТАНДА́РТ). У

період існування Радянського Союзу встановлював Держкомітет стандартів, мір та вимірювальних приладів СРСР на масову та серійну продукцію виробничотехнічного призначення і товари народного споживання, а також на загальнотехнічні норми, терміни, позначення, одиниці вимірювання, класифікацію і ко-

16

дування; організацію виробництва і т. п. Виробничі і навчальні кресленики виконують згідно ГОСТу, ЄСКД, ЄСТД, в Україні – ДСТУ, ISO.

ГРА́ДУС (лат. gradus – степень, ступень, мера) – ГРА́ДУС. 1. Одиниця виміру кута або дуги. Кут в один градус утворюється двома радіусами, що обмежують дугу в один градус, тобто 1/360 частину кола. Величина кутового градуса універсальна, а величина дугового градуса залежить від радіуса кола. Градус поділяється на 60 хвилин, а хвилина – на 60 секунд. Умовне позначення: 21° 5′ 18″. Існують десятинні градуси які називаються градами, – одна сота частина прямого кута з наступним діленням його на десять, сто і т.д. частин. 2. Одиниця вимірювання температури має різну величину залежно від шкали градусника (Фаренгейта, Реомюра, Цельсія, Кельвіна, Ренкіна та ін.). Скорочено позначають 120°С або 238°F.

ГРАНИ́ЦА – МЕЖА́, ГРАНИ́ЦЯ. «Те, що є краєм чого-небудь» (Евклід). Межею поверхні є лінія. Межею тіла є поверхня.

ГРАНЬ – ГРАНЬ. 1. Сторона просторового кута, утвореного двома або декількома півплощинами. 2. Плоский багатокутник – частина поверхні багатогранника.

ГРАФА́(от греч. grapho – пишу) – ГРАФА́. Клітинка в основному написі кресленика або в таблицях, специфікаціях і подібних до них технічних документах.

ГРА́ФИК (от греч. graphikos – начертательный) – ГРА́ФІК. Кресленик, що застосовується для наочного вираження кількісної залежності процесів або явищ, які вивчаються. Графіки поділяють на ілюстративні, інформаційні, оперативні (залізничний графік руху поїздів), аналітичні (графік зміни атмосферного тиску), розрахункові (номограми).

ГРА́ФИКА – ГРА́ФІКА. Мистецтво рисування і креслення. Вид образотворчого мистецтва, в якому переважає лінійна передача форми. Графіка поділяється на станкову (самостійний рисунок, який не має прикладного значення; естамп, лубок та ін.), книжкову (ілюстрація, книжкові прикрашання), прикладну (марки, етикетки та ін.) і плакат.

ГРА́ФИКА ИНЖЕНЕ́РНАЯ – ГРА́ФІКА ІНЖЕНЕ́РНА. Комплекс дисциплін (нари-

сна геометрія, технічне й архітектурне креслення і малювання та ін.), які вміщують у собі необхідний обсяг навчальної інформації для виконання графічних робіт інженерної практики.

ГРАФИ́Т (от греч. grapho – пишу) – ГРАФІ́Т. Матеріал темно-сірого кольору (кристалічний різновид чистого вуглецю). Застосовується для виготовлення олівців, вогнетривких тиглів, мастил тощо.).

Д

ДВЕ ПЛО́СКОСТИ В ПРОСТРА́НСТВЕ – ДВІ ПЛОЩИНИ́У ПРО́СТОРІ. Можуть: а)

перетинатися, якщо мають спільну точку (в цьому випадку вони утворюють спільну пряму); б) бути паралельними, якщо не мають жодної спільної точки (в окремому випадку суміщатися).

ДВИЖЕ́НИЕ – РУХ. В елементарній геометрії рух – це взаємно однозначне відображення простору на себе зі збереженням відстаней між його точками. Мова йде про жорстке переміщення фігур в евклідовому просторі. Дві фігури рівні, якщо одну з них можна перенести в іншу за допомогою певного руху. До рухів

17

площини відносяться: обертання навколо точки, паралельний перенос, симетрія відносно точки, симетрія відносно прямої.

ДВУГРА́ННЫЙ У́ГОЛ – ДВОГРА́ННИЙ КУТ. Просторовий кут, утворений двома площинами Q і P, які виходять з однієї прямої АВ. Пряма лінія називається ребром, півплощини – гранями двогранного кута. Читають: «Двогранний кут АВ». У поняття двогранного кута входить і частина простору, обмеженого цими площинами (внутрішня область). При перетині двох площин утворюються чотири двогранних кути, які так само, як і плоскі, попарно називаються суміжними і вертикальними. Двогранний кут вимірюється лінійним кутом, що лежить у площині, пе-

рпендикулярній до ребра АВ. Сторони цього лінійного кута є лініями перетину площин Q і P з площиною лінійного кута.

ДВУТА́ВРОВАЯ БА́ЛКА – ДВОТА́ВРОВА БА́ЛКА. Прямий сталь-

ний брус (поперечний перетин у вигляді двох літер Т), який використовується як опорна частина підлоги, стелі, сходів та інших частин споруд. Балки випускаються промисловістю у трьох видах: нормальні, полегшені, широкополичні.

ДЕЙСТВИ́ТЕЛЬНЫЙ РАЗМЕ́Р – ДІ́ЙСНИЙ РО́ЗМІР. Розмір, одержаний в резуль-

таті вимірювання з допустимою похибкою. Дійсний розмір повинен знаходитись між найбільшим і найменшим граничними розмірами.

ДЕЛЕ́НИЕ ОКРУ́ЖНОСТИ – ПО́ДІЛ КО́ЛА. За допомогою циркуля і лінійки коло можна поділити, як це довів К. Гаусс (1777 – 1855 рр.), на число рівних частин, що мають вигляд 2n, 3·2n, 5·2n , 15·2n, і для простих чисел 22n+1, де n – будьяке просте число (0, 1, 2, 3 і т.п.). Таким чином, поділити точно коло на 7, 9, 13, 19 і т.д. частин не можна. Однак існують способи приблизного поділу кіл на будь-яке число частин з достатньою для практики точністю.

ДЕЛЕ́НИЕ ОТРЕ́ЗКОВ ПРЯМЫ́Х ЛИ́НИЙ – ПО́ДІЛ ВІДРІ́ЗКІВ ПРЯМИ́Х ЛІ́НІЙ. 1.

Поділ відрізка на рівні частини: кожний відрізок можна поділити на дві рівні частини. Одну з поділених половин можна поділити ще раз навпіл і т.п. Таким чином початковий відрізок можна поділити на 2, 4, 8, 16 і т.п. рівних частин. 2. Поділ відрізка на довільне число рівних частин базується на теоремі Фале́са (див. теорема Фале́са).

ДЕЛИ́ТЕЛЬНАЯ ОКРУ́ЖНОСТЬ – ДІЛИ́ЛЬНЕ КО́ЛО. Коло (циліндр або конус)

зубчастого колеса, на якому крок і кут зчеплення виробу відповідно дорівнюють кроку і куту зчеплення інструмента. Ділильне коло на кресленику зображується штрих-пунктирною лінією товщиною s/3, а діаметр позначається d (d∂).

ДЕТА́ЛЬ (фр. detail) – ДЕТА́ЛЬ. Частина виробу, в якій немає рознімних або нерознімних з’єднань. Деталі поділяються на деталі загального призначення (болти, гайки, зубчасті колеса та ін.), які зустрічаються майже на всіх машинах, і на деталі спеціальні (поршні двигунів, лопатки турбін, гребні гвинти та ін.), які зустрічаються в деяких виробах. Кожна деталь виробу виготовлена з одного матеріалу (на кресленику матеріал позначається в графі 3 основного напису), по-

18