Учебные пособия / SlovSPR

У́ГОЛ ВНЕ́ШНИЙ – КУТ ЗО́ВНІШНІЙ. Це кут, суміжний

з будь-яким кутом трикутника. АВС – зовнішній, АВD – внутрішній. Зовнішній кут дорівнює сумі двох внутрішніх кутів трикутника, несуміжного з ним.

У́ГОЛ ВПИ́САНЫЙ – КУТ ВПИ́САНИЙ. Кут, утворений

двома хордами, які виходять з однієї точки кола. Вписаний кут опирається на дугу, між його сторонами і вимірюється її половиною. Усі вписані кути, що спираються на одну і ту ж дугу, рівні між собою. Вписаний кут, який опирається на діаметр, – прямий.

У́ГОЛ ЛИНЕ́ЙНЫЙ – КУТ ЛІНІ́ЙНИЙ. Плоский кут, ве-

ршина якого лежить на ребрі двогранного кута, а сторони лежать на гранях цього двогранного кута і перпендикулярні його ребру.

У́ГОЛ МЕ́ЖДУ ДВУМЯ́КРИВЫ́МИ – КУТ МІЖ ДВОМА́

КРИВИ́МИ. Кутом між двома кривими, що перетинаються і лежать в одній площині, називається гострий кут між дотичними до кривих в точці перетину.

У́ГОЛ НАКЛО́НА ПРО́ФИЛЯ РЕЗЬБЫ́ – КУТ НА́ХИЛУ

ПРО́ФІЛЮ НА́РІЗІ. Кут між однією із сторін профілю і перпендикуляром до осі нарізі. Для нарізей зі симетричним профілем, кут нахилу

дорівнює половині кута профілю нарізі. Для упорної нарізі кут нахилу для кожної сторони профілю визначається незалежно (30° і 3°).

У́ГОЛ ОПИ́САНЫЙ – КУТ ОПИ́САНИЙ. Кут, утво-

рений двома дотичними до кола, які виходять з одної точки. Описаний кут дорівнює піврізниці дуг, які розташовані між його сторонами (у градусах). Кут АВС вимірюється ½( АmC – AnC).

У́ГОЛ ПРИЛЕЖА́ЩИЙ – КУТ ПРИЛЕ́ГЛИЙ. Якщо

два кути мають спільну вершину, спільну сторону і розташовані по обидві сторони від останньої, то вони називаються прилеглими.

У́ГОЛ ПОДЪЕ́МА РЕЗЬБЫ́– КУТ ПІДЙО́МУ НА́РІЗІ (циліндричної). Кут, утво-

рений дотичною до гвинтової лінії в точці, що лежить на середньому діаметрі нарізі і площиною, перпендикулярною до осі нарізі. Кут підйому визначається

залежністю: tgϕ =	t	=	Sn	, де t – хід нарізі; d2 – середній діаметр нарізі; S –
	πd2
			πd2

крок нарізі; n – число заходів.

У́ГОЛ ПО́ЛНЫЙ – КУТ ПО́ВНИЙ. Фігура, утворена декількома півпрямими, які виходять з однієї точки площини. Сума всіх кутів повного кута дорівнює 360°. Повний кут може складатися і з двох розгорнутих кутів по 180°.

У́ГОЛ ПРО́ФИЛЯ РЕЗЬБЫ́– КУТ ПРО́ФІЛЮ НА́РІЗІ. Кут між бічними сторона-

ми профілю, виміряний в одній площині. Для трикутної метричної нарізі α=60°, для нарізі трубної α=55°, для трапецеїдальної α=30°, для упорної α=33°.

У́ГОЛ РАЗВЕ́РНУТЫЙ – КУТ РОЗГО́РНУТИЙ. Кут називається розгорнутим,

якщо сторони його належать одній прямій. Він дорівнює сумі двох прямих кутів (2d), тобто 180°.

69

У́ГОЛ ТЕЛЕ́СНЫЙ – КУТ ТІЛЕ́СНИЙ. Тривимірний (просторовий) кут, вершина якого знаходяться в центрі сфери, а грані його вирізають на сфері яку-небудь ділянку. Тілесний кут у граничному положенні може перетворитися в конус (тіло) зі сферичною основою. Тілесний кут вимірюють площею вирізаної ним частини сфери одиничного радіуса з центром у вершині кута. Одиниця вимірювання тілесного кута називається стерадіаном.

У́ГОЛ ТРЕХГРА́ННЫЙ – КУТ ТРИГРА́ННИЙ. Просторова фігура, утворена

трьома променями, що виходять з однієї точки і не лежать в одній площині. В теорії проекціювання застосовується тригранний кут, усі три ребра якого взаємно перпендикулярні. Їх приймають за декартову систему координат, а взаємно перпендикулярні грані – за систему координатних площин, які одночасно можуть виконувати роль площин проекцій. Тригранний кут позначається або однією літерою, поставленою біля вершини, або рядом літер oxyz.

У́ГОЛ ЦЕНТРА́ЛЬНЫЙ – КУТ ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ. Кут, вершина якого знаходиться

в центрі круга, а сторонами йому служать два радіуси. Такий кут вимірюється відповідною йому дугою кола.

УГЛЫ́ВЕРТИКА́ЛЬНЫЕ (от. лат. vertex – вершина) – КУТИ́ВЕРТИКА́ЛЬНІ.

Пара кутів, які отримані при перетині двох прямих, коли сторони одного кута є продовженням сторін другого. Два вертикальні кути рівні між собою (їх назва походить від латинського слова vertex– вершина).

УГЛЫ́ДОПОЛНИ́ТЕЛЬНЫЕ – КУТИ́ДОПО́ВНЕНІ. Два прилеглих кути, які в

сумі складають один прямий кут. Доповнюють один одного до прямого кута. УГЛЫ́СМЕЖНЫЕ́ – КУТИ́СУМІ́ЖНІ. Два кути називаються суміжними, якщо

вони мають спільну сторону, а дві інших складають одну пряму. Сума двох суміжних кутів дорівнює 180°(2d). Для кожного кута можна побудувати два суміжних з ним кути. Бісектриси двох суміжних кутів взаємно перпендикулярні.

У́ЗЕЛ – ВУ́ЗОЛ. Рознімне або нерознімне з’єднання складових частин виробу. У вузол можуть входити деталі, інші вузли і покупні вироби. Характерною ознакою вузла є можливість його окремого збирання.

УКЛО́Н – УКЛО́Н. 1. Нахил однієї прямої лінії до іншої визначають уклоном, тобто величиною тангенса кута між ними. Уклон прямої АВ відносно прямої АС дорівнює уклону прямої

АС відносно прямої АВ, тобто tgα = BDAD = CFAF . Уклон на кресленику виражається простим дробом або у від-

сотках. Замість слова «уклон» ставлять знак , вершина кута якого направлена в бік уклону.

2. Відношення різниці висот двох точок земної поверхні до горизонтальної відстані між ними. Уклон вважають додатним для лінії, що підвищується, і від’ємним – для лінії, що понижується (уклон дороги). 3. Кут α, виражений у градусах, називається кутом уклону (кут уклону конічної нарізі або уклону залізничного полотна).

70

УЛИ́ТКА ПАСКА́ЛЯ – ЗАВИТО́К ПАСКА́ЛЯ (Етьєн Паскаль 1588 – 1651 рр. Ба-

тько Блеза Паскаля (1623 – 1662 рр.) – відомого французького філософа, письменника, математика, фізика, одного з основоположників гідростатики (встановив її основний закон) – плоска крива – геометричне місце точок М1 і М2, розташованих на прямих, що виходять з точки О кола, на відстані а по обидві сторони від точки Р перетину прямих з колом; таким чином, РМ1=РМ2=а. Якщо а дорівнює діаметру кола, то петля завитка Паскаля стя-

гується в точку і крива перетворюється у кардіоїду. Завиток Паскаля застосовується в техніці при побудові ексцентриків.

УСЛО́ВИЯ ВИ́ДИМОСТИ – УМО́ВИ ВИ́ДИМОСТІ. В нарисній геометрії поверхні

вважаються непрозорими, тому точки і лінії, які розміщені для спостерігача за поверхнею, невидимі. Невидимі лінії умовно зображуються штриховими. Крім того, точка може перекривати іншу точку і зробити її невидимою при даному проекціюванні (див. Конкуруючі точки).

УСЛО́ВНЫЕ ИЗОБРАЖЕ́НИЯ – УМО́ВНІ ЗОБРА́ЖЕННЯ. Умовність лежить в ос-

нові будь-якого зображення, так як воно являє собою не сам предмет, а його специфічне відображення. Застосовані в техніці проекційні кресленики самі собою умовні і, крім того, містять у собі додаткові умовності: розрізи, перерізи, суміщені проекції, спрощені зображення.

УСЛО́ВНЫЕ ОБОЗНАЧЕ́НИЯ – УМО́ВНІ ПОЗНА́ЧЕННЯ. У практиці креслення

для будь-якої галузі знань застосовують велику кількість умовних позначень, встановлених державними стандартами та іншими нормативними документами. Напр.,умовніпозначення матеріалів, кріпильних виробів, зварювальних швівіт.п.).

Ф

ФА́СКА (от фр. facette) – ФА́СКА. Скісна кромка стрижня, бруска, листа, отвору. Напр., фаска вала – скісна частина бічної поверхні біля його торця, заплечика або буртика. Фаcку на кресленику позначають двома лінійними розмірами або одним лінійним і одним кутовим.

ФЕ́РМА (фр. ferme) – ФЕ́РМА. Частина ін-

женерної споруди, яка перекриває проліт будинку, моста і т.п. Складається із з’єднаних поміж собою стрижнів; ферма зазвичай виготовляється зі сталі, дерева, залізобетону.

ФИГУ́РА ГЕОМЕТРИ́ЧЕСКАЯ – ФІГУ́РА ГЕОМЕТРИ́ЧНА. Сукупність будь-яких

точок, ліній, поверхонь або тіл, розташованих відомим способом у просторі. Геометричні фігури можуть переміщуватись у просторі без будь-яких змін. Фігура називається плоскою, якщо всі її точки лежать в одній площині, в протилежному випадку вона називається просторовою. Дві геометричні фігури рівні між собою, якщо переміщенням однієї з них у просторі її можна сумістити з іншою

71

так, що обидві фігури сумістяться у всіх своїх точках. Геометричні фігури моделюються і зображуються на креслениках.

ФИГУ́РА ВЫ́ПУКЛАЯ – ФІГУ́РА ОПУ́КЛА. Фігура називається випуклою, якщо

вона цілком вміщує усякий відрізок прямої, що з’єднує дві її точки. Круг, еліпс, куля, еліпсоїд, конус, циліндр – фігури випуклі. Фігура називається не випуклою, якщохочабодинвідрізок,якийз’єднуєїїдві внутрішні точки, перетинаєконтурфігури.

ФИ́ТИНГ (от англ. fitting – арматура) – ФІ́ТИНЃ . Деталь для трубних з’єднань з наріззю. Виготовлюються зі сталі або чавуну. Фітинги поділяються на наступні типи: а) муфти для прямого з’єднання труб однакового або різного діаметрів; б) кутові фітинги для з’єднання труб під прямим кутом; в) трійники для з’єднання трьох кінців труб; г) хрести для з’єднання з чотирьох сторін; ґ) пробки, ковпаки для заглушки кінців та ін.

ФЛА́НЕЦ (нем. Flansch) – ФЛА́НЕЦЬ. З’єднуючий кінець труби, порожнистого вала або трубної арматури у вигляді круглого диска з отворами для кріпильних деталей. Фланцеве з’єднання ущільнюється за допомогою прокладок з гуми, картону та інших листових матеріалів.

ФО́КУС (лат. focus – очаг) – ФО́КУС. 1. Точка, відстань якої від будь-якої точки М даної кривої (еліпса, гіперболи, параболи) знаходиться в постійному відношенні до відстані від тієї ж довільної точки М до деякої прямої, яка називається директрисою. 2. Фокус лінзи або сферичного дзеркала – точка, в якій збираються пропущені лінзою або відбиті дзеркалом промені світла.

ФОРМА́ТЫ ЧЕРТЕЖЕ́Й (фр. format – от лат. forma – вид, наружность) – ФОРМА́ТИ КРЕ́СЛЕНИКІВ. Розміри аркушів креслеників і других конструкторських документів, встановлених длявсіхгалузей промисловості ібудівництва (ГОСТ2.301–68).

ФРОНТА́ЛЬНАЯ ПРОЕ́КЦИЯ – ФРОНТА́ЛЬНА ПРОЕ́КЦІЯ. Проекція на фронта-

льну площину (вид спереду).

ФУНДА́МЕНТ (лат. fundamentum – основание) – ФУНДА́МЕНТ. Частина будівлі, яка знаходиться в землі і передає тиск надземної частини будівлі на грунт.

ФУ́НКЦИЯ (лат. function – отправление, деятельность) – ФУ́НКЦІЯ. Залежна змінна величина, тобто величина, що змінюється залежно від зміни іншої величини, яка називається аргументом.

Х

ХОД ПРУЖИ́НЫ – ХІД ПРУЖИ́НИ. Величина лінійної або кутової деформації пружини під дією робочого навантаження.

ХОД РЕЗЬБЫ́– ХІД НА́РІЗІ. Відстань між найближчими однойменними бічними сторонами профілю, який належить одній і тій самій гвинтовій поверхні, в напрямі, паралельному до осі нарізі. Хід нарізі Н є величиною відносного осьового переміщення гвинта (гайки) за один оберт.

ХО́РДА (греч. chorde – струна) – ХО́РДА. Відрізок прямої, який з’єднує дві точки кривої лінії, напр.: хорда стягує дугу; в колі хорда стягує дві дуги. Хорда, яка проходить через центр, називається діаметром кривої (кола, еліпса та ін.). В колі рівні хорди рівновіддалені від центра.

72

Ц

ЦА́ПФА (нем. Zapfen) – ЦА́ПФА. Частини осей і валів, якими вони опираються на нерухомі опори. Кінцева цапфа називається шипом. Цапфа, що знаходиться в середній частині вала, називається шийкою.

ЦЕНТР (лат. centrum) – ЦЕНТР. 1. Центр кола – точка площини, рівновіддалена від усіх точок кола. На кресленику центр кола фіксується перетином двох взаємно перпендикулярних ліній (центрових). Центр дуги кола можна знайти шляхом проведення перпендикулярів через середини двох хорд. 2. Центр еліпса – точка перетину його діаметрів. 3. Центр сфери – точка, рівновіддалена від усіх точок сфери. 4. Центр правильного багатокутника збігається з центром вписаного або описаного кола. 5. Центром правильного многогранника є центр описаної або вписаної в нього сфери. 6. Середина міста, поля, кресленика. 7. Деталь металорізального станка конічної форми для встановлення виробу, що обробляється.

ЦЕНТР ПОДО́БИЯ – ЦЕНТР ПОДІ́БНОСТІ. – Точка О, в якій перетинаються

прямі, що з’єднують попарно відповідні точки подібних фігур. Центр подібності може бути зовнішнім, коли обидві подібні фігури розташовані з одного боку від точки О, і внутрішнім, коли вони розташовані з різних боків від точки О.

Зовнішній центр подібності

Внутрішній центр подібності

ЦЕНТР ПРОЕЦИ́РОВАНИЯ – ЦЕНТР ПРОЕКЦІЮВА́ННЯ. Точка, з якої виходять

промені при центральному (конічному) методі проекціювання. Центр проекцій в теорії перспективи називається точкою зору.

ЦЕНТР СИММЕ́ТРИИ – ЦЕНТР СИМЕ́ТРІЇ.Точкаперетинудіаметрівкола,сфери. ЦЕНТР ТЯ́ЖЕСТИ – ЦЕНТР ТЯЖІ́ННЯ. Точка прикладення рівнодійної сил ва-

ги даного тіла або плоскої фігури; положення цієї точки не залежить від розташування тіла в просторі. Центр тяжіння може знаходитись і поза межами об’єму даного тіла, і поза площею даної фігури. Напр., центр тяжіння обруча або плоского кільця збігається з їх геометричним центром, знаходиться там, де ніяких точок даної фігури немає.

ЦЕНТРОВЫ́Е ОТВЕ́РСТИЯ – ЦЕНТРОВІ́ ́ТВОРИ. Спеціальні отвори (гнізда),

що висвердлюються в торцевих поверхнях деталей машин, які обробляються в центрах (осі, вали і подібні деталі). Їх відмічають умовним знаком з указаним на поличці позначенням згідно ГОСТ 14034 – 74.

73

ЦЕНТРО́ИДА – ЦЕНТРО́ЇДА. При коченні колеса вздовж полотна дороги в кожну мить існує одна нерухома точка (точка дотику з дорогою) – миттєвий центр швидкостей. Геометричне місце миттєвих центрів на плоскій фігурі, що рухається без сковзання, називається рухомою центроїдою (у нашому випадку – це коло колеса). Геометричне місце точок, з якими у різні моменти руху збіглись

миттєві центри швидкостей, називається нерухомою центроїдою (полотно дороги). Криві лінії, пов’язані з центроїдами, називаються рулетами.

ЦЕПНА́Я ЛИ́НИЯ – ЛАНЦЮГО́ВА ЛІ́НІЯ. Плоска крива, форму якої під дією сили тяжіння набирає однорідна гнучка нерозтягнута нитка (ланцюг), підвішена за кінці. За законом ланцюгової лінії провисають важкі проводи, троси підвісних доріг і т.п. Форма ланцюгової лінії залежить не тільки від геометричних параметрів, але й від ваги нитки.

ЦИКЛИ́ЧЕСКИЕ ПОВЕ́РХНОСТИ – ЦИКЛІ́ЧНІ ПОВЕ́РХНІ. Поверхні, які опису-

ються яким-небудь колом постійного або змінного діаметра, центр якого рухається у просторі вздовж якої-небудь лінії. Якщо це пряма лінія, то циклічна поверхня перетворюється у поверхню обертання. Приклади циклічних поверхонь: труба змінного діаметра, циліндрична пружина та ін.

ЦИКЛО́ИДА (греч. kykloeides – кругообразный) – ЦИКЛО́ЇДА. Траєкторія точки кола, що котиться без ковзання вздовж прямої лінії. Складається із нескінченного числа однакових дуг.

ЦИЛИ́НДР (греч. Kylindros – валик) – ЦИЛІ́НДР. Тіло, обмежене циліндричною поверхнею і двома січ-

ними площинами. Циліндрична частина поверхні називається бічною поверхнею циліндра. Плоскі частини поверхні називаються основами циліндра. Якщо площини основ перпендикулярні до твірних, то циліндр називається прямим. Прямий циліндр називається круговим, якщо основа його – круг, і еліптичним, якщо в основі його – еліпс.

ЦИЛИНДРИ́ЧЕСКАЯ ПОВЕ́РХНОСТЬ – ЦИЛІНДРИ́ЧНА ПОВЕ́РХНЯ. Поверхня, утво-

рена рухом прямої лінії паралельно самій собі, і при своєму русі ця поверхня перетинає деяку криву, яка називається напрямною. Пряма лінія називається твірною. Існує нескінченна множина циліндричних поверхонь. Якщо напрямна – замкнута крива, то циліндрична поверхня називається замкнутою. У випадку, коли напрямна – пряма, циліндрична поверхня перетворюється на площину.

74

ЦИССО́ИДА ОКРУ́ЖНОСТИ ДИОКЛЕ́СА

КО́ЛА ДІОКЛЕ́СА. Плоска крива третього порядку, усі точки якої відповідають за-

ЦИЛИНДРО́ИД – ЦИЛІНДРО́ЇД. Лінійчата поверхня, що має площину паралелізму і дві криволінійні напрямні. Утворюється рухом прямої лінії паралельно до заданої площини і весь час перетинає дві напрямні лінії.

(от греч. khissos – плющ) – ЦИСО́ЇДА

	лежності: y2 =	x3	(OM = 2a). Будується
		2a − x

вона як геометричне місце точок, для яких ОК=АВ. Крива має дві гілки, які, виходячи з кола на кінцях діаметра CD, направляються до асимптоти ВМ. Асим-

птота дотична до заданого кола в точці М. Цисоїда може бути побудована і для інших замкнутих кривих.

ЦИ́ФРА – ЦИ́ФРА. Спеціальний умовний знак для позначення чисел. В науці і техніці і в повсякденному житті зазвичай користуються арабськими або римськими цифрами: арабські – 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0; римські – І, ІІ, ІІІ, IV, V,VI,VII, VIII, IX, X, L=100, D=500, M=1000. У інших народів існують інші цифрові знаки або цифрами служать букви алфавітів.

ЦО́КОЛЬ (ит. zoccolo) – ЦО́КОЛЬ. 1. Нижня частина стіни над фундаментом до рівня підлоги першого поверху. 2. Металічна частина електролампи, яка вставляється в патрон.

Ч

ЧЕРВЯ́К – ЧЕРВ’Я́К. Одноходовий або багатоходовий гвинт з модульною наріззю. Він є складовою частиною черв’ячної передачі. Залежно від характеру гвинтових поверхонь нарізі циліндричні черв’яки бувають архімедовими, евольвентними, конволютними, так як площина, перпендикулярна до осі черв’яка, розтинає витки нарізі по спіралі Архімеда, по евольвенті кола або по скороченій евольвенті кола. Кресленики циліндричних черв’яків оформлюються згідно ГОСТ 2.406 – 79, а глобоїдні –згідно ГОСТ 2.407 – 76.

ЧЕРТЕ́Ж – КРЕ́СЛЕНИК. Зображення предметів, головним чином, машин, будівель, технічного обладнання, пристроїв та їх деталей, виконане з додержанням ряду умовних позначень, особливих правил і визначеного (для даного кресленика) масштабу (див. Кресленик деталі).

ЧЕРТЕ́Ж ДЕТА́ЛИ – КРЕ́СЛЕНИК ДЕТА́ЛІ. Робочий кресленик, який, крім зо-

браження деталі, містить і всі необхідні відомості для її виготовлення і контролю. На робочому кресленику деталь слід зображати у тому вигляді і з тими розмірами, шорсткістю поверхні та іншими даними, яким вона повинна відповідати перед складанням або проміжною додатковою обробкою в складі іншої деталі.

ЧЕРТЕ́Ж МОНТА́ЖНЫЙ – КРЕ́СЛЕНИК МОНТА́ЖНИЙ. Містить контурні або

спрощені зображення виробу або його складових частин, а також необхідні дані для встановлення їх на місце. При цьому зображення виробу, який монтується, виконують суцільними основними лініями, а обладнання, до якого кріпиться виріб, – суцільними тонкими лініями.

75

ЧЕРТЕ́Ж О́БЩЕГО ВИ́ДА – КРЕ́СЛЕНИК ЗАГА́ЛЬНОГО ВИ́ДУ. Документ, який

визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснення принципу роботи.

ЧЕРТЕ́Ж СБО́РОЧНЫЙ – КРЕ́СЛЕНИК СКЛАДА́ЛЬНИЙ. Повинен містити:

а) зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розташування і взаємні зв’язки складових частин, які поєднані по даному кресленику і забезпечують можливість здійснення збирання і контролю складальної одиниці; допускається на складальних креслениках розміщувати схеми з’єднання або розташування складових частин виробу, якщо їх не оформлюють як самостійні документи; б) розміри, граничні відхилення та інші параметри і вимоги, які повинні бути виконані або проконтрольовані на даному складальному кресленику; на складальних креслениках виробів індивідуального й експериментального виробництва допускається вказувати розміри деталей і граничних відхилень, які визначають характер спряження; в) вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується не заданими відхиленнями розмірів, а підбором, пригонкою і т.д., а також вказівки щодо способу здійснення нерознімних з’єднань; г) номери позицій частин, що входять до виробу; ґ) основні характеристики виробу; д) габаритні розміри; е) установчі, приєднувальні і довідкові розміри; є) при необхідності координати центра ваги.

ЧЕРТЕ́Ж ТАБЛИ́ЧНЫЙ – КРЕ́СЛЕНИК ТАБЛИ́ЧНИЙ. Зведений кресленик, який

містить дані, необхідні для виготовлення і контролю ряду однотипних виробів, які відрізняються розмірами, матеріалами, покриттям,, окраскою або іншими ознаками. Крім графічного зображення, табличний кресленик містить технічні вимоги і основний напис. Змінні параметри вказуються літерами або іншими умовними позначеннями, а в таблицю змінних параметрів вносяться для кожного варіанта свої значення розмірів, матеріалів тощо.

ЧЕРТЕЖИ́ГАБАРИТНЫЕ́ – КРЕ́СЛЕНИКИ ГАБАРИ́ТНІ. На габаритному крес-

ленику виріб слід зображувати так, щоб були видні крайні положення частин при переміщенні, висуванні або відкиданні: важелів, кареток, кришок на петлях та ін. Зображення виробу слід виконувати спрощено.

ЧЕРТЕЖИ́НАРУ́ЖНЫХ ВИ́ДОВ – КРЕ́СЛЕНИКИ ЗО́ВНІШНІХ ВИ́ДІВ. Містять зо-

браження зовнішнього виду виробу без розрізів і перерізів, основні характеристики (потужність, число обертів, маса та ін.). Кресленик зовнішнього виду можна замінити фотознімком готового виробу.

ЧЕРТЕЖИ́ПООПЕРАЦИО́ННЫЕ – КРЕ́СЛЕНИКИ ПООПЕРАЦІ́ЙНІ. 1. Кресленики,

які показують послідовність виконання тих чи інших графічних побудов і порядок оформлення. 2. Кресленики, які застосовують в операційних картах.

ЧЕРТЕЖИ́РАБО́ЧИЕ – КРЕ́СЛЕНИКИ РОБО́ЧІ. Призначені для виготовлення,

ремонту і контролю виробів та їх складових частин. Поділяються на такі: а) кресленики серійного або масового виробництва; б) кресленики індивідуального виробництва; в) кресленики ремонтні. Основні вимоги до робочих креслеників викладені в ГОСТ 2.107 – 68.

ЧЕРТЕЖИ́ТЕХНИЧЕСКОГО́ ПРОЕ́КТА – КРЕ́СЛЕНИКИ ТЕХНІ́ЧНОГО ПРОЕ́КТУ.

Визначають основне конструктивне обладнання виробу. Призначені для розробки робочих креслеників. Кресленики технічного проекту позначаються літерою «Т».

76

ЧЕРТЕЖИ́ЭСКИЗНОГО́ ПРОЕ́КТА – КРЕ́СЛЕНИКИ ЕСКІ́ЗНОГО ПРОЕ́КТУ. Да-

ють загальні уявлення про обладнання (пристрої), габарити і принципи роботи виробу. Призначені для розробки технічного проекту. Кресленики ескізного проекту позначаються літерою «Э».

ЧЕРЧЕ́НИЕ – КРЕ́СЛЕННЯ. Прикладна технічна дисципліна, яка вивчає правила виконання креслеників, карт, схем, графіків та інших необхідних зображень. Зміст і обсяг цієї дисципліни змінюється залежно від того, яку галузь науки і техніки вона обслуговує.

ЧЕТЫ́РЕ ЗАМЕЧА́ТЕЛЬНЫЕ ТО́ЧКИ ТРЕУГО́ЛЬНИКА – ЧОТИ́РИ ВИЗНАЧНІ́

ТО́ЧКИ ТРИКУ́ТНИКА. До визначних точок належать: а) ортоцентр – точка перетину всіх висот (у тупокутному трикутнику ортоцентр розташований поза трикутником; у прямокутному – у вершині прямого кута); б) центр тяжіння – точка перетину всіх медіан; вона поділяє кожну медіану у відношенні 2:1 (якщо рахувати від вершини); в) центр вписаного кола – точка перетину трьох бісектрис; г) центр описаного кола – точка перетину трьох перпендикулярів, проведених через середини сторін (в тупокутному трикутнику він розташований поза трикутником).

ЧИСЛО́ЗАХОДОВ́ ЧЕРВЯКА́– КІ́ЛЬКІСТЬ ЗАХО́ДІВ ЧЕРВ’ЯКА́. Кількість витків

нарізі черв’яка, що перетинаються площиною, перпендикулярною до його осі.

ЧИСТОТА́ПОВЕ́РХНОСТИ – ЧИСТОТА́ПОВЕ́РХНІ. Залежно від виду і якості об-

робки поверхні деталі отримують різний ступінь шорсткості (клас чистоти). Клас чистоти визначається залежно від абсолютної висоти нерівностей (символ Rz) або від середньоарифметичного відхиленняїхвисотивідсередньої лінії (символ Rа).

Ш

ШАБЛО́Н (нем. Schablone – проба, образец) – ШАБЛО́Н. Пристрій для перевірки форми готових деталей, який являє собою пластину з вирізаним в ній контуром. Застосовують шаблони для контролю фасонного профілю деталей машин, різальних інструментів, ливарних форм, архітектурних деталей, фюзеляжів літаків тощо. При плазовому методі виробництва шаблон є основним носієм форми і розмірів виготовлених виробів. В інструментальній справі шаблон виготовляють разом з контршаблоном (оборотним зображенням шаблона).

ШАГ ЗАЦЕПЛЕ́НИЯ – КРОК ЗАЧЕ́ПЛЕННЯ. Відстань між однойменними (тобто спрямованими в один бік, напр., двома лівими або двома правими) профілями

двох суміжних зубців колеса, що береться на дузі ділильного кола, t = 2πzr∂ .

ШАГ РЕЗЬБЫ́– КРОК НА́РІЗІ. Відстань між середніми точками найближчих бічних сторін профілю у напрямі, паралельному осі нарізі (позначається Р).

77

Шайба кругла

Шайба пружинна

ША́ЙБА (нем. Scheibe) – ША́ЙБА. Шайби широко застосовують у нарізних з’єднаннях. Вони призначені: для запобігання пошкодження поверхні деталей при з’єднанні деталей кріпильною парою (болт – гайка; шпилька – гайка) або гвинтом; для рівномірної передачі зусилля на деталі, що з’єднуються; для запобігання самовідкручування гайок.

Розрізняють шайби: а) круглі двох виконань згідно ГОСТ 11371 – 78; б) пружинні –

виготовляють згідно ГОСТ 6402 – 70 чотирьох типів: нормальні (Н); важкі (Т);

особливо важкі (ОТ); легкі (Л).

ШАР – КУ́ЛЯ. Тіло, утворене обертанням півкола навколо його діаметра. Поверхня кулі називається сферою. Об’єм кулі V = 43 πR3 . Переріз кулі будь-якою

площиною є круг. Дві кулі перетинаються по колу (якщо міжцентрова відстань менша за суму радіусів, але більша за їх різницю). Ортогональна проекція кулі – круг, косокутна – еліпс.

ШАРОВО́Й СЕГМЕ́НТ – КУЛЬОВИ́Й СЕГ-

МЕ́НТ. Частина кулі, відрізана від неї якоюнебудь площиною. Круг перерізу називається основою сегмента, а відрізок радіуса МA=h, перпендикулярного до основи, – висотою се-

гмента. Об’єм сегмента V = πh2 (R − h3) . Пло-

ща сегментної поверхні S=2πRh.

ШАРОВО́Й СЕ́КТОР – КУЛЬОВИЙ СЕКТОР. Тіло, що утворене обертанням кругового сектора COD навколо діаметра кулі, який не

перетинає дугу, що його обмежує. Це тіло обмежене двома конусами і поверхнею кульового поясу; остання називається основою кульового сектора. Один з радіусів кругового сектора може збігатися з віссю обертання, тоді отримуємо простий кульовий сектор – тіло, обмежене конусом і сегментною поверхнею. Об’єм

кульового сектора V = 23 πR2h , де R – радіус кулі, а h –

висота кульового сегмента (АС).

ШВЕ́ЛЛЕР (нем. Schweller) – ШВЕ́ЛЕР. Металічна стальна балка спеціального перерізу, виготовлена шляхом гарячого прокату або холодного згинання.

ШЕВРО́ННЫЕ КОЛЕ́СА (фр. chevron – галунная нашивка на рукаве) – ШЕВРО́ННІ КОЛЕ́СА. Зубчасті колеса з зубцями, що мають кутову V-подібну форму; при роботі не виклика-

ють осьових зусиль, відрізняються плавністю і безшумністю, застосовуються для передачі великих зусиль.

78