Учебные пособия / SlovSPR

НАЧА́ЛЬНЫЕ ОКРУ́ЖНОСТИ – ПОЧАТКО́ВІ КО́ЛА. Кола (на деталі – циліндри

або конуси), що описані навколо центрів спряжених зубчастих коліс, які проходять через полюс зачеплення р. При роботі зубчастої пари початкові кола спряжених коліс взаємно перекочуються без ковзання.

НЕДОВО́Д РЕЗЬБЫ́– НЕДОВІ́Д НА́РІЗІ. Величина не нарізаної частини деталі між кінцем збігу і упорною поверхнею. Недовід залежить від кроку нарізі; він не більший за два кроки при зовнішній нарізі, а на внутрішній – не більший трьох кроків.

НЕДОРЕ́З РЕЗЬБЫ́– НЕДОРІ́З НА́РІЗІ. Довжина частини деталі, що складається з недоводу і збігу при нарізанні нарізі в упор. Недоріз залежить від кроку нарізі і визначається за ГОСТ 10549 – 80.

НЕПО́ЛНЫЕ ПРОЕ́КЦИИ –

НЕПО́ВНІ ПРОЕ́КЦІЇ. При ви-

конанні машинобудівних креНедовід і недоріз на стрижні і в отворі слеників часто звертаються до наступних умовних способів: розрив, розріз, зображення зі знятою деталлю (на складальних креслениках), в результаті чого утворюються так звані неповні проекції.

НЕСО́БСТВЕННЫЕ ЭЛЕМЕ́НТЫ – НЕВЛА́СНІ ЕЛЕМЕ́НТИ. В Евклідовому прос-

торі всі елементи його мають тільки власні точки, а в проективному просторі існують ще невласні, нескінченно віддалені точки. Кожна пряма має одну невласну точку, яка одночасно належить і всім прямим, паралельним даній прямій. Кожна площина має одну невласну пряму, яка належить і всім площинам, паралельним даній площині. Всі невласні точки і прямі належать невласній площині.

НИВЕЛИ́Р – НІВЕЛІ́Р. Геодезичний інструмент, призначений для визначення вертикальних позначок, тобто, різниці висот двох точок земної поверхні.

НО́ЖКА ЗУ́БА – НІ́ЖКА ЗУ́БЦЯ. Частина зубця зубчастого колеса між його ободом і ділильним колом.

НО́НИУС (верньер – собст. имя) – НО́НІУС. Прилад для більш точного визначення часток поділу на штангенциркулях та інших мірильних інструментах.

НОМИНА́ЛЬНЫЙ ДИА́МЕТР РЕЗЬБЫ́– НОМІНА́ЛЬНИЙ ДІА́МЕТР НА́РІЗІ. Діа-

метр, який умовно характеризує розмір нарізі. Для більшості циліндричних нарізей в якості номінального діаметра нарізі приймається зовнішній діаметр .

НОМИНА́ЛЬНЫЙ РАЗМЕ́Р – НОМІНА́ЛЬНИЙ РО́ЗМІР. Основний розрахунковий

розмір, який визначений, виходячи з функціонального призначення деталі і який служить початком відрахування відхилень. Номінальним розміром з’єднання називається загальний для отвору і вала розмір. Номінальний розмір повинен обиратися згідно ГОСТу 6636 – 69 «Нормальні лінійні розміри».

НОРМА́ЛЬ – НОРМА́ЛЬ. Технічний документ, який встановлює типи, розміри, норми і технічні умови на продукцію даної галузі промисловості або окремого заводу. Нормаллю плоскої кривої називається пряма, яка збігається з радіусом кривини в даній точці і є перпендикулярною до дотичної в тій самій точці. Нормаль поверхні – пряма, що є перпендикулярною до дотичної площини в даній точці поверхні.

39

НОРМА́ЛЬНЫЕ ЛИНЕ́ЙНЫЕ РАЗМЕ́РЫ – НОРМА́ЛЬНІ ЛІНІ́ЙНІ РО́ЗМІРИ.

ГОСТ 6636 – 69 встановлює чотири ряди чисел для вибору лінійних розмірів у машинобудуванні в межах 0,001…20000 мм, причому числам першого ряду слід віддавати перевагу перед другим і т.д.

НЬЮ́ТОН (si) – НЬЮ́ТОН. Одиниця сили. Скорочено позначається н. Це сила, яку необхідно прикласти до маси в 1 кг, щоб надати їй прискорення в 1 м/сек2. Розмірність цієї одиниці – м·кг·сек-2. 1 н = 0,102 кгс або 1 кгс = 9,80665 н.

О

ОБРАЗУ́ЮЩАЯ – ТВІРНА́. Лінія, яка під час свого руху, утворює поверхню. Якщо твірна рухається, обертаючись навколо осі, то отримуємо поверхню обертання. Якщо поверхня утворена рухом прямої лінії, то вона називається ліній-

чатою.

ОБРАТИ́МОСТЬ ЧЕРТЕЖА́– ОБОРО́ТНІСТЬ КРЕ́СЛЕНИКА. Властивість, яка

дає можливість по зображенню відтворити предмет такої ж форми і таких же розмірів. Для цього кресленик повинен мати метричну визначеність.

ОБСТАНО́ВКА – ОТО́ЧЕННЯ, ОБСТАНО́ВКА. Пограничні деталі на кресленику,

які показують«обстановку», в якій працює дана деталь. Зображують пограничні деталі тонкою суцільною лінією товщиною s/3 і менше. Предмети «обстановки» умовно вважають прозорими, тобто частини виробу, що розміщені за ними, слід креслити видимими. При необхідності позначення деталей, які складають «обстановку», такі вказівки дають або на самому зображенні її, або на виносній поличці.

О́БЩИЙ ВИД – ЗАГА́ЛЬНИЙ ВИД. Кресленик, який зображує зовнішній вид виробу або його складових частин, і який містить їх основні характеристики.

ОВА́Л (фр. ovale, от лат. ovum – яйцо) – ОВА́Л. 1. Усяка плоска, замкнута, випукла, плавна крива яйцевидного перерізу. Напр., овали Кассіні та ін. 2. Плоска, замкнена крива, утворена спряженням декількох дуг кіл. Такі овали бувають трьохцентрові, багатоцентрові.

ОВА́ЛЬНОСТЬ – ОВА́ЛЬНІСТЬ. Відхилення форми перпендикулярного до осі циліндра перерізу від геометричного кола. Овальність визначається виміром діаметра перерізу в двох взаємно перпендикулярних напрямах. Величина овальності дорівнює різниці між Dmax – Dmin.

ОВО́ИД (лат. ovum – яйцо, eidos – вид) – ОВО́ЇД. Овал з однією віссю симетрії. Плоска, замкнута крива яйцеподібного обрису.

ОДНОКАРТИ́ННОЕ ИЗОБРАЖЕ́НИЕ – ОДНОКАРТИ́ННЕ ЗОБРА́ЖЕННЯ – На від-

міну від комплексного кресленика деякі зображення являють собою тільки одну проекцію, напр., аксонометричне зображення.

ОКРУ́ЖНОСТЬ – КО́ЛО. Множина усіх точок, віддалених на одну й ту ж відстань R від фіксованої точки О. Точка О називається центром, а відрізок R – радіусом кола. Частина кола називається дугою (півколом). Через три точки, що не лежать на одній прямій, можна провести коло, причому тільки одне.

ОКРУ́ЖНОСТЬ ВПА́ДИН – КО́ЛО ЗАПА́ДИН. Коло, (на деталі – циліндр або ко-

нус), описане навколо центра (осі) колеса, яке обмежує западини зубців з боку тіла колеса. Коло западин умовно креслять тонкою суцільною лінією. Його діаметр позначають Di.

40

ОКРУ́ЖНОСТЬ ВЫ́СТУПОВ – КО́ЛО ВИ́СТУПІВ. Коло, (на деталі – циліндр або

конус), описане навколо центра (осі) колеса, яке обмежує висоту зубців. Діаметр кола виступів позначають De. Коло виступів умовно креслять суцільною основною лінією.

ОРДИНА́ТА (лат. ordinatus – расставленный в определенном порядке) – ОРДИНА́ТА. Координата y в декартовій системі (див. координати).

ОРИГИНА́Л – ОРИГІНА́Л. Фігура, що проекціюється на деяку площину проекцій, називається оригіналом отриманого зображення.

ОРТ (нем. Ort – место, пункт) – ОРТ. У математиці одиничний вектор, тобто, вектор, абсолютна величина якого дорівнює одиниці.

ОРТОГОНА́ЛЬНОЕ ПРОЕЦИ́РОВАНИЕ (греч.ortos – прямой, gonia – угол) – ОР-

ТОГОНА́ЛЬНЕ ПРОЕКЦІЮВА́ННЯ. Паралельне прямокутне проекціювання на взаємно перпендикулярні площини (за методом Монжа). Основний метод побудови зображень на технічному кресленику. При такому проекціюванні предмет розташовують між спостерігачем і площиною проекцій (європейський спосіб).

ОРТОЦЕ́НТР – ОРТОЦЕ́НТР. Точка перетину трьох висот трикутника. ОСНОВА́НИЕ – ОСНО́ВА. 1. Одна зі сторін плоского багатокутника, яка вра-

ховується при обчисленні її площі. 2. Точка зустрічі перпендикуляра з прямою або площиною. 3. Плоска грань багатогранника або тіла обертання, площа якої враховується при обчисленні об’єму тіла. 4. У проекційних стереометричних зображеннях, виконаних методом основної площини, основами називаються вторинні проекції точок, прямих на основній площині.

ОСНОВНА́Я НА́ДПИСЬ – ОСНОВНИ́Й НА́ПИС. Таблиця, в якій форма, розміри і

зміст основного напису для креслеників та інших технічних документів стандартизовані (ГОСТ 2.104 – 68). Установлена єдина форма для креслеників усіх галузей промисловості та інша форма для текстових документів. Головна частина основного напису (штамп) розташовується у правому нижньому куті рамки кресленика, на аркушах формату А4 – вздовж короткої сторони, на решті – короткої і довгої.

ОСНОВНА́Я ОКРУ́ЖНОСТЬ – ОСНОВНЕ́КО́ЛО. Коло (циліндр або конус), опи-

сане навколо центра осі колеса, по якому коченням твірної прямої лінії отримуються профілі зубців. Під твірною лінією розуміють пряму, якій належить точка, що окреслює профіль зубця. В евольвентному зачепленні при α = 20° діаметр основного кола d0= 0,94d, де d – діаметр початкового кола.

ОСНОВНА́Я ПЛО́СКОСТЬ РЕЗЬБЫ́– ОСНОВНА́ПЛО́ЩИНА НА́РІЗІ. Переріз, у

якому діаметри конічної нарізі (зовнішній, середній і внутрішній) дорівнюють діаметрам відповідної трубної нарізі за ГОСТ 6357 – 81. Основна площина конічної нарізі збігається з її мірильною площиною, l2 – встановлено стандартом ГОСТ 6211 – 81. Основну площину на стрижні при необхідності вказують тонкою суцільною лінією.

ОСНОВНЫ́Е ПЛО́СКОСТИ ПРОЕ́КЦИЙ – ОСНОВНІ́ ПЛОЩИ́НИ ПРОЕ́КЦІЙ.

Шість граней куба, на внутрішні поверхні яких проекціюється предмет, розташований усередині куба.

41

ОСНОВНЫ́Е ПОНЯ́ТИЯ ГЕОМЕ́ТРИИ – ОСНОВНІ́ ПОНЯ́ТТЯ ГЕОМЕ́ТРІЇ. Почат-

кові невизначені поняття, які вважаються вихідними: точка, пряма, площина, множина і деякі визначення, напр., «точка лежить на прямій», «точка належить площині» та ін.

ОСНОВНЫ́Е СВО́ЙСТВА ИЗОБРАЖЕ́НИЙ – ОСНОВНІ́ ВЛАСТИ́ВОСТІ ЗО-

БРА́ЖЕНЬ. При паралельному проекціюванні властивості їх наступні: а) проекція прямої лінії є пряма; б) якщо точка належить лінії, то і проекція цієї точки належить проекції лінії; в) якщо прямі паралельні у просторі, то їх проекції паралельні; г) відношення довжин відрізків, що лежать на одній прямій, дорівнює відношенню проекцій цих відрізків.

ОСО́БЫЕ ТО́ЧКИ КРИВО́Й – ОСОБЛИ́ВІ ТО́ЧКИ КРИВО́Ї. До особливих точок А

кривої належать: точки звороту (першого та другого роду) (а); вузлова або подвійна (б); ізольована, поблизу якої немає інших точок кривої (в); точка самодотикання (г).

a

б

в

г

ОСЬ ВРАЩЕ́НИЯ – ВІСЬ ОБЕРТА́ННЯ. Нерухома пряма, навколо якої у просторі здійснюється обертання або поворот на деякий кут.

ОСЬ КОНСТРУКТИ́ВНАЯ – ВІСЬ КОНСТРУКТИ́ВНА. Деталь машини, механізму

або приладу, яка створює геометричну вісь обертання насаджених на неї зубчастих коліс, шківів та ін. Осі на відміну від валів тільки підтримують деталі. Вони бувають нерухомими і такими, що обертаються. І ті й інші працюють на вигин.

ОСЬ ПРОЕ́КЦИЙ – ВІСЬ ПРОЕ́КЦІЙ. Лінія перетину площин проекцій у прямокутній системі: а) фронтальна і горизонтальна при перетині утворюють вісь Оx; б) фронтальна і профільна – вісь Оz; в) горизонтальна і профільна – вісь Оy.

ОСЬ РЕЗЬБЫ́– ВІСЬ НА́РІЗІ. Вісь тіла обертання (циліндра, конуса тощо), на поверхні якого є зовнішня або внутрішня нарізь.

ОСЬ СИММЕ́ТРИИ – ВІСЬ СИМЕ́ТРІЇ. Пряма, відносно якої форма просторової або плоскої фігури симетрична. Фігури можуть мати одну, декілька, а іноді і множину осей симетрії. При деякому обертанні навколо них просторові фігури збігаються самі з собою. Якщо при одному повному оберті на 360° виникають дві збіжності, то вісь називають віссю симетрії другого порядку, три збіжності – третього порядку і т.д.; наприклад, правильна трикутна піраміда має вісь третього порядку (висота піраміди). Куб має 9 осей симетрії другого порядку і чотири – третього порядку.

ОТНОШЕ́НИЕ – ВІДНО́ШЕННЯ. Число, яке показує, у скільки разів одна величина більша за іншу, виражену в тих чи інших одиницях або яку частину її складає. Напр., якщо, поділивши відрізок CD на п’ять рівних частин, ми знайдемо, що п’ята частина його міститься на відрізку СВ тричі, то СВ=3СD/5 або

42

CB/CD=3/5. Відрізок CD/5 спільною мірою порівнюваних відрізків CВ і CD.

Але не всі відрізки мають спільну міру (напр., діагональ і сторона квадрата). Такі величини називаються неспільномірними. Відношення неспільномірних величин для практичних цілей визначають приблизно.

ОТРЕ́ЗОК – ВІДРІ́ЗОК. Частина прямої, обмежена з обох боків. Кінці відрізка (точки) входять у відрізок. Відрізок слід позначати двома літерами, розставленими біля його кінців, або однією рядковою літерою.

ОТСЕ́К ПЛО́СКОСТИ – ВІДСІ́К ПЛОЩИНИ́. Всяка плоска фігура є частиною

якої-небудь площини, тому її називають відсіком площини. Площина на комплексному кресленику може бути зображена за допомогою якогось відсіку.

ОЧЕ́РК ПОВЕ́РХНОСТИ – О́БРИС ПОВЕ́РХНІ. Проекція контуру видимості по-

верхні при її проекціюванні на площину або поверхню.

П

ПАЗ (нем. Paß – горный перевал, щель, разрез) – ПАЗ. Прорізь у вигляді фрезерованої канавки на деталях машин. Напр., шпонковий паз на валу, Т-подібні пази на столах металорізальних станків.

ПАРА́БОЛА (греч.palabolē – приложение) – ПАРА́БОЛА. Плоска крива другого порядку, всі точки якої знаходяться на однаковій відстані від даної точки (фокуса F) і від даної прямої (директриси). Кінці параболи віддаляються у нескінченність. Канонічне рівняння параболи y2 = 2px, де параметр 2р –відстань між фокусом і директрисою.

ПАРАЛЛЕЛЕПИ́ПЕД (греч. epipedon – плоскость) – ПАРАЛЕЛЕПІ́ПЕД. Призма, у якої основами є паралелограми (в окремих випадках – прямокутники, квадрати або ромби). Паралелепіпеди

можуть бути прямокутними і косокутними. Усякий паралелепіпед можна поділити на дві трикутні призми. Об’єм паралелепіпеда дорівнює добутку площі основи на висоту.

ПАРАЛЛЕЛОГРА́ММ – ПАРАЛЕЛОГРА́М. Чотирикутник, у якого протилежні сторони попарно паралельні. Протилежні кути паралелограма дорівнюють один одному. Діагоналі точкою перетину поділяються навпіл. Площа паралелограма дорівнює добутку основи на висоту.

ПАРАЛЛЕ́ЛЬ – ПАРАЛЕ́ЛЬ. Лінії перетину поверхні обертання площиною, яка перпендикулярна до її осі.

ПАРАЛЛЕ́ЛЬНОЕ ПРОЕЦИ́РОВАНИЕ – ПАРАЛЕ́ЛЬНЕ ПРОЕКЦІЮВА́ННЯ. Окре-

мий випадок центрального проекціювання, коли центр проекцій знаходиться у нескінченності і проекційні промені паралельні один одному. Паралельне проекціювання на площину може бути косокутним і прямокутним. При будь-якому паралельному проекціюванні на площину зберігаються властивості колінеарності, паралелізму і відношення трьох точок прямої.

ПАРАЛЛЕ́ЛЬНЫЕ КРИВЫ́Е – ПАРАЛЕ́ЛЬНІ КРИВІ́. Такі криві, у яких дотичні в

парних точках паралельні і через парні точки проходить спільна нормаль. Якщо

43

відстань між кривими, виміряна по спільній нормалі, залишається незмінною, то такі криві називаються еквідистантними.

ПАРАЛЛЕ́ЛЬНЫЕ ПЛО́СКОСТИ – ПАРАЛЕ́ЛЬНІ ПЛОЩИ́НИ. Дві площини, які

не мають спільних точок. Дві площини паралельні, якщо дві прямі, що перетинаються, однієї площини відповідно паралельні двом прямим, що перетинаються, іншої площини. На комплексному кресленику однойменні сліди їх паралельні.

ПАРАЛЛЕ́ЛЬНЫЕ ПРЯМЫ́Е – ПАРАЛЕ́ЛЬНІ ПРЯМІ́. Дві прямі, що належать

одній площині і не мають спільних точок. Через дану точку, взяту поза прямою, можна провести тільки одну пряму, паралельну до цієї прямої. Однойменні проекції двох паралельних прямих паралельні між собою.

ПАРАЛЛЕ́ЛЬНЫЙ ПЕРЕНОС – ПАРАЛЕ́ЛЬНИЙ ПЕРЕНО́С. Рух фігури в площи-

ні, коли всі її точки рухаються по паралельних лініях і переносяться на однакові відстані. Таке перетворення можливе і в просторі.

ПАРА́МЕТР (греч. parametron – отмеривающий) – ПАРА́МЕТР. У математиці постійна величина, що виражена літерою, яка зберігає своє постійне значення в умовах лише даної задачі. Напр., у рівнянні x2 + y2 = r2 величина r2 є параметром кола, так як кожне значення r визначає нове коло. Другий приклад: кути між осями і коефіцієнти спотворення являються параметрами аксонометричного зображення.

ПЕНТАГО́Н (греч. pente – пять, gonia – угол) – ПЕНТАГО́Н. П’ятикутник, правильний або неправильний.

ПЕРЕДА́ЧА ВИНТОВА́Я – ПЕРЕДА́ЧА ГВИНТОВА́. Евольвентна зубчаста пере-

дача косозубими колесами, які насаджені на мимобіжних валах. Початковими поверхнями в циліндричній гвинтовій передачі служать два кругових циліндри, що дотикаються в єдиній точці, яка лежить на лінії найкоротшої відстані між осями валів. У такій передачі обов’язково наявне відносне ковзання, так як точка дотику зубів ковзає впродовж довжини зуба по гвинтовій лінії (звідси назва передачі). Наявність точкового зачеплення утворює великі питомі тиски, і як наслідок, і швидке зношення. Тому гвинтові колеса використовуються для передачі малих навантажень. Ці колеса називаються також гіперболоїдними, тому що являють собою виріз із горлової частини однопорожнинних гіперболоїдів.

ПЕРЕДА́ЧА ЗУБЧА́ТАЯ – ПЕРЕДА́ЧА ЗУБЧА́СТА. Механізм, який за допомогою

зубчастого зачеплення передає рух від вала на рейку. Осі зубчастих коліс, що знаходяться в зачепленні, можуть бути паралельні, можуть перетинатися або бути мимобіжними. У таких випадках застосовують циліндричні, конічні колеса і колеса з гвинтовими (спіральними) зубцями. Рейкова передача складається із зубчастого колеса і рейки і перетворює обертальнй рух на поступальний.

ПЕРЕДА́ЧА ЧЕРВЯ́ЧНАЯ – ПЕРЕДА́ЧА ЧЕРВ’Я́ЧНА. Передача, яка застовується

в тому випадку, коли осі валів мимобіжні у просторі. Вона складається із зубчастого колеса з косими зубцями і нескінченного гвинта (черв’яка) циліндричної або глобоїдної форми. При обертанні черв’яка його гвинтова спіраль ніби переміщується вздовж осі, роблячи тиск на зубці колеса, яке, по суті, являє собою гайку, що лише частково охоплює нитки черв’яка, і таким чином поступальний рух нитки гвинта перетворюється в обертальний рух колеса (як у рейкової передачі). Вибір правої або лівої нарізі для черв’яка залежить від напряму обертання

44

колеса і діючих при цьому зусиль. Правій нарізі віддають перевагу. На кресленику передача зображується спрощено (ГОСТ 2.402 – 75).

ПЕРЕСЕКА́ЮЩИЕСЯ ПРЯМЫ́Е – ПРЯМІ́, ЩО

ПЕРЕТИНА́ЮТЬСЯ. Дві прямі, які мають єдину спільну точку K.

ПЕРЕСЕЧЕ́НИЕ ПОВЕ́РХНОСТЕЙ – ПЕРЕ́ТИН

ПОВЕ́РХОНЬ. Поверхні двох тіл, що перетинаються, утворюють лінію перетину, часто складної просторової форми, яку будують на кресленику по точках. Знаходження точок лінії перетину здійснюють за допомогою посередників (січних площин або сферичних поверхонь).

ПЕРИ́МЕТР (греч. perimetron – контур, обмер) – ПЕРИ́МЕТР. Довжина замкненого контуру, напр., сума довжин усіх сторін багатокутника.

ПЕРПЕНДИКУЛЯ́Р (лат. perpendicularis – отвесный) – ПЕРПЕНДИКУЛЯ́Р. Пряма лінія, що утворює прямий кут з іншою прямою або площиною. Спільна сторона двох однакових суміжних кутів є перпендикуляром до прямої, на якій лежать дві інші сторони. Спільна вершина цих кутів називається основою перпендикуляра. Позначають перпендикуляр знаком , напр., АВ CD, або a b.

ПЕРСПЕКТИ́ВА (от лат. perspicere – смотреть сквозь) – ПЕРСПЕКТИ́ВА. Розділ нарисної геометрії, що вивчає зображення предметів на різних поверхнях способом центрального проекціювання. Перспективою називають і саме зображення, предмету, яке отримане методом центрального проекціювання. При проекціюванні на площину отримують лінійну перспективу. Панорамна перспектива виконується на циліндричній поверхні (панорамний кіноекран). Ку́польна перспектива виконується на сферичній поверхні. Перспективні зображення використовуються в живописі, архітектурних креслениках, в художньому конструюванні.

ПЕРСПЕКТИ́ВА ЛИНЕ́ЙНАЯ – ПЕРСПЕКТИ́ВА ЛІНІ́ЙНА. Центральна (конічна)

проекція предмета на вертикальну або похилу площину. Зображення в лінійній перспективі наочні, але вимірювати їх набагато складніше, ніж на тих креслениках, що виконані ортогональним проекціюванням.

ПЕРСПЕКТИ́ВА ПРЯМЫ́Х – ПЕРСПЕКТИ́ВА ПРЯМИ́Х. У лінійній перспективі

проекція прямої завжди пряма, якщо вона не проходить через центр проекцій. При вертикальній картині вертикальні прямі проекціюються також у вертикальні. Перспектива прямих, перпендикулярних до картини, сходяться в одній точці на лінії горизонту. Перспектива паралельних прямих іншого напряму мають спільну точку сходу на картині або за її межами.

ПЕРСПЕКТИ́ВНО – АФФИ́ННОЕ СООТВЕ́ТСТВИЕ – ПЕРСПЕКТИ́ВНО-АФІ́ННА

ВІДПОВІ́ДНІСТЬ. Споріднена відповідність двох точкових полів, в яких зберігаються властивості колінеарності, паралелізму і простого відношення трьох точок прямої. Інакше кажучи, пряма лінія одного поля перетворюється в пряму лінію другого поля, зберігається паралельність прямих і додержується відношення двох відрізків.

ПИРАМИ́ДА (др. – егип. purama) – ПІРАМІ́ДА. Багатогранник, у якого одна грань, що називається основою, – будь-який багатокутник, а решта граней, які називаються бічними, – трикутники, що мають спільну вершину – вершину пі-

45

раміди. Перпендикуляр, проведений з вершини на площину основи піраміди, називається її висотою. Піраміда називається правильною, якщо її основа – правильний багатокутник, а висота проходить через центр цього багатокутника. Піраміда називається прямою, якщо висота її проходить через центр тяжіння основи. Якщо цієї умови не дотримано, то піраміда називається похилою. Правильна трикутна піраміда називається тетраедром.

ПЛАЗ (фр. place – место) – ПЛАЗ. Поверхня, спеціально підготовлена для викреслювання на ній контурів виробу та окремих його перерізів в натуральну величину. Напр., фюзеляж і кабіна літака, шпангоути судна.

ПЛАН (лат. planus – плоский, ровный) – ПЛАН. 1. Окремий кресленик, який зображує на горизонтальній площині (у зменшеному масштабі) яку-небудь місцевість, споруду і т.п. (план міста, план будинку). Горизонтальна проекція будинку зазвичай виконується в розрізі по дверних та віконних проймах. 2. Горизонтальна проекція будь-якого предмета (вид зверху).

ПЛАНИМЕ́ТРИЯ – ПЛАНІМЕ́ТРІЯ. Частина елементарної геометрії, в якій вивчаються властивості фігур, що лежать у площині.

ПЛА́ШКА – ПЛА́ШКА. Інструмент для нарізання або накатки зовнішньої нарізі. Круглими плашками нарізають нарізь на болтах, шпильках, гвинтах, а плоскими накатують.

ПЛО́СКАЯ КРИВА́Я – ПЛО́СКА КРИВА́. Крива, всі точки якої належать площині. Крива, точки якої не належать одній площині, називається просторовою.

ПЛО́СКАЯ ФИГУ́РА – ПЛО́СКА ФІГУ́РА. Фігура, всі точки якої належать одній площині.

ПЛО́СКОСТЬ – ПЛОЩИНА́. Одне з основних невизначальних понять геометрії. Основні властивості площини приймаються як аксіоми. Напр., «через будьякі три точки, що не лежать на одній прямій, можна провести площину, причому тільки одну», «якщо дві площини мають спільну точку, то вони перетинаються по прямій, яка проходить через цю точку». Площина нескінченна. Площина вважається побудованою, якщо задані елементи, які її визначають.

ПЛО́СКОСТЬ КАРТИ́ННАЯ – ПЛОЩИНА́КАРТИННА. (див. Апарат лінійної пе-

рспективи).

ПЛО́СКОСТЬ О́БЩЕГО ПОЛОЖЕ́НИЯ – ПЛОЩИНА́ЗАГАЛЬНОГО́ ПОЛО́ЖЕННЯ.

Площина, яка не паралельна і не перпендикулярна жодній із площин проекцій площин проекцій.

ПЛО́СКОСТЬ ПАРАЛЛЕ-

ЛИ́ЗМА – ПЛОЩИНА́ПАРА-

ЛЕЛІ́ЗМУ. Площина, паралельно якій у просторі рухається твірна поверхні –

пряма, яка віддаляється або наближається до неї (див. циліндроїд, коноїд, скісна площина).

ПЛО́СКОСТЬ ПРОЕ́КЦИЙ – ПЛОЩИНА́ПРОЕ́КЦІЙ. Площина, на якій отриму-

ють зображення оригінала при проекціюванні.

46

ПЛО́СКОСТЬ СЕКУ́ЩАЯ – ПЛОЩИНА́СІЧНА́. 1. Усяка площина, яка перетинає

іншу площину або поверхню. 2. Допоміжна площина, яка застосовується для виконання розрізу або перерізу. Положення січної площини показують на кресленику за допомогою лінії перерізу (див. лінії перерізу), а напрям погляду – двома стрілками поряд з кінцями розімкнутої лінії перпендикулярно до неї (див.

розімкнута лінія).

ПЛО́СКОСТЬ СИММЕ́ТРИИ – ПЛОЩИНА́СИМЕ́ТРІЇ. Точки А і А', що розташо-

вані на одному перпендикулярі АА' до площини Q і на однакових відстанях від неї, називаються симетричними відносно площини Q. Фігури називаються симетричними відносно площини, якщо точки їх попарно симетричні між собою. Дві просторові фігури, симетричні відносно площини, не обов’язково однакові, хоча всі їх елементи дорівнюють один одному. Напр., ліва рука і права рука; взагалі, будь-яке дзеркальне відображення.

ПЛО́СКОСТЬ У́РОВНЯ – ПЛОЩИНА́РІ́ВНЯ. У нарисній геометрії – площина,

паралельна горизонтальній площині проекцій.

ПЛО́СКОСТИ ПРОЕЦИ́РУЮЩИЕ – ПЛОЩИ́НИ ПРОЕКЦІЮВА́ЛЬНІ. Площини,

перпендикулярні до якої-небудь площини проекцій, є проекціювальні. Напр., горизонтально-проекціювальна (перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій), фронтально-проекціювальна (перпендикулярна до фронтальної), профільно-проекціювальна (перпендикулярна до профільної).

ПЛО́ЩАДЬ – ПЛО́ЩА. Величина частини площини, що міститься в середині замкненого контуру. Виражається додатним числом при наступних умовах: а) існує фігура, площа якої дорівнює одиниці; б) однакові фігури мають однакові площі; в) якщо фігура розбита на декілька частин, то площа всієї фігури дорівнює сумі площ окремих складових частин. Виміряти площу – означає знайти число, що виражає її відношення до площі, прийнятої за одиницю. За одиницю площі приймають квадрат, сторона якого дорівнює лінійній одиниці (мм,см,м,кмтаін.).

ПОВЕ́РХНОСТЬ – ПОВЕ́РХНЯ. В елементарній геометрії поверхня визначається як границя тіла або як слід лінії, що рухається, але не вздовж себе. Вона не має товщини. Евклід: «Поверхня є те, що має тільки довжину і ширину». В нарисній геометрії користуються кінематичним способом утворення поверхні шляхом безперервного переміщення твірної лінії у просторі, причому твірна лінія під час свого руху може як зберігати свою форму, так і змінювати її.

ПОВЕ́РХНОСТЬ ВРАЩЕ́НИЯ – ПОВЕ́РХНЯ ОБЕРТА́ННЯ. Поверхня, що утворена

обертанням якої-небудь твірної лінії навколо нерухомої прямої – осі. Твірна лінія може бути прямою, кривою і складеною; замкненою і незамкненою; плоскою і просторовою. Якщо початок і кінець твірної знаходяться на осі обертання, то поверхня обертання – замкнена. Всяка замкнена поверхня обертання утворює тіло обертання.

ПОВЕ́РХНОСТИ ВТОРО́ГО ПОРЯ́ДКА – ПОВЕ́РХНІ ДРУ́ГОГО ПОРЯ́ДКУ. В аналі-

тичній геометрії так називають поверхні, рівняння яких у прямокутній системі координат – рівняння другого ступеня. До них належать сфери, еліпсоїди, однопорожнинний і двопопорожнинний гіперболоїди, еліптичний і гіперболічний параболоїди, конічні і циліндричні поверхні. Пряма лінія перетинає такі поверхні у двох точках.

47

ПОВЕ́РХНОСТИ РАЗВЕ́РТЫВАЕМЫЕ – ПОВЕ́РХНІ, ЩО РОЗГОРТА́ЮТЬСЯ НА

ПЛОЩИНІ́. Лінійчаті поверхні, які можуть бути суміщені з площиною усіма своїми точками, без розтягування і стискування, без утворення складок і розривів (багатогранники, циліндри, конуси, торсові поверхні).

ПОВОРО́Т – ОБЕРТА́ННЯ. Точкове перетворення площини, при якому задані точка О і кут обертання ±ϕ. Будь-яка точка площини А здійснює задане обертання навколо точки О, якщо вона переміститься в нове положення А' так, що ОА=ОА' і АОА' = ϕ. Оберт, здійснений проти годинникової стрілки, вважається додатним ( ϕ – направлений кут).

ПОДО́БИЕ ПЛО́СКИХ ФИГУ́Р – ПОДІ́БНІСТЬ ПЛО́СКИХ ФІГУ́Р. Взаємно одно-

значна відповідність (властивість), при якій відповідні кути дорівнюють один одному, а відношення відповідних сторін дорівнюють величині k – коефіцієнту подібності. Подібні фігури можуть бути орієнтовані однаково або протилежно (власна і невласна подібність). Подібність позначається знаком . Два зображення подібні одне одному, якщо вони відрізняються тільки масштабом виконання. При k =1 має місце рівність фігур.

ПОДШИ́ПНИК – ПІДШИ́ПНИК (ВАЛЬНИ́ЦЯ). Частина опори, що складається з

однієї або декількох деталей. Розрізняють підшипники кочення і підшипники ковзання. До підшипників кочення належать шарикові, роликові, голчасті.

ПОДЭ́РА – ПОДЕ́РА. – Подера

плоскої кривої відносно якоїнебудь точки її площини є нова крива або пряма, що являє собою геометричне місце основ перпендикулярів, опущених з цієї точки на дотичні до заданої кривої.

ПОЛИГО́Н (греч. poly – много, gonia – угол) – ПОЛІГОН. Те ж саме, що і багатокутник.

ПО́ЛНЫЙ ЧЕТЫРЕХУГО́ЛЬНИК – ПО́ВНИЙ ЧОТИРИКУ́ТНИК. Будь-який плос-

кий чотирикутник, у якого показані діагоналі. Замкнена плоска фігура, утворена шістьома відрізками прямої (див. теорему Польке – Шварца).

ПОЛЯ́РНАЯ СИСТЕ́МА КООРДИНА́Т – ПОЛЯ́РНА СИСТЕ́МА КООРДИНА́Т. По-

ложення точки М у площині цілком визначається її відстанню від початку координат ρ при заданому масштабі вимірювання і кутом ϕ повороту радіуса-вектора від полярної осі Ох. Полярна вісь завжди нерухома (зазвичай –

горизонтальна). Кут ϕ вважається додатним, якщо радіус-вектор перемістився проти годинникової стрілки.

ПО́ЛЮС (лат. polus – земная и небесная ось) – ПО́ЛЮС. 1. Полюсами кулі називаються точки перетину поверхні кулі з її вертикальною віссю. 2. Постійна точка на площині, відносно якої визначають положення будь-якої іншої точки тієї ж площини в полярній системі координат.

48