Учебные пособия / SlovSPR

КОНХО́ИДА НИКОМЕ́ДА (греч. konchoediēs – улитковидная) – КОНХО́ЇДА НІ-

КОМЕ́ДА. Геометричне місце точок М, для яких ОМ = ОР ± b. Крива має три види: a) b>c; б) b=c; в) b<c (де с=OF, b=FA). Пряма FР є асимптота. Точка О – полюс.. За допомогою конхоїди можна виконати трисекцію будь-якого кута. Всі три конхоїди Нікомеда – конхоїди прямої лінії. Конхоїда кола називається завитком Паскаля, кардіоїдою. Взагалі конхоїдою називають криву, яку можна отримати, збільшуючи або зменшуючи

радіус-вектор кожної точки кривої на величину постійного відрізка b.

КОНЦЕНТРИ́ЧЕСКИЕ ОКРУ́ЖНОСТИ – КОНЦЕНТРИ́ЧНІ КО́ЛА. Кола різних ра-

діусів, описані з одного центра.

КООРДИНА́ТА (лат. со – вместе, ordinatus – упорядоченный) – КООРДИНА́ТА. 1. Число лінійних одиниць на даному відрізку. 2. Числа, що визначають положення точки у якій-небудь системі відліку (прямокутній, косокутній, полярній та ін.). Для визначення положення точки на площині необхідні дві координати, а у просторі – три.

КООРДИНА́ТНЫЕ О́СИ – КООРДИНА́ТНІ О́СІ. Для визначення положення точки

на площині користуються системою двох осей, що перетинаються, відстані від яких і визначають точку. Координатні осі бувають прямокутні, косокутні (афінні) і полярні. Для визначення положення точки в просторі користуються системою трьох осей, що перетинаються. Найширшого застосування набула прямокутна система Декарта. Точка перетину осей називається початком системи координат.

КО́РОБОВАЯ КРИВА́Я – КО́РОБОВА КРИВА́. Замкнена або незамкнена лінія,

яка складається із спряжених дуг кіл різних радіусів.

КОРРИГИ́РОВАНИЕ (лат. corrigere – исправлять) – КОРИГУВА́ННЯ. Виправлення форми зубців з метою збільшення їх міцності (вигину і контакту), а також з метою зменшення розмірів, ваги і вартості зубчастої передачі. Корекція евольвентних коліс буває: а) висотна (напр., h′=0,8m, h′′=1,1m, h=1,9m); б) кутова – зазвичай збільшують кут зачеплення (α=22,5°, або α=25°); в) тангенціальна для коліс, виконаних із різного матеріалу (один зубець товщий за інший); г) асиметрична (профіль одного зубця побудований з одним профілем зачеплення, другий

– з іншим); д) комбінована.

КОСЫ́Е (НАКЛО́ННЫЕ) СЕЧЕ́НИЯ – СКІСНІ (ПОХИЛІ) ПЕРЕРІЗИ. У проекцій-

ному кресленні скісним називається переріз деталі проекціювальною площиною, непаралельною площині проекцій. Побудувати скісний переріз – зазвичай означає знайти його дійсну форму (завичай, методом заміни площини проекцій).

КОСА́Я ПЛО́СКОСТЬ – СКІСНА́ПЛОЩИ́НА. Лінійчата поверхня, утворена безперервним рухом прямої, яка весь час перетинає дві мимобіжні прямі (напрямні) і залишається паралельною до заданої площини паралелізму. При цьому направляючі не паралельні до площини паралелізму. Скісна площина інакше зветься гіперболічним параболоїдом або лінійчатим параболоїдом.

КО́СИНУС (лат. со – совместно, sinus – дуга, изгиб) – КО́СИНУС. Тригонометрична функція кута, позначається cos. Косинус гострого кута прямокутного трикутника – це відношення прилеглого до цього кута катета до гіпотенузи.

29

КОТА́НГЕНС (лат. со – совместно, tangens – касающийся) – КОТА́НГЕНС. Тригонометрична функція кута, позначається ctg. Котангенс гострого кута прямокутного трикутника – це відношення катета, протилежного цьому куту, до іншого катета.

КОЭФФИЦИЕ́НТ ИСКАЖЕ́НИЯ – КОЕФІЦІЄ́НТ СПОТВО́РЕННЯ. Відношення

довжини проекції відрізка ab до його натуральної величини АВ, ab : AB.

КОЭФФИЦИЕ́НТ ПОДО́БИЯ – КОЕФІЦІЄНТ ПОДІБНОСТІ. Відношення схожих

сторін двох подібних багатокутників.

КРИВА́Я ОШИ́БОК – КРИВА́ПО́ХИБОК. Допоміжна крива, яку будують для проведення дотичної до даної кривої АС. Для знаходження точки дотику В будують криву похибок, яка є геометричним місцем середин всіх хорд, що проходять через точку М.

КРИВИЗНА́– КРИВИНА́. Величина, що ха-

рактеризує ступінь відхилення кривої лінії від прямолінійності, а також опуклої або угнутої поверхні від площинності. Кривина плоскої кривої оборотно пропорційна радіусу. Позначається літерою К. Центр кривини лежить на нормалі кривої в середині її угнутості.

КРИВИЗНА́ОКРУЖНОСТИ́ – КРИВИНА́КО́ЛА. Величина, оборотна радіусу ко-

ла K=1/R. Кривина кола даного радіуса є величиною сталою.

КРИВЫ́Е ВТОРО́ГО ПОРЯ́ДКА – КРИВІ́ ДРУ́ГОГО ПОРЯ́ДКУ. В аналітичній гео-

	метрії	такі		криві описуються рівнянням другого ступеню, напр.,		x2	+	y2	=1 –
						a2		b2
		x2		y2
	еліпс,		−		=1 – гіпербола або y2=2px – парабола. Такі криві можна отримати
		a2		b2

при перетині прямого кругового конуса площиною. Вони є геометричним місцем точок площини, відношення відстаней яких від даної точки (фокуса) і до даної прямої (директриси) мають постійне значення: при е<1 – еліпс, при е=1 – парабола, при е >1 – гіпербола. Розглядаючи коло як криву другого порядку, можна сказати, що його ексцентриситет е=0, а директриси «пішли у нескінченність».

КРОКИ́(фр. croquis) – КРОКІ́. 1. Нашвидку зроблений від руки ескіз, план, рисунок. 2. У топографії – найпростіший план місцевості, виконаний шляхом окомірної зйомки.

КРУГ – КРУГ. Частина площини, обмежена колом. Площею круга є границя послідовності площ правильних багатокутників, уписаних в дане коло при не-

обмеженому збільшенні кількості сторін; S = πR2 = πD4 2 .

КУБ (греч. kybos – игральная кость) – КУБ. Один із п’яти опуклих правильних ьагатогранників. Поверхня його утворюється із шести квадратів. Інша назва – гексаедр. Має 6 граней, 8 вершин, 12 ребер. Куб має 13 осей симетрії.

КУМУЛЯ́ТА – КУМУЛЯ́ТА. Крива або ламана лінія на діаграмі, яка показує матеріал в конечному стані. Наприклад, кумулятивна крива перевозу залізничних вантажів за звітний рік. Зазвичай на тій самій діаграмі показують і поточні відомості (за кожний місяць, наприклад, вантажних перевозок). Масштаб кумуляти може не збігатися з масштабом інших кривих тієї ж діаграми.

30

КУРСИ́В – КУРСИ́В. Друкарський шрифт з похилими вправо літерами, що нагадує рукописний шрифт.

Л

ЛАТУ́НЬ (нем. Latun) – ЛАТУ́НЬ. Назва сплавів міді з цинком, зазвичай з додаванням невеликої кількості інших елементів (свинцю, олова, марганцю, алюмінію, заліза, нікелю та ін.). Латуні широко використовуються в техніці (прутки, труби, листи, проволока) для виготовлення годинникових механізмів, оптичних приладів, електрообладнання та ін. Позначається на кресленику умовно, напр., ЛС59-1 ГОСТ 15527 – 70, що означає: латунь із вмістом міді – 59%, свинцю – 1%, цинку – біля 40%.

ЛЕГИ́РОВАННЫЕ СТА́ЛИ (нем. legieren – легировать) – ЛЕГО́ВАНІ СТА́ЛІ. Ста-

лі зі спеціальною домішкою різних елементів: нікелю, хрому, молібдену, вольфраму, ванадію, які покращують механічні властивості або надають сталі особливих фізикохімічних властивостей, напр., кислототривкості, жароміцності, амагнітності і т. д. Існують низьколеговані і високолеговані сталі.

ЛЕКА́ЛО – ЛЕКА́ЛО. 1. Тонка пластина з криволінійними краями, що служить для викреслювання нециркульних кривих.Лекала виготовляють з дерева, пластмаси та інших матеріалів. Форма і величина буває різною. Існують універсальні гнучкі лекала, які встановлюють по точках, між якими необхідно провести плавну криву. 2. Інструмент для контролю форми криволінійної поверхні виробу, який виготовляється з металу, дерева (шаблон).

ЛЕКА́ЛЬНЫЕ КРИВЫ́Е – ЛЕКА́ЛЬНІ КРИВІ́. Нециркульні криві лінії, накреслені по точках за допомогою лекал. Еліпс, парабола, гіпербола, спіраль Архімеда, евольвента кола, синусоїда, косинусоїда та ін. належать до лекальних кривих.

ЛЕМНИСКА́ТА БЕРНУ́ЛЛИ (греч. lemniskos– повязка, лента) – ЛЕМНІСКА́ТА

БЕРНУ́ЛЛІ. Крива у вигляді вісімки, усі точки якої мають наступні властивості: добуток відстаней будь-якої точки М від двох фокусів F1 і F2 є величина стала а2, тобто, r1× r2=a2, де а – половина відстані між фокусами (F1F2). Ця крива відноситься до сімейства овалів Касині, які можна одержати в перетині тора площинами, паралельними др його осі

обертання. Вперше її властивості досліджував Я. Бернуллі в 1694 р. Криві малих радіусів на гірських залізницях будують за цією кривою.

ЛИНЕ́ЙЧАТЫЕ ПОВЕ́РХНОСТИ – ЛІНІ́ЙЧАТІ ПОВЕ́РХНІ. Поверхні, утворені

рухом прямої лінії у просторі. Відрізняють лінійчаті поверхні, що розгортаються на площині, і скісні. Перші з них можуть бути накладені на площину без розривів і зморшок, напр., циліндричні і конічні. Скісні – гелікоїд, однопорожнинний гіперболоїд не можуть бути суміщені з площиною.

ЛИНЕ́ЙЧАТЫЙ ГИПЕРБОЛО́ИД – ЛІНІ́ЙЧАТИЙ ГІПЕРБОЛО́ЇД. Поверхня, утво-

рена безперервним рухом прямої, яка весь час перетинає три напрямні, що не лежать в одній площині (однопорожнинний гіперболоїд).

ЛИНЕ́ЙЧАТЫЙ ПАРАБОЛО́ИД – ЛІНІ́ЙЧАТИЙ ПАРАБОЛО́ЇД. (див. скісна пло-

щина).

31

ЛИ́НИИ ЧЕРТЕЖА́– ЛІ́НІЇ КРЕ́СЛЕНИКА. Для виконання креслеників застосовують декілька різних умовних ліній, тип, призначення, викреслювання і товщина яких встановлена ГОСТом 2.303 – 68.

ЛИ́НИЯ (лат. linea) – ЛІ́НІЯ. Всяку лінію можна уявити собі як траєкторію точки, що рухається. Не можна розглядати лінію як ряд точок; разом з тим лінії

– це множина точок. Всі геометричні лінії суцільні. На кресленику лінії зображують умовно (див. лінії кресленика).

ЛИ́НИЯ ВЫНОСНА́Я – ЛІ́НІЯ ВИНОСНА́. Тонка суцільна лінія для виносу розмірної лінії за контур зображення або на деяку відстань від вимірюваного місця.

Виносна лінія виходить за розмірну на 2-3 мм. Товщина її S2 S3 .

ЛИ́НИЯ ГЕОДЕЗИ́ЧЕСКАЯ – ЛІ́НІЯ ГЕОДЕЗИ́ЧНА. Лінія, що з’єднує дві точки

поверхні по найкоротшому шляху на цій поверхні. На площині – це пряма, на циліндрі – гвинтова максимального ухилу, на сфері – дуга великого кола і т.п.

ЛИ́НИЯ ГОРИЗО́НТА – ЛІ́НІЯ ГОРИЗО́НТУ. Уявна лінія перетину площини кар-

тини з площиною горизонту. Проходить через головну точку картини (див. апарат лінійної перспективи).

ЛИ́НИЯ КРИВА́Я – ЛІ́НІЯ КРИВА́. Траєкторія точки, що безперервно рухається в постійно змінюваному напрямку. Крива, всі точки якої належать одній площині, називається плоскою. Крива, всі точки якої не належать одній площині, називається просторовою. Така лінія має двояку кривину. Криві лінії, як плоскі так і просторові, можуть бути закономірними або випадкового виду. Властивості кривих вивчаються в аналітичній і диференційній геометрії, а також у топології.

ЛИ́НИЯ КРИВА́Я ВЫ́ПУКЛАЯ – ЛІ́НІЯ КРИВА́ ОПУКЛА́. Лінія, яка з будь-якою

прямою перетинається не більше як у двох точках. У всяку опуклу криву можна вписати ламану лінію, а навколо неї описати іншу ламану лінію. Довжина описаної ламаної лінії більша за довжину вписаної.

ЛИ́НИЯ ЛО́МАНАЯ – ЛІ́НІЯ ЛА́МАНА. Лінія, складена з відрізків прямих ліній, які не належать одній прямій. Ламана лінія може бути плоскою або просторовою. Ламана лінія замкнена, якщо її кінці сходяться в одній точці.

ЛИ́НИЯ НАИБО́ЛЬШЕГО НАКЛО́НА ПЛО́СКОСТИ – ЛІ́НІЯ НАЙБІ́ЛЬШОГО

УКЛО́НУ ПЛОЩИНИ́. Пряма, що належить даній площині й утворює з площиною проекцій найбільший кут. Ця пряма перпендикулярна до відповідних ліній рівня або слідам площини. Пряма, що належить даній площині і перпендикулярна до її горизонтального сліду, називається лінією спаду (по цій лінії скочується куля, яка поставлена на похилу площину).

ЛИ́НИЯ ОСЕВА́Я – ЛІ́НІЯ ОСЬОВА́. Тонка штрих-пунктирна лінія, що зображує на кресленику вісь симетрії даного зображення або вісь обертання тіла.

ЛИ́НИЯ ОЧЕРКО́ВАЯ – ЛІ́НІЯ ́ОБРИСУ. Лінія видимого обрису предмета на його зображенні (кресленику, рисунку). У машинобудівному кресленні така лінія зображується суцільною основною. Товщину основної лінії (S) слід брати від 0,6 до 1,5 мм залежно від величини і складності зображення, а також від призначення і формату кресленика.

ЛИ́НИЯ ЦЕ́НТРОВ – ЛІ́НІЯ ЦЕ́НТРІВ. Лінія, що з’єднує геометричні центри двох або більше кіл на кресленику.

32

ЛИ́НИЯ ПЕРЕСЕЧЕ́НИЯ ПОВЕ́РХНОСТЕЙ – ЛІ́НІЯ ПЕРЕ́ТИНУ ПОВЕ́РХОНЬ. Лі-

нія яка утворюється при перетині двох поверхонь; кожна її точка одночасно належить і тій, і другій поверхні. Декілька прикладів: а) лінія перетину двох площин – пряма; б) лінія перетину двох сфер – коло; в) лінія перетину двох конусів, осі яких паралельні, – гіпербола (в загальному випадку); г) лінія перетину поверхоньдвохмногогранників – ламана.

ЛИ́НИЯ ПЕРЕХО́ДА – ЛІ́НІЯ ПЕРЕХО́ДУ. 1. Умовна лінія на кресленику деталі складеної форми, що показує плавний перехід однієї поверхні в іншу. Лінія ця уявна, замінює собою лінію перетину і викреслюється тонкою суцільною лінією. При чітко виражених округленнях лінію переходу не доводять до контурних ліній деталі. 2. Те ж саме, що лінія перетину.

ЛИ́НИЯ ПОСТРОЕ́НИЯ – ЛІ́НІЯ ПОБУДО́ВИ. Геометричні побудови, необхідні

для виконання зображення предмета, креслять тонкими суцільними лініями. На навчальних креслениках лінії побудови зберігають для того, щоб показати хід геометричних побудов.

ЛИ́НИЯ ПРОЕЦИ́РУЮЩАЯ – ЛІ́НІЯ ПРОЕКЦІЮВА́ЛЬНА. Пряма лінія, що збіга-

ється з напрямком проекціювання; при ортогональному проекціюванні це пряма, перпендикулярна до площини проекцій. Усяке проекціювання здійснюється за допомогою таких ліній.

ЛИ́НИЯ ПРЯМА́Я – ЛІ́НІЯ ПРЯМА́. Одне з основних невизначених понять геометрії. Деякі властивості прямої виражені в постулатах: а) через усякі дві точки простору можна провести пряму, причому тільки одну; б) якщо дві прямі накладені одна на одну так, що які-небудь дві точки однієї прямої збігаються з двома точками другої прямої, то ці прямі зливаються і в решті точок; в) дві прямі, перетинаються тільки в одній точці; г) пряму лінію можна продовжити в обидві сторони.

ЛИ́НИЯ РАЗМЕ́РНАЯ – ЛІ́НІЯ РО́ЗМІРУ. Тонка суцільна лінія, що застосовується для нанесення лінійних та кутових розмірів на кресленику. Товщина її S2 S3 ,

де S – товщина основної лінії. Розмірна лінія має на кінцях розмірні стрілки, в разі одностороннього розміру – стрілка з одного кінця. Проводиться паралельно лінійному контуру або паралельно дузі.

ЛИ́НИЯ РАЗО́МКНУТАЯ – ЛІ́НІЯ РОЗІ́МКНЕНА. У простому випадку – лінія,

яка складається з двох штрихів завдовжки 8 – 20 мм і товщиною від S до 1,5S, за допомогою якої на кресленику показують лінію перерізу. При виконанні складних розрізів штрихи проводять також біля переламів лінії перерізу.

ЛИ́НИЯ СВЯ́ЗИ – ЛІ́НІЯ ЗВ’ЯЗКУ́. Дві проекції однієї і тієї точки лежать на одному перпендикулярі до осі проекцій, який називається лінією зв’язку цих двох проекцій на комплексному кресленику точки.

ЛИ́НИЯ СЕЧЕ́НИЯ – ЛІ́НІЯ ПЕРЕ́РІЗУ. Розімкнена лінія, яка показує положення січної площини виконаного на кресленику розрізу або перерізу. Початковий і кінцевий штрихи лінії перерізу не повинні перетинати контур зображення. Розрізи і перерізи на кресленику оформлюють відповідно ГОСТу 2.305 – 68.

33

ЛИ́НИЯ СРЕ́ЗА – ЛІ́НІЯ ЗРІ́ЗУ. Деякі деталі машин (шатуни, рукоятки та ін.) мають форми, які складаються з різних тіл обертання (напр., куля, тор, конус та ін.) і мають плоскі зрізи, які утворюють на бічній поверхні їх лінії зрізу. На креслениках лінії зрізу будують по точках і за допомогою лекала, а в окремих випадках вони замінюються циркульними кривими і прямими лініями.

ЛИ́НИИ ЧАСТНОГО ПОЛОЖЕ́НИЯ – ЛІ́НІЇ ОКРЕ́МОГО ПОЛО́ЖЕННЯ. Прямі,

паралельні до площин проекцій, які лежать у даній площині. Лінія, паралельна горизонтальній площині проекцій, називається горизонталлю даної площини і позначається h. Лінія, паралельна до фронтальної площини проекцій, називається фронталлю (f), лінія, паралельна до профільної площини проекцій називається профільною прямою, позначається p.

ЛИ́НИЯ ШТРИХОВА́Я – ЛІ́НІЯ ШТРИХОВА́. Лінія, що складається з штрихів і

проміжків. Зазвичай проміжки у три-чотири рази менші за довжину штрихів. Використовуються для зображення ліній невидимого контуру предмета. Товщина її S/2 S/3.

ЛИТЕ́ЙНЫЙ УКЛО́Н – ЛИВА́РНИЙ УКЛО́Н. Стінки ливарних стальних, чавунних деталей мають уклон порядку 1:20. Величина уклону залежить від розмірів деталі, від способу формовки і від інших факторів. Уклон цей технологічний, так як для витягування моделі з форми необхідно стінкам моделі і ребрам, перпендикулярним до площини рознімання, надавати деякий уклон.

ЛОГАРИФМИ́ЧЕСКАЯ СПИРА́ЛЬ – ЛОГАРИФМІ́ЧНА СПІРА́ЛЬ. Геометричне мі-

сце точок площини, полярні координати яких задовольняють рівнянню r=a φ. Один кінець спіралі видаляється у нескінченність, другий кінець робить навколо полюса нескінченне число обертів, прямуючи до нього, як до своєї асимптотичної точки. Логарифмічна спіраль зустрічається в техніці (направляючий апарат гідротурбін, різноманітні фрези та ін.).

ЛОНГИМЕ́ТРИЯ (лат. longus – длинный) – ЛОНГІМЕ́ТРІЯ. Частина елементарної геометрії, що вивчає властивості прямої лінії (додавання, віднімання, множення і ділення відрізків).

ЛУЧ – ПРО́МІНЬ. Частина прямої, обмежена з однієї сторони точкою (півпряма). Кожна точка прямої поділяє її на два променя, які направлені у протилежні сторони.

ЛЫ́СКА – ЛИ́СКА. Плоский зріз на циліндричній, конічній або сферичній частині деталі (див. лінія зрізу).

34

М

МАКЕ́Т (фр. maquette) – МАКЕ́Т. Модель машини, будівлі, технічної споруди, мікрорайону та ін. Застосовується при проектуванні, на виставках, в учбових закладах і т. п. Макети бувають діючі (динамічні) і нерухомі (статичні). При плазовому методі виробництва, напр., в авіаційній промисловості, макетами називають просторові шаблони.

МАСШТА́Б (нем. Maß – мера, размер; Stab – палка) – МАСШТА́Б. Вимірювальний устрій для визначення дійсної довжини відрізка за його зображенням, яке може бути виконане в натуральну величину, збільшене або зменшене. Масштаби поділяються на лінійні (в тому числі і поперечні), пропорційні (кутові), аксонометричні, суміщені, (які збігаються зі шкалами). Числові масштаби (ГОСТ 2.302 – 68) є математичний вираз лінійних масштабів.

МЕДИА́НА (лат. mediana – средняя) – МЕДІА́НА. Відрізок прямої, який поєднує вершину трикутника із серединою протилежної сторони. Три медіани трикутника перетинаються в одній точці (центр ваги трикутника).

МЕДИАТРИ́СА (срединный перпендикуляр) – МЕДІАТРИ́СА. Геометричне місце точок площини, рівновіддалених від двох даних у цій площині точок, тобто, пряма, що проходить через середину відрізка, який з’єднує дані точки, і перпендикулярна до цього відрізка.

МЕЖЦЕ́НТРОВОЕ РАССТОЯ́НИЕ – МІЖЦЕ́НТРОВА ВІ́ДСТАНЬ. Найкоротша

відстань між осями обертання коліс зубчастої або іншої передач.

МЕРИДИА́Н (лат. meridies – полдень) – МЕРИДІА́Н. Лінія перетину поверхні кулі вертикальними площинами, що проходять через центр кулі.

МЕ́СТНЫЙ ВИД – МІСЦЕ́ВИЙ ВИД. Зображення окремого, обмеженого місця на поверхні предмета. Застосовується місцевий вид для пояснення форми і розмірів якої-небудь окремої частини, якщо повний вид давати не має потреби.

МЕ́ТОД МО́НЖА – МЕ́ТОД МО́НЖА. В зображеннях, виконаних методом Монжа, точка простору ортогонально проекціюється на дві взаємно перпендикулярні площини – горизонтальну П1 і фронтальну П2. Ці зображення називаються відповідно горизонтальною і фронтальною проекціями точки. Далі одна з площин обертається навколо осі проекцій (лінії перетину площин П1 і П2) до суміщення з другою площиною. Після суміщення одержуємо двокартинне зображення, яке називається епюром Монжа, на якому дві проекції точки лежать на одному перпендикулярі до осі проекцій Ох. Цей перпендикуляр називається лінією зв’язку. Проекція точки на площини П1 або П2 задається двома координатами. Друга проекція цієї точки визначається шляхом завдання третьої координати, так як відомо, що друга проекція точки також лежить на лінії зв’язку. Таким чином, положення точки у просторі повністю визначено. За допомогою метода Монжа оригінал визначається метрично. В деяких окремих випадках, наприклад, коли зображуються декілька прямих, що лежать у площині, перпендикулярній до площин П1, П2, користуються третьою площиною проекцій – П3 для того, щоб побудувати третю проекцію і зробити зображення визначеним.

35

МЕ́ТОД ОСНОВНО́Й ПЛО́СКОСТИ – МЕ́ТОД ОС-

НОВНО́Ї ПЛОЩИНИ́. Метод побудови проекційних креслеників, розроблений М. Ф. Четверухіним, є різновид аксонометричного методу зображень. Застосовується у стереометрії.

МЕ́ТОДЫ ПОСТРОЕ́НИЯ ПЕРСПЕКТИ́ВЫ –

МЕ́ТОДИ ПОБУДО́ВИ ПЕРСПЕКТИ́ВИ. 1. Радіальний метод полягає в наступному: положення предмета, центра проекціювання і картинної площини задають у ортогональних проекціях. Причому площину картини розміщують паралельно до фронтальної і отримують так звану фронтальну перспективу з єдиною точкою сходу слідів прямих. 2. Метод архітекторів полягає в наступному: положення предмета, центра проекціювання і картинної площини задають в ортогональних проекціях. Площину картини розміщують під кутом до фронтальної площини і отримують перспективу з двома точками сходу паралельних ліній, що домінують. Ці точки сходу визначають у плані шляхом проведення через центр проекціювання прямих, паралельних до основних ліній контуру. Існують і інші методи побудови перспектив, але всі вони зводяться до одного: перспектива точки будується як точка перетину перспектив двох прямих, що проходять через уявну точку.

МЕТАЛЛОКОНСТРУ́КЦИЯ – МЕТАЛОКОНСТРУ́КЦІЯ. Вузол або виріб, який

складається з деталей (елементів), які являють у своїй більшості відрізки сортового, фасонного, листового і другого прокату.

МЕТР (SI) – МЕТР. Довжина, що дорівнює 1650763, 73 довжин хвиль у вакуумі випромінювання, що відповідає переходу між рівнями 2p10 і 5d5 атома криптону 86. Скорочено позначається м або m (лат.).

МНОГОГРА́ННИК – БАГАТОГРА́ННИК. Тіло, обмежене з усіх сторін плоскими багатокутниками (гранями). Розрізняють багатогранники правильні (10 шт.), напівправильні (14 шт.), неправильні (усі інші). Багатогранник називається опуклим, якщо він розміщений з одного боку від площини будь-якої його грані. Всякий багатогранник можна розкласти на трикутні піраміди.

МНОГОГРА́ННИК ПРА́ВИЛЬНЫЙ – БАГАТОГРА́ННИК ПРА́ВИЛЬНИЙ. Багато-

гранник, у якого всі грані однакові і є правильні багатокутники з однаковими кутами. Всього існує 10 правильних багатогранників: п’ять опуклих і п’ять зіркових (не опуклих). Навколо кожного правильного багатокутника можна описати сферу. Правильні багатогранники можуть бути складені тільки із правильних трикутників, квадратів і п’ятикутників. Тетраедр (4 грані), куб (6 граней), октаедр (8 граней), додекаедр (12 граней) та ікосаедр (20 граней) – правильні випуклі (Платонові) багатогранники.

МНОГОУГО́ЛЬНИК – БАГАТОКУ́ТНИК. Фігура, обмежена плоскою замкненою ламаною лінією. Частини цієї лінії називаються сторонами; кути між кожними сусідніми сторонами – кутами багатокутника, а їх вершини – вершинами багатокутника. За числом сторін багатокутники називаються трикутниками, чотирикутниками і т. п. Поділяються на прості і ті, що самоперетинаються. Простий багатокутник називається опуклим, якщо для будь-якої його сторони всі інші сторони розміщені з одного боку від неї. Сума кутів опуклого n-кутника дорівнює 180°(n – 2). Багатокутники бувають правильні і неправильні. Два багатокутника, що мають однакові площі, називаються рівновеликими.

36

МНОГОУГО́ЛЬНИКИ ПРА́ВИЛЬНЫЕ – БАГАТОКУ́ТНИКИ ПРА́ВИЛЬНІ. Багато-

кутники, які мають однакові сторони і кути. У правильний багатокутник можна вписати коло. Кожна сторона його буде дотичною до вписаного кола. Радіус його називається апофемою багатокутника. Навколо правильного багатокутника можна також описати коло. Тоді всі вершини його будуть лежати на цьому колі. Якщо радіус описаного кола позначити через R, то сторона трикутника –

a3

= R

3

,

квадрата – a4 = R

2

,

шестикутника –

a6 = R , восьмикутника

–

, десятикутника

–

a10 = R(

−1) / 2,

дванадцятикутника

–

a8

= R

2 −

2

5

a12 = R2 − 3 . Площа правильного багатокутника дорівнює добутку периметра

на половину радіуса (R), а для багатокутника, описаного навколо кола, добутку периметра на половину апофеми.

МНО́ЖЕСТВО – МНОЖИНА́. Поняття первісне, невизначене, загальноматематичне. «Множина є багато що, мислиме нами як єдине» – Георг Ка́нтор , нім. математик (1845 – 1918). Предмети, що складають дану множину, називають її елементами. Множина називається кінцевою, якщо вона містить кінцеве число елементів (напр., кількість дерев у лісі). Множина може складатися навіть з одного елементу. Пуста множина не містить жодного елемента (нульовий відрізок). Множина називається нескінченною, якщо в ній нескінченно багатоелементів (множина точок на колі). Множини, які складаються з точок, називаються точковими множинами.

МОДЕ́ЛЬ (фр. modéle) – МОДЕ́ЛЬ. 1. Відтворення предмета у зменшеному або збільшеному вигляді (модель атома, модель літака). Модель може бути діючою (динамічною) і недіючою (статичною). Також модель може бути цілою або складеною (розбірною). 2. Ціла або складена копія відливки для виготовлення ливарної форми. Така модель має порівняно більші, ніж майбутня відливка, розміри: на величину усадки і на величину припуску для механічної обробки.

МО́ДУЛЬ (лат. modulus – мера) – МО́ДУЛЬ. У точних науках таке найменування надають якому-небудь важливому коефіцієнту, характерній величині або вихідній мірі, напр., модуль повздовжньої пружності Е, модуль зубчастого зачеплення m, модуль вектора (його довжина), модуль комплексного числа та ін.

МО́ДУЛЬ ЗАЦЕПЛЕ́НИЯ (m) – МО́ДУЛЬ ЗАЧЕ́ПЛЕННЯ. Довжина в мм, що ви-

мірюється по діаметру ділильного кола на один зуб колеса: m = dz∂ мм.

МУ́ФТЫ – МУ́ФТИ. 1. Прилади та механізми, які з’єднують вали в довжину для передачі крутильного моменту. Муфти можуть мати у собі запобіжні пристрої, які захищають від зламу важливі частини машини при перевантаженнях. 2. З’єднуючі деталі (фітинги) для доточування труб у довжину.

Н

НАГЛЯ́ДНОСТЬ – НАО́ЧНІСТЬ. Особливість зображення, яка дозволяє легко уявити собі предмет, що зображується. Зображення, які близькі до зорового сприйняття (перспективні, аксонометричні), більш наочні, ніж зображення, виконані методом Монжа (комплексні кресленики). Незважаючи на це, технічні кресленики виконують як комплексні, тому що вони більш прості у виконанні і їх зручно вимірювати. Проте треба відмітити, що процес уявлення оригіналу за

37

креслеником залежить не тільки від наочності останнього, але й від уміння та навичок читати кресленики.

НАКА́ТКА – НАКА́ТКА (накочування, накочення). Дрібні рифлення на поверхні металевого виробу шляхом удавлювання, щоб уникнути сковзання в руках. Креслярський циркуль має пряму накатку на головці і на головках гвинтів. Накатка може бути і скісною, сітковою. Інструмент для нанесення рифлень (дрібнозубий ролик в оправці) також називається накаткою.

Накочування – технологічний процес нанесення накатки. Цим способом може бути утворена нарізь на болтах, шпильках і гвинтах шляхом удавлювання її за допомогою плоских або круглих нарізних плашок.

НАНЕСЕ́НИЕ РАЗМЕ́РОВ – НАНЕ́СЕННЯ РО́ЗМІРІВ. Найбільш відповідальні та

трудомісткі при виконанні креслеників операції. Їх поділяють на наступні етапи: а) вибір бази (конструкторської або технологічної, від якої повинні бути проставлені всі необхідні розміри; б) нанесення виносних і розмірних ліній; в) обчислення розмірів (спряжених і вільних) і простановка їх (при зніманні з натури розміри визначаються вимірюванням); г) розрахування і призначення точності виконання (квалітетів); ґ) призначення шорсткості поверхні.

НАПРАВЛЯ́ЮЩАЯ – НАПРЯМНА́. 1. Нерухома пряма або крива лінія, яка спрямовує рух іншої лінії, напр., коло основи циліндра або конуса обертання. 2. Деталь машини або механізму, яка визначає рух іншої спряженої деталі. Напр., напрямні станини токарного станка визначають напрям руху задньої бабки.

НАРУ́ЖНЫЙ ДИА́МЕТР РЕЗЬБЫ́(d) – ЗО́ВНІШНІЙ

ДІА́МЕТР НА́РІЗІ (d). Величина, що визначає: а) для циліндричної нарізі – діаметр уявного циліндра, описаного навколо вершин зовнішньої нарізі або впадин внутрішньої нарізі; б) для конічної нарізі – діаметр уявного конуса, описаного навколо вершин зовнішньої нарізі, в основній площині або в заданому перетині.

НАХОЖДЕ́НИЕ И́СТИННОЙ (НАТУРА́ЛЬНОЙ) ВЕЛИЧИНЫ́ – ЗНАХО́ДЖЕННЯ

ДІ́ЙСНОЇ(НАТУРА́ЛЬНОЇ) ВЕЛИЧИНИ́. Коли на комплексному кресленику відрізок або плоска фігура проекціюється зі спотворенням, тоді при необхідності визначають їх дійсну величину. Для цього існує ряд способів: а) спосіб заміни площин проекцій; б) спосіб обертання; в) спосіб суміщення; г) спосіб прямокутного трикутника; ґ) спосіб плоско-паралельного переміщення.

«НАЧА́ЛА», ЭВКЛИ́ДА. (лат. Elementa) – «ОСНО́ВИ», ЕВКЛІ́ДА. Систематизова-

ний курс геометрії, складений Евклідом (ІІІ ст. до н. е. в місті Олександрії). Містить 13 «книг», із яких 1 – 6 книги про планіметрію, 7 – 10 книги присвячені арифметиці і непорівняним величинам, які можна побудувати за допомогою циркуля і лінійки, 11 – 13 книги – про стереометрію. Перша книга починається з викладення 23 визначень і 10 аксіом, останні п’ять аксіом називаються постулатами.

НАЧА́ЛО КООРДИНА́Т – ПОЧА́ТОК КООРДИНА́Т. Точка перетину осей прямо-

кутних координат. Позначається О – перша літера латинського слова origo – початок. Початок координат поділяє кожну з осей координат на дві частини – додатного і від’ємного напрямку: на епюрі Монжа для осі Оx додатний напрям – вліво, для осі Оy – вперед, для осі Оz – вгору.

38