21. Дайте оцінку внутрішній і зовнішній політики гетьманів Івана Виговського та Юрія Хмельницького

Невдовзі після смерті Б.Хмельницького в Суботові відбулася таємна рада частини полковників, яка вирішила, щоб генеральний писар І. Виговський до повноліття Юрія виконував гетьманські повноваження. Новий гетьман походив зі старовинного роду української православної шляхти. В битві на Жовтих Водах потрапив до татарського полону, Богдан Хмельницький викупив його й запропонував перейти на бік повсталого козацтва. Погодившись, І.Виговський, завдяки здібностям талановитого адміністратора, організатора й дипломата, зробив блискучу кар’єру - став у 1650р. генеральним писарем. Він перетворив генеральну канцелярію в потужну, ефективно діючу державну інституцію, а свою посаду - в найвпливовішу серед генеральних старшин.

Протягом піврічного терміну гетьманування І.Виговського визріла й спалахнула громадянська війна. Це сталося тому, що чимало представників генеральної старшини та полковників вважали себе не менш заслуженими й гідними претендентами на володіння булавою і мали бажання та волю поборотися за неї.

Підозрюючи Москву в нещирості й віроломстві І.Виговський пожвавлює переговори з ханом та польським урядом. У кінці лютого на початку березня 1658р. укладається українсько-кримський договір, що передбачав надання гетьманові допомоги військом проти внутрішньої опозиції.

Наприкінці травня 1658р. І.Виговському вдалося розгромити М.Пушкаря.

16 вересня було розірвано Переяславсько-Московський договір й укладена Гадяцький. За ним козацька Україна як “Руське князівство”, поверталося на правах формально рівноправного суб’єкта єдиної і неподільної Речі Посполитої, але не як державна одиниця. Очолював би це князівство не князь, а гетьман, котрий водночас виступав київським воєводою і першим сенатором.

Гадяцький договір зводив нанівець державний суверенітет козацької України й істотно змінював її політичний лад, адміністративно-територіальний устрій і судову систему; унеможливлював досягнення незалежності й соборності, ліквідував соціально-економічні завоювання селян, міщан і нереєстрових козаків.

В кінці жовтня 1658 року розпочалася українсько-російська війна. До Г.Ромодановського приєднується боярин й намісник козацький Олексій Трубецькой. В квітні 1659 року вони обложили Конотоп 8 липня відбулася битва під Конотопом росіян і українсько-татарського війська. Втрати росіян убитими, пораненими й полоненими становили близько 14-16 тис. осіб. Втрати українців і татар разом сягали близько 3-4 тис. осіб.

У вересні 1659 року гетьман скликав військову раду, на якій спробував ознайомити присутніх зі змістом Гадяцького договору. Але козаки не захотіли навіть вислухати його тексту до кінця й стали звинувачувати І.Виговського в нехтуванні інтересами Війська Запорозького. Злякавшись розправи, гетьман поспішно залишив раду й подався до А.Потоцького. Після переговорів із представниками опозиції він погодився зректися влади й повернути клейноди.

Близько 23-24 вересня генеральна рада обрала Ю.Хмельницького гетьманом козацької України. Так драматично завершилося дворічне гетьманування І.Виговського, що втягнуло суспільство у вир громадянської війни й старшинських міжусобиць.

Ю.Хмельницький намагався зміцнити становище держави. Його перші кроки засвідчували прагнення реалізувати національну ідею. Було вжито певних заходів для повернення до складу держави втрачених земель Поділля й Волині, домагався проходження кордонів з Польщею по ріках Прип’ять і Горинь, підпорядкування київському митрополиту деяких західноукраїнських єпископств; вільного сповідання православної віри на теренах Речі Посполитої; дозволу польським і литовським купцям торгувати в Україні.

З іншого боку, добре освічений і не позбавлений гострого розуму гетьман не мав сильної волі, здібностей політика й полководця. Брак життєвого й політичного досвіду, емоційна неврівноваженість, слабкий вплив на еліту не виключали його перетворення у маріонетку в руках лідерів старшинських угруповань. Усвідомлюючи слабкість здоров’я (хворів на епілепсію й грижу), свої вади й складність ситуації, Ю.Хмельницький у лютому 1660 р. висловив бажання здати гетьманство. На жаль, старшини вчасно не зрозуміли чи не захотіли зрозуміти доцільності його заміни сильнішого постаттю, що згодом обернулося трагічними наслідками для держави.

Навесні 1660 р. поновлюються бойові дії між Польщею та Росією. Російсько-українські війська були заблоковані під Чудновим. Становище українського війська було далеко не безнадійним, оскільки польський гетьман не мав ні сил, ні можливостей тримати його в облозі. Ніяких дій українське військо не робило. А отримавши звістку про невдачу В.Шереметьєва, старшина надіслала до С.Потоцького посольство, яке 17 жовтня 1660 р. погодилося на укладення угоди. Вона відновлювала чинність Гадяцького договору, за винятком статті про перетворення козацької України в князівство Руське. Інші статті передбачали розрив договору з Росією, надання двох полків на допомогу полякам для звільнення українських міст від російських залог, унеможливлення козацьких нападів на порубіжні кримські міста та ін. Прибувши до польського табору, гетьман присягнув на умовах Чуднівського договору.

Політичні наслідки Чуднівської кампанії виявилися для козацької України несприятливими, бо умови Чуднівського договору й згода на розташування на постій в українських містах і селах Жовнірів приховували в собі загрозу нового спалаху громадянської війни.

Відомості про відновлення чинності Гадяцької угоди, захоплення татарами частини козаків лівобережних полків, розташування польських підрозділів на постій, повернення шляхти до маєтків викликали обурення лівобережних козаків і старшин, котрих очолив переяславський полковник Я.Сомко. Зібравши в Переяславі раду, він домігся проголошення себе наказним гетьманом. До середини травня 1660 р. майже все Лівобережжя присягнуло на вірність царю. Розпочалися бої опозиції з Ю.Хмельницьким.

Чергова невдача Ю.Хмельницького утвердитися на Лівобережжі надломила його остаточно. Всім стала очевидною його неспроможність керувати державою.