- •1. Проаналізуйте становлення і розвиток людського суспільства на території України. Визначте місце і роль Трипільської культури.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати: життя, побут, релігія та мистецтво.
- •3. Дайте оцінку розвитку грецьких рабовласницьким міст-держав у Причорномор’ї.
- •4. Проаналізуйте процес розвитку східнослов’янських племен, їх розселення, побут та вірування.
- •5. Політичний і соціальний розвиток Давньоруської держави.
- •6. Охарактеризуйте економічний розвиток Київської Русі.
- •7. Значення прийняття християнства для розвитку Давньоруської держави.
- •8. Галицько-Волинське князівство:політичний і соціально-економічний розвиток.
- •9. Експансія Литви та Польщі на українські землі. Адміністративно – територіальний устрій та суспільно – політичний розвиток українських земель.
- •10. Проаналізуйте Кревську(1385) і Люблінську унію(1569).
- •11.Вкажіть основні причини і наслідки прийняття Берестейської релігійної унії 1596р.
- •12. Формування козацького стану та його роль у розвитку українського суспільства. Запорізька Січ: її устрій і господарське життя.
- •13. Основні події селянсько-козацького повстання 1591-1596 рр., історична обумовленість його поразки.
- •14. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний.
- •16. Богдан Хмельницький – видатний державний діяч і полководець.
- •17. Проаналізуйте причини, рушійні смлм, характер, хронологічні межі Національно – Визвольної боротьби українського народу проти Польщі.
- •18.Основні етапи Національно-Визвольної війни українського народу проти Польщі.
- •19. Формування основних принципів національної державної ідеї у ході Національно-визвольної війни середини 17ст.
- •20. Обґрунтуйте необхідність прийняття Переяславської угоди 1654 р. Березневі статті 1654р. Та їх наукова оцінка.
- •21. Дайте оцінку внутрішній і зовнішній політики гетьманів Івана Виговського та Юрія Хмельницького
- •22. Дайте оцінку політики правобережних гетьманів Павла Тетері та Петра Дорошенко.
- •23. Проаналізуйте діяльність лівобережних гетьманів Івана Брюховецького, Дем‘яна Многогрішного та Івана Самойловича.
- •24. Дайте оцінку діяльності гетьмана України Івана Мазепи.
- •25. Конституція Пилипа Орлика і її значення.
- •26. Дайте оцінку гетьманування Івана Скоропадського(1708-1722)
- •27. Наказний гетьман України Павло Полуботок і його боротьба з Першою Малоросійською колегією.
- •28. Реформи гетьмана України Данила Апостола. (1727-1734)
- •29. Останній гетьман України Кирило Розумовський(1750-1754): внутрішня і зовнішня політика.
- •30. Зруйнування Запорізької Січі. Ліквідація Гетьманщини.
- •31. Розкрийте суть гайдамацького руху в Україні у 18 ст. Коліївщина та рух опришків.
- •32. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської та Австрійської імперії.
- •33. Розклад феодально-кріпосницького ладу і формування капіталістичних відносин на українських землях у складі Російської імперії. Особливості промислового перевороту.
- •34. Проаналізуйте буржуазні реформи 60-70рр. 19ст. На Україні та їх результати.
- •35. Національне відродження на західноукраїнських землях під владою Австрійської імперії. «Руська трійця».
- •36. Кирило – Мефодіївське товариство та його значення.
- •37. Т.Г.Шевченко і його роль в історії України і світової цивілізації.
- •38. М.Драгоманов – видатний діяч громадівського руху в Україні.
- •39. Розвиток українського національного руху у другій половині 19-початку 20 ст.
- •40.Україна в першій російській демократичній революції.
30. Зруйнування Запорізької Січі. Ліквідація Гетьманщини.
Етапи ліквідації гетьманщини.
1762р. на російський престол вступає Катерина 2, яка прагне перетворити Україну на окраїну Російської імперії.
Утворюється 2 Малоросійська колегія (1764-1786). Очолює граф Румянцев.
Основне завдання – ліквідувати згадки про самостійність.
З 1765 починається поступове змінення адміністративно – территоріального устрою України.
Замість полків та сотен поділ на губернії та повіти.
Після вдалої рос.-тур. Війни і виходу Росіїї до Чорного моря. Значення Зап. Січі як плацдарм для боротьби з татаро - турецькою агресією зникає.
Зруйнування Запорізької Січі.
Гетьманські й запорізькі війська брали широку участь у Російсько-Турецькій війні (1769-1774 р.р.). За Куйчук-Кайнарджирським миром 1774 р. Росія вийшла до Чорного моря між Дніпром і південним Бугом. Це сприяло ліквідації запорізького козацтва з ненависною для царизму Січчю. В 1775 р. генерал Текелей з військом, що поверталось з турецького фронту, несподівано оточив і захопив Січ, зруйнував укріплення і всі будівлі. Частина козаків утекла на турецькі землі, де заснувала Задунайську Січ. Знищення Запоріжжя, як осередку демократизму й антифеодального руху дозволило царизмові в 1783 р. узаконити в Україні кріпацтво. Того ж року в Україні було ліквідовано й козацький устрій.
31. Розкрийте суть гайдамацького руху в Україні у 18 ст. Коліївщина та рух опришків.
У 1711 р. під час російсько-турецької війни П. Орлик із запорожцями разом з татарами здійснив похід на Правобережжя, який спочатку проходив успішно, але скоро татари почали забирати людей у полон, і все закінчилося невдачею.
У 1714 р. за договором з Туреччиною Річ Посполита закріпила за собою Правобережну Україну. Почалося відновлення польсько-шляхетського ладу. Але край був спустошений, його треба було заселяти і відроджувати. Землі роздавалися польським магнатам. 80% всіх земель дісталися 40 магнатським родинам (Любомирських, Потоцьких, Чорторийських, Браницьких, Сангушків, Ревуцьких та ін.). Магнати закликали селян, надавали їм пільги - слободи, на 15-20 років звільнення від податків. За таких умов край швидко заселяється і освоюється. Але строк слобод минав. Від селян знову вимагалися панщина, натуральні та грошові податки. Різко посилився соціальний гніт. Посилився і національно-релігійний гніт. Зазнавало утисків православ'я, поширювалася унія, і досить ефективно. У 60-х рр. XVIII ст. у Київському та Подільському воєводствах православних церков залишалися близько 20%. Оплотами віри залишилися монастирі.
Посилення соціального і національного гніту породжувало опір українського населення, але його основну масу становило селянство. Тому переважно опір носив пасивний характер, або відбувалися стихійні вибухи. Бракувало організації та досвідчених ватажків, оскільки козацтва на Правобережжі вже не існувало. Але з'явилися гайдамаки (від турецького - гайда - гнати, доганяти або волоцюга, грабіжник, неспокійні, бунтівні люди). Гайдамаків підтримувало місцеве населення. Вони дотримувалися партизанської тактики (невеличкі загони, раптовість, рухливість, притулок на Запоріжжі). Польсько - шляхетська адміністрація виявилася неспроможною ефективно боротися с гайдамаками. Гайдамацький рух активувався із закінченням строку слобод і пройшов кілька етапів, тричі переростаючи у великі повстання.
У 1734 - 1738 рр. це сталося вперше, коли помер король Август ІІ і в Речі Посполитій настало міжкоролів'я. У боротьбу втрутилися Росія та Франція, які висунули своїх претендентів - Августа ІІІ та Станіслава Лещинського. Наприкінці 1733 р. російські війська здійснили наступ на Правобережжя, щоб підтримати Августа ІІІ. Серед населення поширилися чутки, що прийшли визволяти, що й спричинило до спалаху гайдамацького руху. Діяли загони Верлана, І. Гриви, Г. Медведя, М. Моторного, Г. Голого, Писаренка, Жили, Рудя, Іваниці, Харка, Запорожця.
У 1750 р. вдруге сталося велике повстання, під час якого діяли загони О. Ляха, М. Мамая, Г. Лисого, М. Сухого, М. Теслі, О. Письменного, І. Подоляки.
У 1768 р. відбулося найбільше гайдамацьке повстання - Коліївщина. На початку 1768 р. сейм Речі Посполитої під тиском російського уряду прийняв постанову про зрівняння в правах з католиками православних та протестантів. Частина шляхти і магнатів виступили проти цього і утворили Барську конференцію (на Поділлі). Почалися репресії проти православних. Проти конфедератів виступили російські війська. Серед населення поширилися чутки, що прийшли визволяти. Навесні 1768 р. в урочищі Холодний Яр, біля Мотронинського монастиря формуються загони гайдамаків, які очолив запорозький козак Максим Залізняк. У другий половині травня 1768 р. вони почали похід. Повстання охопило Південну Київщину, Брацлавщину, Поділля, Галичину. Повстанці захопили Фастів, Черкаси, Корсунь, Богуслав, а на початку червня 1768 р. Умань, де відбулася жорстока, нещадна різанина. Умань допоміг захопити сотник надвірних козаків Іван Гонта, який став одним із керівників повстання. Повстання поширювалося. Діяло близько 30 гайдамацьких загонів: М. Швачки, А. Журби, С. Неживого, П. Тарана, І. Бондаренка, С. Позіхайла, М. Максимова, М. Москаля, В. Шила. Під контролем повстанців опинилася значна територія. Але 27 червня 1768 р. ватажків гайдамаків було запрошено до генерала Кречетнікова, який командував російськими військами, і підступно, по-зрадницьки, захоплено. Табір гайдамаків під Уманню оточили і примусили здатися. У липні - серпні 1768 р. була розгромлена більшість гайдамацьких загонів. Після 1768 р., Коліївщини, гайдамацький рух почав спадати.
Учасників антифеодального руху в Прикарпатті називали опришками (від латинського "oppressor" - винищувач).
Опришківський рух зароджується у XVI ст.. Він був поширений в Карпатах і Прикарпатті. Опришки також застосовували партизанську тактику, діяли невеликими загонами, мали підтримку населення та ін. Найбільшого розмаху опришківський рух набрав у 1738 - 1745 рр., коли діяв Олекса Довбуш, самий славетний ватажок опришків. Після його загибелі ватажками опришків стали його побратими Іван Бойчук, Василь Баюрак, та ін. Наприкінці XVIII ст. опришківський рух винищила австрійська жандармерія, але й у ХІХ ст. він неодноразово відроджувався.