3. Дайте оцінку розвитку грецьких рабовласницьким міст-держав у Причорномор’ї.

Починаючи з VII ст. до н.е. в Північному Причорномор'ї відбувається грецька колонізація.

Її причинами були:

- перенаселення міст-полісів,

- нестача придатної для обробітку землі, продуктів харчування,

-соціальна й політична боротьба,

- посилення торгового обміну.

Греки заснували міста Ольвію, Пантікапей, Феодосію, Тіру, Керкінітід, Херсонес Таврійський та ін., перетворивши їх на центри торгівлі та ремесел. З V ст. до н.е. з об'єднаних грецьких міст на Таманському і Керчинському півостровах створено Боспорське царство з центром у Пантікапеї.

Кожне місто-держава становило окрему рабовласницьку демократичну республіку. Верховна влада належала народним зборам, виконавча — колегіям і магістратам, обраним відкритим голосуванням. Молодь, перед тим, як одержати громадянство, складала урочисту присягу на вірність колонії та її законам. Одним з найважливіших обов'язків громадянина поліса була оборона його від ворогів.

Греки-колоністи займалися землеробством, скотарством, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі. Були розвинуті різноманітні ремесла: металургія і ковальство, гутництво, ткацтво, гончарство, ювелірне виробництво тощо. Досить розвинутим було суднобудування. Основним предметом грецького експорту з теренів України була пшениця. Очевидно, що значну частину зерна колоністи закуповували у місцевих хліборобів — праслов'ян. Вивозили також рибу, сіль, шкіри, хутра, мед, віск, будівельний ліс, а також рабів. У Причорномор'я з метрополії ввозили вино, керамічні вироби, прикраси, скульптури тощо.

Починаючи з III ст. до н.е. грецькі колонії поступово занепадають. Грецію і сусідні країни охоплює загальна криза, викликана розкладом рабовласницького господарства, війнами, неврожайними роками. Занепав експорт хліба. До того ж, дешева єгипетська пшениця витісняла із середземноморських ринків північно-причорноморських конкурентів. Населення міст розбігалося. Постійні напади варварів розладнали фінансовий стан міст-полісів — їх золоті та срібні гроші замінили мідними.

Скоротилися торгові зв'язки, зменшилася товарність сільського господарства і ремесла, і, відповідно, скоротилися прибутки міст. Відбувалася поступова натуралізація всього господарства. У той же час на південних землях України з'являються нові войовничі племена готів та гунів.

4. Проаналізуйте процес розвитку східнослов’янських племен, їх розселення, побут та вірування.

Ранні слов'яни селилися біля берегів річок і озер. Житла булі дерев'яними, обмазані глиною.

Майном володіли великі родини - патріархальні об'єднання. Поступово відбувається перехід до сусідської общини, за якої визначальним було не походження, а місце проживання.

Суспільно-політичній устрій антів мав демократичний характер. На чолі племені стояв князь і старшини, але всі важливі питання вирішувались на віче.

Анти часто воювали проти готів, загрожували кордонам Візантії по Дунаю. А в середині V ст. анти разом із ними брали активну долю біля Балканських війнах.

У VІІ-VШ ст. біля слов'ян - розпад первіснообщинних відносин. З'являється сусідська община. Виникає приватна власність, що призводить до виникнення нерівності. Відділяється знати. На чолі племені стояв князь. Біля слов'ян було патріархальне рабство. Необхідність створення держави диктувалася і зовнішніми умовами — боротьбою з набігами кочовиків. Тому наприкінці VIII — качану IX ст. виникла держава Русь з центром біля Києві.

Основою господарства антів лишалися землеробство і скотарство. Значного розвитку набули і ремесла – ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське. Важливе місце біля господарському житті антів посідала торгівля з містами - державами Північного Причорномор’я та арабськими країнами. Окрім цього, річка Дніпро, яка протікала через територію антів, була важливим міжнародним торгівельним шляхом.

Життя і праця східних слов'ян булі тісно пов'язані зі своєю сім'єю і природою. Систему вірувань ранніх слов'ян, коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогневі, дощеві, називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими булі: Дажбог - бог Сонця й добра; Перун - бог грому; Сварог - бог піднебіння; Дана - богиня води; Стрибок - бог вітрів, Велес - бог худоби.

Служителями язичницької релігії були жерци їх називали волхвами. Ці люди володіли, окрім релігійних, ще й медичними, астрономічними знаннями.

Вірилі східні слов'яни і у духів – домовиків, водяників, лісовиків, мавок, русалок худе.

Вже в ті часи, ґрунтуючись на природних спостереженнях, наші пращури створили календар. Новій рік починався біля березні - тоді, коли день починав переважати ніч. Вдосконалювалась й музична творчість.

Східні слов'яни створили високу культуру, яка поступово стала першоосновою духовного розвитку майбутньої Україні.