Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoria_ekzamen.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
299.01 Кб
Скачать

32. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської та Австрійської імперії.

У першій половині 19 ст. Україна входила до складу Російскої імперії (Правобережна У., Лівобережна і Південна, або Степова) і Австрійської (Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття). У 1796р. були ліквідовані намісництва і створені губернії та генерал-губернаторства, на чолі яких стояли призначені царем генерал-губернатори, наділені цивільними та військовими правами. Губернське правління здійснювалось при підтримці станових органів – дворянських зборів на чолі з предводителями дворянства.

Західноукраїнські землі поділялись на округи (циркулі), якими керували австрійські чиновники – окружні старости. Очолював управління в краї губернатор. Йому підпорядковувалось губернське присутствіє, яке знаходилось у Львові. В містах створювались магістрати на чолі з бургомістром та радниками, призначеними урядом.

Кількість населення України на початок 1859р. перевищувала 12 млн. чол. За становою ознакою воно поділялось на дворянство, духовенство, міське населення та селянство. Два перші стани не оподатковувались. Перша половина XIX століття була періодом остаточного урядування в правах дворянства України з дворянством Росії. Міське населення становило наприкінці 18ст. – 7%, а у 1857р. воно становило у 2,5 рази більше.

Найголовнішою особливістю економічного розвитку цього періоду був швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання, що проявлялось:

- у розвитку товарно-грошових відносин і проникненню капіталістичних відносин в сільське господарство;

- у руйнуванні селянських господарств;

- занепаді кріпосницької мануфактури.

Наслідком цього процесу було:

- зростання товарності сільського господарства;

- поглиблення спеціалізації окремих регіонів України в сільськогосподарському виробництві;

- розшарування поміщицьких господарств, які поступово почали набувати торгового характеру (у маєтках утворюються промислові підприємства, величезні вівчарні заводи).

В 30 рр. 19 ст. в промисловості починається технічний переворот, який веде до утвердження фабрично-заводського виробництва. На середину 19 ст. воно утверджується в металообробній, текстильній, тютюновій, склодувній, паперовій та ін. галузях.

Перше місце в промисловому виробництві України займала цукрова промисловість. У першій половині 19 ст. значно пожвавлюється торгівля, особливо ярмаркова. Зросла зовнішня торгівля. З України вивозили зерно, вовну, цукор. Український експорт становив 60% загальноросійського. Найбільшим портом була Одеса. Торгові зв’язки існували з Німеччиною, Францією, Австрією, Чехією, Угорщиною.

Отже, на середину 19 ст. феодально-кріпосницька система господарювання перебувала в глибокій кризі, а товарно-грошові відносини, капіталістичне підприємство, одночасно з промисловим переворотом руйнують старі соціально-економічні відносини.

33. Розклад феодально-кріпосницького ладу і формування капіталістичних відносин на українських землях у складі Російської імперії. Особливості промислового перевороту.

На початку XIX ст. в Російській Україні проживало 7.7 млн. людей. Основну масу населення становили селяни, більше половини яких були кріпаками. Решта являла собою колишніх козаків, державних селян і переселенців. Поміщики долею своїх кріпаків фактично розпоряджались безконтрольно. Служити в армії селяни повинні були 25 років. Рідко хто повертався здоровим і неушкодженим. Знущання над солдатами, мордобій, виснажлива муштра, погане харчування, різні хвороби і часті війни, що вів царизм, призводили до загибелі і каліцтва солдат.

Панщина за законами Російської імперії мала бути не більше трьох днів на тиждень. Проте свавілля поміщиків над кріпаками не знало меж. Наявна свобода Інших селян була теж обмежена. На державних селян і козаків підвищили податки і повинності на 15%. Феодальне ведення господарства базувалось на примітивних ручних знаряддях праці. Майже всюди на Україні домінувала трьохпільна система землеробства. Відстале малоефективне сільське господарство знаходилось у глибокому кризовому стані. Намагаючись підвищити його продуктивність, поміщики в 30-40-х роках збільшували панщину до 5-6 днів на тиждень, вводили так звану "місячину", але стан сільського господарства і життя селян не поліпшувались. Вся система феодального господарювання все більше і більше приходила в протиріччя з потребами розвитку суспільства, переживаючи глибоку кризу.

Поступово в середині економічної системи феодального суспільства формуються капіталістичні відносини. Набуває широкого розмаху лихварство. Зростає система орендних відносин, все частіше земля стає об'єктом купівлі-продажу. Власниками землі робляться купці, міщани, а також зростаюча кількість заможних селян, які починають використовувати найману, працю.

Кріпосницьке господарювання підривалось й розвитком промисловості. Поступово відбувався перехід до фабрики від поміщицької мануфактури, заснованої, як правило, на праці кріпаків. Вони на початку ХІХ ст. становили до 80% працюючих на мануфактурах. На фабриках і заводах застосовувалась і вільнонаймана праця. В промисловості розвивалися галузі, пов'язані з переробкою сільськогосподарської сировини, з видобутком корисних копалин. У 20-х роках в Україні були збудовані перші цукрові заводи. Виникають нові підприємства по переробці шкіри, виробництву мила, свічок, цегли, черепиці, виробів з металу, механічні заводи. Якщо на Україні в 1825 р. діяло 650 підприємств, то на кінець 50-х років їх кількість перевищила 2300. На середину ХІХ ст. виникають кам'яновугільна і металургійна промисловість.

З розвитком промисловості, торгівлі і диференціації селянства серед населення України в першій половині ХІХ ст. формується і прошарок торговельно-промислової і сільськогосподарської буржуазії Модернізуються старі і виникають нові міста, зростають ринки, посилюється товаризація як поміщицького, так і селянського господарства. Внутрішня торгівля на Україні здійснювалась в основному на ярмарках. Але розвиток торгівлі і товаро-грошових відносин гальмувався низьким рівнем транспорту. І все-таки найхарактернішою ознакою цього періоду є поглиблення кризи феодально-кріпосницької системи і народження капіталістичних відносин.