- •Історія України як наука.
- •Теорії походження українського народу.
- •Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території сучасної України.
- •5.Становлення і розвиток державотворчої традиції на території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •6. Грецька колонізація Північного Причорномор'я. Античні міста-держави та їх роль в історії.
- •7.Східні слов'яни в давнину, їх походження, розселення, господарство, суспільний і державний устрій, побут і культура.
- •8 Київська Русь: території і концепції її походження.
- •Антинорманська концепція
- •9 Суспільний лад і державний устрій Київської Русі.
- •10. Київська Русь в період розквіту. Прийняття християнства та його значення.
- •11.Значення Київської Русі в історії державотворення в Україні.
- •12. Причини і наслідки занепаду Київської Русі, її розвиток в 2-ій половині XI - 1 -ій половині XII ст.
- •13. Боротьба українського народу проти монголо-татарської навали.
- •14. Утворення і розвиток Галицько-Волинської держави, її соціально- економічний та політичний розвиток. Значення Галицько-Волинської держави в історії України.
- •15.Політика Великого князівства Литовського, Молдовського та Московського князівств, Кримського ханства щодо українських земель у другій половині XIV - першій половині XVI століття.
- •16. Українські землі в складі Великого Князівства Литовського.
- •Причини польсько-литовського зближення у хіу ст. Кревська унія. Городельська унія та її значення для України.
- •Становище західноукраїнських земель під владою Польщі (середина XIV - XVI ст.).
- •Татаро-турецькі напади на Україну в XVI - 1-ій половині XVII ст.
- •20. Виникнення українського козацтва та його розвиток.
- •21.Заснування Запорозької Січі та її устрій.
- •3Начення козацтва в історичній долі українського народу.
- •Українські землі в складі Речі Посполитої. Люблінська і Брестська унії.
- •Реформація в Європі і Україна. Берестейська унія та її вплив на духовне життя в Україні.
- •Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст.
- •Антикозацька політика польського уряду в першій половині XVII ст. «Ординація Війська Запорізького» 1638 р
- •Селянсько-козацькі постання 1920-1930-х років XVII ст.
- •Причини, характер та рушійні сили національної революції українського народу 1648-1676 р
- •Основні події на початку національної революції 1648-1676 років. Зборівський договір, його зміст і значення.
- •Українська державність періоду національної революції 1648-1676 рр.
- •Національно-визвольна війна в Україні 1648-1657 рр.: битва під Берестечком. Білоцерківський договір.
- •Україно-Московський договір 1654 р., його умови та існуючі оцінки.
- •Соціально-економічні та політичні наслідки національної революції 1648- 1676 рр.
- •Богдан Хмельницький - організатор визвольної війни і творець української козацької держави.
- •Доба руїни в історії України 1657 - 1687 рр. Політичний розкол України в ході громадянської війни. Андрусівське перемир’я 1667 р.
- •Соціально-економічний і політичний розвиток Гетьманщини в 2-ій пол.Ст.
- •37.Гетьманщина в добу і. Мазепи. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Мазепи.
- •38.Конституція п. Орлика, її основні положення та історичне значення.
- •39. Соціально-економічний і політичний розвиток Правобережної України в 18 ст. Гайдамацький рух, Коліївщина, рух опришків.
- •40. Політика царизму щодо українських земель у XVIII ст. Ліквідація Гетьманщини і Запорізької Січі, її наслідки для України.
- •41. Три поділи Польщі і нове політичне розчленування українських земель.
- •Економічний та соціальний розвиток українських земель під владою Російської імперії у першій половині XIX ст. Соціальна боротьба, селянські рухи.
- •Посилення соціально-економічного і політичного гніту царизму в Україні в 1-ій пол. XIX ст. Антифеодальний рух під керівництвом у. Кармалюка.
- •Початок українського національного відродження. Декабристський рух в Україні
- •Кирило-Мефодіївське братство, його програмні документи та діяльність.
- •Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії.
- •Скасування кріпосного права в Російській Імперії, буржуазні реформи 1960- 1970-х років та їх значення для України.
- •Суспільно-політичне життя Наддніпрянщини у другій половині XIX ст.
- •Україна на рубежі кінця XIX ст. - початку XX ст. Формування українських політичних партій.
- •Революційні події в Україні в 1905-1907 рр.
- •Україна в і світовій війні. Січовий рух на Галичині
- •Відновлення державності українського народу і 1917-1918 рр. Утворення Центральної Ради та її діяльність.
- •53. Проголошення унр самостійною державою. Уроки Центральної Ради.
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •Встановлення влади Директорії унр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр) та її діяльність.
- •Аграрна реформа
- •Заходи уряду щодо виведення економіки з глибокої кризи
- •Створення української галицької армії
- •Уроки української революції 1917-1920 рр.
- •Радянська Україна в умовах нової економічної політики (1921-1929 рр.).
- •Політика коренізації: «українізація» і розвиток національних меншин.
- •Проведення індустріалізації в Україні, її наслідки та значення.
- •Колективізація в Україні та її негативні наслідки.
- •Західноукраїнські землі в 1920-1930 рр. XX ст. Становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •Історична драма Карпатської України.
- •Початок Другої світової війни. Включення Західної України, Бесарабії і Північної Буковини до складу урср.
- •Адміністративне розмежування України після окупації Німеччиною та її союзниками.
- •Нацистський окупаційний режим в Україні.
- •Антифашистський радянський рух опору в Україні.
- •Діяльність оун та у па в період 1941-1945 рр.
- •Визволення України від німецько-фашистських загарбників.
- •Внесок українського народу в розгром нацизму в 1941-1945 рр. Історичне значення Великої Перемоги.
- •Відбудова народного господарства після Великої Вітчизняної війни. Голод 1946-1947 рр. В Україні.
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України в 2-ій пол. 1950- х - на початку 1960-х років.
- •Причини і суть кризових явищ у політичному, економічному і духовному житті (сер. 1960-х- 1-а пол. 1980-х років).
- •Конституція урср 1978 р.
- •20 Квітня 1978 р. — прийняття нової Конституції урср, розробленої на основі Конституції срср від 7 жовтня 1977 р. Її основні положення:
- •Косигінська економічна реформа 1965 р.
- •Розвиток промисловості
- •Розвиток сільського господарства
- •Етносоціальний склад населення України
- •Рівень життя населення
- •Загострення кризи тоталітарної системи в Україні в 2-ій пол. 1960-х - на початку 1980-х років.
- •Проголошення незалежної української держави та шляхи її розбудови.
- •Україна на першому етапі незалежності (серпень 1991 - липень 1994 рр.)
- •Україна на другому етапі незалежності (1994 - 2004 рр.).
- •Міжнародна діяльність України в сучасних умовах.
- •Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р.
- •Проблеми і тенденції розвитку України в 90-х рр. XX ст. - на поч. XXI ст.
Реформація в Європі і Україна. Берестейська унія та її вплив на духовне життя в Україні.
Реформація, як церковно-релігійна і політично-соціальна течія почалася при кінці 14 століття і тривали кілька століть у Західній Європі (звідки поширилися й на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток культури окремих народів та витворивши низку протестантських церков.
Реформація була спрямована однаково проти догм і устрою, як і проти економічного і політичного становища Католицької церкви (секуляризація церковних земель тощо). На відміну від понаднаціонального характеру Католицької церкви, що вживала у богослужбі латинську мову, діячі Реформації вводили живі мови у церкві, а тим самим і в літературу багатьох народів, зміцнюючи їхню національну свідомість і культурний розвиток. Реформація охопила різні соціальні верстви і цілі держави, а також спричинила між ними гострі зудари, що виявилися у довготривалих війнах.
На Україну Реформація проникла спочатку в незначній мірі у 15 ст. з Чехії, через студентів з України, на яких впливали наука Яна Гуса і гуситські війни, а також через гуситських емігрантів у Польщі й Литві, де в 16 ст. реформаційні течії дуже поширилися серед маґнатів і шляхти. Чимала кількість маґнатів і шляхти: Радзівіли, Воловичі, Кишки, Любинецькі, Морштини, Фірлеї, Сапіги, Гойські, Ходкевичі, Сенюти, Холоневські, Чапличі, Войнаровські, Немиричі та ін. — були захоплені ідеями Реформації. Реформаційні рухи особливо сильно почали проникати на Україну після Люблінської унії 1569, проте вони не охопили усього обширу українських земель і всіх прошарків населення. Однак, поруч з іншими чинниками, Реформація певною мірою активізувала православну шляхту, міщанство, козацтво й духовенство, для яких загрожена католицьким наступом, особливо після Берестейської унії 1596, «руська» віра набрала ознак національної ідентичності. Провідник православної опозиції до унії, князь: Василь-Костянтин Острозький схилявся до зближення з протестантами, що позначилося кількома спільними нарадами у 1595, 1596 та особливо у Вільні 1599.
У царині соціально-політичній Реформація в Україні позначилася також зростанням національної свідомості й політичної активності козаччини, яка, переймаючи у першій половині 17 ст. провід українсько-національного життям, ставила щораз більший опір польському пануванню в Україні й активно підтримувала православну церкву проти наступу католицизму. Шукаючи союзників проти Польщі, козаччина, у своїй зовнішній політиці, почала орієнтуватися також на допомогу протестантських держав (Швеція, Трансільванія, Бранденбурґ).
Але вплив і успіхи Реформації в Україні не були тривалими. Пов'язана з прогресивними релігійними течіями, Реформація опинилася між двох протилежних сил — католицькою Польщею й православною Україною, ворожих між собою, але й ворожих до протестантизму. Успішна боротьба католицької церкви (особливо ордену єзуїтів) і польського уряду проти протестантизму й неґативне ставлення православної церкви до «люторів», зокрема до поширеного в шляхетських колах Правобережжя антитринітаризму та інших радикальних протестантських течій, позбавили Реформацію певної соціальної бази, а перемога української національної визвольної революції у середині 17 ст. відкривала в Україні шлях іншим культурно-політичним течіям та впливам (бароко).
Україна після Берестейської унії
Берестейська церковна унія —об’єднання католицької (Вселенської) церкви з православною церквою України та Білорусії, проголошене на церковному соборі в Бересті (Бресті) 1596 року.
Безпосередніми приводами до унії були:
- невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства;
- бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства;
- намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» -- і залежали тільки від Папи та почасти від короля.
Умови унії:
Прийняття католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина
Визнання зверхності Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви
Збереження православної візантійської обрядовості та юліанського календаря
Проведення богослужінь церковнослов’янською мовою
Виборне право на заміщення митрополичої та єпископської кафедр із наступним затвердженням обраних духовних осіб світською владою
Збереження за нижчим духовенством права одружуватися, на відміну від обов’язкової безшлюбності латинського духовенства
Підтвердження східних принципів організації чернечого життя
Зрівняння у правах руського духовенства з латинським у Речі Посполитій: звільнення від сплати податків, право займати державні посади, надання єпископам прав сенаторів
Навчання у школах і семінаріях на україно-білоруських землях повинно проводитися грецькою та слов’янською мовами
Берестейська унія не внесла спокою і не поєднала Церкви. Навпаки, крім двох -- православної і католицької -- з'явилася третя, уніатська. На боці уніатської були: митрополит, п'ять єпископів, визнання польським урядом, а головне -- могутня рука папи. На боці православних: два єпископи, багато чорного та білого духовенства і -- народ, їх зверхник, Царгородський патріарх, не був у стані боронити їх. Спроби православних звернутися до короля за посередництвом сеймиків та сеймів нічого не дали. Уніатська Церква залишалася в очах уряду єдиною правною Українською Церквою.