42. Україна на рубежі кінця XIX ст. - початку XX ст. Формування українських політичних партій.

У 1891 р. було засновано таємне товариство «Братство тарасівців», куди входили представ¬ники молодої інтелігенції з Києва, Харкова, Одеси, Полтави. Ідеологами й лідерами товариства були Іван Липа, Борис Грінченко й Михайло Коцюбинський. У їхній програмі містилися вимоги широкої політичної автономії України, захист прав українського народу. Члени товариства крити¬кували старше покоління українофілів за аполітичність і культурницьку обмеженість. Товариство проіснувало до 1898 р.

Політичну лінію «Братства тарасівців» продовжила Революційна Українська партія (РУП). Вона була створена у 1900 р. у Харкові Метою партії була боротьба за національні права та соціальну революцію, захист інтересів перш за все селянства. Проте керівники партії не мали єдиної думки щодо стратегії і тактики її діяльності і це Спричинило її розкол.

У 1902 р. з РУП вийшла група М. Міхновського, яка заснувала Українську народну партію (УНП), що виступала з гаслом «Україна для українців».

У 1904 р. від РУП відділилася група М. Меленівського, яка вважала, що треба об'єднатися з російською соціал-демократією. Ця група стала називатися «Спілка». Та частина РУП, що за¬лишилася, перейменувалася в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП), ліде¬рами якої були В. Винниченко, С. Петлюра. Вони виступали за демократизацію суспільного ладу, автономію України, конфіскацію великої земельної власності.

Крім цього, в Україні в 1904 р. були створені ліберально-буржуазні партії: Українська радикаль¬на партія (УРП), лідери — С. Єфремов, Б. Грінченко; Українська демократична партія (УДП), лі¬дер — Є. Чикалевко. У1905 р. ці партії об'єдналися і створили Українську радикально-демократичну партію (УРДП), що виступала за конституційну монархію, автономію України, земельну реформу.

Українські партії розподілялись на дві групи щодо перспектив політичного розвитку України:

1) автономія України ^федеративній Росії;

2) самостійність України.

Крім суто національних партій, на політичне життя України активно впливали загальноросійсь-кі партії. Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), що виникла у 1898 р., в 1903 р. розкололась на більшовиків і меншовиків. Лідером більшовиків став В. І. Ульянов (Ленін). Ідеоло¬гія РСДРП: капіталізм — антагоністичне суспільство, яке потрібно замінити соціалізмом за допо¬могою революції. Головна революційна сила — пролетаріат, головне зло — приватна власність.

42. Революційні події в Україні в 1905-1907 рр.

.Революційні події на Україні 1905-1907 років. Політичні партії у роки революції.Початок революційним подіям поклала трагедія 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі. В цей донь царськими військами була розстріляна мирна маніфестація робітників. Було вбито більш, ніж 200 осіб і кілька сотень поранено. Обурення робітників не знало меж. Наступного дня 125 тис. робітників російської столиці оголосили страйк. Незабаром революційні події охопили всю Російську імперію.Виступи російських робітників і демократичної інтелігенції були активно підтримані в Україні. У січні-лютому 1905 року страйкували робітники всіх основних промислових районів України. Страйкували робітники Катеринослава, Горлівки, Юзівки, Єнакієвого, Маріуполя, Житомира, Бердичева.Нині 1905 року почалися селянські заворушення. В першій половиш 1905 року рух селянського протесту охопив половину всіх повітів України. Знову запалали поміщицькі маєтки. Протягом січня-лютого 1905 року в Україні відбулося близько 130 селянських виступів, у квітні - 250, травні — 953, червні - близько 500. Революційні події наростали га набували дійсно всенародного характеру. Революційні рухи робітників і селян підтримала передова частина демократичної інтелігенції, міського населення, студентство, учнівська молодь.