- •Історія України як наука.
- •Теорії походження українського народу.
- •Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території сучасної України.
- •5.Становлення і розвиток державотворчої традиції на території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •6. Грецька колонізація Північного Причорномор'я. Античні міста-держави та їх роль в історії.
- •7.Східні слов'яни в давнину, їх походження, розселення, господарство, суспільний і державний устрій, побут і культура.
- •8 Київська Русь: території і концепції її походження.
- •Антинорманська концепція
- •9 Суспільний лад і державний устрій Київської Русі.
- •10. Київська Русь в період розквіту. Прийняття християнства та його значення.
- •11.Значення Київської Русі в історії державотворення в Україні.
- •12. Причини і наслідки занепаду Київської Русі, її розвиток в 2-ій половині XI - 1 -ій половині XII ст.
- •13. Боротьба українського народу проти монголо-татарської навали.
- •14. Утворення і розвиток Галицько-Волинської держави, її соціально- економічний та політичний розвиток. Значення Галицько-Волинської держави в історії України.
- •15.Політика Великого князівства Литовського, Молдовського та Московського князівств, Кримського ханства щодо українських земель у другій половині XIV - першій половині XVI століття.
- •16. Українські землі в складі Великого Князівства Литовського.
- •Причини польсько-литовського зближення у хіу ст. Кревська унія. Городельська унія та її значення для України.
- •Становище західноукраїнських земель під владою Польщі (середина XIV - XVI ст.).
- •Татаро-турецькі напади на Україну в XVI - 1-ій половині XVII ст.
- •20. Виникнення українського козацтва та його розвиток.
- •21.Заснування Запорозької Січі та її устрій.
- •3Начення козацтва в історичній долі українського народу.
- •Українські землі в складі Речі Посполитої. Люблінська і Брестська унії.
- •Реформація в Європі і Україна. Берестейська унія та її вплив на духовне життя в Україні.
- •Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст.
- •Антикозацька політика польського уряду в першій половині XVII ст. «Ординація Війська Запорізького» 1638 р
- •Селянсько-козацькі постання 1920-1930-х років XVII ст.
- •Причини, характер та рушійні сили національної революції українського народу 1648-1676 р
- •Основні події на початку національної революції 1648-1676 років. Зборівський договір, його зміст і значення.
- •Українська державність періоду національної революції 1648-1676 рр.
- •Національно-визвольна війна в Україні 1648-1657 рр.: битва під Берестечком. Білоцерківський договір.
- •Україно-Московський договір 1654 р., його умови та існуючі оцінки.
- •Соціально-економічні та політичні наслідки національної революції 1648- 1676 рр.
- •Богдан Хмельницький - організатор визвольної війни і творець української козацької держави.
- •Доба руїни в історії України 1657 - 1687 рр. Політичний розкол України в ході громадянської війни. Андрусівське перемир’я 1667 р.
- •Соціально-економічний і політичний розвиток Гетьманщини в 2-ій пол.Ст.
- •37.Гетьманщина в добу і. Мазепи. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Мазепи.
- •38.Конституція п. Орлика, її основні положення та історичне значення.
- •39. Соціально-економічний і політичний розвиток Правобережної України в 18 ст. Гайдамацький рух, Коліївщина, рух опришків.
- •40. Політика царизму щодо українських земель у XVIII ст. Ліквідація Гетьманщини і Запорізької Січі, її наслідки для України.
- •41. Три поділи Польщі і нове політичне розчленування українських земель.
- •Економічний та соціальний розвиток українських земель під владою Російської імперії у першій половині XIX ст. Соціальна боротьба, селянські рухи.
- •Посилення соціально-економічного і політичного гніту царизму в Україні в 1-ій пол. XIX ст. Антифеодальний рух під керівництвом у. Кармалюка.
- •Початок українського національного відродження. Декабристський рух в Україні
- •Кирило-Мефодіївське братство, його програмні документи та діяльність.
- •Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії.
- •Скасування кріпосного права в Російській Імперії, буржуазні реформи 1960- 1970-х років та їх значення для України.
- •Суспільно-політичне життя Наддніпрянщини у другій половині XIX ст.
- •Україна на рубежі кінця XIX ст. - початку XX ст. Формування українських політичних партій.
- •Революційні події в Україні в 1905-1907 рр.
- •Україна в і світовій війні. Січовий рух на Галичині
- •Відновлення державності українського народу і 1917-1918 рр. Утворення Центральної Ради та її діяльність.
- •53. Проголошення унр самостійною державою. Уроки Центральної Ради.
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •Встановлення влади Директорії унр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр) та її діяльність.
- •Аграрна реформа
- •Заходи уряду щодо виведення економіки з глибокої кризи
- •Створення української галицької армії
- •Уроки української революції 1917-1920 рр.
- •Радянська Україна в умовах нової економічної політики (1921-1929 рр.).
- •Політика коренізації: «українізація» і розвиток національних меншин.
- •Проведення індустріалізації в Україні, її наслідки та значення.
- •Колективізація в Україні та її негативні наслідки.
- •Західноукраїнські землі в 1920-1930 рр. XX ст. Становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •Історична драма Карпатської України.
- •Початок Другої світової війни. Включення Західної України, Бесарабії і Північної Буковини до складу урср.
- •Адміністративне розмежування України після окупації Німеччиною та її союзниками.
- •Нацистський окупаційний режим в Україні.
- •Антифашистський радянський рух опору в Україні.
- •Діяльність оун та у па в період 1941-1945 рр.
- •Визволення України від німецько-фашистських загарбників.
- •Внесок українського народу в розгром нацизму в 1941-1945 рр. Історичне значення Великої Перемоги.
- •Відбудова народного господарства після Великої Вітчизняної війни. Голод 1946-1947 рр. В Україні.
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України в 2-ій пол. 1950- х - на початку 1960-х років.
- •Причини і суть кризових явищ у політичному, економічному і духовному житті (сер. 1960-х- 1-а пол. 1980-х років).
- •Конституція урср 1978 р.
- •20 Квітня 1978 р. — прийняття нової Конституції урср, розробленої на основі Конституції срср від 7 жовтня 1977 р. Її основні положення:
- •Косигінська економічна реформа 1965 р.
- •Розвиток промисловості
- •Розвиток сільського господарства
- •Етносоціальний склад населення України
- •Рівень життя населення
- •Загострення кризи тоталітарної системи в Україні в 2-ій пол. 1960-х - на початку 1980-х років.
- •Проголошення незалежної української держави та шляхи її розбудови.
- •Україна на першому етапі незалежності (серпень 1991 - липень 1994 рр.)
- •Україна на другому етапі незалежності (1994 - 2004 рр.).
- •Міжнародна діяльність України в сучасних умовах.
- •Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р.
- •Проблеми і тенденції розвитку України в 90-х рр. XX ст. - на поч. XXI ст.
39. Соціально-економічний і політичний розвиток Правобережної України в 18 ст. Гайдамацький рух, Коліївщина, рух опришків.
Гайдáмаки —народні повстанці на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух - це національно-визвольний рух прoти польського гніту на правобережній Україні на прикінці 18-го на початку 19-го ст, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.Гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найголовнішим гайдамацьким лідером буд Максим Залізняк.Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масової різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині[1]. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.Опришки – це учасники народно-визвольної боротьби в Галичині на Закарп., Буков. проти феодально-кріпосницького гніту польської і української шляхти, молдавських феодалів, угорських і австрійських поміщиків у 16-1-й половині 19 ст. Вперше опришки згадуються в документах 1529 р. Рух опришків спочатку розгорнувся на Прикарпатті, пізніше охопив Закарпаття і Буковину.Центром опришків були Карпатські гори. Туди тікали розорені покривджені українські а також польські пани і угорські селяни, бідні міщани. Діяли опришки з ранньої весни до пізньої осені, невеликими загонами.
40. Політика царизму щодо українських земель у XVIII ст. Ліквідація Гетьманщини і Запорізької Січі, її наслідки для України.
З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії. Нова імператорка Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, у 1764 р. після звернення К. Розумовського з проханням запровадження спадкового гетьманства в Україні та розширення його прав викликала його в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764–1786 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця). Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цього курсу у тезі імператриці: „Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все , щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу „. І цей наказ послідовно й наполегливо втілювалися в життя наступними російськими правителями старої і нової доби понад 200 років. Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості українського населення, реальною перешкодою колоніальній політиці Російської імперії на Україні залишилась Запорізька Січ. Але поки йшла боротьба з Туреччиною за Причорномор’я і Крим, в якій активну участь брали запорізькі козаки, російський царизм змушений був терпіти „запорозьку вольницю“. Після укладення Кючук-Кайнаджийського миру Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і татарської агресії. Тому Катерина II в 1775 р. дала таємний наказ генералу П. Текслі ліквідувати її. 4-5 червня 1775 р. російські війська під командуванням Текслі оточили і зруйнували Січ.
П. Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Калнишевський Петро Іванович (1690-180 рр.) – останній кошовий отаман запорізької Січі (1762, 174-1765 рр.), талановитий полководець і дипломат. Походив із козацько-старшинського роду Лубенського полку. Займав різноманітні посади у козацькому війську: 1752 – похідний полковник, 1754 військовий осавул, 1762 – кошовий отаман, 1763 – військовий суддя, 1764-1765 – кошовий отаман на Запоріжжі. Неодноразово їздив у Петербург відстоювати військові та адміністративно-територіальні права запорізького козацтва від зазіхань царських чиновників, дбав про розвиток хліборобства і торгівлі на Запоріжжі. Після зруйнування царськими військами Нової Січі у 1775 р. і заслання до Соловецького монастиря (нині Архангельська обл. Росії) понад 5 років провів у жахливих умовах одиночної камери (у кам’яному мішку). У квітні 1801 р. указом Олександра I був звільнений з монастирської в’язниці, але залишився у монастирі. Помер у віці майже 113 років. Похований на головному подвір’ї Соловецького монастиря. Значна частина козаків переселилась у межі турецьких володінь і утворила Задунайську Січ.У 1776 р. Катерина II ліквідувала слобідське козацтво – більшість заможних козаків наказним порядком перевела в гусари, а частину – у селянський стан. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. У 1781 р. був ліквідований полково-сотенний устрій, а Лівобережжя поділене на три намісництва – Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (потім – Малоросійське генерал-губернаторство). У 1783 р. українську національну армію у складі 10 полків було перетворено на регулярні полки за взірцем російської армії. Того ж року кріпосне право було поширене на українське селянство. У 1785 р. виходить „Жалувана грамота дворянству”, за якою українська шляхта отримує дворянські права та привілеї.У другій половині XVIII ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Всі органи Української держави були остаточно знищені.