- •1.Первіснообщинний лад на території України. Трипільська культура. Перші державні утворення.
- •2. Розселення слов’ян у Східній Європі. Проблема походження, соціально-політичний устрій.
- •4. Розквіт Київської держави. Її соціально-економічний і політичний устрій х-хіі ст.
- •Роль хритсиянства
- •7. Поглиблення процесів феодалізації українського суспільства. Розпад Старокиївської держави.
- •8. Піднесення Галицько-Волинського князівства і його роль в українській історії. Формування моноетнічної державності
- •9. Татаро-монгольська навала і боротьба українського народу проти золотоординського ярма. Державотворча діяльність Данила Галицького.
- •10. Українська державність хііі - XIV ст. У європейському політичному просторі. Перехід українських земель під владу Литовської держави
- •11. Суспільно-політичні процеси в Україні у складі Великого князівства Литовського
- •12. Магнати і шляхта, їх місце в державно-політичних структурах Литовської держави в контексті польсько-литовського суперництва.
- •13. Українські міста і магдебурзьке право. Становище селянства (XIV-XVI ст.)
- •14.Релігійне життя в Україні у XIV-XVI ст. Реформація і контрреформація в Європі, їх відгомін в Україні
- •15. Культурно-національне піднесення наприкінці XVI - поч. XVII ст. Острозька академія. Заснування Києво-Могилянського колегіуму.
- •16. Виникнення козацтва. Запорізька Січ: соціальний устрій та господарство.
- •17. Люблінська унія. Її соціально-економічні і політичні наслідки. Формування легальної української опозиції в Речі Посполитій (княжа аристократія, православна шляхта, братства).
- •18. Зростання воєнно-політичної ролі козацтва. Козацтво у боротьбі з турецько-татарською агресією. Гетьман Павло Сагайдачний.
- •19. Козацько-селянські повстання у першій половині XVII ст.
- •20. Передумови національно-визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького. Події 1648-1657 рр. В контексті англійської та голландської революції.
- •21. Утворення і розвиток української козацької держави (1648-1657).
- •23. Україна в останні роки гетьманування б.Хмельницького (1654-1657).
- •24. Історична роль б.Хмельницького. Його оцінка в історичній літературі
- •25. Гетьманування Івана Виговського. Гадяцька унія. Битва під Конотопом.
- •26. Юрій Хмельницький. Чуднівська кампанія. Тетеря і Брюховецький
- •Гетьман павло тетеря, його діяльність (1663-1665 рр.)
- •27. Андрусівське перемир’я 1667 р. Поділ Української Козацької держави. Державотворча діяльність Петра Дорошенка. Андрусівський договір
- •Здебільшого Андрусівський договір, який стосувався України, був укладений таємно, без погодження з українською стороною.
- •30. Політичні портрети гетьмана і.Мазепи та п.Орлика
- •31. Соціально-економічний і політичний розвиток Гетьманщини у і пол. XVIII ст.
- •32. Розквіт української культури у другій половині хvіі ст.
- •33. Діяльність Києво-Могилянської Академії. Меценатство гетьманів і козацької старшини (кінець хvіі – початок хvііі ст.)
- •35. Ліквідація політичної автономії України і проблеми її культурного розвитку
- •36. Гайдамацькі рухи. Коліївщина, її наслідки, оцінка в історичній літературі.
- •Перший поділ
- •Другий поділ
- •Третій поділ
- •38. Українська культура у XVIII ст.
- •39. Північна війна і боротьба України за незалежність
- •40. Перша українська політична еміграція. Діяльність Пилипа і Григорія Орликів
- •Перша хвиля
- •42. Кирило Розумовський і основні напрямки його діяльності
- •43. Українська проблема у міжнародних відносинах наприкінці XVIII - поч. Xіх ст.
- •44. Політичне становище українських земель на початку хіх ст.
- •45. Суспільно-політичні рухи в Європі і Україна. Поширення масонства, декабристський рух, вільнолюбні ідеї в освітніх закладах.
19. Козацько-селянські повстання у першій половині XVII ст.
Тяжчим було становище селян, які жили в маєтках, що їх феодали здавали в оренду. Орендарями часто ставали євреї, які не мали права володіти землею.
Наприкінці XVI ст. боротьба селянства і козацтва проти кріпосництва і національно-релігійного гноблення загострилася. Почастішали й антифеодальні виступи міщан. Між козаками, селянами та міщанами уже сформувалися відносини спільності інтересів, взаєморозуміння та взаємопідтримки. У 80-х роках XVI ст. відбулося кілька локальних виступів козаків, селян та міщан. Перше велике антифеодальне козацько-селянське повстання розпочалося у 1591 р. і тривало до 1593-го. Воно проходило на Поділлі, Волині і Київщині. Повсталих підтримували міщани деяких міст та реєстрові козаки. Очолив повстання Криштоф Косинський — шляхтич з Підляшшя. За бойові заслуги він одержав від сейму маєток Рокитну на річці Рось.
Повстання охоплювало все нові й нові райони Подніпров'я. Черкаський староста князь Вишневецький змушений був піти на переговори, під час яких Косинського підступно вбили. Однак і після його смерті селянські і козацькі повстання ще деякий час продовжувалися.
Повстання селян перекинулося в деякі райони Польщі. Король вжив рішучих заходів, щоб мобілізувати шляхту на боротьбу з повстанцями. Литовський уряд теж зібрав велике військо, яке почало наступ на Могильов, звідки частина селян встигла на зиму розійтися по домівках. Литовські війська намагалися оточити загін Наливайка, однак він вирвався на Україну і тут зустрівся з військом Жолкевського, який мав сили, що значно переважали військо повсталих. Тому Наливайко спішно повернув на південь, намагаючись з'єднатися з військами Лободи і Шаули.
Так, у 1616 р. понад половину українських земель, що належали Польщі, орендували єврейські підприємці. Прагнучи швидше і з прибутком повернути за короткий час вкладені гроші, вони змушували працювати селян по 6-7 днів на тиждень, карали їх, саджали за найменші провинності до в'язниці. Феодально-кріпосницьке гноблення доповнювалося національним гнітом. Втікаючи на Запоріжжя, селяни записувалися в стан козаків і жили за звичаями Запорізької Січі. Козаки також були не задоволені політикою польського уряду. Це привело до обєднання їх в одну силу, яка має назву повстання. Найвищого піднесення селянський рух досяг під час збройних виступів - козацько-селянських повстань, під проводом Косинського, Наливайка, Жмайла. Основною масовою силою цих виступів було селянство, яке приєднувалося до козаків. Оскільки, козаки були більш організовані, ніж селяни і краще озброєні, то вони очолювали ці повстання. То ж, справедливо, на мою думку, їх називати козацькими. Але, оскільки селянство підтримувало козаків і масово приймало участь у цих виступах, то їх можна визначити як козацько-селянські повстання. В ході даних повстань відстоювались у першу чергу інтереси козацтва і їх наслідки не мали впливу на становище основної маси селянства України. Ці виступи мали велике значення в тому, що під час розгортання цих подій козацтво згуртовувалося, набувало досвіду боротьби проти гноблення з боку уряду Речі Посполитої, а також готувало ґрунт для наступних подій, які розгорнулися в середині XVII ст. і набули характеру національно-визвольної війни українського народу.