Перший поділ

5 червня 1772, повноважні представники Прусії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої. Згідно з цією угодою:

• Прусія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі - загальною площею 36 тис. км² з населенням 580 тис. чол

• Австрія – Малопольщу і Галичину (Відтоді почався австрійський період історії Львова та краю, тривав він до 1 листопада 1918 року) з Руським, Белзьким і західними околицями Волинського та Подільського воєводств обшаром 83 тис. км² з 2.650 тис мешканців.

• Росія – східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславом, а, окрім цього – частину Ліфляндії [Латвії], тобто загалом 92 тис. км² площі з 1.300 тис. населення.

Другий поділ

Втручання сусідів привело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродні в 1793 році.

Цього разу від Речі Посполитої відрізали такі шматки:

• до Прусії відійшли вся Великопольща та частина Мазовії;

• до Росії – українські та білоруські землі;

• Австрійських вимог до уваги не взяли.

Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Придушенням повстання зайнялися пруська та російська армії. У червні 1794 р. царські загони оволоділи Краковом, у серпні – Вільном, а 4 листопада російська армія під проводом Олександра Суворова штурмом здобула Прагу – передмістя Варшави

Третій поділ

Після придушення повстання у 1795-му Росія, Австрія та Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила державне існування. Результат ІІІ поділу Польщі призвів до наступного:

• до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою – Нову Галичину (однак незабаром ці землі стали ареною воєнних дій між Францією, Австрією, Пруссією і Росією. Причому в різних коаліційних комбінаціях ці держави часом були союзниками, а часом – ворогами);

• до Росії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь;

• Пруссія отримала частину Підляшшя і Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.

В кінці XVIII століття доля українських земель вирішувалась в боротьбі між сусідніми державами Польщею і Росією. Однак вплив Росії на Польщу, яка була послаблена першим її поділом, був дуже великим. Намагання польської партії реформ зробити крок на зближення з Пруссією викликало гнів російської імператриці Катерини II. Цариця поспішно закінчила війни з Швецією та Туреччиною і тоді першим ділом взялася за Польщу. Вона легко порозумілася з Пруссією і отримала право вільно діяти у відведених їй межах. Командуючим російськими військами, ще вели наступ на Польщу, було призначено Кречетникова М.М., який з 1790 року виконував обов'язки президента Малоросійської колегії. Генерал-аншеф Кречетников у своїх мемуарах "Чтения в императорском обществе истории й древностей российских при Московском университете" (1863, т.4, стр.20-35); аналізуючи рух і дії російських військ проти Польщі в 1792 році підкреслює, що наступ здійснювався в двох напрямках: великого князівства Литовського і України. Основу російських частин в Україні становило чорноморське козацьке військо, яке знаходилося у складі корпусу Дерфельдена. Їм протидіяла польська дивізія, яка називалась українською, під командуванням брата польського короля Йосипа Понятовського, а сам король командував резервним полком. Найбільші бойові дії велися на території південно-східної Волині, і про це повідомляють самі різноманітні джерела. Наприклад, Шепетівський церковний літопис, який писався і редагувався місцевим святенником Георгієм Віленським в 1890-91 pp. , повідомляє, що коли 18 червня 1792 р. будувався храм в Шепетівці, з верхнього куполу будівельники спостерігали за ходом бою. Польський історик Балінський М. в «Старожитна Польска» (т.2, стор.925) зазначає,, що 18 червня 1792 року під Шепетівкою розгорілася жорстока битва між українськими чорноморськими козаками і поляками. Битва розпочалася о 7-й годині ранку і велася до 17 годин вечора, поляки були розбиті і змушені були відступати разом зі своїми генералами Пуппартом, Чапським, Бєлгородським і Станіславом Мокроновським в напрямку Дубна