- •01.Свідомість людини як діалектичне співвідношення обєктивної й субєктивної реальності.Структура свідомості.Свідоме і несвідоме.Самосвідомість.
- •02.Антична філософія.Стихійна діалектика грецьких матеріалістів.
- •03.Взаємозвязок міфології, релігії та філософії
- •04.Гносеологія.Загальний зміст і форми пізнавальної діяльності.
- •05.Дуалізм Рене Декарта.Декартовський метод сумніву.
- •06.Закон взаємного переходу кількісних змін і якісних
- •07.Закон єдності і боротьби протилежностей – ядро діалектики
- •08.Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •09.Західна філософія хх ст. Проблема ірраціонального. «Філософія життя» ф.Ніцше
- •10.Києво-Могилянська академія як осередок розвитку філософії в Україні.
- •11. Марксистська філософія. Її роль у розвитку філософської думки.
- •12.Німецька класична філософія. Діалектичний метод та історизм ф.Гегеля.
- •13.Німецька класична філософія. І.Кант:критичність трансценденталізм.
- •14.Німецька класична філософія. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •15.Німецька класична філософія. Натурфілософія ф. Шеллінга
- •16.Німецька класична філософія. Суб’єктивний ідеалізм Фіхте
- •17.Основні атрибути матерії. Матерія і рух. Різноманітні форми руху та їх співвідношення.
- •18.Предмет і метод філософії, її функції
- •19.Проблема істини у філософії. Характеристики істини. Критерії істини. Діалектика відносної і абсолютної істини.
- •20.Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди. Ідея спорідненої праці.
- •21.Проблема сутності та існування,відчуження і свободи,життя і смерті у філософії екзистенціалізму.
- •22.Психоаналіз Фрейда. Проблема несвідомого та свідомого та її значення для філософії.
- •23.Субєктивний ідеалізм Дж.Берклі та д.Юма.Загальна спрямованість.
- •24.Філософія нового часу. Сенсуалізм і раціоналізм.
- •25.Філософія Середньовіччя. Містика і схоластика. Номіналізм та реалізм.
- •26.Єдність і різноманітність історико-філософського процесу. Періодизація історії філософії.
- •27. Гуманістична орієнтація філософії і пошук засобів дійсного утвердження гуманізму.
- •28.Філософська концепція людини. Роль праці і мови у формуванні свідомості.
- •29.Філософський зміст проблеми буття. Основні форми буття.
- •30.Філософські ідеї Френсіса Бекона. Вчення про ідоли і його значення.
- •31.Августин Блаженний, його вплив на середньовічну філософію.
- •32. Атомізм Демокріта і Епікура. Значення атомізму.
- •33. Богословська концепція Томи Аквінського.
- •34.Вчення про активну форму Арістотеля.
- •35.Гносеологічний оптимізм та песимізм
- •36.Діалектика та її антиподи. Софістика, еклектика, метафізика.
- •37.Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні.
- •38.Економічна, соціальна і духовна сфери життя людей. Діалектика взаємодії.
- •39.Зміст і форма. Сутність і явища.
- •40. Матеріалізм т.Гоббса.
- •41.Матеріальне і духовне виробництво. Продуктивні суспільства, їх будова і склад.
- •42.Мілетська школа: Фалес, Анаксимен, Анаксимандр.
- •43. Монадологія Лейбніца.
- •44.Обєкт і суб’єкт пізнання. Діалектика взаємодії.
- •45.Онтологія. Роль категорії субстанції.
- •46.Пантеїзм Спінози.
- •47.Принципи діалектики. Історизму, детермінізму,системності.
- •48.Принципи,закони і категорії філософії.
- •50.Причина і наслідок. Необхідність і випадковість. Можливість і дійсність.
- •51.Прогрес і проблеми сучасності
- •52.Прогрес сучасної цивілізації. Критерії прогресу.
- •53.Простір і час як форми саморуху матерії. Всезагальні форми існування матерії. Сучасні філософські уявлення про простір і час.
- •54.Самореалізація особи в економічній, соціально-політичній сферах суспільного життя. Сенс життя людини.
- •55.Світ ідей Платона
- •56.Суспільна психологія і ідеологія.
- •57.Теорія «подвійної істини» та її роль для середньовічної філософії.
- •58.Філософія як теоретична форма світогляду. Структура світогляду.
- •59.Філософська думка в Київській Русі.
- •60.Частина і ціле. Елемент і система.
- •61.Поясніть вислів Юма – Ми не знаємо, чи існує зовнішній світ
- •62.Поясніть тезу Спінози – Свобода – це усвідомлена необхідність.
- •65.Проаналізуйте, у чому полягає песимізм скептицизму.
- •67.Проаналізуйте вислів Геракліта: «в ту же річку вступаємо і не вступаємо. Існуємо і не існуємо»
- •69. Проаналізуйте вислів Канта – «Ми не тому моральні, що віримо в Бога, а тому й віримо в Бога, що моральні».
- •70. Проаналізуйте вислів Ніцше: «Сильних треба оберігати від слабих».
- •71. Проаналізуйте вислів Оккама – Сутність не слід примножувати без необхідності. Чому цей афоризм здобув назву Окаммової бритви?
- •72. Проаналізуйте вислів Протагора - Людина є мірою всіх речей
- •73. Проаналізуйте вислів Сартра – Екзистенціалізм – це гуманізм.
- •74. Проаналізуйте вислів Сократа – я знаю, що я нічого не знаю, але інші не знають і цього.
- •75. Проаналізуйте вислів ф. Бекона – Знання – сила
- •76. Проаналізуйте роль філософії у національному відродженні України сьогодні.
- •77. Проаналізуйте сутність філософії як мистецтва.
- •78. Проаналізуйте суть суперечки – д.Локк - Нічого немає в свідомості, що не пройшло б раніше через відчуття. Лейбніц - …Окрім самої свідомості.
- •79. Проаналізуйте тезу Парменіда – Лише буття є, а небуття взагалі немає.
- •80. Проаналізуйте тезу – Абсолютної істини не існує. Скільки людей, стільки істин
- •81. Проаналізуйте тезу – Історія філософії це і є сама філософія.
- •82. Проаналізуйте в чому полягає песимізм агностицизму.
- •83. Проаналізуйте в чому полягає оптимізм раціоналізму.
- •84.Розкрийте гуманістичну спрямованість категоричного імперативу і. Канта
- •86.Співвіднесіть поняття індукції і дедукції. Яку роль ці логічні операції зіграли в історії філософської думки?
- •87. Чому, на ваш погляд, в радянській філософії Ніцше традиційно відносили до ідеологів фашизму?
- •88. Як на ваш погляд співвідносяться раціоналізм Декарта з теорією вроджених ідей?
- •89.Якщо в онтології Гоббса світ це сукупність тіл, то яке місце в світі займає душа людини?
- •90. Якщо по Платону існує «світ ідей», то звідки, на вашу думку, вони там беруться?
39.Зміст і форма. Сутність і явища.
Взаємовідношення змісту і форми типовий випадок взаємовідношення діалектичних протилежностей, що характеризують як єдністю змісту і форми, так і протиріччями і конфліктами між ними.
Виникнення, розвиток подолання протиріч між змістом і формою, боротьба змісту і форми важливий компонент діалектичної теорії розвитку.
Форма, починаючи з Арістотеля, розумі-лась як організуючий фактор буття. Оформленність протиставлялася безфор-меному та пов’язувалась з організованістю, стійкістю, упорядкованостю.
Форма – принцип упорядкованості, спосіб існуван- ня того чи іншого змісту. “Зміст” і “форма” – поняття діалектичні. Вони виражають різні, лае нерозривно пов’язані аспекти одного і того ж предмета: зміст оформлений, а форма змістовна, як пояснував Гегель. Маркс и Енгельс після Гегеля мислили форму не просто як щось зовнішне, поверхневе, але і як фактор внутрішньої організації того чи іншого явища, процесу. Варіанти динамічних співвідношень форми і змісту різноманітні.
Розвиток пізнання є невпинний рух думки від поверхневого, видимого, від того, що є , до все більш глибокого, прихованого - до сутності. Сутність речей - щось що лежить за межами безпосередніх сприйнять. Поняття сутності близьке, але не тотожне поняттям загального, цілого, змісту, внутрішнього. Сутність - це гладке, основне, визначальне в предметі, це істотні властивості, зв'язки, суперечності і тенденції розвитку об'єкта. Мова створила слово «сутність» з сущого, а реальний сенс сутності простіше виражається поняттям «істотним», що означає важливе, головне, що визначає, необхідне, закономірне. Будь-який закон оточуючого нас світу висловлює істотний зв'язок між явищами. Закони науки суть відображення цих істотних зв'язків.
Явище - це зовнішнє виявлення сутності, форма її прояви. На відміну від сутності, яка прихована від погляду людини, явище лежить на поверхні речей. Але явище не може існувати без того, що в ньому є, тобто без його сутності.
Сутність як-то виявляється. По суті немає нічого, що не виявлялося б. Але явище багатше, яскравіше сутності хоча б тому, що воно індивідуалізоване і відбувається в неповторній сукупності зовнішніх умов. У явищі істотне проявляється разом з неістотним, випадковим по відношенню до сутності. Але в цілісному явищі немає випадковостей - це система (твір мистецтва). Явище може відповідати своїй сутності чи не відповідати їй, ступінь того й іншого може бути різною. Сутність виявляється і в масі явищ, і в одиничному істотному явище. В одних явищах сутність виступає повно і «прозоро», а в інших навпаки.
40. Матеріалізм т.Гоббса.
Хоча Гоббса вважають послідовником Бекона, і бесіди з останнім дійсно поставили спрямованість його поглядів, філософську позицію Гоббса не можна визначити як послідовний емпіризм. У певному сенсі вона значно ближче до розумовому раціоналізму.
Він пише про те, що "немає жодного поняття в людському розумі, яке не було б породжене спочатку, цілком або частково, в органах відчуття". Разом з тим, наука покликана переробляти дані органів почуттів, у результаті чого її поняття і положення знаходять загальний і необхідний характер.
Як ми пам'ятаємо, такого роду перетворення, згідно Бекону, відбувається в експериментальній діяльності вченого, коли саме в ході практичного дії він витягує з даних почуттів знання про "формах", а точніше - причини речей. Зовсім іншого роду діяльність лежить в основі науки у Гоббса, який зводить її до дій, зі словами. На думку Гоббса, ті загальні положення, з якими має справу наука, і перш за все математика, є результат дій з якимись мовними знаками, які позначають дані в досвіді подібні речі або їх ознаки. Слова, що відповідають таким загальним знакам, у Гоббса власне і фігурують у ролі наукових понять.
Іноді, на цій підставі Гоббс бачать передвісника сучасної науки семіотики. Але слід мати на увазі, що вчення про знаки Гоббса невіддільне від того, що прийнято називати номіналізмом. Адже з його точки зору, в об'єктивному світі нічого спільного немає і не може бути, але, тим не менш, у суб'єкта існують загальні слова і знаки. Вони є замінниками речей, їх своєрідними мітками. Гоббс пише: "Людина, яка шукає точної істини, повинен пам'ятати, що позначає кожне вживане їм ім'я, і відповідно до цього позначити його кривда, у противному випадку він потрапляє в пастку слів, як птах у сильце, і чим більше зусиль споживе, щоб вирватися, тим більше заплутається ... Для мудрих людей слова є мітки, якими вони користуються для рахунку, для дурнів ж вони повноцінні монети, освячені авторитетом якого-небудь Арістотеля або Цицерона, або Фоми, або якого-небудь іншого вченого чоловіка "