52. Порядок припинення трудового договору з ініціативи правцівника

КЗпП передбачає два варіанти розірвання тру¬дового договору за ініціативи працівника, укладеного на невизначений термін: з по¬важних і без поважних причин. Працівник має право розірва¬ти будь-який трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні. По закінченні 2 тижнів власник ви¬дає наказ про звільнення і зобов'язаний провести розраху¬нок з працівником і видати йому трудову книжку. Підстави: - неви¬конання власником або уповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, умови колективного договору; переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до до¬сягнення нею 14-літнього віку або дитиною-інвалідом; до¬гляд за хворим членом сім'ї або інвалідом І групи; вихід на пенсію. На відміну від вільного розірвання трудового договору на невизначений строк, строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП) може бути розірваний на вимогу працівника лише у разі хвороби працівника або інвалідності, що перешкоджа¬ють виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю, колективного або трудового дого¬вору та інших поважних причин. Залишення працівником роботи за строковим трудовим договором без поважних причин вва¬жається порушенням трудових обов'язків і може потягти звільнення, але вже з ініціативи власника (ст. 40 КЗпП), що, звичайно, є небажаним для працівника.

53. Порядок та підстави припинення трудового договору з ініціативи власника

Трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну можуть бути розірвані власником лише за підставами, ви¬значеними законом і з дотриманням визначеного у законі порядку. Загальні підстави для звільнення з ініціативи власника передбачені у ст. 40 КЗпП. За цими підставами може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим до¬говором. 1. Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чи¬сельності або штату працівників. 2. Невідповідність працівника займаній посаді або ви конуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи. 3. Систематичне невиконання працівником без поваж¬них причин обов'язків, покладених на нього трудовим дого¬вором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дис циплінарного чи громадського стягнення. 4. Прогул (в тому числі відсутність на роботі більше З годин протягом робочого дня) без поважних причин. 5. Нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахую¬чи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця ро¬боти (посади) при певному захворюванні. За працівника¬ми, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. 6. Поновлення на роботі працівника, який раніше вико¬нував цю роботу. 7. Поява на роботі в нетверезому стані, в стані нарко тичного або токсичного сп'яніння. 8. Вчинення за місіі,ем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або заходів громадського. Крім перерахованих вище загальних підстав, законодав¬ство передбачає і додаткові підстави, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника з де-якими категоріями працівників, а саме:— одноразове грубе порушення трудових обов'язків ке¬рівним працівником — винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповнова¬женого ним органу — здійснення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

54 Рабочий час відповідно Робочий час - це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки

Тривалість робочого часу

Нормальна тривалість робочого часуне може перевищувати 40 годин на тиждень

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється

1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень

3) для окремих категорій працівників (учителів, професорсько-викладацького складу ВНЗ, лікарів та інших)

4) може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда

Неповна тривалість робочого часу встановлюється

1) за угодою сторін трудового договору

2) на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікою, чи жінки, яка здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку

55 Час відпочинку - це частина календарного періоду, протягом якої працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і яку він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлення працездатності

Види часу відпочинку - перерви протягом робочого дня (зміни)

щоденний відпочинок (міжзмінна перерва вихідні дні (щотижневий відпочинок)святкові і неробочі дні відпустки

Відпустка - це вільний від роботи час протягом передбаченої законом кількості календарних днів, який надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати

Види відпусток - щорічні відпустки додаткові відпустки у зв'язку з навчанням творча відпустка соціальні відпустки відпустка без збереження заробітної плати

56. Дисциплінарна відповідальність працівника відповідно

Трудова дисципліна-це порядок взаємостосунків учасників трудової діяльності, це сукупність нормативно-правових приписів, які регулюють трудові обов’язки робітників в службовців, спрямованих на забезпечення належного трудового процесу, і засобів, які забезпечують виконання цих обов’язків. Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов’язків. Традиційно вважалося, що існують два методи забезпечення трудової дисципліни: заохочення і примус. Однак в умовах ринкових відносин особливого значення набувають економічні та організаційні методи забезпечення дисципліни праці. Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Тобто у трудових правовідносинах власник має дисциплінарну владу щодо працівника, і працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед власником (роботодавцем), а не перед державою (державним органом), як це має місце при адміністративній та кримінальній відповідальності. Правовий механізм дисциплінарної відповідальності складається з правових норм, котрі передбачають підставу дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження.

Дисциплінарне стягнення Догана Звільнення

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути знято до закінчення одного року.

Протягом строку дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

57-58 Матеріальна відповідальність сторін трудового договору являє собою обов'язок однієї з його сторін відшкодувати відповідно до законодавства майнову шкоду, заподіяну іншій стороні трудового договору внаслідок порушення своїх обов'язків у трудових правовідносинах

Суб'єкти матеріальної відповідальності Роботодавець Працівник

Умови (підстави) матеріальної відповідальності

) наявність дійсної майнової шкоди

2) протиправні дії або бездіяльність (у разі невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків)

З) причинний зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) та майновою шкодою

4) вина (заподіяння шкоди навмисно або з необережності)

Види матеріальної відповідальності

Обмежена матеріальна відповідальність — покриття заподіяної шкоди в межах, які не перевищують місячний середній заробіток працівника

Підвищена матеріальна відповідальність — відшкодування вартості пошкодженого майна у подвійному і потрійному розмірі

Повна матеріальна відповідальність — покриття заподіяної шкоди в межах повного розміру, але з урахуванням прямої дійсної шкоди