23. Адміністративні стягнення та їх види.

Адміністративне стягнення – попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння правопорушення, конфіскація, що накладається у разі скоєння вчинку, що має ознаки адміністративного проступку на винну особу (правопорушника). Адміністративне стягнення – захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами. Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення. До них законодавець відносить такі види: попередження; штраф; оплатне вилучення чи конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскацію грошей, одержаних завдяки вчиненню адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керувати транспортним засобом, полювати); виправні роботи; адміністративний арешт; адміністративне висилання за межі України іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок

24 . Податки та збори, їх види.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Види податків і зборів, що справляються на території України: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі):- податок на додану вартість;

- акцизний збір;- податок на прибуток підприємств;- податок на доходи фізичних осіб;- мито;- державне мито;- податок на нерухоме майно (нерухомість);- плата (податок) за землю;- рентні платежі;- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі):- податок з реклами;- комунальний податок.

25 Предмет , метод та джерела фінансового права.

Фінансове право – сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів із метою забезпечення виконання покладених на ці органи завдань і функцій. Що ж до предмета регулювання фінансового права, то його складають відносини, що виникають у процесі становлення: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету. Предмет регулювання фінансового права становлять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподаткування, види, розміри і строки сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету; засади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фінансування та кредитування, утворення й погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу цінних паперів, їх види і типи. Метод фінансово-правового регулювання - це сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Основним методом фінансового права є метод владних приписів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій. Поряд із методом владних приписів, для фінансового права характерні метод субординації, метод погодження, метод рекомендації тощо, що поступово поширюються. Особливо це стосується сфери муніципальних фінансів, де органи місцевої влади та самоврядування дістають більшу самостійність у реалізації своїх повноважень, у тому числі й у фінансовій сфері.

Джерела фінансового права — це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що містять норми фінансового права.

Класифікація джерел фінансового права

За територіальною ознакою

загальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади тощо)

місцеві нормативно-правові акти (наприклад, фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування

За характером правових норм нормативні (акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку) ненормативні (такі, що не містять нормзагального характеру

Джерела фінансового права:

 основним джерелом фінансового права є Конституція України від 28 червня 1996 р

Бюджетний кодекс України 2001 р., котрим регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, твердження, виконання бюджетів і розгляду звітів про їхнє виконання,

 загальні закони (мають загальне значення для встановлення загальних засад);

спеціальні закони, зокрема щодо бюджетних, податкових, банківських, грошово-кредитних,

Підзаконними є постанови Верховної Ради, укази Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, інструкції і нормативні накази керівників міністерств і насамперед Міністерства фінансів

 статутні закони (визначають правовий статус органів спеціальної державної компетенції);