19 Судова влада України.

Судова влада - це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів з метою впливу на поведінку суб’єктів права та суспільні відносини за участю цих суб’єктів. Для виконання покладеної на неї функції судова влада наділена владними повноваженнями і засобами примусу до виконання прийнятих нею рішень. Зокрема, конституційною засадою судочинства є обов’язковість виконання рішення суду, що вимагає від державних органів, посадових осіб, усіх громадян неухильного підкорення велінню судової влади. Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Головне призначення судової влади - вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли у суспільстві. Тому судова влада в системі державної влади є рівнозначною, рівноправною, паритетною. Судова влада функціонує на засадах: - незалежності - самостійності - відокремленості - виключності - під законності. Судова влада є незалежною, втручання будь-яких державних органів, посадових осіб в її діяльність є неприпустимим. При вирішенні справ судді керуються внутрішнім переконанням, обґрунтовуючи відповідне рішення доказами поданими сторонами у справі. Відокремленість судової влади означає те, що суди не входять до будь-якої іншої системи державних органів, займають особливе місце в державному механізмі. Виключність судової влади полягає у неможливості делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Характерною особливістю судової влади є суворо регламентований законом процес, порядок її здійснення. Отже, судова влада: 1) здійснює особливий вид державної діяльності (здійснення правосуддя); 2) є незалежною, самостійною, виключною, відокремленою, підзаконною гілкою влади. 3) реалізується за визначеною законом процедурою.

20 Державне управління – це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер, та полягає у регулюванні суспільних відносин в економічній, адміністративно-політичній і соціально-культурній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень.

Державне управління, як частина соціального управління виконує свої завдання в порядку державної діяльності, його основне призначення – здійснення виконавчої влади на основі використання правового механізму. Державний характер такого управління проявляється в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави, для цього формуються спеціальні органи (встановлюються посади), які наділяються необхідними повноваженнями і діють у рамках законів

Виконавча діяльність є основним призначенням державного управління і складає найбільш важливу його сторону органічно пов’язану зі здійсненням безпосереднього керівництва економічним, соціальним та адміністративно-політичним будівництвом

Державне управління має виконавчий організуючий характер, оскільки через нього реалізуються законодавчі акти

Принципи державного управління

1. Принцип відповідальності органів державного управління та службових осіб за доручену справу. Кожен державний орган та службова особа несуть від¬повідальність перед народом України за доручену справу. Рішення ви¬щих органів є обов'язковими для нижчих, згідно з розподілом їх повно¬важень. Цей принцип проявляється: 1) у засадах виборності, змінюваності працівників державного апа¬рату, їх підзвітності народові; 2) у відповідальності органів управління та. службових осіб перед народом за доручену справу; 3) у можливості притягнення до відповідальності тих, хто недобро¬совісно ставиться до своїх обов'язків; 4) у підзвітності нижчих органів і посадових осіб вищим органам, в обов'язковості рішень останніх для перших, що викликає необхідність відповідності рішень нижчих органів та посадових осіб рішенням вищих.

2. Принцип законності в управлінні. Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні органи, службові особи зобов'язані додержуватись Конституції і законів України. Законність повинна бути реальною, закон має стати основним дже¬релом права, повинен мати верховенство над іншими правовими припи¬сами. Реальність законності гарантується обов'язком державних органів та посадових осіб дотримуватися її, відповідальністю їх перед народом України, судовим контролем та прокурорським наглядом, контролем з боку спеціально створюваних органів державного управління, держав¬них інспекцій, контролем з боку недержавних об'єднань, а також інди¬відуальним контролем, тобто правом громадян на скаргу в державні та громадські органи, а також в суд.

3. Принцип участі громадян та їх об’єднань в управлінні. Забезпечується правом громадян на об'єднання, на участь політичних партій, громадських об'єднань, рухів через своїх представників в управлінні державними і громадськими справами. Основним напрямом розвитку політичної системи суспільства є подальше розгортання демократії через участь громадян в управлінні справами держави і суспільства, вдосконалення державного апарату, підвищення активності громадських організацій. Громадяни мають пра¬во на участь у законотворчій діяльності, обговоренні найважливіших за¬конів, в т. ч. Конституції, здійсненні контролю. У Конституції передбача¬ється необхідність постійного врахування громадської думки, гласності управлінської діяльності.

4. Принцип участі трудових колективів в управлінні. Відповідно до ст. 8 Конституції, в обговоренні і вирішенні державних і громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку, в підготовці і розстановці кадрів, в обговоренні і вирішенні питань уп¬равління підприємствами й установами беруть участь трудові колективи. За їх участі вирішуються питання поліпшення умов праці і побуту, вико¬ристання коштів, призначених для розвитку виробництва, а також на соціально-культурні заходи і матеріальне заохочення. Свою діяльність трудові колективи здійснюють згідно з чинним законодавством та від¬повідно до статутів підприємств, установ і організацій.

5. Принцип рівноправності громадян в управлінні. Громадяни України є рівними перед законом неза¬лежно від походження, соціального і майнового стану, расової і націо¬нальної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і ха¬рактеру занять, місця проживання та інших обставин. Рівноправність громадян України забезпечується в усіх галузях еко¬номічного