83.Держава – складова політичної організації суспільства

Визначальне місце в політичній організації суспільства посідає держава як форма організації суспільного життя. Без держави немає політичної організації і політичної системи суспільства в цілому. Держава і влада її —та вісь, на якій виникає, тримається і функціонує політична система. Навколо держави формуються інші організаційні структури. Поза зв'язком з державою вони не мають політичних властивостей. А тому держава є фундаментальною, базовою організаційною структурою в політичній організації суспільства й у всій його політичній системі. Місце держави як визначального елемента політичної організації суспільства визначається призначенням її в суспільстві. Вона виступає як: > політична організація громадянського суспільства; > носій влади в суспільстві; > представник усього населення на даній географічній території; > форма політичного панування, що виражається у прийнятті владних рішень, які стосуються всього суспільства й обов'язкові для виконання всім населенням; > джерело всього політичного в суспільстві, його стрижневий елемент; > виразник загального інтересу; > інструмент реалізації загальної волі в суспільстві; > творець загальних цілей у суспільстві; > основний стабілізатор суспільного життя; > головний суб'єкт політичного суверенітету. Отже, держава має складний механізм, а функціонування її багатогранне.

84.Правова держава і громадянське суспільство

Правова держава - це така держава, у якому, по-перше, реально здійснюється пріоритет права над усіма іншими принципами в організації державної влади (класовими, становими, національними і т. д.), по-друге, реалізуються всі основні права і свободи громадян. Це означає, що держава, видає закон, зобов'язана керуватися ним у своїй діяльності до тих пір, поки він існує, хоча має право зазначити або змінити його. Право визначає межі свободи як суспільства в цілому, так і окремої людини. Тут можна говорити про діалектику прав і обов'язків, про міру дозволеного і недозволеного. Визнаючи свої права, людина зобов'язана дотримуватися і права інших.

У правовій державі людина вільна вибирати духовні цінності, професію, спосіб життя, а також повинен гарантувати йому недоторканність житла, приватного життя і т. д. У такому суспільстві панує закон, а не окрема особистість. Отже, забезпечується передбачуваність дій усіх офіційних державних установ. По-третє, державне управління організовано при обов'язковому поділі незалежних один від одного, самостійно обираються трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Виконуючи свої функції, вони врівноважують та контролюють один одного, виступаючи проти різних порушень та зловживань владою.

Таким чином, правова держава спирається на основний закон (конституцію), який регулює відносини влади і особистості. Влада в ньому обмежена законом, а сама держава є правовою остільки, оскільки охороняє права громадян. У державному регулюванні суспільних відносин діє принцип "дозволено все те, що не заборонено законом". Свобода і права інших людей виступають як єдиний обмежувач свободи особистості, тобто свобода кожного кінчається там, де вона порушує свободу інших.

Теорія правової держави тісно пов'язана з поняттям громадянського суспільства, яке розглядалося вже в античності. Так, у філософії Арістотеля під громадянським суспільством розумілося просто "об'єднання громадян", вони є вільними і рівними учасниками союзу і підкоряються однієї політичної влади. Як зазначалося раніше, в цей час громадянське суспільство і держава не відділялися одна від одної. В епоху Просвітництва і французьких революцій громадянське суспільство - це суспільство вільних приватних власників, вільних від політичного регулювання і державного втручання. Теорією громадянського суспільства займалися й інші філософи: Гегель, О. Кант, К. Маркс. В цілому можна сказати, що в ньому існує система самостійних, незалежних від держави суспільних інститутів і міжособистісних відносин, які забезпечують умови для самореалізації особистості. Це різні асоціації, клуби, спілки, об'єднання, в яких оформляються економічні, професійні, релігійні, культурні інтереси громадян, не охоплені впливом держави і політичною системою.

Наявність громадянського суспільства забезпечує свободу особи і суверенітет по відношенню до влади, запобігає тоталітаризм і етатістскіе тенденції в суспільному розвитку, тому що наголос робиться на самоцінність індивіда, його особисту значимість.

Правова держава є необхідним кроком у формуванні громадянського суспільства. Для Росії, у якій традиційно вирішальна роль у формуванні громадської системою належала державі, це особливо актуально і значуще.