- •80. Науково технічний розвиток Науково-технічна революція
- •81.Політика поняття
- •Сутність політики
- •Структура політики
- •Функції політики
- •Види політики
- •Структура політичної системи
- •83.Держава – складова політичної організації суспільства
- •84.Правова держава і громадянське суспільство
- •85.Поняття культури
- •Види та форми культури
- •Форми культури Матеріальна культура
- •Духовна культура
- •Інформаційна культура
- •Фізична культура
- •Види культури
- •Культура суспільства
- •Культура колективу
- •Культура особистості
- •86.Масова культура,контркультура,антикультура
- •87.Поняття цивілізації
- •88. Традиції та новаторство в культурі
87.Поняття цивілізації
Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).
Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.
Поняття цивілізація (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.
88. Традиції та новаторство в культурі
У культури, як у всякого діалектично розвивається процесу,є стійка і розвивається (новаторська) сторони.
Стійка сторона культури - це культурна традиція, завдякиякої відбувається накопичення і трансляція людського досвіду в історії, ікожне нове покоління людей може актуалізувати цей досвід, спираючись всвоєї діяльності на створене попередніми поколіннями.
У так званих традиційних суспільствах, люди, засвоюючи культуру , відтворюють її зразки, а якщо і вносять будь-які зміни, то врамках традиції. На її основі відбувається функціонування культури. Традиція превалює над творчістю. Творчість у цьому випадку проявляєтьсяв тому, що людина формує себе як суб'єкта культури, яка виступаєяк певний набір готових, стереотипних програм (звичаїв, ритуалів і т.п.)діяльності з матеріальними та ідеальними об'єктами. Зміни ж в самихпрограмах відбуваються вкрай повільно. Такі в основному культурапервісного суспільства і більш пізня традиційна культура.
Така стійка культурна традиція в певних умовахнеобхідна для виживання людських колективів. Але якщо ті чи іншітовариства відмовляються від гіпертрофованої традиційності і розвиваютьбільш динамічні типи культури, це не означає, що вони можуть відмовитисявід культурних традицій взагалі. Не може культура існувати без традицій .
Культурні традиції як історична пам'ять - неодмінна умова нетільки існування, але й розвиток культури навіть у разі творчихякостей нової культури, діалектично заперечуючи, включає в себеспадкоємність, засвоєння позитивних результатів попередньоїдіяльності - це загальний закон розвитку, який діє і сфері культуримаючи великого значення. На скільки це питання практично важливийпоказує і досвід нашої країни. Після Жовтневої революції і вобставин загальної революційної обстановки в суспільстві художньоїкультури виникла течія, лідери якого хотіли побудувати нову,прогресивну культуру на основі повного заперечення та руйнуванняпопередньої культури. І це призвело в багатьох випадках до втрат укультурній сфері та руйнування її матеріальних пам'яток.
Оскільки в культурі відображаються відмінності світоглядів в системіцінностей в ідейних установках, тому правомірно говорити про реакційних іпрогресивних тенденції в культурі. Але звідси не випливає, що можнавідкидати попередню культуру - на порожньому місці створити нову більшвисоку культуру неможливо.
Питання про традиції у культурі і про ставлення до культурної спадщинистосується не лише збереження, а й розвитку культури, тобто твореннянового, збільшення культурного багатства у процесі творчості. Хочатворчий процес має об'єктивні передумови і в самій реальності і вкультурній спадщині, безпосередньо він здійснюється суб'єктом творчоїдіяльності. Відразу ж слід застерегти, що не всяке новаторство --творчість культури. Творення нового ставати одночасно творчістюкультурних цінностей тоді, коли воно не несе в собі загальний зміст,набуваючи загальну значущість, отримує відгомін від інших людей.
У творчості культури загальне органічне злито з унікальністю:кожна культурна цінність неповторна, чи йде мова про художнійтворі, винахід і т.п. Тиражування в тій чи іншій формі вжевідомого, вже створеного раніше - це розповсюдження, а не твореннякультури. Але й воно необхідне, оскільки залучає широке коло людей впроцес функціонування культури в суспільстві. А творчість культуриобов'язково передбачає включення нового в процес історичного розвиткукультуротворчим діяльності людини, отже, єджерелом інновацій. Але також як не всяке новаторство є явищекультури, не все нове, включається в культурний процес, єпередовим, прогресивним, що відповідають гуманістичним інтенція культури. Укультурі існує і прогресивне, і реакційні тенденції. Розвитоккультури - суперечливий процес, у якому відображається широкий спектрчасом протилежних і протиборчих соціально класових,національних інтересів даної історичної епохи. За затвердження передовогоі прогресивного в культурі треба боротися. Така концепція культури,отримала розробку в радянсько-філософської літератури.