- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
Разом, через дефіс чи окремо?
1. Разом пишуться частки, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами:
а) аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- ускладі будь-якої частини мови, окрім сполучників прислівникового типу;( абихто, абиякий, анітрошечки, аніскільки, дещо, дедалі, чимало, чималенький, чимдужче, щосили, щотижневик, якже, якнайбільший)
б) би(б), то, що, же(ж) у складі сполучників і інших часток;( мовби, ніби, начеб, немовби, неначебто, абощо, щодо, авжеж, атож, аякже)
в) -ся(-сь) у зворотних дієсловах і -се у складі займенників і прислівників.
( надіється, звертаються, вклонивсь, хтось, якийсь, чиїсь, десь, кудись)
2. Через дефіс пишуться частки:
а) -бо, -но, -от, -то, -таки, які підсилюють значення слова;( біжи-бо, стривай-но, так-от, тому-то, приїхав-таки, але: таки приїхав; треба-таки, але: таки треба)
б) будь-, казна-, хтозна-, які стали префіксами, і -небудь, яка стала суфіксом
або постфіксом (у складі прислівників і займенників).( будь-хто, казна-скільки, хтозна -навіщо, коли-небудь, який-небудь)
3.Окремо пишуться частки:
а) які надають різних смислових та емоційних відтінків;( саме, лиш, хоч, аж, навіть, тільки, невже, ще, же, ну, просто)
б)що у сполучниках із прислівниковим значенням(поки що, хіба ще, тільки що)
в) хай, нехай, би(б), за допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способів дієслова.( Полетить хай пісня вище дальніх зір (С.). Пішов би я до дівчини, та не знаю, де живе)
Частки пишуться окремо від слів, якщо вони розділені з ними іншими частками або прийменниками.( іди-бо, але: іди ж бо; тому-то, але: тому ж то; будь-хто, але: будь із ким; казна-що, але: казна в чому; хтозна-скільки, але: хтозна у скількох)
ЧАСТКА НІ. Разом чи окремо?
1. Ні є префіксом і пишеться разом:
а) з іменниками, прикметниками та прислівниками, які без ні не вживаються;
( нісенітниця, нікудишній, нікчемний, ніяково)
б) із займенниками і прислівниками, якщоні не відділяється прийменником.( ніхто, але: ні до кого; ніщо, але: ні на що; ніякий, але: ні з яким; нічий, але: ні на чиєму; ніколи, ніде, нізвідки, нітрохи)
2. Ні в ролі сполучника пишеться окремо:
а) у реченнях із заперечним присудком;( Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного немає )
б) як повторюваний єднальний сполучник;( Вони ні співали, ні танцювали, сиділи мовчки)
в)у стійких словосполученнях(ні Богові свічка ні чортові кочерга, ні живий ні мертвий, ні на макове зерно, ні кроку далі, ні пава ні гава, ні грач ні помагач)
Частка не.Разом чи окремо чи через дефіс?
1. Не з префіксом і пишеться разом:
а) з будь-якими словами, якщо вони не вживаються без не;(нероба, нестерпний, нехтувати, непосидючий, ненавидячи, невтямки)
б) з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо з не утворюються нові поняття з протилежним значенням і їх можна замінити словами, близькими за змістом; (нелюбов (—неприязнь), незгода (=розбіжність), неактивний (=пасивний), неважкий (=легкий), неабияк (=ретельно), невдало (—невдатна))
в) у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії;( недооцінка, недорослий, недолюблювати, недовиконаний, недобачаючи)
г) з дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають пояснювальних слів.( непередбачений (випадок),нерозв'язана (задача), незмінюване (слово),неприйняті (закони)
2. Заперечна частка не пишеться окремо:
а) з усіма частинами мови при протиставленні;( не горе, а радість; не поважати, а зневажати; не плутано, а чітко; не чужий, а рідний, але: ставок невеликий, а глибокий (зіставляються непротилежні ознаки)
б) з дієсловами, дієприслівниками числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними присудковими словами(не вгавати, не вистачати, не гаразд, не до вподоби, не до ладу, не до речі, не досить, не до смаку, не дуже, не зовсім, не інакше, не личить, не має (дієслово), але: немає — нема; не можна, не раз, не слід, не треба, не п'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то.., не то)
в)з прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж(нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, аж ніяк не новий, зовсім не близький)
г) з дієприкметниками, якщо вони мають будь-які пояснювальні слова або виконують функцію присудка; (ще не закінчений проект, не допущений до екзаменів студент, не помічені мисливцем сліди, проблеми не вирішені)
ґ) із словами, що пишуться через дефіс(не по-людськи, не по-українському)
3. Через дефіс пишеться частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах.( не-Європа, але: нефахівець)
Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.
1. Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: сказав би, зроби ж, адже ж, як же бути, що то за, ось як, ось коли, он куди, он який
Разом вони пишуться лише в складі сполучників та інших часток: авжеж, атож, аякже, таж, мовби, немовби, немовбито, неначебто.
Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде і онде. Але залежно від вимови їх можна писати й окремо: ось де, он де.
2. Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що-: абихто, дехто, хтось, ніхто, аніхто, аніскільки, чимало, чимдалі, чимшвидше, якраз, якнайшвидше, щодня, щороку. Але частку що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що, ледве що, дарма що.
3. Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки: казна-який, хтозна-де, будь-де, де-небудь, скажи-бо, слухай-но, якби-то, отакий-то, як- от, вивчив-таки. Але частку таки, коли вона стоїть перед словом, яке підсилює, пишемо окремо: таки вивчив, таки домігся свого. Через дефіс пишеться іншомовна частка екс- у значенні «колишній»: екс-чемпіон, екс-президент, екс-директор.
4. Але частки, названі в пп. 2 і 3, пишуться окремо, якщо між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто — аби до кого; ніщо — ні про що; щогодини — що дві години; щодень — що не день, що другий день; щодо — що ж до; казна-хто — казна з ким; будь-який — будь на якому; хтозна-хто — хтозна й хто; іди-бо — іди ж бо; якби-то — якби ж то; все-таки — все ж таки.
41.