- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
49. Дієприслівник
дієприслівник-це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи?що зробивши?(погулявши коло бджіл і наївшись…) Д.поєднує ознаки дієслова і прислівника. До дієслівних ознак належ. вид (доконаний:вмившись,недоконаний:вмиваючись) і перехідність і,отже здатність керувати залежними словами. Д. із залежними словами формує дієприслівниковий зворот, який є одним членом речення-обставиною. До прислівникових ознак належить його незмінність, синтаксична роль обставини. Д. недоконаного виду творяться від форми теперішнього часу за допомогою суфіксів –учи(-ючи) для ! дієвідміни,-ачи(-ячи) для 2 дієвідміни:беруть-беручи. Д.доконаного виду творяться від форми минулого часу доконаного виду додаванням суфікса –ши:подумав-подумавши. У ділових паперах широко викор.Д,але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками з прийменниками, дієслова (не дивлячись на об’єктивні причини-незважаючи на об’єктивні причини). Дія назв.присудком і дія назв.дієприслівником,мають виконуватися одним суб’єктом (замовляючи проспекти у видавництві,ви заплатите за них на 30% менше).
1. Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -ВШИ (після голосних), -ШИ (після приголосних). Дієслово ставиться в чоловічому роді минулого часу і до нього додається -ШИ: подумав+ ши, оглянув+ ши, підбіг+иш.
Дієприслівник доконаного виду означає таку, другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної, і відповідає на питання що зробивши?
2. Дієприслівники недоконаного виду творяться основи теперіш нього часу недоконаного виду за допомогою суфiксів -учи- (-ЮЧИ-) від дієслів І дієвідміни і -ЗЧИ- (-ЯЧИ-) від дiэслiв II дієвідміни. Дієсловоставиться у 3-й особі множини теперішнього часу і замість -ТЬ додається -ЧИ: ду-маю(ть) - думаючи, терпля(ть) - терплячи, гуркотя(ть) - гуркотячи.
У корені дієприслівника теперішнього часу зберігаються всі ті особливості, які виникають при творенні дієслівних форм 3-ї особи множини теперішнього часу.
Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною, і відповідає на питання що роблячи?
Дієприслівники утворюються також від дiэслів, які закінчуються на -СЯ (-СЬ): задитяючись, посміхаючись (недоконаний вид), задавившись, посміхнувшись (доконаний вид).
Слід відрізняти дієприслівники недоконаного виду від близьких за звучанням активних дієприкметників у Н. (3.) відмінку множини, які відповiдають на питання які? • і мають закінчення -і: Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська (О. Гончар).
Примітка. Дієприслівник вживається лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії.
50. Дієприслівниковий зворот
дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Весь зворот є одним членом речення-обставиною. Пунктуація:відокремлюються комами ДЗ незалежно від місця;два ДЗ,з’єднані неповторюваними сполучниками і,або,комою між собою не розділяються;ДЗ,який стоїть після сполучника,відділяються від нього комою,якщо їх можна переставити в інше місце;після сполучника а кома ставиться,якщо попереду є заперечення. Не відокрем.комами ДЗ,якщо вони:тісно пов’язані за змістом із присудком;починаються сполучником і(й) у ролі підсинюваної частки%стали фразеологізмами;на їх основі утворилися вирази починаючи з,виходячи з,зважаючи на і под.