51.Дієслівні сполучення

52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом

дієприкметник – особлива форма дієслова,що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який?яка?яке?які?. виділяють активні (лежачий камінь(недоконаний вид),засохле дерево(доконаний); пасивні Д. (контрольована ситуація(недоконаний), застосований метод (доконаний). Комами виділяється дієприкметниковий зворот,якщо він стоїть після означуваного слова. У діловій мові широко викор.Д,але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками із прийменниками, дієсловами (знаючий працівник-обізнаний працівник). Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами –уч(-юч),-ач(-яч) почали використовувати,але у функції означення (добробут,зростаючий щороку-зростаючий щороку добробут). Це ж стос. й активних Д.минулого часу із суфіксом –л-(яблука замерзли від морозу-замерзлі яблука. Сфера викор.активних Д. – в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, ведуче колесо.

53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.

Відмінювання і правопис займенників.

Займенники відмінюються по-різному: одні — як прикметники, два займенники скільки і стільки — як числівник два, а інші — майже кожен по-своєму. Останні за правописними особливостями можна розбити на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

1. Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе відмінюються так:

	Однина			Множина
Від-			Зворотний
мінки			займенник
	1-ша особа	2-га особа		1-ша особа	2-га особа
Н.	я	ти	_	ми	ви
Р.	мене	тебе	себе	нас	вас
д.	мені	тобі	собі	нам	вам
Зн.	мене	тебе	себе	нас	вас
Ор.	мною	тобою	собою	нами	вами
м.	(на) мені	тобі	собі	нас	вас

2. Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового звука [н]:

Від-	Однина
мінки			Множина
	чоловічий і середній рід	жіночий рід
Н.	він (воно)	вона	вони
Р.	його, до нього	її, до неї	їх, до них
д.	йому	їй	їм
Зн.	його, про нього	п, про неї	їх, про них
Ор	ним	нею	ними
м.	(на) ньому (кім)	ній	них

3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:

Відмінки		Чоловічий рід
Н. Р. д.		мій мого моєму	чий чийого чийому	той того тому		цей цього цьому		весь всього всьому
Зн.		Як у називному або родовому відмінку
Ор. М.		моїм (на) моєму (моїм)	чиїм чийому (чиїм)	тим тому (тім)		цим цьому (цім)		всім всьому (всім)
Відмінки	Жіночий рід
н.	моя		чия		та		ця		вся
Р.	моєї		чиєї		тієї		цієї		всієї
					(тої)
д.	моїй		чиїй		тій		цій		всій
Зн.	мою		чию		ту		цю		всю
Ор.	моєю		чиєю		тією		цією		всією
					(тою)
М.	(на) моїй		чиїй		тій		цій		всій

Відмінки	Множина
Н.	мої	чиї	ті	ці	всі
Р.	моїх	чиїх	тих	цих	всіх
д.	моїм	чиїм	тим	цим	всім
Зн.	Як у називному або родовому відмінку
Ор. м.	моїми (на) моїх	чиїми чиїх	тими тих	цими цих	всіма всіх

Ці займенники в середньому роді (моє, чиє, те, це, все) мають такі самі відмінкові форми, як і в чоловічому (за винятком лише називного й знахідного відмінків).

4.займенникі пишуться через дефіс (будь-хто, що-не-будь, хтозна-який) та разом (абиякий, дехто, щось) .

Вживання займенників

Займенники не мають свого конкретного значення. Вони набувають його лише тоді, коли ми їх співвідносимо з певними іменниками, прикметниками, числівниками.

Наприклад, речення: Я п'ю тебе ... твій теплий зцілющий напій — незрозуміле, бо ми не знаємо значення займенників я, тебе, твій. Але все стає на свої місця, коли вводимо в речення іменник і вказуємо, кому воно належить: Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій. (М. Коцюбинський. «Іпіегтегга».) Отже, я — це герой новели М. Коцюбинського, тебе — це сонце, твій — це сонячний.

Щоб значення займенників було зрозумілим, треба правильно користуватися ними.

1. Займенник у реченні повинен вказувати на рід і число того слова, замість якого цей займенник вжито.

2. . Не можна допускати, щоб займенник у реченні співвідносився водночас із різними словами. Наприклад, невдало побудовано такі речення: 1. / піснею сонце віта тракторист, що рідною лине землею. Не зрозуміло, хто лине: пісня, сонце чи тракторист? 2. В'ються жайворонки над ожилими полями, і в небо здіймається їхній спів. Чий спів — жайворонків чи полів?