- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
51.Дієслівні сполучення
52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
дієприкметник – особлива форма дієслова,що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який?яка?яке?які?. виділяють активні (лежачий камінь(недоконаний вид),засохле дерево(доконаний); пасивні Д. (контрольована ситуація(недоконаний), застосований метод (доконаний). Комами виділяється дієприкметниковий зворот,якщо він стоїть після означуваного слова. У діловій мові широко викор.Д,але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками із прийменниками, дієсловами (знаючий працівник-обізнаний працівник). Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами –уч(-юч),-ач(-яч) почали використовувати,але у функції означення (добробут,зростаючий щороку-зростаючий щороку добробут). Це ж стос. й активних Д.минулого часу із суфіксом –л-(яблука замерзли від морозу-замерзлі яблука. Сфера викор.активних Д. – в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, ведуче колесо.
53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
Відмінювання і правопис займенників.
Займенники відмінюються по-різному: одні — як прикметники, два займенники скільки і стільки — як числівник два, а інші — майже кожен по-своєму. Останні за правописними особливостями можна розбити на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.
Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе відмінюються так:
|
Однина |
|
Множина |
||
Від- |
|
Зворотний |
|
||
мінки |
|
|
займенник |
|
|
|
1-ша особа |
2-га особа |
|
1-ша особа |
2-га особа |
Н. |
я |
ти |
_ |
ми |
ви |
Р. |
мене |
тебе |
себе |
нас |
вас |
д. |
мені |
тобі |
собі |
нам |
вам |
Зн. |
мене |
тебе |
себе |
нас |
вас |
Ор. |
мною |
тобою |
собою |
нами |
вами |
м. |
(на) мені |
тобі |
собі |
нас |
вас |
2. Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового звука [н]:
Від- |
Однина |
|
|
мінки |
|
Множина |
|
|
чоловічий і середній рід |
жіночий рід |
|
Н. |
він (воно) |
вона |
вони |
Р. |
його, до нього |
її, до неї |
їх, до них |
д. |
йому |
їй |
їм |
Зн. |
його, про нього |
п, про неї |
їх, про них |
Ор |
ним |
нею |
ними |
м. |
(на) ньому (кім) |
ній |
них |
3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
Відмінки |
Чоловічий рід |
||||||||||
Н. Р. д. |
мій мого моєму |
чий чийого чийому |
той того тому |
цей цього цьому |
весь всього всьому |
||||||
Зн. |
Як у називному або родовому відмінку |
||||||||||
Ор. М. |
моїм (на) моєму (моїм) |
чиїм чийому (чиїм) |
тим тому (тім) |
цим цьому (цім) |
всім всьому (всім) |
||||||
Відмінки |
Жіночий рід
|
|
|||||||||
н. |
моя |
чия |
та |
ця |
вся |
|
|||||
Р. |
моєї |
чиєї |
тієї |
цієї |
всієї |
|
|||||
|
|
|
(тої) |
|
|
|
|||||
д. |
моїй |
чиїй |
тій |
цій |
всій |
|
|||||
Зн. |
мою |
чию |
ту |
цю |
всю |
|
|||||
Ор. |
моєю |
чиєю |
тією |
цією |
всією |
|
|||||
|
|
|
(тою) |
|
|
|
|||||
М. |
(на) моїй |
чиїй |
тій |
цій |
всій |
|
Відмінки |
Множина |
||||
Н. |
мої |
чиї |
ті |
ці |
всі |
Р. |
моїх |
чиїх |
тих |
цих |
всіх |
д. |
моїм |
чиїм |
тим |
цим |
всім |
Зн. |
Як у називному або родовому відмінку |
||||
Ор. м. |
моїми (на) моїх |
чиїми чиїх |
тими тих |
цими цих |
всіма всіх |
Ці займенники в середньому роді (моє, чиє, те, це, все) мають такі самі відмінкові форми, як і в чоловічому (за винятком лише називного й знахідного відмінків).
4.займенникі пишуться через дефіс (будь-хто, що-не-будь, хтозна-який) та разом (абиякий, дехто, щось) .
Вживання займенників
Займенники не мають свого конкретного значення. Вони набувають його лише тоді, коли ми їх співвідносимо з певними іменниками, прикметниками, числівниками.
Наприклад, речення: Я п'ю тебе ... твій теплий зцілющий напій — незрозуміле, бо ми не знаємо значення займенників я, тебе, твій. Але все стає на свої місця, коли вводимо в речення іменник і вказуємо, кому воно належить: Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій. (М. Коцюбинський. «Іпіегтегга».) Отже, я — це герой новели М. Коцюбинського, тебе — це сонце, твій — це сонячний.
Щоб значення займенників було зрозумілим, треба правильно користуватися ними.
Займенник у реченні повинен вказувати на рід і число того слова, замість якого цей займенник вжито.
. Не можна допускати, щоб займенник у реченні співвідносився водночас із різними словами. Наприклад, невдало побудовано такі речення: 1. / піснею сонце віта тракторист, що рідною лине землею. Не зрозуміло, хто лине: пісня, сонце чи тракторист? 2. В'ються жайворонки над ожилими полями, і в небо здіймається їхній спів. Чий спів — жайворонків чи полів?