9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.

Документація з кадрових питань – це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства, організації чи установи, зафіксованих у заявах про прийняття, звільнення, переведення на іншу роботу, в наказах по особовому складу, автобіографіях, характеристиках, контрактах, трудових угодах, особових справах, особових листках з обліку кадрів, трудових книжках.

Автобіографія

Автобіографія – це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.

Основні реквізити автобіографії:

Назва виду документу.

Текст, в якому зазначається:

прізвище, ім’я, по-батькові;

дата народження;

місце народження;

відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися);

відомості про громадську роботу;

короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти)

Дата написання

Підпис

Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу

Резюме (от фр. résumé или лат. curriculum vitae — «течение жизни», жизнеописание, произносится: кури́кулюм ви́тэ, часто сокращают до CV) — документ, содержащий информацию о навыках, опыте работы, образовании и другой относящейся к делу информации, обычно требуемый при рассмотрении кандидатуры человека для найма на работу.

10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.

Літера Г передає на письмі гортанний цілинний приголосний як в суто українських словах (гарний, гривня, гречка),, так і в іншомовних давнішнього походження (газета, грамота, гігант) та у запозиченнях із звукосполученням ГЕО, ЛОГ, ГОГ, ГРАМ, ГРАФ (геолог, педагог, кілограм).

Літера Ґ' передає задньоязиковий зімкнений приголосний в українських та запозичених словах (аґрус, ґандж, ґвалт).

У деяких власних назвах іншомовного походження припускається паралельна форма вживання Г і Ґ'.

Правила написання “ь”

1. Ь пишеться в українських словах:

• після м’яких букв Д, Т, З, С, ДЗ, Ц, Л, Н, що закінчують склад;

• після букв на позначення м’яких приголосних перед О у середині складу (учотирьох, льох);

• у суфіксах –зьк-, цьк-, -ськ-;

• у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;

• після Л перед буквами на позначення приголосних (пральня, більший);

• у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи і відміни та ім. середнього роду на –нн(я), -ц(е) ІІ відміни (творінь, сердець);

• у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки (дивиться, дивись, дивіться);

2. В іншомовних словах

• після Д,Т,З,С,Л,Н перед Я,Ю,Є,Ї, якими позначається 2 звуки (мільярд,єскадрілья);

• після Л,Н перед ЙО (медальйон, мільйон);

• відповідно додаткові вимови після Л перед буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова (альтернатива, катапульта),

3. Ь не пишеться:

• після Б,П,В,М,Ф;

• після Ж,Ч,Ш,Щ;

• після Н перед Ж,Ч,Ш,Щ і суфіксами –ств-, -ськ-;

• після Р у кінці складу (Харків, гіркий);

• після букв, що позначають м’які приголосні, крім Л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких;

міжнародних буквами , що позначають подвоєні (подовжені) приголосні.