Міністерство освіти науки України

Стахановський педагогічний коледж

Луганського національного університету

Імені Тараса Шевченка

Психологічна діагностика

Навчальний посібник для студентів спеціальності «Початкова освіта»

УДК 159.9.018

ББК 88.492

Затверджено

на науково-методичній раді

Стахановського педагогічного коледжу

ЛНУ імені тараса Шевченка

(протокол №_____ від_______ р.)

Рецензенти:

Ярита І.І. – кандидат педагогічних наук, голова предметно-циклової комісії психолого-педагогічних дисциплін Стахановського педагогічного коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка.

Психологічна діагностика: навч. посібник для студентів вищ. навч. закл./упоряд.: Ю.Ю. Федотова; Держ. заклад: відокр. підрозділ «Стахановський педагогічний коледж ЛНУ імені Тараса Шевченка».- Стаханов, 2010.-120 с.

Навчальні матеріали, які подані в даному посібнику, містять інформацію про теоретичні та методологічні основи сучасної психологічної діагностики, допомогають студентам у підготовці до лекцій, практичних та семінарських занять, самостійних робіт, озброюючи їх знаннями про методи та засоби виміру індивідуальних властивостей людини.

Вивчення курсу психологічної діагностики сприяє глибшому розумінню принципів та методів психодіагностичного обстеження, оволодінню навичками використання методів психологічної діагностики у практичній діяльності.

Посібник адресується студентам ІІ-VІ курсів усіх спеціальностей психолого-педагогічного спрямування.

УДК 159.9.018

ББК 88.492

Зміст

Відомості про автора………………………………………………………… 3

Вступ ………………………………………………………………….. ……….4

Орієнтовний тематичний план І модуля …………………………………. 5

Лекція 1………………………………………………………………………… 6

Лекція 2…………………………………………………………………………15

Лекція 3………………………………………………………………………. 23

Лекція 4 ……………………………………………………………………….. 31 Лекція 5.………………………………………………………………………….50

Лекція 6…………………………………………………………………………..64

Лекція 7…………………………………………………………………………..71

Практичне заняття №1……………………………………………………… 40

Практичне заняття №2……………………………………………………….41

Семінарське заняття……………………………………………………………93

Семінарське заняття …………………………………………………………43

Модульна контрольна робота ………………………………………………44

Завдання для самостійних робіт до І Модуля…………………………….48

Питання та завдання до заліку………………………………………………110

Література до курсу……………………………………………………………112

Глосарій………………………………………………………………………….113

ВСТУП

Навчальний посібник реалізує авторську модель організації практичних занять курсу «Основи психодіагностики».

У посібнику представлений орієнтовний тематичний план курсу, стислий зміст основних теоретичних засад у вигляді лекційного матеріалу, теми та зміст практичних завдань та самостійної роботи студентів.

Мета посібника – надати студентам можливість цілеспрямованої систематичної теоретичної та практичної підготовки до занять з психодіагностики; активізувати теоретичні знання принципів та методів психодіагностичного обстеження; забезпечити оволодіння на практиці теоретико-методологічними засадами психодіагностики.

Структура посібника:

1. Вступ;

2. Модуль: орієнтовний тематичний план;

3. Зміст лекцій;

4. Зміст семінарських занять;

5. Зміст практичних занять

6. Модульний контроль знань;

7. Завдання для самостійних робіт студентів;

8. Питання до заліку;

9. Література до курсу;

10. Глосарій;

Психодіагностика використовується в конкретних областях життєдіяльності людей: в практиці охорони здоров'я, в спорті, в шкільному і вузівському навчанні, на виробництві, в сімейних консультаціях тощо.

В кожних з цих областей існують специфічні умови використання психодіагностичних засобів, специфічні психодіагностичні задачі і методи, які складають предмет приватних або спеціальних психодіагностик (профе­сійної, спортивної, клінічної тощо). Окрім цих приватних питань в психодіаг­ностиці існують і більш загальні, універсальні питання, рішення яких закладає фундамент будь-якої спеціальної психодіагностики.

Психодіагностика досліджує:

• методологічні, теоретичні і конкретно методичні принципи побудови психодіагностичних інструментів і формулювання психодіагностич­них заключень;

• засоби і конкретні методики психодіагностики найбільш універсаль­- них об'єктів психодіагностичних обстежень, таких як риси особисто­ сті, здібності, мотиви, свідомість і самосвідомість, між особистісні відношення;

• диференційну психометрику як математизовану методологію від­криття міжособистісних відмінностей;

• нормативні вимоги до методик, їхніх розробників і користувачів.

Данні психодіагностичних методик широко використовуються в практиці роботи психолого-педагогічної служби системи освіти.

Орієнтовний тематичний план

Модулі, теми	Лекції	Практ. заняття	Самост. роботи
Модуль І: Основні теоретичні засади психодіагностики / 24 год.	14	10	24
Лекція 1: Психодіагностика як наукова дисципліна. Мета, завдання, історія виникнення та розвитку науки. Діагностичні ситуації, види діагностичних завдань. Етичні норми в роботі психодіагноста.	2
Лекція 2: Особливості психодіагностичних методів, їх класифікація. Основні етапи психодіагностичного процесу.	2
Практичне занття 1. Тема: Психодіагностика як наукова дисципліна. Малоформалізовані методи психологічної діагностики		2
Лекція 3: Психодіагностика та освіта. Психолого-педагогічна діагностика готовності до шкільного навчання	2
Лекція 4: Психодіагностика здібностей та інтелекту		2
Практичне заняття 2. Тема: Презентація методик діагностики готовності дитини до шкільного навчання здібностей та інтелекту, темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери	2
Лекція 5: Методи дослідження темпераменту та характеру, емоційно-вольової сфери	2
Лекція 6: Методи дослідження самосвідомості, самооцінки, мотивації. Проективні методи в психолого-педагогічній діагностиці	4
Семінар. Тема: Методики діагностики темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери. Проективні методи		2
Семінар: Психодіагностика якостей особистості та міжособистісних відносин у групі		2
Модульний контроль знань		2
Самостійна робота №1: Психодіагностика як наукова дісципліна. Завдання: Скласти модель: відобразити визначення ПД, мету, завдання, класифікацію методів ПД, хронологію розвитку науки, етапи ПД процесу, етичні принципи психодіагноста			6
Самостійна робота №2: Психодіагностичний інструментарій. Завдання: Методика та стимульний матеріал для діагностики готовності дитини до шкільного навчання			6
Самостійна робота №3: Психодіагностичний інструментарій Завдання: Підготувати тест дослідження особливостей характеру та темпераменту, проективну методику. Провести ПД та обробити результати.			6
Самостійна робота №4: Психодіагностичний інструментарій Завдання: Підготувати тест дослідження самооцінки, мотивації, міжособистісних стосунків; провести ПД та обробити результати			6
Всього за модуль (24 годин): Лекції (14 год.); практичні заняття (4 год.) – 20 б.; семінарські заняття (4 год.) – 20 б.; МКР (2 год.) - 20 б. КСР (24 год.) - 40 б.			Всього: 100 б.

Національна шкала	Відсоток	Шкала EKTS
відмінно	90-100%	А – відмінно – відмінне виконання роботи з незначною кількістю помилок
добре	83-89%	В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками
добре	75-82%	С – добре – загалом правильна робота з кількома грубими помилками
задовільно	63-74%	D - задовільно-посередньо, зі значною кількістю недоліків
задовільно	50-62%	Е – достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії оцінки
незадовільно	21-49%	FX – незадовільно – для одержання кредиту потрібне деяке доопрацювання
незадовільно	0-20%	F – незадовільно – необхідне повторне вивчення дисципліни

Зміст роботи

та критерії оцінювання студентів

з предмету «Основи психодіагностики»

Викладач: Федотова Ю.Ю.

Вид роботи	Зміст роботи	Бали	Фактично набрані бали
1. Практичні заняття	Презентація та аналіз методик ПД зі стимульним матеріалом: «Діагностика готовності дитини до шкільного навчання»	10
	Усні відповіді: Презентація методик діагностики здібностей та інтелекту, темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери	10
2. Семінари	Доповідь: Малоформалізовані методи психологічної діагностики	10
	Доповідь: Психодіагностика в роботі вчителя початкових класів	10
3. МКР	Тести	20
4. КСР	Самостійна робота №1: Психодіагностика як наукова дісципліна. Завдання: Скласти модель: відобразити визначення ПД, мету, завдання, класифікацію методів ПД, хронологію розвитку науки, етапи ПД процесу, етичні принципи психодіагноста	10
	Самостійна робота №2: Психодіагностичний інструментарій. Завдання: Методика та стимульний матеріал для діагностики готовності дитини до шкільного навчання	10
	Самостійна робота №3: Психодіагностичний інструментарій. Завдання: Підготувати тест дослідження особливостей характеру та темпераменту, проективну методику. Провести ПД та обробити результати.	10
	Самостійна робота №4: Психодіагностичний інструментарій Завдання: Підготувати тест дослідження самооцінки, мотивації, міжособистісних стосунків; провести ПД та обробити результати	10
	Всього балів:	100

Модуль І: Основні теоретичні засади психодіагностики

Лекція 1

Тема: Психодіагностика як наукова дисципліна

План:

1. Поняття психодіагностики: предмет, мета, завдання науки.

2. Історія розвитку психодіагностики, як науки.

3. Діагностичні ситуації, види діагностичних завдань

4. Етичні норми в роботі психодіагноста.

Література:

1. Анастази А. Психологическое тестирование. - М.: Педагогика, 1982. -Кн. 1. - 318 с; Кн. 2. -316 с.

2. Белоусова 3, И., Бойко В. Э., Мищик Л. И. Психодиагностика в начальной школе., Запорожье: <Полиграф>, 1994.- 192 с.

3. А.А. Бодалев, В.В. Столин. Общая психодиагностика., М., 1987.

4. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. -СПб.: Питер, 2000. - 589 с.

5. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоровье, 1980. - 165 с.

6. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). -К: А.Л.Д., 1995. - 100 с.

7. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.

8. Гуревич К.М. «Современная психологическая диагностика». М. 1981 г.

9. Задачи и методы профессиональной психодиагностики / Под ред.Ю.В.Войтко, Ю.З.Гильбуха. - К, 1981.

10. Леонгард К. Акцентуированные личности. Киев, 1981 г.

11. Личко А.Е.Иванов М.Я. «Патохарактерологический опросник для подростков й опыт его практического применения». Л. 1976 г.

12. Маришук В.Л. и др. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1984. - 191 с.

13. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.

14. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.:Речь, 2001.

15. Основы психодиагностики: Учеб. пособие для студентов вузов / Под общ. ред. А.Г.Шмелева. - Ростов-на-Дону, 1996. - 544 с.

16. Овчарова Л.В. «Справочная книга школьного психолога». М. 2003 г.

17. Психологическая диагностика. Проблеми и исследования / Под ред.К М.Гуревича. - М.: Педагогика, 1981. - 232 с.

18. Скребец В.А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. - К:МАУП, 1999. - 120 с.

19. Столяренко Л.Д. «Основы психологии практикум». Ростов-на-Дону. Феникс. 2005 г.

20. Психодиагностика: Учеб. пособие / Под ред. Гуревича К.М., Борисовой Е.М. - М.: МСПИ, 2001. - 368 с.

21. Психодиагностика: Теория и практика: Пер. с нем. - М.: Просвещение,1986. - 207 с.

1. Поняття психодіагностики: предмет, мета, завдання науки

Щоб вчити і виховувати, щоб здійснювати ефективний управ­лінський і педагогічний вплив на людей, необхідно володіти об'єк­тивними науковими знаннями про їх індивідуальні особливості. Такі знання можна отримати, якщо використовувати методи наукової психологічної діагностики.

Об'єктивність відомостей про індивідуально-психологічні особ­ливості залежить від того, наскільки об'єктивними, науково обґрун­тованими методами вони отримані. Так, досвідчений педагог у ході повсякденної роботи зможе приблизно визначити окремі особли­вості «на око» в результаті спостереження. Але йому і тим більше початківцю для точної фіксації і виміру цих особливостей сьогодні не обійтись без помічника, яким призваний бути практичний психолог-діагност.

Вирішення завдань педагогічної соціальної практики вимагає від спеціалістів (працівників соціальних служб) творчого підходу, наявності спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду, а також озброєння сучасним арсеналом психодіагностичних засобів для вивчення особистості, вирішення комплексних завдань психологічної діагностики, консультації.

Сьогодні більшість дослідників визнають, що психодіагностика як галузь психологічного знання спрямована на розробку методів роз­пізнавання індивідуальних психологічних вла­стивостей людини. При цьому слід пам'ятати, що психодіагностика має справу не тільки з тестами, але й з якіс­ними оцінками особистості. Важливо також враховувати, що психо­діагностика не допоміжна, обслуговуюча дисципліна, а повноправна наука, яка вивчає природу індивідуальних відмінностей. Враховуючи різні трактовки поняття «психодіагностика», пропонується її наступ­не визначення (Л.Бурлачук, 2002):

Психодіагностика — це галузь психологічної науки, що розроб­ляє теорію, принципи і інструменти оцінки і виміру індивідуально-психологічних властивостей особистості.

За період розвитку психодіагностики в ній склались основні сфери застосування психологічних методик, які можуть бути ви­значені як галузі загальної психодіагностики. Першими виявили інтерес до методик дослідження особистості і інтелекту освіта і меди­цина, що і зумовило появу відповідних галузей психодіагностики — освітню і клінічну. Крім названих областей психодіагностики, не­обхідно відзначити професійну психодіагностику, без якої немож­ливі профорієнтація і профвідбір.

Діагностика (від грецького «діа» і «гнозис») буквально розумі­ється як «пізнання, що розрізняє». Термін «діагностика» сьогодні активно використовується не тільки в психології, але й педагогіці, медицині та інших галузях науки. Згідно з сучасним загальнонауковим уявленням під терміном «діагностика» розуміють розпізнання стану визначеного об'єкту чи системи шляхом швидкої реєстрації її суттєвих параметрів і подальшого віднесення до визначеної діагно­стичної категорії з метою прогнозу її поведінки і прийняття рішення про необхідні впливи на цю поведінку в бажаному напрямі. В цьому контексті психодіагностику слід вважати важливим засобом забез­печення так званого «зворотного зв'язку» - засобом інформаційного забезпечення будь-якого впливу, тобто любий вплив повинен розпо­чинатися зі збору психодіагностичної інформації і завершуватися повторним діагностичним обстеженням.

Слід розрізняти практичне обстеження і наукове диференційно-діагностичне дослідження, які є одними з важливих понять в сучасній тестологічній культурі.

Обстеження - це застосування готового, вже розробленого тесту. Його результат - відомості про психічні властивості конкретної людини (обстежуваного).

Диференційно-діагностичне дослідження — це комплекс теоре­тичних і експериментальних робіт, спрямованих на формування концепції психічної властивості, що вимірюється (скритого фактора, що впливає на ефективність і характер діяльності), на виявлення діагностичних ознак (чи емпіричних індикаторів), за якими можна отримати інформацію про задану властивість; це створення і апро­бація методики реєстрації виявлених ознак.

Таким чином, сучасне поняття «психодіагностика» тісно пов'яза­не з поняттям «психологічне тестування», але не зводиться до нього, оскільки, крім тестових (стандартизованих), існують експертні (що ґрунтуються на якісних оцінках), і які прийнято ще називати «клінічні психодіагностичні методики: спостереження, бесіда, слабо стандарти­зоване інтерв'ю, проективні методи і т.ін.

Центральним і найбільш універсальним поняттям диференційної психології є поняття «психічні властивості». Для розуміння змісту цьо­го поняття пропонується наступне визначення (А.Г.Шмельов, 1996).

Психічні властивості стабільні в часі, є рисами особистості. В тих випадках, коли від рівня розвитку визначеної риси залежить досягнення індивідом нормативно заданого результату, тоді ми го­воримо про здібності особистості. Коли рівень розвитку риси не впливає на досягнення результату, тоді ми говоримо про стильову рису. Риси, які впливають на спрямованість діяльності, називаються мотиваційними. Психічні властивості - явища нестабільні в часі — формують те, що ми називаємо психічними станами. Таким чином, враховуючи певне спрощення, можна сказати, що всі скриті фактори, на які спрямована психодіагностика, є або здібностями, або стильови­ми чи мотиваційними рисами особистості, або психічними станами.

Методика (тест), що застосовується в психодіагностиці, може спрямовуватись на виявлення загальних чи часткових рис індивіду­альності (наприклад, виявлення загального рівня пізнавальної по­треби чи сфери інтересів).

Оскільки підсумком діагностичної роботи є постановка психо­логічного діагнозу, то необхідно розглянути це поняття. Було б не­вірно думати, що це заключення про психічну хворобу.

Предметом психодіагностики є:

1. Методологічні, теоретичні, конкретні методичні принципи по­будови психодіагностичних інструментів та формування психодіаг­ностичного заключення.

2. Методи, конкретні методики діагностування найбільш універ­сальних конструктів особистості, таких як: риси особистості, здіб­ності, мотиви, свідомість та самосвідомість, міжособистісні взаємини.

Сам термін «психодіагностика» почав використовуватися в XX ст. після опублікування роботи Роршаха «Психодіагностика» в 1921 р.

До основних теоретико-методологічних задач психодіагностики відносять:

• проблема співвіднесення одержуваних у процесі діагностування фактів з індивідуально-особистісними особливостями людини. Так як одержані в процесі тестування дані є результатом діяльності або самозвіту обстежуваного про особливості свого поводження й переживань у тих або інших ситуаціях, необхідно теоретично довести, що вони пов'язані з тими або іншими властивостями особистості, визначаються їхньою сукупністю;

• визначення предмета діагностування. Рішення питання - що саме діагностують методики в процесі обстеження, що є властивість особистості, обумовлена за допомогою психодіагностичних методик;

• вичленовування принципів, що лежать в основі діагностування різних властивостей особистості;

• визначення системи вимог до розробки психодіагностичного інструментарію. Як повинні розроблятися методи психодіагностики, щоб дослідник одержував з їхньою допомогою досить надійні й об'єктивні результати.

Практичні завдання психодіагностики пов'язані з розробкою, перевіркою й впровадженням системи психодіагностичних методик і визначенні їх валідності, надійності, об'єктивності.

Психологічний діагноз - це результат психодіагностичного обстеження, який носить комплексний і системний характер, містить опис структури виявлених психічних власти­востей (зокрема у вигляді профілю) та можливий прогноз майбут­ньої поведінки індивіда.

Під психологічним діагнозом розуміють:

Поглиблений та всебічний аналіз об'єкта (групи, особистості).

Виявлення в об'єкта кількісно-якісних особливостей.

Розкриття причинно-наслідкових зв'язків.

Вирішення практичних завдань: усунення виявлених недо­ліків.

Забезпечення практичних завдань з усунення виявлених не­доліків.

У більш вузькому розумінні під психологічним діагнозом розу­міють конкретні причини відхилень в діяльності з метою усунення цих причин шляхом відповідних конкретних впливів.

У сучасній психодіагностиці психологічний діагноз може бути поставлений будь-якій людині і означає не віднесення до якої-не-будь однієї категорії, типу особистості, а структурований опис ком­плексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, сти­льових рис і мотивів особистості.

Під структурованістю психологічного діагнозу розуміється при­ведення різних параметрів психічного розвитку в деяку систему, де вони групуються за рівнем значимості, схожості, за можливими лінія­ми причинного взаємовпливу. Взаємозалежність різних параметрів в структурованому діагнозі відображають у формі діагностограми.

Особливе значення для діагностики має поняття «норма». В пси­ходіагностиці слід розрізняти як мінімум два різних види норм: ста­тистичні і соціокультурні.

Статистична норма - це середній діапазон значень на шкалі властивості, що вимірюється. Нормою тут вважається близькість значення важливості до того рівня, який характеризує статистично середнього індивіда.

Соціокультурний норматив — це рівень властивості, який явно чи не явно вважається в суспільстві необхідним (наприклад: допус­кається одна помилка на сторінку і 10 забороняється).

Вважається що будь-яке навчання повинно орієнтуватись на нормативи, а не статистичні норми.