Найбільші угоди з проектного фінансування в Україні

Проект	Автомагістраль Київ — Одеса	Злітно-посадкова смуга в аеропорту «Бориспіль»
Позичальник	Укравтодор	Міністерство транспорту
Інвестор	Deutsch Bank AG	Японський банк рекон- струкції та міжнародного співробітництва, уряд Японії
Гарант	Кабмін України в особі Мінфіну	Мінфін України
Сума	480 млн дол.	Близько 200 млн дол.
Термін завершення проекту	До 2011 р.	До 2006 р.
Юридичний радник	«Магістр & Партнери»	«Baker & McKenzie» — консультант японської сторони

Зазвичай інвестором у проектному фінансуванні виступають міжнародні фінансові інституції — Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Чорноморський банк торгівлі та розвитку, експортно-імпортні банки іноземних дер- жав, які підтримують експорт обладнання з інших країн. Ви- ступити в ролі інвесторів можуть і потужні приватні іно- земні компанії. Щодо останніх, то сьогодні в Україні реалізується приватний проект із закупівлі мережі автомобільних заправок. При цьому держава не є його учасником, а весь проект здійснюється за рахунок приватних компаній та іноземного інвестора.

Виходячи з набутого досвіду, Україна найближчим часом зможе зменшити обсяг позик у міжнародних фінансових інституцій і стане приділяти більше уваги приватним фінансовим компаніям. Як вважають експерти, міжнародні донори, які працюють з державними коштами, вже зіграли свою роль у становленні проектного фінансування в Україні. Маючи справу з приватними інвесторами, українські позичальники зможуть швидше отримувати належне фінансування проектів.

На рис. 1.3 наведено можливу схему проектного фінансування в Україні. Найбільш значна робота, пов’язана безпосередньо із залученням коштів, має припадати на фінансових консультантів. При цьому вони самі можуть виступати у ролі кредитора, а можуть бути просто брокером. Крім фінансового консультанта у роботі із залучення фінансування беруть участь аудитори, юристи, рейтингове агентство (якщо в цьому є потреба і це буде умовою надання кредиту), технічні консультанти і моніторингові агенції.

Щодо держави як учасника проектного фінансування, то часто іноземні інвестори вимагають від позичальників наявності повної або часткової державної гарантії. Більш того, інфраструктурні проекти тісно пов’язані з використанням земельних ресурсів і надр, тому участь держави у реалізації подібних проектів є необхідною. Наприклад, в інших країнах завжди існує великий національний інвестор, який виступає і підрядником, і інвестором в угоді, а у подальшому отримує прибуток від проекту.

Гарантія Кабінету Міністрів України надається тільки у тому разі, якщо це передбачається законом про Державний бюджет на відповідний рік. У Закон про Бюджет на 2004 р. було внесено зміни, які дозволили видавати гарантії під проектне фінансування загальнодержавного значення.

EMBED Word.Picture.8

1. підписання договору проектного фінансування;

2. реєстрація кредитного договору в НБУ і отримання ліцензії на відкриття рахунку за кордоном;

3. отримання гарантії Кабінету Міністрів України;

4. інвестиційний транш через іноземний банк (кошти надходять на рахунок, відкритий у країні перебування нерезидента);

4. а) переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника у банк, який має кореспондентські відносини з банком, на рахунок якого надійшли інвестиції;

5. продаж замовником частини валюти на міжбанківському ринку;

6. оплата обладнання, послуг тощо;

7. постачання обладнання;

8. поточне фінансування, запуск і здача об’єкта;

9. отримання прибутку;

10. перерахування частини прибутку інвестору-нерезиденту

Рис. 1.3. Практична схема проектного фінансування

З урахуванням важливості координації інвестиційної діяльнос­ті в Україні доцільно створити Центр проектного фінансування, який би сприяв залученню фінансових ресурсів, у тому числі зов­нішнього фінансування, і забезпеченню реалізації інвестиційних проектів, які мають пріоритетний для національної економіки характер. Завданнями такого Центру мають бути:

• проведення моніторингу реалізації портфеля проектів, які здійснюються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій; підготовка оглядових та узагальнюючих матеріалів за порт­фелем проектів; виконання заходів, що підвищують ефективність реалізації діючих проектів;

• виконання ролі представника уряду в спільних гарантійних операціях з міжнародними організаціями.

• здійснення моніторингу та фінансування передпроектних до­сліджень, включених у програму запозичень; підготовка для уряду та ключових міністерств оглядових матеріалів міжнародних організацій, що перебувають на стадії пропозицій; розроблення техніко-економічних обґрунтувань, проектно-пошукових робіт з проектів;

• сприяння підвищенню ефективності роботи структурних під­розділів міністерств, які беруть безпосередню участь у процесі формування програми зовнішніх запозичень України;

• здійснення інформаційної, консультаційної та методологічної підтримки підприємств з метою забезпечення їх активної учас­ті в національних та міжнародних конкурсах на постачання товарів, робіт та послуг; сприяння розвитку системи конкурсної закупівлі товарів, робіт та послуг на державному, регіональному та муніципальному рівнях.

1. У чому полягають сутність та особливості проектного фінансування?

2. Охарактеризуйте об’єкти проектного фінансування.

3. За якими ознаками проектне фінансування відрізняється від кредитування?

4. Які принципи притаманні проектному фінансуванню?

5. Назвіть основні види проектного фінансування.

6. Як розрізняють проектне фінансування за формами участі банків?

7. Як проектне фінансування поділяється за джерелами мобілізації фінансових ресурсів?

8. Визначте особливості проектного фінансування залежно від ступеня ризику.

9. Охарактеризуйте типи проектного фінансування.

10. Поясніть, що стримує розвиток проектного фінансування в Україні.

11. Які законодавчі акти покладені в основу розвитку проектного фінансування в Україні?

12. Окресліть перспективи розвитку проектного фінансування в Україні.

13. Назвіть країни — світові лідери розвитку проектного фінансування.

14. Охарактеризуйте світовий досвід поширення проектного фінансування.

1. Катасонов В. Ю., Морозов Д. С. Проектное финансирование. — М.: Анкил, 2001.

2. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М., 2001.

3. Коссов В. В., Лившиц В. Н. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов. — М., 2000.

4. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998.

5. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002.

6. Проектний аналіз / За ред. С. О. Москвіна. — К.: Лібра, 1998.

7. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. — К.: Абсолют-В: Эльга, 1999.

8. Смирнов А. Л., Красавина Л. Н. Международный кредит: формы и условия. — М.: Консалтбанкир, 1995.

9. Смирнов А. Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. — М.: Консалтбанкир, 1993.

10. Стешин А. И. Оценка коммерческой состоятельности инвестиционных проектов. — М., 2001.

11. Четыркин Е. Н. Финансовый анализ производственных инвестиций. — М.: Дело, 2001.

12. Шенаев В. Н., Ирниязов Б. С. Проектное кредитование. — М.: Кон- салтбанкир, 1996.

36