21. Розвиток національних економік в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції(друга пол.ХХст

Друга світова війна стала найбільшою економіч­ною катастрофою XX сторіччя. До неї було втягнуто більше 70 держав і більше ніж 4/5 населення планети.

Численні жертви, моральне та фізичне виснаження населення, зруйнована інфраструктура створювали надзвичайні перешкоди в справі відбудови світового господарства і перш за все Європи, жер­тви якої були найбільшими. До того ж надзвичайний занепад сіль­ського господарства, обумовлений нестачею знарядь праці, скоро­ченням поголів'я худоби, нестачею добрив, знищенням великої кількості господарств у ході воєнних дій ще більше загострював си­туацію. Відродженню промисловості перешкоджала також відсут­ність сировини, напівфабрикатів, знищені транспортні зв'язки. Обладнання більшості підприємств за роки війни застаріло, деякі заводи були зруйновані або демонтовані. Промислове виробництво скоротилося більше ніж на третину порівняно з довоєнним рівнем.

5 червня 1947 р. держсекретар США Дж. Маршал, виступив­ши в Гарварді, представив зміст програми, спрямованої на відбу­дову та розвиток Європи. Програма була розрахована на чотири роки і передбачала розв'язання таких завдань: модернізація ін­фраструктури; збільшення обсягів виробництва (зокрема в енер­гетиці та металургії); більш рівномірне розміщення важкої індус­трії (зконцентрованої традиційно в зоні Руру); раціоналізація виробництва сільського господарства та легкої промисловості і, нарешті, забезпечення грошової та фінансової стабілізації. До по­слуг європейських країн надавався американський економічний досвід та професійні експерти

Зміст системи заходів повоєнного відродження національних економік: 1) у ряді країн пройшла націоналізація промисловості, банків, фінансових установ, транспорту 2)запроваджено адміністративний, тп економічний контроль за цінами та заробітною платою 3) широко застосовувалися найрізноманітніші методи державного регулювання 4) пряме та непряме регулювання, програмування

Національні програми та моделі економічного відродження та повоєнного розвитку провідних держав: . США:1)після війни швидко та ефективно переорієнтувати свою економіку на випуск мирної продукції 2)зростання приватного споживання 3)забезпечення більшої зайнятості населення 4)прискорений розвиток, обумовлений урядовою політикою, спрямованою на розширення експорту

У політиці уряду США в 1940-ві роки важливу роль відіграли початок холодної війни (що дало можливість обґрунтувати необ­хідність зростання воєнних витрат у державному бюджеті, а от­же, і великих державних замовлень) та план Маршала. Саме за рахунок прибутків від воєнних замовлень були переобладнані підприємства, збільшено зайнятість, піднято заробітну плату. Війна в Кореї, яка розпочалася в 1950 р., дозволила ще збільшити воєнні видатки, що також забезпечувало зростання зайнятості населення. Але війна виявилася невдалою для США, в ній загинуло 54 тис. американців, та перемоги не було. Наступна адміністрація (президент Д. Ейзенхауер) змушена була її припинити. А піднесен­ня економіки, обумовлене цією війною, виявилося нетривалим.

Досить важливим фактором, який обумовив уповільнення темпів економічного зростання в економіці США, став розпад колоніальної системи, що супроводжувався утворенням нових незалежних країн

Німеччина: Масове безробіття, знецінення гро­шей, нестача продовольства, яка пом'якшувалася лише завдяки до­помозі США, практичний перехід до натуральних відносин, що охоплював усі сфери суспільного життя, визначав і надзвичайно ни­зький рівень ділової активності та високий рівень спекуляцій.

Оздоровлення економіки Німеччини вимагало рішучих захо­дів. Активні пошуки концепції економічного відродження приве­ли до формування та впровадження ідеї соціального ринкового господарства, автором якої був міністр економіки Баварії профе­сор Людвіг Ерхард. Відповідно до розробленої ним програми ви­рішальна роль відводилася ринку — регулятору всієї економіки, здатному забезпечити найнижчі ціни при максимальній госпо­дарській продуктивності, що в свою чергу повинно було надати можливість провадити ефективну соціальну політику.

Першим кроком у реалізації програми була грошова реформа, яка стала важливою передумовою загальної реформи економічного механізму

Через 3 дні після грошової реформи була проведена реформа цін, які були відпущені на свободу. Розрегулювання цін та заро­бітної плати відбувалося поступово, але швидкими темпами. Ус­піх реформи був очевидним: зникає «чорний ринок», магазини наповнилися товарами, зростання цін призупинилося приблизно через півроку. До початку 1950 р. було перевершено довоєнний рівень виробництва.

Успіх економічної реформи багато в чому був обумовлений поєднанням сприятливих факторів, з яких найважливішими були на­явність матеріальної бази, що збереглася від попереднього періоду

порівняно дешева робоча сила; тривало відкладений та незадоволений попит населення, який акти­вно впливає на виробництво.

Істотну роль в успіху перетворень та виходу з кризи відіграла зовнішня підтримка (економічна допомога за планом Маршала, а також постачання палива, продовольства, насіння, добрив по ін­ших каналах). У німецьку економіку передавалися американський транспорт та інша власність американської армії. З коштів Фонду європейської програми відбудови надавалися на пільгових умовах кредити. Досить важливим фактором було й те, що держава різко обмежила видатки на оборону та підтримку безпеки.

Надзвичайно важливим було й те, що уряд міцно тримав у ру­ках важелі управління, своєчасно корегуючи економічний курс. Держава підтримувала галузі, які відчували труднощі. стабілізація фінансової та грошово-кредитної системи

Реформа, проведена урядом Ерхарда, створила передумови для економічного відродження Німеччини. Вже до початку 1960-х років вона повернулася в десятку найбільш економічно розвину­тих держав світу.

Франція: у післявоєнні роки стає батьківщи­ною капіталістичного планування та програмування. Вже в 1946 р. тут створюється Генеральний комісаріат з планування. А до по­чатку 60-х років виконуються три плани, які хоча й носять необов'язковий характер, але спрямовані на модерні­зацію національного сектора економіки та відбудову госпо­дарства (1947—1953 рр.), зміцнення конкурентоспроможності приватних фірм (1954—1957) та перехід від протекціонізму до «відкритої економіки» (1958—1961 рр.).

Французьке планування ґрунтується на розподілі кредитів, податкових заохоченнях і державних інвестиціях з метою при­скорення виконання планів. Створений спеціальний фонд (Фонд соціально-економічного розвитку) дозволяє здійснювати інвесту­вання в державний та приватний сектори економіки. Податкові заохочення сприяють активізації діяльності, яка сприяє виконан­ню планів. Так, фірми, які допомагають реалізовувати запланова­ну програму регіонального розвитку, частково або повністю зві­льняються від податків.

Великобританія: У липні 1945 р. після перемоги на виборах до влади приходить лейбористський уряд на чолі з К. Еттлі, який розпочав реформи, спрямовані на перехід до «демократичного соціалізму». Так, з ме­тою підтримки повної зайнятості провадиться часткова націоналі­зація базових галузей — енергетики, транспорту, кам'яновугільної та сталеплавильної промисловості, а також інфраструктури. До кі­нця 40-х років більше 20% британської промисловості були під безпосереднім контролем держави. В руках держави опинилися Англійський банк, авіаційні компанії, аеропорти та автомобільні шляхи. Власникам націоналізованих підприємств сплачувалася компенсація

Націоналізація повинна була надати англійському урядові по­тужний інструмент економічної політики. Але лейбористський уряд діяв за принципами короткотермінової кейнсіанської полі­тики та регулювання зайнятості, загальна довготермінова політи­ка не склалася навіть стосовно до націоналізованих галузей через відсутність координації дій на рівні інститутів управління.

Досить важливими були заходи уряду лейбористів щодо під­тримки фунта стерлінгів. На початку 1947 р. було проголошено політику економії, під якою передбачалося заморожування заро­бітної плати та доходів, та обмеження споживання шляхом збе­реження запровадженої в роки війни карткової системи.

Крім то­го, запроваджені в роки війни високі прямі податки, які досить істотно скоротили різницю в доходах різних верств населення, продовжували діяти й у повоєнний час.

До того ж політика уряду, спрямована на досягнення рівнова­ги платіжного балансу, виявилася недостатньо ефективною. Вста­новлення безпосереднього контролю над імпортом та обмеження експорту позитивно вплинули на платіжний баланс, але не змог­ли повністю забезпечити його рівновагу.

Успіхи господарського розвитку провідних країн світу, досяг­нення НТР посилили процеси концентрації та централізації вироб­ництва. Ці тенденції обумовили інтернаціоналізацію виробництва: зросло число міжнародних монополій, транснаціональних корпора­цій, утворюються інтеграційні об'єднання. Створене в 1957 р. Єв­ропейське економічне співтовариство (ЄЕС) являє собою зразок ме­ханізму міждержавного регулювання соціально-економічних проце­сів.

Характеристика економічного розвитку світу в 1960—1990-і роки тісно пов'язана з другим етапом сучасної НТР, який наступив з другої половини 1960-х років, коли були створені та запроваджені ЕОМ четвертого покоління.

У 1960-ті роки почали застосовувати лазери, інтегральні схеми. У 1970-ті роки здійснилася мікропроцесорна революція, впроваджені волоконно-оптичні способи передачі інформації, промислові робо­ти, отримала розвиток біотехнологія. У 80-ті роки винайдено спосіб виготовлення надміцної кераміки, впроваджені великі інтегральні схеми, генна інженерія, термоядерний синтез, комп'ютери п'ятого покоління. Ці досягнення всебічно зачепили суспільне життя: галу­зеву структуру економіки, технологію та форми організації виробництва, відносини власності, соціальну структуру суспільства.

В провідних країнах світу до 1970-х років завершено комплекс­ну автоматизацію виробництва та розпочато перехід до нового технологічного укладу в усіх сферах економіки.

У соціальній структурі суспільства зменшилася частка безпо­середніх виробників. На провідні позиції вийшла науково-тех­нічна інтелігенція, що забезпечила вирішальний внесок у розви­ток продуктивних сил на сучасному етапі. Зросло значення «но­вого середнього класу», до якого входять представники управ­лінського апарату, частина інтелігенції, вищі верстви робітників та фермерів. Змінилась і структура зайнятості — тепер найбільше число трудящих працює у сфері інформатики та послуг.

В умовах третьої НТР відбувається становлення нових госпо­дарських форм. Якщо до 1970-х років були розповсюджені конгло­мерати, які об'єднували різні фірми, пов'язані між собою лише фінансовим керівництвом, то з початку 1970-х років їх створення припинилося. Індивідуалізація процесу праці внаслідок широкого впровадження ЕОМ на виробництві зміцнила позиції дрібного та середнього бізнесу в нових галузях економіки.

Мікроелектроніка підвищила рентабельність дрібносерійного виробництва, внаслідок чого зменшується концентрація вироб­ництва. Зростання дрібного бізнесу — загальносвітова тенденція.

На цьому етапі змінюється механізм державного регулювання; центр ваги з методів прямого регулювання перемі­щується на непрямі — через фінансово-кредитну систему уряди провідних країн взяли курс на обмеження економічних функцій держави та вільний розвиток ринкових зв'язків.

Одночасно набирає розвитку «змішана економіка» — ство­рення підприємств на основі вкладання капіталів приватних та державних.

Одним з найважливіших наслідків застосування електрон­но-обчислювальної техніки та сучасних засобів зв'язку є ін­тернаціоналізація господарського життя, коли економіка кож­ної країни, по суті, стала відкритою.

У період, що розглядається, формуються три центри світового промислового виробництва: США, Японія, Західна Європа (ЄЕС).

успішний економічний розвиток провідних країн переривався кризами. Особливо глибокими та всеохоплюючими були кризи 1973—1975 та 1980—1982 рр., які відзначалися переплетенням циклічних криз перевиробництва зі структурними (си­ровинною, енергетичною, екологічною), а також галузевими кри­зами.

До кінця 1980-х років у всіх провідних країнах продовжувалася гонка озброєнь, посилений розвиток воєнно-промислового комп­лексу