12. Тактика медичної сестри при механічних травмах та догляд за травматологічними хворими

12.1. Поняття про травму, її класифікація

Уявлення про травму

Ушкодженням або травмою називається одномоментна раптова дія на організм зовнішнього чинника, який викликає в органах і тканинах анатомічні і фізіологічні зміни, що супроводжуються місцевою і загаль­ною реакцією організму. Наука про пошкодження людини називається травматологією (від грецького ігашпа - пошкодження і 1о§оз - наука).

За прийнятою класифікацією розрізняють такі види травм.

I. Залежно від умов, що спричинили травму: 1) травми невиробничого характеру: а) транспортні (залізничні, автомобільні, трамвайні тощо); б) при пішохідному русі (вуличні); в) побутові; г) спортивні та ін.; 2) травми вироб­ ничого характеру (промислові, сільськогосподарські); 3) травми зумисні (військові та ін.).

II. За характером ушкоджувального чинника: 1) механічні; 2) термічні; 3) хімічні; 4) операційні; 5) променеві та ін.

III. За характером пошкодження: 1) закриті (без пошкодження шкіри та слизових оболонок); 2) відкриті (пошкоджені шкіра та слизові оболонки);

180

3) проникаючі в порожнини (з пошкодженням очеревини, плеври, синові­альної оболонки тощо); 4) непроникаючі в порожнини (без пошкодження бар'єрних оболонок); 5) поодинокі (пошкодження тільки одного органа, однієї ділянки); 6) множинні (пошкодження декількох ділянок, органа); 7) поєднані (пошкодження декількох органів); 8) комбіновані (поєднання ме­ханічних ушкоджень з радіаційними, хімічними та ін.).

IV. За місцем прикладання травмуючої сили: 1) прямі (пошкодження в зоні прикладання сили); 2) непрямі (пошкодження в ділянці, віддаленій від зони прикладання сили).

V. За часом дії: 1) гострі (виникають відразу після впливу травмуючо­ го чинника); 2) хронічні (виникають внаслідок тривалої або багаторазової дії травмуючого чинника).

Група або комплекс ушкоджень, викликаних і пов'язаних між собою різними видами діяльності людини, називається травматизмом.

Залежно від умов і місця, де сталось ушкодження, розрізняють травматизм: 1) промисловий, або виробничий; в цю групу можна віднести і професійний травматизм (бурсити, артрити та ін.); 2) сільськогосподарський; 3) транс­портний; 4) спортивний; 5) побутовий; 6) військовий; 7) дитячий.

Такий розподіл травматизму дозволяє виявити причину, умови, в яких він виник, та провести профілактичні заходи.

Організація травматологічної допомоги складається з трьох етапів:

1. Надання першої допомоги на місці травми: а) припинення дії травмую­чого фактора; б) тимчасова зупинка кровотечі і накладання асептичної по­в'язки; в) транспортна іммобілізація; г) введення знеболювальних засобів та препаратів, що покращують діяльність дихальної і серцево-судинної систем.

2. Евакуація в лікувальний спеціалізований заклад.

3. Надання кваліфікованої або відразу ж спеціалізованої допомоги. Діагностика ушкоджень грунтується на: а) скаргах потерпілого, а якщо

він без свідомості, то опитують свідків травми; б) зборі анамнезу: з'ясування причин, обставин травми та стану потерпілого відразу ж після неї, коли, як і ким була надана перша допомога; в) об'єктивному обстеженні (огляд, пальпа­ція, перкусія, аускультація); г) обстеженні вогнища ураження.