Лекція 5: зведення та групування статистичних даних

1. Статистичне зведення та його види.

2. Основні вимоги та завдання групувань.

3. Види статистичних групувань.

4. Групувальні ознаки.

5. Статистичні ряди розподілу.

6. Статистичні таблиці.

7. Статистичний графік і його види.

8. Види діаграм.

9. Картограми та картодіаграми.

1. Статистичне спостереження дає змогу одержати велику кількість пер­вин­них статистичних даних про окремі одиниці сукупності у вигляді відповідей на поставлені у формулярах запитання. Іноді в цих даних важко розібратися, і навіть розглянути їх. З метою одержання характеристик усісї сукупності первинні дані необхідно упорядкувати, систематизувати. Важливим етапом (третій етап статистичного дослідження) є систематизація та групування інформації після проведення контролю одержаних внаслідок статистичного спостереження даних.

Упорядкування, систематизація та наукова обробка статистичних даних має назву статистичного зведення. Його завдання - підрахувати, узагальнити дані статистичного спостереження з метою вивчення характерних рис та істотних відмінностей різних явищ.

Зведення може бути простим і складним.

Просте зведення - це підрахунок підсумків даних статистичного спостереження, тобто внаслідок цього ми одержуємо загальний обсяг досліджуваного явища, загальний обсяг усієї сукупності.

Складне зведення передбачає такі операції наукової обробки статистичних даних: 1) групування даних; 2) розробка системи показників для характеристики окремих груп і усієї сукупності (тобто обов'язковий вибір групувальних ознак і встановлення межі групування); 3) підрахунок групових та загальних підсумків; 4) викладення наслідків зведення за допомогою статистичних таблиць або графіків.

За організацією проведення зведення може бути централізованим і децентралізованим.

При централізованому зведенні усі первинні дані спостереження зосе­реджуються в одній, центральній установі (наприклад, в Державному комітеті статистики України), де вони проходять розробку, тобто оброблюються та систематизуються. Цей вид зведення найчастіше застосовується при обробці даних спеціально організованих статистичних спостережень (наприклад, при проведенні перепису населення), тому що при цьому максимально використовуються можливості автоматизованої обробки даних, виключається можливість підсумовування окремої особи декілька разів, можна спочатку одержати дані у масштабі усієї країни, а потім по окремих територіях (областях, містах, районах).

При децентралізованому зведенні кожна одиниця спостереження за єдиною програмою обробляє зібрані первинні дані і подає до вищої організації тільки зведені дані. Наприклад, обласна прокуратура одержує звіти кожної районної прокуратури, зводить їх в масштабі області і надсилає до Києва лише зведені дані. Це зведення є значно дешевшим і оперативнішим, ніж централізоване. Децентралізоване зведення – це головна організаційна форма зведення в нашій країні, особливо в правовій статистиці.

За способом виконання статистичне зведення може бути ручним, тобто виконуватися вручну, без застосування спеціальної техніки, та механізованим, тобто тут повинна використовуватися електронно-обчислювальна техніка.

2. Групування — це найважливіша, найголовніша ланка третього етапу статистичного дослідження Воно дає змогу виявити характерні властивості різних суспільних явищ.

Групування - це розподіл сукупності на групи за істотними два них ознаками. Метод статистичних групувань передбачає таку обробку первинного статистичного матеріалу щоб усі істотні риси і особливості суспільних явищ одержали чітке позначення.

Щоб провести науково обґрунтоване групування, необхідно додержуватися єдиних наукових правил, вимог та принципів.

Вимоги:

1. Всебічний глибокий аналіз сутності та природи явища, що дозволяє виявити Його типом риси і відмінності.

2. Чітке визначення істотних ознак, за якими здійснюватиметься групування.

3. Об’єктивне, обґрунтоване визначення інтервалів групування, щоб утворені групи об'єднували подібні одиниці сукупності, в окремі групи істотно відрізнялися одна від одної.

Дійсно, в системі статистичних методів пізнання суспільних явищ метод групування посідає особливе місце. Це пояснюється тим, що на відміну від інших методів метод групування виконує дві функції: по-перше, поділяє сукупність на однорідні групи; по-друге, визначає межі та можливість застосування інших статистичних методів (відносних і середніх величин, кореляційного аналізу і т.д.), оскільки при використанні цих засобів дослідник мусить впевнитися в тому, однорідною чи неоднорідною є сукупність. Статистичне групування – обов’язковий етап обробки статистичних даних, тому, що без його проведення неможна обчислювати узагальнюючі показники.

Статистичне групування може вирішувати такі завдання: 1) виявляти соціально-економічні типи явищ; 2) вивчати структуру та структурні зрушення; 3) виявляти та досліджувати взаємозв’язок і залежності між окремими ознаками суспільних явищ.

3. Відповідно до цих завдань групування поділяють на типологічні структурні (варіаційні) та аналітичні.

Типологічне групування дає змогу виділити найхарактерніші групи, типи явищ, і яких складається неоднорідна сукупність, визначити істотні відмінності між окремими одиницями статистичної сукупності, а також спільні ознаки. Типо­логічними називаються групування, які дозволяють виділити тилові явища і процеси. За їх допомогою вивчаються розподіл підприємств за формами власності, розподіл населення за суспільними групами, групування злочинів за главами Особливої частини КК, розподіл цивільних позовів за видами, розподіл усіх покарань за видами та ін. Спочатку необхідно провести типологічне групування, тому що структурне групування можна побудувати лише для якісно однорідної статистичної сукупності.

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за розміром варіюючої ознаки. Потреба в проведенні структурного групування обумовлена тим, що виділення якісно однотипної сукупності ще не означає, що в ній усі одиниці однакові. Навпаки, кожна одиниця статистичної сукупності обов'язково відрізняється від іншої за розміром ознаки, тобто варіюються числові значення різних одиниць сукупності.

За допомогою структурних групувань можна вивчати віковий склад населення; віковий склад злочинців або осіб, які вчинили якийсь конкретний вид злочинів; віковий склад відповідачів та позивачів; склад родин за кількістю осіб, за кількістю дітей; склад родин за розміром доходу тощо.

Групування, що ставить собі за мету виявлення і вивчення взаємозв'язку між окремими явищами та ознаками, які їх характеризують, називається аналітичним. За наявності такого взаємозв'язку обов'язково розглядаються і аналізуються щонайменше дві ознаки (їх може бути і значно більше). Обов'язково розрізняють факторну ознаку, яка відображає причину явиша (наприклад, нетверезий стан особи), і результативну ознаку, яка відображає наслідок (наприклад, вчинення злочину), тобто за допомогою аналітичного групування можна з'ясувати наявність чи відсутність взаємозв'язку між вчиненням різних видів злочинів залежно від перебування особи в нетверезому стані. За наявності взаємозв'язку середні групові систематично збільшуються (прямий зв'язок), наприклад, вчинення більшості видів злочинів через перебування в нетверезому стані, або зменшується (зворотний зв'язок), наприклад, залежність вчинення насильницьких злочинів від рівня освіти особи.

4. Основні питання методології статистичних групувань охоплюють: 1) вибір групувальної ознаки; 2) вибір кількості груп та інтервалів, 3) вибір кількості ознак, за якими проводиться групування.

Найголовніше питання теорії групувань - це вибір групувальних ознак, тобто таких, за якими відмежовуються окремі групи. При проведенні групування обов'язково слід вибрати істотну ознаку, яка найбільш повно і точно зможе схарактеризувати досліджуване явище, дасть змогу вибрати його типові риси і властивості. При цьому треба також враховувати зміни в суспільному житті, тобто при вивченні явищ точно додержуватися принципу місця і часу.

Групувальні ознаки за формою вираження можна поділити на атрибутивні і кількісні, а за характером коливання ознаки - на альтернативні і ознаки, які мають численні різновиди.

Атрибутивна ознака характеризує властивості, якість даного явища і не має кількісного виразу. Кількість груп при проведенні групування за атрибутивною (якісною) ознакою визначається числом різновидів цієї ознаки. Наприклад, групу­вання населення за статтю матиме дві групи (чоловіки і жінки); за рівнем освіти-п'ять груп (вища, неповна вища, середня спеціальна, середня та неповна середня). Якщо ми здійснюватимемо групування за рівнем освіти осіб, які вчинили злочин, то з'явиться ще одна група - інше, що характеризує значно нижчий рівень освіти, ніж неповна середня освіта.

Якщо ознака альтернативна, то можливо утворення лише двох груп: в одній одиниці сукупності мають цю ознаку, в іншій - не мають (наприклад, постачання продовольчих товарів до магазину може бути якісним або неякісним). Якщо різновидів атрибутивної ознаки значна кількість, то складаються класифікатори, тобто спеціальні переліки груп (наприклад, групування осіб, які вчинили злочин, за родом занять, фахом).

Кількісна ознака має числове вираження, вона завжди є у кожній одиниці сукупності, але в різних розмірах (наприклад, групування працівників за стажем роботи, розміром заробітної плати; осіб, які вчинили злочин, за кількістю попередніх судимостей і т.п.), тобто при проведенні групування за кількісною ознакою питання про кількість груп і розмір інтервалів вирішується відразу ж при проведенні групування.

Залежно від кількості ознак, за якими провадиться групування, воно може бути простим і складним. Просте групування проводиться за однією ознакою, наприклад, групування засуджених за видами злочинів, складне групування - за кількома ознаками, воно може бути комбінаційним і багатомірним. Комбінаційним є таке групування, якщо воно побудоване за двома і більше поєднаними ознаками, тобто коли кожна група, яка побудована за однією ознакою, поділяється ще на підгрупи за іншими ознаками (наприклад, групування осіб, які вчинили злочин, за видами злочинів і статтею або віком в поєднанні, тобто ч кожній групі за вилами злочинів окремо виділені групи за статтю і віком). Багатомірним є групування, яке побудоване за кількома ознаками одночасно (наприклад, групування родин за рівнем споживання продовольчих і непродовольчих товарі в одночасно).

5. Рядом розподілу в статистиці називається впорядкований розподіл

одиниць сукупності на групи за будь-якою варіантною ознакою. В результаті обробки даних первинного обліку (наприклад, карток на підсудних) їх розподіляють за будь-якою ознакою на групи (скажімо, за статтю чи віком) із зазначенням числа одиниць, що вхо­дять в кожну таку групу (наприклад, розподіл підсудних на дві групи - чоловіки та жінки). Такі ряди дають можливість отримати повніше уявлення про структуру сукупності, що досліджується.

Розподіл може бути за ознаками, що не мають якісної міри (атрибу­тив­ними), і за ознаками, в яких змінюється їх кількісна сторона. Прикладами атри­бу­тив­них рядів може бути розподіл засуджених за статтю, родом занять, соці­аль­ним станом. Побудова цих рядів відносно проста. В результаті розподілу утво­рюється стільки груп, скільки різновидів атрибутивної ознаки має дана сукупність (напри­лад, всі злочини будуть розподілені за об'єктом посягання на стільки груп, скільки є глав в Особливій частині Кримінального кодексу).

Ряди розподілу одиниць сукупності за ознаками, що мають кількісно вираження, називаються варіаційними рядами (наприклад, за віком населення, за строками позбавлення волі у засуджених). Варіаційний ряд показують у вигляді двох строк. Перша строка характеризує значення або варіанти ознаки, друга - скільки разів (як часто) це значення зустрічаються. Тому перша строка називається строкою значень або варіантів, а друга - строкою частот. Наприклад, строки позбавлення волі та кількість обвинувачуваних будуть варіантами, а число засудже­них та число справ -частотами.

Слід мати на увазі, що варіаційні ряди поділяються на два види: безперервні та дискретні. В безперервних рядах варіації ознаки, що досліджується, даються у вигляді величини, яка безперервно змінюється, тобто значення ознаки може бути виражене будь-яким дрібним числом, як, наприклад, строки позбавлення волі (3 місяці, 6 місяців тощо). У дискретних рядах розподіл ознаки може бути даний тільки у вигляді цілих чисел, як, наприклад, число членів сім'ї, кількість обвинувачених, які проходять по одній кримінальній справі. Тут не може бути безперервного варіювання, оскільки не може бути 1,5 члена сім'ї. Для дослідження безперервного варіювання завжди встановлюються інтервали (від - до).

При дослідженні варіаційного ряду часто вдаються до його графічного зображення, що значно полегшує виявлення особливостей розподілу варіюючої ознаки. Техніка графічної побудови варіаційного ряду зводиться до того, що на горизонтальній вісі (вісі абсцис) відмічаються значення даної ознаки, на вертикальній вісі (вісі ординат) - значення частот, яке для неперервних варіаційних рядів зображується у формі прямокутника, в для дискретних – у формі вертикальних відрізків, з’єднаних у вершинах прямою лінією.

Таким чином ознаки одиниць сукупності, які покладені в основу групування статистичного матеріалу, називаються групувальними ознаками. В правовій статистиці розрізняють атрибутивні і кількісні ознаки..

Рядом розподілу в статистиці називається впорядкований розподіл одиниць сукупності на групи за будь-якою варіативною ознакою. Розрізняють варіаційні та атрибутивні ряди розподілу.

6. Резульатти зведення матеріалів подаються у вигляді статистичних таблиць, під якими розуміється форма систематизованого раціонального та наочного викладення цифрового матеріалу досліджуваних явищ та процесів.

Показники статистичної таблиці мають своє визначення, тому існують правила її складання:

• Таблиця повинна мати розташоване зверху найменування, яке відображає суть наведених у ній даних, і відповідає вимогам певної інструкції, яка її затвердила;

• Кожний рядок та графа має своє найменування, що відповідає змістові показників, які є в таблиці.

• Стакання рядка і графи створює клітину (графо клітину), в якій вміщується цифрова інформація.

• В статистичній таблиці є підмет і присудок. Підметом таблиці називається об’єкт вивчення. Це можуть бути одиниці статистичної сукупності, їх групи, які характеризуються числовими показниками. Присудком таблиці є перелік числових показників, якими характеризується об’єкт вивчення, тобто підмет таблиці.

При складанні статистичних таблиць необхідно додержуватися таких основних правил:

1. Таблиця по можливості має бути невеликою за розміром, щоб її можна було легше аналізувати. Тому іноді замість однієї громіздкої таблиці доцільно побудувати дві-три невеликі таблиці.

2. Усі заголовки таблиці слід формулювати змістовно, стисло та ясно, щоб усі ї розуміли однаково.

3. Якщо кількість показників підмета і присудка є значною, то їх треба нумерувати. Графи, в яких наведено перелік об'єктів або їх груп (підмет таблиці), позначаються великими літерами алфавіту, а графи, і яких наведені показники присудка, - арабськими цифрами.

4. У таблиці кількісні дані в межах одного стовпчика повинні бути округлені з однаковою точністю, тобто до 0,1; або до 0,01; або до 0,001.

5. У таблиці необхідно точно додержувалися таких умовних позначень: якщо явище відсутнє, то проставляється знак "—" (тире); якщо відсутні дані про розмір явища, то записується "немає відомостей" або проставляються "…" (три крапки); за наявності в таблиці клітинок, які не