3.2 Дрес-код молодого спеціаліста

«Dress-code» у перекладі з англійської буквально означає «кодекс одежі», під яким прийнято розуміти професійну одежу або уніформу. Дрес-код сьогодні розуміють як сукупність вимог до зовнішнього вигляду людини у певних обставинах. Це своєрідна зашифрована мова костюму, яка втілена у формах одягу, поєднанні кольорів, деталей. Наприклад, дрес-код для участі у презентації, конференції, вечірці: це одяг конкретного кольору, або стилю тощо. Він допомагає розпізнавати професійну приналежність і соціальний стан людини, визначити позицію керівника та підлеглого (наприклад, за вартістю годинника або петлями на рукавах піджака (прорізані петлі, наприклад, бувають тільки у костюмах, які пошили на замовлення))¹.

Сьогодні правила дрес-коду визначають, в чому «члени команди» можуть працювати в офісі, з’являтися на прийомах і святкових заходах, приймати участь в різних акціях, а що категорично заборонено. Dress-code зобов'язує до стандартизації і чудово підходить для людей, які не звикли йти наперекір загальній масі. Однак для індивідуалістів, змушених, скажімо, на роботі дотримуватися певного стандарту одягу, є лише невелика можливість проявити себе. Наприклад, класичний бізнес-костюм з краваткою можна «розбавити» сорочкою-хамелеоном. А медсестри можуть вибрати не горезвісний халат, а білий брючний костюм. Все це – завдяки тому, що модна індустрія уніформи зараз добре розвинена.

Як свідчать спеціалісти з іміджу, зовнішній вигляд – це перший крок до успіху, тому що для потенційного партнера по спілкуванню костюм є кодом, який засвідчує ступінь надійності, респектабельності та успішності. Перспективні спеціалісти звичайно одягаються так, щоб імідж був відповідним до бізнесу чи проекту. Образ у професії повинен з першого погляду викликати довіру у керівництва, партнерів, клієнтів.

У професійній сфері до зовнішнього вигляду спеціаліста існують певні вимоги, які висунуті службовими обставинами. Кожна організація має кодекс корпоративних правил, який містить розділ з корпоративними вимогами до зовнішнього вигляду своїх працівників. Корпоративний дрес-код включає визначення корпоративного стилю, можливо, кольорової гами, ділового костюму. В одних організаціях це може бути уніформа, в других – ті чи інші елементи стилю фірми (наприклад, у всіх працівників – однакові краватки, пілотки або шарфи). Одяг працівників завжди відповідає сфері діяльності компанії. Єдиний стиль одягу допомагає підкреслити дух згуртованості всередині компанії. Великі організації, що мають у своїй основі ієрархічність, дотримуються строгості і в одязі (строгі ділові костюми і мінімум аксесуарів). Невеликі фірми не настільки суворі до вибору одягу їх працівників. Керівник тут «ближче до народу», тому в його одязі допустимо спортивний стиль, що, втім, не звільняє його від обов'язку бути на переговорах в належному вигляді (строгий діловий костюм).

Розробкою дрес-коду великих фірм займаються PR-менеджер, спеціаліст з ділового протоколу і стиліст. Затвержений керівництвом документ є додатком до функційних обов’язків. Він доводиться до відома всіх співробітників фірми. Контроль за його виконанням покладається на PR-менеджера або співробітника протокольного відділу. Порушення дрес-коду розглядається як нанесення морального ущербу фірмі, за що накладаються разні стягнення, аж до штрафів і звільнення.

Одяг для професійної діяльності іміджмейкери поділяють на кілька груп:

1. Повсякденний стиль одягу як у чоловіків, так і у жінок – це практичний і зручний одяг, але разом з тим пристойного охайного вигляду з відповідною кольоровою гамою, що психологічно відповідає як настрою людини, так і меті її спілкування. Одяг не повинен відволікати від серйозної розмови, тому слід уникати яскравих кольорів, великої кількості блискучих ниток.

2. Для ділового стилю одягу характерна скромність, консервативність і простота. Незалежно від тенденцій моди, які ураховуються в цілому, «діловий костюм» включає (для чоловіків): темний піджак і брюки, білу сорочку, краватку, туфлі. Найбільш поширений у ділових колах костюм – двійка, але можливий і костюм – трійка. Основу ділового одягу жінки становить костюм або плаття-костюм. Брючні костюми і в'язані речі підходять далеко не завжди. Важливий елемент – прикраси (оскільки деякі жінки не бажають розлучатися з ними і в робочій обстановці). Тут правило таке. По-перше, їх не має бути багато, а по-друге, вони мають бути високої якості, від престижних фірм².

У більшості комп’ютерних компаній співробітники (за виключенням менеджерів і персоналу відділу продаж) зазвичай не звертають увагу на свою одежу. Однак, універсальні правила ділового одягу все ж існують. Одежа може бути модною, але скромною і спокійних кольорів. Жінкам не рекомендуються яскравий макіяж і велика кількість ювелірних прикрас. Головний принцип: представник компанії повинен демонструвати всім своїм виглядом, що він підтягнутий, діловитий, а в офіс приходить працювати, а не демонструвати свої туалети.

3. Вечірній стиль припускає вільний і ошатний одяг, тому що призначений для відпочинку і розслаблення. Чоловікам найчастіше доводиться дотримуватись західного стилю: темні кольори костюмів з перевагою небілих сорочок і краватками в тон костюму. Для офіційних прийомів може бути означений дрес – код: смокінг чи фрак. Смокінг – це піджак з чорного сукна, широко відкритий на грудях, з довгими шовковими відворотами. Фрак – це чоловічий костюм, вид сюртука з вирізаними спереду полами і довгими вузькими фалдами ззаду. На жінці може бути плаття вільного покрою, але з дотриманням правил пристойності ( розмір декольте, відкритість спини та ін.) Запрошення на вечір може одразу припускати дрес-код (наприклад, «Віденський бал» – це бальні сукні, або, в іншому випадку, всі повинні бути у маскарадних костюмах).