Платов Микитович пКтяІяся. Пішов до хати.

Та н я. Ти. Олю. вже зорієнтувалася, хто Є хто? Я. Таня. сестра твого Пак.іпка. А це — Л їда, дружина нашого старшого брата Петра. Л ого, до хати пішов, Павлпкін гаго. Наш тато!

Л їда. Здається, іроза пройшла мимо. Нлатоп Мпкічомпч угямунансм.

Уля на Якби-то.

Л і да. ї все ж ВЄсІЛЛЯ будете робити ЧИ ото як бу.то В 7р*ІІІДДЦЯ7Ш.

так і залишиться?

Федір. Хіба то весілля? Треба, як у людей.

Уляиа І гак усі про нас говорять: «скупі, корисливі» та всяке...

Тани. Мабуть. optintuLihiH' «еєгт-іябуж» її ірннадшптй. Ти. Олю. й фагу одягала?

У.і я пл. Поїш такі догми* тепер.

О.ія. Ми з Павликом не купували фати. Я позичила н одної дівчи­ни №ніа вже тричі заміж виходила, а фата ноіичіокісінька

Та п я. Мамо. допитайся, може и Федір уже оженився, то щоб весіл­ля разом. Менші витрати будуть.

Уляна. 1 чого ти до Федора причепилася? Та и я Ulil знає.

Фед 1 р. Багато піворніп. 'Ганні. Якби стільки ще й робила. Таня. lice ни мірянії одним аршином Жиін. Олю. н нас тобі буде добре, але Іі робити змусять як каторжну.

Уляна. Що ж — буде як буде!.. Ти. Олю, .ібирліі свої рсіі та пере­ходь до нас Фгдір завтра вільний, доіюиожг непгіяхгтися.

Оля. Я сама У мене чемоданчик легенький... Я його взяла з ітмяно. він там. біла воріт, Таня Ще хіось вкраде посаг. Неси до хати. О л я. Я все забрала. Павлик так скла» (Нибша). Л їда. Піннастило - на весілля нотрапіїла.

У.і я її а. На ту неділю, галах*, упоїмося. Напишемо, щоб і Паро приїхав

Л їда. На вссідія приїде.

У л я н л. Ох, Павлику, Павлику, пе сказав батькові Що він тепер ду­має про тебе?

Л і да. У батьків серце вобре

Вхекінги От » ВВВВВЛВВВИ ■іе*одд»ЧПЖОМ. з вухлимш мі і: auk І МшитіВ.

Оди. Це мої речі. А не — книжки й конспекти Павлнк сказав усе захопити.

ТаНЯ <:, ,:-..-■) Ось МИ м*г й іІсрСЇХаЛИ

Л їда. А жити де будете?

Ода ('.ікнула на Палійка) Павлик...

У л я и а. У нас, а де ж іще.

Та и я. Я до мами в кімнату, а воші в моїй

Входил ■' я двома чемоданами ■ руках, погтмнв бая стоху.

II лато її Ось тині речі. Павле. (Вгтшм* /роші) Ось дев'яносто сім кар-боиапшв. Не з твоїх лишилося. Бери — і в добру путь! Живіть!

Уляна Куди ти його випихаєш?'.. Отямся. Плвтрмв)

Платон. Сам себе випхав. Оженився, своя сім'я, своє ЖИТТЯ, Не ра­дився з нами - пиходігттч у НЬОГО свої плани. Обрав дорогу - хді) іде'

У ля и а Горенько! Куди ж їм іти?

(Tavja. Тиша

О л я Панійку, то кидай мене, раз тебе j дому проганяють. Федір Тату, хай поживуть..

Та и я. У нас же місця - ХОЧ танцюй

II і.і . "м Виорав сжмо дорогу, хай іде. і квиті (До Павлика). Отак, синку' Живи своїм розумом. (Ов tk/ апалч/, обіскк).

Німа тпл. Всі вражені вчинком П «то*а О.іл підходить до Наялика

О л и <muio). Може. їй лишайся, л я піду. /Іаилнк (бере челяяіам) Хилішк*

От і намиве виходять.

Улипа. Сипку, почекай! Платоне, зупини! Иавликуі (Вибігас). 0e.itЦс вже яанелго, тату (Ііиходить). Таня. Феодалізм! (Ііибігаі).

Л і да. Сумніваюся в мудрості вашого вчинку. Платоис Микитовичу. Платой (випив чарку). І Іс втручайся. Лідо. Паллия мій син. (/де до лати).

Л їла. Невже ви любові Л жалю до сина ite маете? Куди вони но?. {Ниходить j доору)

З хати виходить Платой з кутлкою в руках.

Платой. Як же я забуи куртку покласти?.. Повернеться, візьме... Не повернемся... (Пауза). «Жалю Не маю». «Не ліоблю с вені дитини»... .Може, (і нона мене не л.ікмтнть. (Виходить майже на авансцену). Що скажуть люди? Ьува. батьки купуюіь .шк'.иі своїх дітей. Поки маті - за іграшку, за морозішо. потім - нить, десять копііюк. двадцять, ісарбова-исць. троячка. І Іотім дитя вже саме лізе до них у ЮІШСІИОІ Л (КУТІМ .»...;. приведе годуйіе! «Коли хочеш, батьку, щоб тебе любили. Не пручай­ся.» На це я не піду.¹ «Прогнав снил!» Нехай його життя поколесить, поморозить, попече! Життя — не батько, не мати: подарунків не роби-тим*- «Жалю не маю»? А без мене хто його жалітиме? Люди' У них своїх клопотів новію