- •Українська література
- •Павло тичина (1891-1967)
- •Арфами, арфами...
- •0 Панно Інно, панно Інно! я — сам. Вікно. Сніги...
- •А хтось кричить: ти рідну стрів!
- •1 Раптом — небо... Шепіт гаю,.. О ні, то очі Ваші.— я ридаю.
- •Васильки
- •0 Ні! Не вернеться минуле, Назад ніколи не прийде!
- •1 Похилив чоло Мазепа, Немов налите чавуном. «Заснуть, заснуть...»
- •Микола б аж ан (1904-1983)
- •І. Собор
- •Розділ перший
- •Крехтіли,
- •Старий Перебендя перехриетився:
- •Розділ другий
- •Не знаю.
- •Володимир свідзинський (1885-1941)
- •Із збірки «вересень» (1927)
- •(Романтика) Новела «цвітові яблунь1
- •...В городі стояла енергійна перестрілка..
- •В житах
- •I гладила рукою мій чуб, а його розчісували уже другий рік дощі, сніги і дике вовче дезертирське життя... Вона сміялася:
- •Остап вишня (1889-1956)
- •Моя автобіографія
- •1 У тексті виділено уривки, які (переважно з політичних міркувань) вилучалися радянською цензурою з багатьох видань творів Остапа Вишні.
- •1 Чиновники в Російській імперії поділялися на чотирнадцять рангів. Найнижчим був саме чотирнадцятий, а найвищим — перший.
- •1 Після 1921 року в урср письменники мали змогу існувати і друкуватися лише за умови, якщо вони, як тоді казали, «визнають і підтримують політичну платформу радянської влади».
- •2 Кам'янець-Подільський у 1919 — 1920 pp. Був тимчасовою столицею унр.
- •3 Остап Вишня має на увазі свої перші виступи на сторінках «уенерівсВких» газет «Нат родна воля» і «Трудова громада».
- •4 Письменник натякає на свій арешт органами чк та ув'язнення в Холодногірській тюрмі за фейлетони в газетах унр.
- •«Чухраїнць (Спроба характеристики)
- •Якби ж знаття.
- •Якось-то воно буде. Я так і знав.
- •Забув. Спізнивсь.
- •Відкриття охоти
- •Куди їхати?!
- •З ким ікати?
- •Із дикої качки
- •Сучасники і Максимові Рильському
- •Павлові Тичині
- •1 Скитський — скіфський.
- •Вершники
- •1 Компаніївка - нині селище міського типу Кіровоградської області, райцентр.
- •1 ...Прокилавгя на Явдоху...- За релігійним календарем день Єпдокіі відзначався 1 березня за ст. Ст.
- •2 Золоті Ноші - Золотоноша, колись Полтавської губернії, нині райцентр у Черкаській області.
- •1 «Отченаш» — основна християнська молитва.
- •Микола бажан майстер залізної троянди (Уривки)
- •Олесь гончар блакитні вежі японського (Скорочено)
- •Валер'ян підмогильнии (1901-1937)
- •Частина перша і
- •2 Прототипом поста Вигорського був близький лруг в. Підмогильного — щізначний український пост Євген Плужник (1898-1936).
- •1 Прототипом критика Спітозаропа був іііломпіі український пост, літературознавець, критик і перекладач, професор Київського інституту народної освіти Микала Зеров (1890— 1937).
- •Частина друга і
- •1 Модр — Міжнародна організація допомоги революціонерам.
- •1 Доведена до безглуздя (лат.).
- •Мина мазайло
- •Перша дія
- •Повернувся із загсу Мина Мазайло.
- •Друга дія
- •Заняття з Миною.
- •Мотя з Курська.
- •1 Ви отут сидите і не знаєте? м а з а й до
- •Третя дія
- •Может бить нікада».
- •Четверта дія
- •Бо не рано почали.
- •Літературний процес 1930-1950 років
- •Богдан-ігор антонич (1909-1937)
- •Автопортрет
- •11934) Коляда
- •Ротації
- •Зачарована десна
- •1 Каріїія — тс саме, що карцер, приміщення (звичайно без світла) для тимчасоного одиночного ув'язнення.
- •Україна в огні
- •1 Батьку! (Wiw.) 1 Так!.. (Win.)
- •Щоденник (1941-1956) (Уривки)
- •Олександр довженко
- •Іван кочерга (1881-1952)
- •Драматична поема (Скорочено)
- •Дія перша
- •I князю стол дістали золотий. І за таку ось вірність Коснятину Він кривдою лихою відплатив!
- •Багато де я мандрував і бився,
- •І з родичами злими посварився.
- •1 Ось до вас свій човен повернув,
- •0 Віщі діви Долі і Часу,
- •1 Щоб здобути руку цю дівочу, Пройду я світ від півдня до півночі, Своїм човном схвилюю всі моря, Здобуду світ, коропу, перли, славу,
- •І за очі пе слід іх посилати.
- •Збирали квіти, у Дніпрі купались.
- •Хіба тобі так греки до вподоби?
- •Дівчата :і реготом кидаються врозтіч. З-за рогу постаменту висуваються спочатку чиїсь йоги в чоботях, а потім вся чорна фігура бородатого монаха, шо сідає на лаві і протирає очі. Дівчата сміються.
- •Прости мене, великий господине, Не од вина, од мудрості охляв...
- •До Ярослава звертається Гаральд. Говорить князеві, що кохає Єлизавету. Ярослав пропонує йому досвіти певного становища в світі і з короною, славою повернутися до коханої. Гаральд погоджується.
- •Варта й юрба будівників миттю відтісняє іі обеззброює варягів. Шум стихас. . Єлизавета горнеться п сльозах до Ярослава.
- •1 Нечестивих уряди блюдеш.
- •Його до нас посадить.
- •Давид і Ратибор підводяться.
- •Що Новгород чужий тобі навіки!
- •Дія четверта «каменщик і князь*-1032 р.
- •Похід проходить, пісня помалу затихає.
- •Опам'ятайсь, безумна! я монах!
- •То слухай же, безумний. Він убив
- •Ви брешете! Ні, ні! Він не загинув!
- •1 Кротості його великий дар.
- •0 Боже мій! Як важко мудрим бути, Коли в душі дві сили б'ють ключем, Коли вино не вийшо ще із сусла
- •Друга відміна «золота брама»
- •0 Мужі новгородські, що віднині За вашу службу, вірність і добро я город ваш звільняю од данини, — Се ірамоту даю вам і устав
- •Музика. Вигуки.
- •Улас самчук (1905-1987)
- •1) Глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його воліннія.
- •Псион горно авторові, прнстрасіїо-жііттєдайні. Ми б сказали, рубенсівські, .І дехто твердит» довжсіікінгькі, образи українських людей, української природа.
- •В. Кн пиши і ільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, то, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті іі тримає читача в постійній напрузі.
- •Книга про народження марії і
- •11У іі ти, Корпію, сердитий.
- •Книга днів марії 1
- •II.I осінь мусить КкШиг.І (мн/н/іуіІі КчуШ'чніІу звів, ось тільки зшмогижь жиго, іі.Ір--'ції. Гнїнкін і ноши*. Пики ні" світить ребрами.
- •Ех. Україна, да хлібаридная..
- •1920-Й і 21-й роки. Роки солі й хліба. Валки босих людей з мішками на плечах, сотій верстов йдуть пішки по сіль. З півночі сунуть обвішані торбами і кацапами поїзди.
- •Неп, усср.
- •- Ах, дитино, діпнно! Чого ходити? Вона не знає, чого ходиш...
- •- Нарід чи чернь? Стаття
- •Дмитро павличко сонця і правди сурмач (Скорочено)
- •МодРї! камень і
- •1 Не родова» (мадяре**.}. Пальт твої були вправні н повні ніжного тепла. Зовсім ие боліло, як ги вЦдтїрала злкривлвдеиий бинт. Віддерши його, кинула десь у куток.
- •Xoihlhi її понід руки і кинули нерел себе. Штовхали, та ііцтгапнди. Та і розі їли;
- •У чому особливість організації оповіді іювсзіі -Міідічі Камі ні - -
- •Як и новелі -м'ирн Камень» важ молишь міми і дійсність?
- •Чи згодні ви і провідноіоідеєюпопели, що кохання іирешг.М-смсіггь? за мить щастя
- •1 Люби* ікугшіас ост' (Дат)
- •1 Знову ждав Дідснкової відповіді. Засуджений мовчав, понурившись.
- •1964, Рангун - Київ
- •У чому особливість композиШі новели «За миті, щастя»?
- •У чому полягас трагелія Сашка Дідспка? Як він сам ставиться до
- •Літературний процес 1960-1990 років
- •Василь симоііенко (1935-1963)
- •Леб1ід1 материнства
- •1'И лежиш і ще впоперек ліжка Ну до чого міле й чудне' а до тебе незримі ніжки Прив'язали цупко мене.
- •1 Я не чув. Як жайвір и небі тане, Кого остерігас з висоти,.. Прийшла любов непрохана іі неждачл Ну як мені за нею не піти?
- •Дмитро павличко (нар. 1929 р.)
- •Два кольори
- •Полечу я до монголії
- •Між горами в долинах — білі юрти
- •9 Худеньких дитячих
- •Маруся чурай
- •Сповідь Розділ третій
- •Багаюму і діти чорт колише,
- •Весілля мушу справити, ан.
- •Прийшов священик.
- •0 ГоаКлл простії нам ню laiibOyL
- •1 Рантом вершник врізався її юрбу.
- •Is тяжкі часи кривавої сваволі
- •Проща Розділ шостий
- •1 «Зелененький иароіпочку»,
- •11 Не і.Хкіїпицьку ;іін;іі.Іік гі. Пищаний майстер риіошст II. Загрсос.Шінй рот
- •Рік 1015. Пкркдзимок. Новгород.
- •Рік 1014. Літо. Болгарське царство.
- •Рік 1014. Осшь константинополь.
- •1942 Рік. Зима. Київ
- •Рік 1015. СбредЛітта новгород.
- •Рік 102g. Падолист. Київ.
- •1966 Рік. Перед ГїАкаціяміі західна німеччина
- •Рік (02s. Пилип. Кіігії.
- •1966 Рік. Вакації західна німеччина
- •1966 Рік. Літо кита
- •Рік 1037. Останній сонцево рот. Київ
- •I9gi року журнал «Кгк-спашка» иа-лрукyuan перше онопілаїшн Григора
- •Оповідання}
- •1 Від тою шепоту у мене наморочиться голова, а серпе починає калатати, як дзвін, Стрибаю вниз, сердито хапаю п за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.
- •Три зозулі з поклоном Новела
- •Що ідіьи: всіх героїн новели?
- •Iituiiiiiii пя комедія/ — нендополепо шепнув молодий Каїрі па нуло,-Зібра ції і. Би рідичі, скромно, тихо...
- •III» ис вечір то й новин'
- •Що вн можете сказати яро ілішіх псргпилжів твору"*
- •Зверніть увагу на пейзажі шіонідаїпія «Оддавали Катрю». Які ііастрої вони ііідкреслкяотьУ Чому?
- •Дикий ангел
- •Дія перша Картина верша
- •II а в л и к {до Такі). Зав'яжи галстук. Таня (зав'язує). Пора самому навчитися. Павлик. Ширший вузол- '
- •1 Сказала стиха мати.
- •II а и л її к {надившіся на /одиначка, непевний жест). Тут чека»:. Тайн. Хай зайде. Всі аиуть. Що скаже батько, але mil мовчки обілас.
- •II а в я и к {ще вагається). Тату... Уляпа. Клич.
- •Набрала номер
- •Музика затихає.
- •Оля несміливо Ода.
- •Платов Микитович пКтяІяся. Пішов до хати.
- •II лато її Ось тині речі. Павле. (Вгтшм* /роші) Ось дев'яносто сім кар-боиапшв. Не з твоїх лишилося. Бери — і в добру путь! Живіть!
- •(Tavja. Тиша
- •От і намиве виходять.
- •Заходит» л їда.
- •Платон ген мшвся
- •Простягас посвичгнвя Платин мають вс поліпився.
- •Переміна світла. РлмШд рано*. Пл.* row. Як завали, щось ыдДсц.Уи Заходить Крячка
- •Дія друга
- •Платов Іде до хати.
- •Входить Платов, подав шкалик і чашку з подою.
- •Картина чеіверта
- •Поління Платова. Улипа іикрвіїаі на стіл Таця зачісуй ься. Фі-дір лато-лінь стілець Платоп мне руки, біля нього стоїть Оля а рушником. Лав.Тіія шнпщіть (чиъхаьс крісло.
- •Входить Петро, не ікенгть Діди.
- •II ги н подивився па л іду
- •II а н л и к Тату, а від нас а о лею вам подарунок
- •В* плечі
- •II ней час иршиїтхя мушка, пісня «Мой дед - раюойїінх* .. Вона глушить усе, чере.І деякий час обривається.
- •Музкка урмавепся.
- •Замаяв* крячко.
- •І сказала стиха мати
- •1U пі слот виходить л жяти Крячко, lje аж ш жммкасиу. Сам пс свій. І сказала стиха мати:
- •І скаі4.Іа етика мати:
- •Оповідання
- •0 Земле втрачена, явися
- •1 Бодай у зболеному сні, і лазурово простелися.
- •0 Земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,
- •1 Лазурово простелися, і душу порятуй мені
- •Ще воквалево в основу поезії «За літописом Самовидші»?
- •Яким ностас образ Украйні в поезії «За літописом Самовидця»?
- •1 Замовк він, зщмямленнй, Ьо якраз по сипкому піску Йшли невидимі ноги і вервечку чітку j легку Своїх босих сліди) Проїм чатували перед нами. Перед юними й сивими. А дурними справіку синами.
- •Примітивний іюітркт складної людини
- •I'm1- кучерявий, мов макітра. Все воював проти півлітра. Сказали 6 «за», то був би «за» - * Сяйнула б перваком сльоза.
- •В оборону хліба
- •Панна сотниківна
- •3. За .Чііі'/могчк/ яких .Ьктюгк автор тгодлзус пиуціїинпії світ терпіні'* а. Яку роль у iknbc.1i вітнриють демонов нічні образи''
- •Який настрій ктасттипіи .Тірігпгій героїні dOefl • Концерт жм євввявщі доту і цвіркуна»?
- •За допомогою яких художніх деталей і образів шдтвпрюсться ь поезії •Кописрі дія скрипки, лоту і цвіркуна» мотив часу?
- •Рекреації
- •У програш свята:
- •Святковий ярмарок на площі Ринок і піл церквою Воскресіння -28 і рани я з 10 па
- •Хресний хм до Писаної Скали з виходом иа крипту - 28 травня. Формування косиш при початку вулиці д.Ісржинського о із год.
- •IIbimj і ти, й твій Сенека Де мій рукопис7 — рангом слоюитився Гриць.- а, я продай його за десять доларів, ясно. Але зВрВз згадаю. Він зовсім свіжий у моїй пам'яті. Це,вірш про одне село.
- •Вибач, старий,- сказав Маріофлж -я не хотів так сильно
- •Якою автор бачить роль поета і поезії в романі?
- •Як егавіпі-ся автор до украГиськог Мови? Які лексичні шари активно використовуються у творі? Чи пов'яааііа мова персонажа із оцінною характеристикою?
- •Сподобався чи не сполошися вам ромлі? Чому? Сформулюйте ваше ставкташ до таких творів.
1 Від тою шепоту у мене наморочиться голова, а серпе починає калатати, як дзвін, Стрибаю вниз, сердито хапаю п за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.
— Навіщо ж ти... аж за вухо, дурненький...-- нидихас Соня і счисться якось покірно й лагідно.— Ходім уже. бо тут холодно.
Я не допомагаю, а маііже виношу ц вгору на руках. І сили в мене — як у вола. Оглядав мось па те місце, де ми тільки шо гарцювали. Там біііс сніг.
От чудно,- каже Соня, зітхаючи,— кругом ...їм: цвітуть, а там -сніг...
Туди сонне ие достає,- пояснюю.- Та ще й землею був прикида-ний. Тепер він розтане.
Йдемо до шляху, па лавочку, шо у нас під хлівом. Соня тремтить, горнетіїся до плеча і лиха* мені за комір.
— Ти не змера? - питає.
Я з усієї сили зціплюю зуби, щоб ие труситись, а їй кажу;
— Та и-иаче ні...
У стену ще дужче розженрілін'ь, і па ірядках, у кою вже зорано, червоно виблискують скиби, а в борознах, як сніг у проваллі, біліє опалин цвіт. Листя в садках ще тільки проклюнулося, тому в rfaflj ряспп квп> тять дрібці, мов роса, прозслепунагі крапельки; то зав'язь.
— Оі якби мені отаке намисто,- каже Соня,- зроду б не знімала...
— Купимо,— обіцяю впевнено,- Ось нк тільки винчусь на шофера, так І купимо.
— А я тобі сорочки вишиватиму. 1 арій-нрегарні, кращі, ніж у лавці!
Соня рантом зупиняється, стає навшпиньки І потихеньку, обома долонями, нахиляє до себе мою і олову. На якусь мить я бачу її сухі вимогливі ОЧІ 1 Чую СОРОМ'ЯЗЛИВИЙ 11 [і'іі 11
. _ кГт „,«.іі„.„ Аі»ііші... й тисячу'. А далі вже нічого не бачу і нічого не чую...
Потім ми іти- доню піднмн на лавочці між осокорами, не |н>тил)гаю-чи обіймів пані її. толі, мми мимо нас на Полтаву мчаїь ранні о.іїарові машини і ши|іерп горлаюп. із кабін щось веселе, заохочуюче і безсоромне.
ІЧмхсиїшося десь уже далеко за північ, ледве переступаючи зомлілими пщамц І несучи на губах солодку пекучу ацкиу.
На порозі я ще ірчмі пристоюю. Наслухаючи. як Соня клацає аасу-но.и і гнхо, мабуть, щоб це розбудити маму, причиняє двері.
Коли це чую в садку u пас; шорш-шориг Із-за ода шнк-ргйються дід. у кухвайці п з пилами. А над деревами сини, клубочнться дим
— Ану, лишень, нару/пс, помагай окурюваїп садок, бо пропаде к лихій і одній уся зав'язь.
Я іірнжошм кидаикя в гадок, нагрібаю п'ятірнями оікоіті-такого труску і розкладаю вогонь аж на межі, шоб тягло дим і на Сонин садок.
— Та не іам, ближче до сада розкладай) - сердито гукають д(д.
— Нічого,— одказую гак, як вони мене вчили, буде в людей - буде і в нас...
А сам собі думаю: за чим би його сьогодні забити до eye'uite б»* до вечора, либонь, не дотерплю, не доживу...
І 1 і І. Хто с головним пе|конажем оііоііілнніїн -Зав'язь»'/
?2. Якої пори року відбуваються події і ОЦі»яі,иП1ЦІ ■ 3. Яким чипом орпшіаі.умио ОПОВІДЬ у творі1? • і. Поясніть нашу мін'Ніл о on -і'зп'ми,. Які проблеми порушує двто}> ' у ньому творі'-' Яким чином в оповіданні «Зав'язь» показано t діпсть люліпш І природи?
Три зозулі з поклоном Новела
Лчубоїч чгсішштн щпцоячі/їігти
Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі (три пагони цегли розвантажив з хіо/іиямн-однокурсггиками. то й купив) і з чемоданчиком у рущ. І Перше, то бачу,— хата Карпа Ярконого. А перед нею -рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни. На ґанку Кар-пової хати стоїть Марфа Яркона і веде мене очима. ВоНЯ стоїть без хустки, іііва. иишноволоса,- колись її КОСИ сяяли проти сонця золотом, тепер не СЯЮТЬ. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина... Підходжу ближче. НК.10ІІЯЮСЯ Марфі й кажу через молоденькі гної»*
- Д|штупіе, тітко.
Марфа воруїшпь губами і пріїводжаї мене .ші. аж доки я не увійду и сосни «великі».— у нас їх називають ще: «ті. що твій гато садив*.
Дома мот- стріча» мама, радіє, ішача і підстішляс для поцілунку сіті Ми.
- Мамо.-- питаю після того, як розказано куці студентські повніш (сесію здав, костюм осі. купин), - а чат тітка Марфа «[ікона па мене тлк
ДНВИТЬІ'Я?
Мама довго мовчить, сотім зітхає І каже:
— Вона любила твого тих Л ти на нього схожий...
Марфа (годі Ті у селі за маленький арієт звали іхіаленькою Марфою») серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лисі; мабуть, ще з півдороги, і ждала. Прийде до пошти, сяде на іюріяоху - тонесенька, тендітна, у благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничні над босими ногами,— і сидить, еяс жовтими кучерями з-під чорної хустки; віекла. од молотарки, або КОСаря, За яким вязала, або .і лук, де сіно екиргукігв.
Сидить па поріжку і обриває пелюстки па ромашці, шепочучи чЄ — нема, с — нема. е*.
Коли з пошти ни холіні пащ поштар, однорукий дядько Левко.- височенний, худющий, як сама худорба, із брезентовою поштарською сумою через гостро підняте вгору плече,- Марфа підхоплювалась йому назустріч і питалася тихо, зазираючи знизу н ного очі:
— Дядечку Левку, а од Мишка є письомне?
Нема.— одказуван Легко, блукаючи очнма поверх золотою Марфи-нсщі волосся, що вибилося з~яІЛ чорної хустки.
Не брешіть, дядечку. Є...
Му — сі є... так це тобі, а Софії.
Дядечку Левку! Дайте, я його хоч у руках подержу...
Нельзя. Чужі пісьма нікому давати пе можна. Заборонено.
Я тільки в руках подержу, дядечку, і оддам.
Сині Марфипі очі запливають слізьми і сяюгь угору на дядька Левка — шс синіш.
Левко ознраєті»сн довкола, немічно зітхас худими грудьми і маши ь Марфу за пошту. Там він дістає із суми трикутник і простягає Марфі.
На. Тільки нікому не кажи. і«о давав, бо за пе виженуть мене.
Ні-пі-пі. дядечку! - аж похлинається від щирості Марфа.- Ось вам хрест святнії!
Вона хапає з Левковнх пучок листа — сльози рясно котяться їй по щоках,— приюріас його до грудей. Цілує у зворотну ад|»есу.
— Чорнила слізьми цс розмаж,-- каже Левко іі одвергаеться; жде. Марфа. ЯКЩО поблизу пе видко людей, нескоро віддає йому листа,
мліючи :і ним па грудях, і шлюче, шепоче:
— Ну от бачите, нічого я Йому і не зробила... Тепер мехтм. Софії. Я ж нічого йому пе зробила... Спасибі, дядечку, рідненький..- Нате вам осьо. впнете за його здо|в>и'я.
Bona jiciat з-за пазухи пожмаканого карбонатної і вклала* Левкові
у .ін-:»чи 0
— Хібл Що за його лчорсиїя.— бурмотить Лейко,— а так зроду ію нзян би . І чимчикує и сею, пнставнніии вгору гостре плече з порожньою майже сумою.
Л Марфа біжить па рсюоту. итахою летить, щоб дов'язати до вечорі свої шість кін. і вітер сушить — не висушить сльози у їі очах.
...А хто вам про ие позказувлн. мамо? Лялько Лейко''
Ні. Він мовчав. Сама бачила іі чула. Я бо теж за іило слідк.м з роботи тікала. Огуди ярком, ярком - і до пошти. Дивлючись, а нліа вже иа поріжку сидить, жде... \ioua щоїш перша вписувала, коли гаго оогз-веться
f ви на неї сердилися?
У горі, сину, пі на копі геріїя немає. Саме горе.
А як же то - вона вгадувала, а вн - ні?
— Хтознл, сипу. Серце в усіх людей не однакове. В неї таке. бач. а в мене такс... Вона за тата набагато мотодша була. Йому трндцягь три, а їй лса'яіп.ипягь. Лял гадочки п|южила з Карпом своїм і на ж і є* ас я за сто. Тато ж... він якось і не старів, атнаковий зчхтаваясч і у двадцять. І в трндцніь юдочкіп... Сокіл буй, станини такий, смуглий, очі та:< і почуть, чіюиквні Гляне, було.- просто гляне і все, а в ірудях так і потерине. Може, і ому, то він рідко піднімав очі. Ьтльше долонею Гх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила йоіо (ходила аж у Ромни їх іуди повеалп), то вже ие пекли, а тільки голубили — і ага сумні. Диваться ними - ЯК з гумвпу.
Вони до нас на іккнденьки ходили. Карно і Марфа, Щовечора J гомонимо, бувало, втрьох або співаємо потихеньку. Тато бариті ном. а я другий йому помагаю, а Марфа першу кеде. Голосок у неї тоді такий був. як і сама вона, ось паче переломиться, ну й ловкий А Кзрла хоч викинь. Сидить, у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, ТО в другой, розпушує. То я йому - іалушок миску іарячих (піп їсти страх любив), ложку в руки — їж, Карпе} І оьоплє, як за себе кидаї. Ми спіиас-мо, а він вусами пару з миски ловпіь іа соне так, шо каїашчіь па столі як не погасне. «Я,— каже,— картоплю в галушках ліиблю. Картоплі треба більше катать у галушки». Товстопикий був, товстоногий. 1 рудий — матінко їй моя... Як стара солома MajMpa проти пиво - перепілочка. Ото глянс, було, як він над галушками катується, зітхне посеред пісні й одверне//кн. а сльози в очах наче дні свіченої голубі. До тата.. Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею / співає. Або до тебе н колиску всміхіісш:н іа приколисує легенько.
«Ти. Михаиле— кажу,- хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як нона до тебе січтигься». А він:
«Навіщо людину мучити, як нона і так мучиться*.
Очі .мамині сухі, голос ні здригнеться, і я чую за ним: спогади п пс млять їй I HQ болять вони закам'яніли.
Останній тст від таш
«Софі»! Соню!
Учо|>а дав мені товариш скалку од дзеркальця, я г/іннун па себе і не внініав. Не тільки юлона нем. а іі брови посивіли. Зразу подумав, може, то ііпй (це надворі було), тернув долоиею — ні. не іній... Більше не дивитимусь.
Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фнльончасті. статі, ослони. І пік мені руки шлім засверблять, них буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі... Л руки як пе свої..
Ти питаєш, як пас іодують, як одяїііють на зиму. Гидують такою смач-■■ юшкою, що навіть Карно Ярковиіі п'ятнадцять миеок умолотив би. ще й добавки поп|кк:ин! Ьдягачка звичайна, селянам ди неї пе звиклій.
Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, й виша. Сосна — а М нею річки синє крило... Ні ти. пі синок, мій коло* сок. чогось давно пе сіштси*. тільки ирнвнлжусгося.
Сусіда мій по землянці молиться уві сні, а Бога ие називає. До кого молиться?..
Соню)
Не суди мене прко Ллє я інколи нікому ие казан неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходінь Марфипа душа нещасна. Соню, сход» до неї і скажи, шо я послав їй. як співав на ярмарках Зіньківських бандурівточка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та пе знаю, чи перелетять вони Сибір пеісходиму, а чи впадуть од морозу.
(«Сибір неісходиму» було нерішучою рукою закреслено густим чорніш чорнилом, а вюрі гою ж рукою написано знову: «Сибір пеісходиму».)
Сходи, моя едина у світі Соню! Може, вона покличе Свою дуціу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття.
Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки Іі житиму...»
Коли се було... А я досі думаю:
«Як вони чули ОДМЛ одного - Марфа і тато? Як?..»
А ше думаю:
«Чому вони не одружилися, отак одне одного чуючи?» «Тоді не було б тебе...* - шумить велика «татова сосна».
1. Коли вибуваються ікоії новели «Три зозулі з поклоном.? і. Хто с готовимым персонажами новели «Три ж'зулі з поклоном»? Які риси характеру їм властиві?