- •1.1. Основні засади та проблеми інвестування
- •1.1.1. Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою
- •Основні напрями інвестиційної політики в Україні
- •1.1.2. Інвестиційний ринок та його інфраструктура
- •1.1.3. Інвестиційний клімат держави
- •1.1.4. Шляхи активізації інвестування
- •1.2. Форми інвестування
- •1.2.1. Фінансові інвестиції
- •1.2.1.1. Особливості фінансових інвестицій
- •1.2.1.2. Особливості фондового ринку України
- •1.2.1.3. Характеристика цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку України
- •1.2.2. Інвестиції у виробничі фонди
- •1.2.3. Іноземні інвестиції
- •1.2.4. Інтелектуальні інвестиції
- •1.2.5. Інноваційна форма інвестицій
- •1.3. Суб’єкти інвестиційної діяльності
- •1.3.1. Держава як суб’єкт інвестування
- •1.3.2. Індивідуальні та інституційні інвестори
- •1.3.3. Функціональні учасники інвестиційного процесу
- •1.4. Напрями та об’єкти інвестування
- •1.4.1. Мотивація інвестиційної діяльності
- •1.4.2. Поняття про інвестиційний проект
- •1.4.3. Типи проектного фінансування
- •1.4.4. Теорія інвестиційного портфеля
- •1.5. Практикум
- •Завдання до практикуму
- •1.6. Основна термінологія
- •1 .7. Література
М
Розділ
І
1.1. Основні засади та проблеми інвестування
1.1.1. Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою
Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:
об’єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;
взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно- господарських циклів інвестиційної активності;
формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;
логічність і цілісність інвестиційного циклу;
спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу.
Основні напрями інвестиційної політики в Україні
Зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери.
Скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств та ін.
Скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно. Перехід до нових принципів централізованого фінансування інвестиційної діяльності.
Створення ринку підрядних робіт. Зацікавленість будівельників у виконанні замовлень.
Прискорення темпів розвитку промисловості групи Б.
Прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання.
Перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи державне замовлення.
Залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, які визначають науково-технічний прогрес.
Створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.
Розвиток паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК, забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва, розвиток медицини і фармацевтичної промисловості.
Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах формування ринкового механізму. Тому трансформація інвестиційного механізму на мікрорівні, наприклад у промисловості, повинно проводитися в межах макроекономічної стабілізації.
Інвестиційний ринок як економічна категорія являє собою збалансованість попиту і пропозиції на інвестиції та випереджаючих можливостей підрядників в їх матеріалізації. Це означає, що, з одного боку, потрібні економічні заходи зі стримання попиту на інвестиції та зменшення маси безготівкових грошей, які неадекватні обсягу та якості продукції, а з іншого, — антимонопольні заходи, які б сприяли розвитку ринку будівельних послуг.
Умови розвитку ринкових відносин:
роздержавлення власності;
приватизація державної власності;
конституційний захист прав власності;
вільна конкуренція;
введення вільних ринкових цін;
відпрацювання механізму соціального захисту;
відміна всіх заходів, які стримують ринкову саморегуляцію;
розробка правової бази ринкової економіки;
підготовка фахівців-експертів і керівників усіх рангів, перекваліфікація кадрів на засадах роботи в умовах ринкової економіки.