РОЗДІЛ 6. НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА АКТИВИ

Ключові програмні питання

6.1 Нематеріальні ресурси

6.2 Нематеріальні активи підприємства

6.3 Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

6.1 Нематеріальні ресурси

■ Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, що здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи одержання доходів і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання у процесі виробництва. Термін «нематеріальні ресурси» застосовуюється для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності.

■ Інтелектуальна власність є юридичною категорією, що використовується для:

• визначення результатів творчої праці людини;

• позначення належності таких результатів відповідним суб’єктам творчої діяльності;

• закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав щодо розробки та використання створених ними інтелектуальних продуктів.

■ Загальновизнані і виокремлювані для практичного використання можливі об’єкти інтелектуальної власності зображено на (рис. 6.1).

■ Сутнісно-змістова характеристика окремих об’єктів інтелектуальної власності по трьох виокремлюваних групах.

► ГРУПА І. Об’єкти промислової власності

Рис. 6.1. Можливі об’єкти інтелектуальної власності

1. Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктами винаходу можуть бути продукти (пристрій, речовина, штам) і способи (дії над матеріальними об’єктами за допомогою інших матеріальних об’єктів). Для визначення патентоспроможності винаходу використовують конкретні критерії: а) новизна винаходу; б) наявність винахідницького рівня; в) промислова придатність винаходу.

2. Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об’єктом якої може бути конструктивне рішення пристрою або його складових частин. Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. Корисна модель виповідає умовам потентоспроможності, якщо є новою та промислово придатною.

3. Промисловим зразком вважається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом такої діяльності може бути форма, рисунок, кольори, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу й призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об’єктним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим. Не визнаються промисловими зразками: об’єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих і подібних речовин. Вони повинні мати новизну та бути промислово придатними.

4. Знаками для товарів і послуг (в інших країнах — товарними знаками й знаками обслуговування) є оригінальні позначення, за допомогою яких товари та послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання таких знаків полягає в ідентифікації товару. Тому їх розташовують на самому товарі або ж його упаковці. Основними вимогами до знаків і послуг є: а) їхня новизна відносно сфери використання та часу дії; б) оригінальність, тобто мати істотну відмінність від вже зареєстрованих і відомих позначень. До позначень, які не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг, відносяться:

— державні герби, прапори, офіційні назви держав, найменування міжнародних організацій, печатки тощо;

— позначення, що не мають розрізнювальної спроможності або є подібними настільки, що їх можна переплутати з раніше зареєстрованими знаками.

5. Позначення походження товару може бути двох видів: просте і кваліфіковане. Просте позначення — це будь-яке словесне чи графічне позначення, яке прямо або опосередковано вказує на географічне місце походження товару (країну, її регіон, населений пункт, місцевість тощо). Словосполучення «кваліфіковане позначення походження товару» об’єднує в один термін назву місця та «географічне позначення походження товару». Поряд з назвою певної місцевості основними ознаками походження товару слугують:

• географічне середовище, що охоплює специфічні природні умови та (або людські чинники);

• наявність в товарі особливих властивостей, які виділяють його з-поміж інших інших однорідних товарів;

• обов’язкова об’єктивна залежність особливих властивостей товару від географічного середовища.

6. Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми, компанії) або окремої фізичної особи, від імені яких здійснюється виробнича чи інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації підприємств (окремих підприємців) і виділення їх серед інших, а також загальної характеристики їхньої репутації на ринку.

7. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. До недобросовісної конкуренції відносяться дії, які зв’язані з: а) неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання (використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; копіювання зовнішнього вигляду виробу тощо); б) створення перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції та використанням неправомірних переваг у конкуренції (дискредитації суб’єкта, купівлею-продажем товарів і наданням послуг з примусовим асортиментом; підмова до бойкоту суб’єкта господарювання; підкуп працівника постачальника або покупця); в) неправомірним збором, розголошенням та використанням комерційної таємниці.

► ГРУПА ІІ: Об’єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами

8. До об’єктів, що охороняються авторським правом, належать твори в галузі науки, літератури та мистецтва, які існують в таких об’єктивних формах: письмовій, усній, образотворчій, об’ємно-просторовій та інших. При чьому авторське право не поширюється на: офіційні документи, державні символи та знаки, твори народної творчості, прес-інформацію; винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції.

9. Під комп’ютерною програмою розуміють об’єктивну форму подачі сукупності даних і команд, призначених для забезпечення функціонування ЕОМ (набір інструкцій; операціонні системи та прикладні програми, виражені у вихідному чи об’єктовому коді). При цьому варто знати, що поняття «комп’ютерна програма» не розповсюджується на бази даних.

10. Базою даних прийнять називати сукупність даних, матеріалів чи творів, систематизованих у формі, яку «читає» машина. Усі бази даних охороняються авторським правом. Проте правова охорона не поширюється на ідеї та принципи, що покладено в основу бази даних.

11. Топологією інтегральної мікросхеми визнається зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв’язків між ними. При цьому обов’язковою умовою правового захисту даного об’єкта є його оригінальність.

12. Суміжні права — це права, які примикають до авторського право та є похідними від нього. Вони діляться на три групи (види): 1) права продуцентів фонограм; 3) права організацій мовлення. При чому права виконавців охороняються, якщо виконання: а) вперше мало місце на території України; б) зафіксовано на фонограмі, що охороняється законом; в) включено в передачу організації мовлення, яка охороняється законом. Права продуцентів фонограм охороняються, якщо: а) продуцент є громадянином України чи юридичною особою із місцезнаходженням в Україні; б) фонограму вперше озвучено на території України. Права організацій мовлення охороняються за умови, що вони знаходяться офіційно на території України та здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

► ГРУПА ІІІ: Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності

13. Раціоналізаторська пропозиція — технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства. Раціоналізаторськими вважаються пропозиції, що відносяться до вдосконалення використовуваної техніки, виготовлюваної продукції та спосіб контролю, а також пропозиції, які сприяють підвищенню продуктивності праці й більш ефективному використанню матеріалів, енергії, устаткування.

14. «Ноу-хау» — (від англ. know-how — знати як) — не захищені охоронними документами та не відомі господарникам знання і досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного та фінансового характеру, які можуть бути практично використані в наукових розробках, у процесі виготовлення конкурентоспроможної продукції. До «ноу-хау» також відносяться не запатентовані з різних причин винаходи.

15. Комерційну таємницю фірми (підприємства, організації) становлять відомості, що безпосередньо зв’язані зі її діяльністю. Хоча вони і не є державними секретами, але їх розголошення може завдати шкоди суб’єкту господарювання. У конкретному розумінні комерційною таємницею вважається сукупність науково-технічної, виробничо-господарської та фінансово-економічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може спричинити економічні збитки. Тому не випадково збереження комерційної таємниці — важлива складова забезпечення належної економічної безпеки суб’єктів господарювання.