10. Види уяви.

За рівнем осмислення нових образів розрізняють мимовільну (сновидіння, патологічні стани людини) й довільну (свідомо поставлена мета) уяву.

За характером діяльності уява може бути репродуктитивною (відтворення того, що описали чи досягли інші люди), творчою (створення цілком оригінальних образів).

Творча уява характеризується поєднанням глибоких знань людини, її минулого досвіду, напруження уваги, вольових і фізичних зусиль, безперервністю пошуку нового і, звичайно, наявністю раптових аналогій, інтуїції тощо.

За ступенем узагальненості образів розрізняють абстрактну й конкретну уяву.

11. Основні умови та прийоми розвитку уяви. Основні умови розвитку уяви:

1. Систематичне набуття глибоких знань. Створення яскравих, різноманітних уявлень на підставі безпосередніх сприймань.

2. Активізація розумової діяльності з метою створення нових образів.

3. Створення умов для достатнього розуміння уявлюваних явищ.

4. Досягнення тісного зв’язку уяви з почуттями.

5. Спрямування роботи уяви відповідно до конкретно поставленого завдання.

6. Формування критичного ставлення до витворів фантазії, їх наближення до дійсності. Умотивована оцінка вагомості цих витворів та можливості їх втілення.

7. Постійне вдосконалення культури мовлення з метою досягнення її виразності, яскравості, образності, насиченості фактами, порівняннями.

8. Систематичне читання художньої, науково-популярної та науково-фантастичної літератури.

9. Урахування індивідуальних особливостей особистості.

10. Власна участь та залучення інших до участі у різних видах творчої діяльності.

Прийоми розвитку уяви:

1. Тренування вміння бачити себе з боку, дивитись на світ “чужими очима” (очима птахів, риб, предметів).

2. Формування й розвиток уміння виділяти головні ідеї, знаходити факти на їх підтвердження, визначати зв’язки між головними та другорядними елементами (складання схем, опорних сигналів, використання сюжетів казок, легенд, оповідань, малюнків).

3. Тренування вміння ”діяти в умі” (принцип “розкажи, як чинитимеш, а потім роби”).

4. Класифікація предметів і явищ (їх об’єднання на основі спільних ознак).

5. Формування творчих здібностей особистості.

6. Тренування гнучкості мислення.

12. Професійно-педагогічні особливості уяви вчителя.

Вчителеві важливо не лише уявляти те, про що він буде розповідати учням, але й уявляти педагогічну ситуацію і себе у ній, уявляти свої дії у передбачуваних умовах і те, як його бачать та оцінюють учні тощо.

Уява необхідна вчителеві й для встановлення зворотного зв’язку з учнями, для того щоб чітко знати, як учні засвоюють навчальний матеріал, які думки та почуття при цьому у них виникають. Учитель повинен уміти передбачати результати свого виховного впливу на учнів щоб досягти бажаного результату.

Вчительська праця повинна бути творчою, що передбачає постійний пошук нового, а не роботу за шаблоном.

К.С. Станіславський підкреслював, що для розвитку уяви особливо вагоме значення мають магічні “якби” та “пропоновані обставини”. Вміння відобразити те, чого у даний момент немає, К.С.Станіславський назвав “баченням внутрішнього зору”. Ці внутрішні образи-бачення являють собою ілюстровані запропоновані обставини. Для активізації уяви важливими є запитання: “ Що? Де? Коли? Чому? Для чого? Як?”, котрі суттєво оживляють бездіяльну уяву особистості.