1. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение.- М., 2002

2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія.- Київ, 1994

3. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия.- Мн., 1997

4. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматические расстройства в общей медицинской практике.- СПб., 2000

5. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледерах-Гофманн К. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря.- К., 1997.

6. Малкина-Пых и.Г. Психосоматика: Новейший справочник.- м., сПб., 2003

7. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия . Сост. К.В.Сельченок.- Мн., 1999

8. Фон Шліппе А., Швайцер Й. Системна психотерапія та консультування. Пер. з нім. - Львів, 2004

9. Хайгл-Эверс А., Хайгл Ф., Отт Ю., Рюгер У..Базисное руководство по психотерапии.- СПб., 2002

10. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. – СПб., 2003

11. Кулаков С.А. Основы психосоматики. – СПб.,2003

12. Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Федосеев В.А. Психотерапия в общесоматической медицине (клиническое руководство)/ Под общ. Ред. Б.В.Михайлова. Харьков: Прапор, 2002.

13. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия . Сост. К.В.Сельченок.- Мн., 1999

14. Смулевич А.Б. Психосоматические расстройства (клиника, терапия, организация медицинской помощи)/ Психиатрия и психофармакотерапия.- 2000.- т.2.

15. Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. М., Медицина, 1986.

16. Фільц О.О. Тілесно-невротичні та психосоматичні розлади. Форум психіатрії,Львів,2003.

Вегетативні синдроми часто ставлять великі проблеми перед лікуючим лікарем. Дані про частоту захворювання дуже суперечливі, але можна з упевненістю виходити з того, що добра третина хворих на прийомі в терапевта і, щонайменше, 1/10 усіх хворих юнацького віку страждають психовегетативними порушеннями. Діагностичні і терапевтичні проблеми відбиваються також у різноманітті термінів, за допомогою яких позначався цей симптомокомплекс:

Неврастенія 1869 Beard

Вегетативна дистонія 1934 Wichmann

Психовегетативний синдром 1934 Thick

Вегетативні синдроми 1951 Birkmayer, Winkler

Психовегетативні синдроми 1966 Delius, Fahrenberg

Вегетативний психосиндром 1968 Stacliclin

Загальний психосоматичний синдром 1981 Brauligam, Christian

Психовегетативный синдром дисрегуляції 1982 Poeldinger

За даними Pflanz (1962), витрати по багаторазових діагностичних обстеженнях цих хворих часто в багато разів перевершують витрати на виявлення онкологічних захворювань.

Психовегетативні синдроми можна визначити як порушення самопочуття, поведінки і периферичних нейрогуморальних функцій. Зміни відбуваються одночасно у всіх трьох областях, чи поступово приступоподібно. Патогенетично має місце єдина психофізична дисрегуляція, що є primum movens усіх цих синдромів.

Етіологічно психовегетативні синдроми можуть з'являтися в рамках первинних захворювань нервової й ендокринної чи систем, наприклад, як симптоматика, що супроводжує гострі і хронічні інфекції й алергії. Психовегетативні синдроми характеризують соматичні прояви маскованих ендогенних депресій і можуть виступати як особливі форми перебігу невротичних захворювань з вираженою тематикою соматизованого страху.

У дорослих психовегетативні синдроми виникають переважно у віковій групі від 30 до 60 років. Це — фаза найвищих професійних навантажень. В анамнезі часті честолюбні установки, пропасний темп роботи, тиск невиконаних обставин і загальна незадоволеність виконуваною діяльністю.

Пусковими для вегетативних феноменів можуть стати наступні фактори:

порушення ритму дня — ночі, сну — пильнування;

прискорений темп життя;

наплив подразників;

зростаюча втрата ідеалів.

Ці пускові моменти обрушуються на особистість людини, що характеризується як тиха, малопомітна і замкнута, схильна до розвитку обсессивно-депресивних і іпохондричних рис.

Близько 70% населення страждають періодичними, приблизно 7% — постійними головними болями. У 10% цих пацієнтів симптоматика обумовлена органічними захворюваннями.

Головний біль як побічний симптом зустрічається при багатьох соматичних і психічних захворюваннях. Але вона є також особливо частою формою психосоматичного розладу.

Функціональні головні болі можуть виступати у формі судинних (мігрень) і головних болів, зв'язаних з напругою.

Головний біль напруги, що виникає по невротичних причинах, може бути обумовлений зовнішнім і/чи внутрішнім трудовим конфліктом. При цьому виявляються надмірні домагання і занадто великі чекання успіху і визнання. Вони приводять до розчарування, особливо тоді, коли їх подолання затримується почуттям провини, що виходить з дитинства.

Приступи мігрені являють собою особливу форму головних болів, що характеризується переважно латерально пульсуючий болем, нудотою, блювотою, світлобоязню і супровідною неврологічною симптоматикою. Хворі часто демонструють подавлену ворожість, що, по Fromm — Reichmann (1959), «являє собою ворожу заздру установку, специфічно спрямовану проти інтелектуальних досягнень інших. Це має значення при виборі органа страждання».

Багато пацієнтів скаржаться на безсоння і розуміють під цим в основному порушення засипання, поверховість сну чи кошмарне сновидіння. Ці порушення сну можуть мати екзогенне походження внаслідок, наприклад, шуму, незвичного оточення, болів, порушень травлення і т.д. Вони з'являються гостро і зникають по усуненні причини, що їх викликала.

Види терапії, що рекомендуються, включають цілеспрямовану бесіду, що розкриває, і інші індивідуальні і групові методи. Вирішальним для успіху терапії є залучення особистості з її емоційною сферою в правильну оцінку життєвої ситуації, у тому числі професійного і родиний стану, на тлі всієї попередньої життя. Самопочуття і подавлені потреби, що були витиснуті у формі соматизації, легше розпізнати й осмислити при великій кількості хворих у групі, особливо якщо розлади в них подібні.

Успішно використовуються методи гештальт-терапії, психосинтеза, транзактного аналізу, арт-терапії, психодрами, біосинтезу, НЛП і тілесно-орієнтованої психотерапії.