2.2 Подання даних у кодах

Вхідний контроль:

1. В чому полягає різниця між послідовними і паралельними кодами подання інформації?

2. Як записується дробове число у формі з фіксованою точкою?

3. Як записується дробове число у формі з плаваючою точкою?

З одного боку, в обчислювальній техніці існують два види кодів подання інформації – послідовний і паралельний, які обумовлюють порядок надходження даних для оброблення. Це пов’язано з конструктивними особливостями ліній передавання інформації, які бувають двопроводовими (телефонна лінія, радіорелейна лінія тощо) і багатопроводовими шинами. У двопроводовій лінії інформація передається побітно (у кожний момент часу на лінії є лише один біт) і код, що використовується, називається послідовним. Оброблення послідовного коду відбувається за декілька тактів (визначається розрядною сіткою), в міру надходження окремих бітів. Навпаки, у багатопроводовій шині у кожний момент часу інформація подана кількома розрядами числа, які можуть оброблятися одночасно, за один такт. Такий код називається паралельним.

З іншого боку, числа в обчислювальній техніці можуть подаватися у вигляді різних кодів у залежності від вимог до подання числа і необхідного його оброблення.

Отже, цілі беззнакові двійкові числа можуть бути подані натуральним кодом числа.

Натуральний код числа передбачає подання даних як цілих беззнакових двійкових чисел. Діапазон подання чисел у натуральному коді визначається довжиною розрядної сітки. При цьому максимальне число, що може бути подане у натуральному коді розрядної сітки становить 2ⁿ–1, де n – кількість розрядів.

Необхідність виконання алгебраїчного додавання передбачає зображення числа сумісно зі своїм знаком, тому для подання таких чисел використовуються прямий, обернений і додатковий коди. Спосіб побудування цих кодів передбачає забезпечення таких вимог:

• запис алгебраїчного знака числа;

• подання від’ємних чисел за допомогою допоміжних додатних чисел, які відрізняються від відображення вихідних додатних чисел таким чином, щоб їх області зображення не збігалися;

• повна ідентичність алгоритмів виконання операцій над числами з однаковими і різними знаками, для забезпечення однотипності апаратного забезпечення для виконання цих операцій.

Прямий код (ПК) передбачає подання від’ємного числа таким чином, щоб у старшому розряді числа було показано його знак у вигляді 1, а в інших розрядах – його модуль. Старший розряд при цьому називають знаковим. Зображення додатного числа співпадає з його зображенням у натуральному коді, тому що знак + кодується у вигляді 0. При запису зручно знаковий розряд відокремлювати точкою після нього. Наприклад, – 98_D = 1.1100010_ПК.

Діапазон представлення від’ємних чисел у прямому коді сягає від 0 до

2^{n – 1} – 1, а для додатних чисел – 2^{n – 1}.

Операція додавання для чисел, поданих у прямому коді виконується по-різному, в залежності від їх знаків. Так, якщо числа мають однакові знаки, то числа додаються і сумі надається знак, який мають обидва числа. Якщо числа мають різні знаки, то спочатку знаходиться більше за модулем число, потім виконується віднімання від нього меншого і результату привласнюється знак більшого з них.

До недоліків використання прямого коду можна віднести:

• не забезпечується ідентичність алгоритмів виконання операцій над числами з однаковими і різними знаками, що приводить до збільшення кількості операцій для отримання результату;

• нуль може мати два значення: додатне число (у вигляді байта) – 0.0000000 і від’ємне число -1.000000, що також потребує виконання додаткових операцій при обчисленнях.

Для усунення цих недоліків і виконання операції віднімання (алгебраїчного додавання) в обчислювальній техніці використовуються оберненний і доповнювальний коди. Додатні числа у цих кодах подаються аналогічно прямому, а від’ємні обчислюються за певними алгоритмами.

Обернений код (ОК) від’ємного двійкового числа A, для певної розрядної сітки, обчислюється за виразом

A_об = N – | A |,

де N – значення найбільшого беззнакового числа, що можливо розташувати у певній розрядній сітці – значення N для десяткових дробів становить

N = 2 – 2 ^{– (n – 1)},

а для цілих чисел

N = 2ⁿ – 1.

У цих виразах n – кількість бітів розрядної сітки для подання числа. Діапазон подання чисел в оберненому коді, що можливо подати у розрядній сітці, такий самий, як і у прямому коді.

За визначенням обернений код від’ємного числа є доповненням його модуля до найбільшого беззнакового числа, яке можливо розмістити у розрядній сітці. Таким чином, взаємне перетворення прямого й оберненого кодів від’ємного числа виконується як операція порозрядної інверсії всіх розрядів числа крім знакового, в якому необхідно записати 1.

Наприклад,

– 98_D = 1.1100010_ПК 1.0011101_ОК.

До переваг оберненого коду можливо віднести простий взаємозв’язок прямого й оберненого кодів, у результаті чого взаємне перетворення цих кодів є порозрядною операцією, що спрощує і прискорює її виконання.

Недоліками цього коду є необхідність урахування перенесення зі старшого розряду, яке виникає при виконанні додавання, і наявність двох значень для нуля: додатне – 0.0000000 та від’ємне – 1.1111111.

Доповнювальний код (ДК) від’ємного двійкового числа A для певної розрядної сітки обчислюється за виразом

A_об = К – | A |,

де К – значення ваги розряду, який знаходиться за старшим розрядом використовуваної розрядної сітки – значення К для десяткових дробів становить

К = 2,

а для цілих чисел

К = 2ⁿ.

Діапазон подання чисел у доповнювальному коді для від’ємних чисел становить 0...2^{n – 1}, де n – кількість розрядів подання числа.

Доповнювальний код від’ємного числа легко отримати, додаючи одиницю молодшого розряду до оберненного коду цього числа.

Для попереднього прикладу

– 98_D = 1.1100010_ПК 1.0011101_ОК

1

+

.0011101

1

1.0011110

1.0011101_ОК 1.0011110_ДК

Для визначення прямого коду числа, яке подано у доповнювальному коді, віднімається одиниця із молодшого розряду, в результаті чого отримаємо оберненний код, а далі виконуємо інверсію всіх розрядів числа.

Використання доповнювального коду ліквідує недоліки оберненного коду: перенесення із старшого розряду втрачається і не враховується у подальших обчисленнях; нуль у доповнювальному коді – тільки додатне число.

Контрольні запитання:

1. Якими причинами обумовлене використання прямого оберненого і довнювального кодів?

2. Сформулюйте правило формування доповнювального кода.

3. Які недоліки існують при формуванні числа 0 в оберненому коді?

Контрольні запитання підвищеної складності:

1. Подати число +92 у вигляді восьмирозрядного (з урахуванням знака) прямого, зворотного та доповнювального кодів.

2. Подати число -121 у вигляді восьмирозрядного (з урахуванням знака) прямого, зворотного та доповнювального кодів.