Розділ іі. Дипломна робота за окр спеціаліста

Дипломна робота — це індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі навчання за відповідною ОПП і є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, уміння їх застосовувати при розв’язанні конкретних наукових та виробничих завдань.

Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань.

Дипломна робота виступає підсумковим етапом навчання в університеті, яка повинна показувати, якою мірою студент оволодів теоретичним і практичним матеріалом правового характеру. Підготовка і успішний захист дипломної роботи дає право на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст та на отримання кваліфікації професіоналу в галузі правознавства, прокурорського нагляду та правосуддя.

Дипломна робота має свою специфіку, і її деталі завжди потрібно погоджувати з науковим керівником. Порядок визначення теми дипломної роботи передбачає, що студент самостійно або спільно з викладачем (керівником) обирає тему згідно із запропонованою тематикою. Тема роботи повинна бути сформульована чітко, відповідати суті обраної проблеми, вказувати на мету дослідження. Тему дипломної роботи не можна формулювати як запитання. Оформлюється вибір заявою на закріплення за студентом теми дипломної роботи. (Додаток 1).

Дипломна робота має бути самостійним студентським дослідженням, де містяться обґрунтовані наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблеми, що має соціальне, правове, економічне, управлінське значення.

Дипломна робота полягає в умінні використовувати загальні методи наукової творчості. Метод є сукупністю прийомів опанування, дослідження і вирішення конкретної задачі, який виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

Дипломна (а також магістерська й курсова) робота умовно поділяється на два рівні: емпірічний (практична частина) і науково-теоретичний. На цих рівнях найбільш поширенішими методами, що мають бути використанні при написанні курсової роботи є історичний метод, аксіоматичний метод, емпірічний метод та ін.

Історичний метод дає можливість дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей. У роботі студент досліджує формування та розвиток певної проблеми. При цьому надається аналіз найбільш суттєвих рис, які мають як позитивний так і негативний історичний характер.

Аксіоматичний метод побудови наукової теорії полягає у можливості прийняття деяких стверджень без доведень, тобто як аксіому раніше визнану, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Емпірічний метод містить систематичне і цілеспрямоване вив­чення об’єкту на підставі практично отриманих результатів з використанням індукції та дедукції. Дедукція як метод пізнання виводить висновок щодо якогось елементу множини на підстави знання загальних властивостей всієї множини. Тобто використовуються загальні наукові положення при дослідженні конкретних наукових явищ. Індукція, навпаки, містить перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів робиться висновок стосовно проблеми в цілому.