- •Розділ I. Підданнє Туреччині й похід на Молдаву 1650 р.
- •Примітки
- •Розділ II. Війна з польщею 1651 року; приготовання і початки кампанії
- •Розділ III. Берестечко і білоцерківський трактат 28-IX 1651.
- •Розділ IV. Від білої церкви до батога
- •Розділ V. Вінець і кінець тимоша хмельниченка.
- •Розділ VI. Українсько-московське порозуміннє і московсько-польський розрив. Осіння кампанія 1653 р. І жванецьке замиреннє.
- •Розділ VII. Переяславська умова
- •Розділ VIII. Воєнні операції і дипльоматичні переговори 1654 року.
- •Розділ IX. Панорама тогочасної україни. Загибіль браславщини. Дрижипільська кампанія та її епільоґ (січень-червень 1655)
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
- •Розділ X. Похід на галичину 1655 р. Проблема західньої україни, справи білоруської займанщини і української еміґрації (весна 1656).
- •Москва маніфестує свої претензії на білорусь і поділлє-нові царські титули, історія титулу “малої і білої руси”, політичні наслідки сеї маніфестації.
- •Примітки
- •Польські заходи коло інформації хана, інструкція шумовскому. Субан-аґа у гетьмана, козацькі посли у хана в травні. Оповідання рудавского про становище, пляни об'єднання і повної незалежности україни.
- •Примітки
- •Розділ XI. “московська зрада” і нова ліґа (літо 1656-весна 1657)
- •Розділ XII. Кінець Хмельниччини.
- •Примітки
- •Розділ XIII. Кілька загальних завважень.
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
Примітки
1) В сїй копії, зроблений з ориґіналу архива Радивилів, чомусь замість “коронного” постановлено скрізь: кн. Литовського.
2) Місце мабуть попсоване, але зміст ясний.
3) z iustynem-не зрозуміло.
4) Markowie
5) nieznim, думаю, що треба читати: meznie.
6) Kristyapola-теперішня Христинівка коло Уманя.
7) Так Поляки називають Менґлі-ґерая, з огляду що був підлітком.
8) Orazkow.
9) iuz cmą idą (утікачі з браславщини), a coich napdęziła (орда) pod ten czas krotki. Стиль листів взагалі дуже стислий, уривчастий, і місцями не легко його зрозуміти”
10) Теки Нарушевича 148 с. 75, дата 18 березня, Кубаля поправляв її на 18 лютого (с. 403 прим. 101), але така рання дата не підходить до змісту, а ідентичність приписки сього листу (відомости козацького цирулика, приведеного до польського табору) з таким же фіналом листа до Радивила, датованого 19 березня, показує, що лист до воєводи берестейського писаний таки 18 березня.
11) Не берусь виправляти!
12) ркп. Осолін. 3564 л. 337-9, копія позначена 19-м березня.
13) Імення копіїст покрутив.
14) Islenicze.
15) Zitareyko.
16) Теки Нарушевича 148 с. 1001-5, без дати, але згадки про велику пятницю і великдень показують, що писалося в останніх днях березня.
Доповпеннєм служить лист Лянцкороньского до короля зі Львова 12 квітня: звиняючися перед королем за свій виїзд з війська, обіцяє як скорше повернутися, довівши до якогось кінця своє лікуваннє, і далі пише: “Хоч п. воєвода чернигівський мені про се не пише, але від ріжних жовнірів маю відомість, що потім як пішли салтани, то і всі Татари пішли до Білгороду; одні мають вернутись, инших поворот сумнівний. Вони ж мене інформують, що наші розїздилися з війська без виповіди, так що одні хоругви треба цілком звинути, й під иншими дуже мало лишається, а в комплєкті нема ні одної; мотиви сеї утечі-відомість, що комісія (в справі заплати війську) відложена на останні дні марта, не відбулась, і вони не дістали ніякої нагороди за свої труди і невчаси. Третє, що Богун з Нестеренком став у Немирові, дві милі від Браслава, має при собі дві тисячі Москви й козаків. Хлопи ті що мали свої таємні сховки по непролазних (niezbrodzonych) лісах між Богом і Дністром, знову готовлять бунти і до купи збираються”.
Щоб заохотити Татар до нового приходу на Україну він, Лянцкоронський, від себе післав уже до них післанців, заповідаючи свій приїзд під Браслав “на Юра”, і просить короля, щоб коли від нього їхав би посол до султанів, щоб до нього вступив на Поділлє, аби він йому міг дати вказівки, до кого звернутись і кого “уконтентувати”, щоб побудити до нового походу.- “Бо тих Татар не що инше привело до виїзду з України, як тільки голод на коней, що й иншим страшенно докучує; скоро ж покажеться трава, вони не загаються прийти до нас-аби тільки військо в. кор. мил. було готове”.- Ориґінал в зб. Чорторийських 402 с. 47-50. До того ж приблизно часу-cepедини квітня, належить очевидно лист Потоцкого в Памятн. III ч. 33: загальний образ той же, з деякими новими рисочками: “Орда одійшла, хоругви позвивані, неприятель сливе на карку у слабого війська, чернь знову бунтується”.
Варшавські вісти з листу канцлєрового покойового, з 23 квітня, у Ґоліньского с. 741:
“Татари, котрих була досить велика орда прийшла, 80 тисяч, набравши дуже багато людей, пішли на свої кочовища, лишивши наше військо в великій небезпечности. Дуже воно мале, нема і 5 тисяч, бо одні хоругви позвивано, а з инших товариство, ротмистри, поручники, полковники по домах своїх пороз'їздились. А неприятель, то почувши, присунув кілька своїх полків під наше військо-тільки дві милі. Бог зна, що там тепер з ними діється, бо й армати мали тільки 5 гармат, куль 200, пороху бочок 30-так пише п. гетьман до й. м. п. канцлєра”.
17) IV с. 131.
18) 1 с. 463.
19) Про 1000 церков властиво говорить Тишкевич.
20) III с. 206
21) IV с. 195.