Примітки

¹) Радзєйовский в листі писанім 3 травня говорить про термін комісії .. травня в Білій Церкві, але король, даючи інструкцію Шумовскому 26 квітня, мав очевидно відомости свіжіші-що вже термін сей знято.

²) Жерела XII ч. 470, з ориґіналу коронного архиву, копія в Осол. 227 л. 38.

³) Де Нуайє писав про се: “Коли Татари покинули нас, щоб відвезти до дому здобич забрану в Прусії, козаки напали на них при повороті, відібрали всю здобич, постинали всіх Татар, яких запопали, і всіх бранців Шведів, примовляючи їм, що вони піддані безсовісного короля (prince sans foi), а Поляків і Прусаків пустили-с. 277.

⁴) Московські посли приїхавши до хана 14 н. с. травня, вже застали його, а закінчилася місія Шумовского 2 червня н. с., того дня хан відправив його-Крим. справи 1655 р. кн. 39 л. 42.

⁵) Московські посли по приїзді почули, що Орда готовиться до походу, в поміч Янові-Казимирові на шведського короля: коні вигодовані і люди на поготові, “а ногайські мурзи Уракові кочують з улусними своїми людьми за Дніпром на козацькій стороні, тому що хан з гетьманом у брацтві і згоді”- кн. 39 л. 34.

⁶) Московські посли застали їх в Криму, але не бачили й їx імен не подають; приставу що був при козацьких послах хан заборонив під карою смерти не давати їм бачитися з польськими послами. Тамже л. 39.

⁷) В москов. ориґіналі: литовські.

⁸) Богдан Хмельницкий, вид. Лит. фонда с. 611. Wojna Szwecka c. 303.

⁹) За Кубалєю без усякого застереження приймав се оповідяннє Рудавского і Липинський (“Україна на переломі” с. 43-4).

Розділ XI. “московська зрада” і нова ліґа (літо 1656-весна 1657)

Виленські переговори і їх відгомони на Україні: замиреннє Москви з Польщею і розрив з Швецією, вона повідомляє про се гетьмана, гетьман відповідає посольством Скоробогатого 7 (17) червня, наказ Скоробогатому, присилка Кикина з інформацією, посольство Гапоненка, бажання війська, що мають бути взяті на увагу при договорі, гетьман остерігає царя від згоди з Поляками, лист його в сій справі до А. Бутурлина. Обуреннє старшини на зрадливу поведінку Московського уряду, її пізніші згадки про се в маніфесті до держав.

Польські заходи коло порозуміння з козаками: листи Тишкевича і Лєщиньского, місія Д. Балабана, одночасно Поляки дискредитують козаків в очах Москви, спеціяльно розкривають зносини Хм. з Шведами і Ракоцієм.

Дійсний хід виленських нарад, московський проєкт розмежовання 4 жовтня, польські “конгоцепти”, поголоски між козаками про виленські переговори.

Наради старшини з-приводу їx, оповіданнє Яненка Хмельницького і Ост. Виговського, акти виленської комісії отримані старшиною, Ост. Виговський про вражіння від них, гнів гетьмана, “московська зрада”.

Відомости в Москві про сі настрої-посилка Кикина, розмова з їв. Вигов-ським в листопаді. Посилка Фомина, лист гетьмана до царя 9 (19) грудня, посилка Лопухина, наказ йому.

Білоруська справа-московський уряд нервується поведінкою Нечая, посилка до нього стольн. Леонтьева і дяка Гр. Богданова, в червні, стріча Богданова з Скоробогатим, універсали Нечая зібрані Богдановим. Надії Нечая на захованнє Білоруської Козаччини, розмови з ним Богданова, царські докори Нечаєві, Нечай вирікається своїх козаків, Нечаєві листи до царя, цар вибачає Нечаєві, Білоруська Козаччина признана царем 14 (24) вер. Нові конфлікти Нечая з воєводами, невдалі заходи коло Ст. Бихова, “Новий Могилів” на Лупулові, Старий Бихів піддався на гетьманське імя-реляція гетьмана цареві.

Козацька експансія на півночи: проґрама консолідації й вирівняння меж білоруської займанщини, Слуцьке князівство Радивилів під протекторатом гетьмана, посольство Стефановича від Бог. Радивила, відомости про протекторат над Слуцьком, клопотання гетьмана за вдову Януша Радивила.

Протекторат Нечая над шляхтою Новгородського воєводства, обсадженнє бузької і дніпровської дороги для стику з Прусією й Швецією, універсали гетьмана до зах.-укр. людности з нагоди експедиції Ждановича 31 грудня, “Старобихівський порт”- гетьманський універсал 15 березня. Козацькі поради білоруській шляхті не триматися царя, а піддаватись гетьманові, справи Котла і Дериглаза.

Шведсько-українські зносини, підготовка союзу-надії шведського короля на польську корону гальмують порозуміннє, листування гетьмана з королем перехоплюють Поляки, Данило добився з Чигрина, до короля в серпні 1656, його посольське звідомленнє, відомости Ракоцієвих послів про козацькі домагання Руси по Вислу, інтриґи Радзєйовского і його арешт.

Посольство Тернешільда і Данила, інструкція послам і проєкт шведсько-українського договору 5 жовтня, можливости звязані з тим, коли б шведський король став королем польським, ріжні способи розірвання союзу України з Москвою, постулят повної незалежности України, ріжні варіянти можливих взаємин України і Швеції, Швеція забезпечує собі торговельні дороги через Україну, варіянти української державности, проєкти соціяльного ладу України.

Проволока з виїздом послів, листи гетьмана королеві з осени 1656, посилка Велінґа.

Підготовка союзу з Семигородом: література, місія Шебеші, інструкція йому, 20 черв., додаткові уваги, подорож Шебеші з Бруховецьким, summa legationis, проєкт гетьманського дипльому, бажання повної рівноправности з козацької сторони, місія Ковалевського і Груші до Ракоція, звідомлення з сих переговорів воєводи Стефана.

Переговори з Ракоцієм шведських послів в серпні 1656, претенсії Ракоція на українські землі, паралєльні переговори з шведськими і українськими послами в Феєрварі, воєнна конвенція українсько-семигородська, договірний акт 7 вересня.

Місія Уйлакі до Чигрина для його ратифікації, звідомленнє з його чигринських переговорів в жовтні, обвинувачення на Грушу-його лист до Ракоція. Лист гетьмана до Ракоція, Ракоцій висилає до нього Гентера і Хорвата для координації походу. Шведсько-семигородський договір 6 грудня-Ракоцій опротестовує уступки козакам, виступає в похід.

Союз з Ракоцієм і спільна кампанія против Польщі-як поясняли її на Україні, пізніші оповідання Ждановича, московсько-польське порозуміннє як причина. Пляни прилучення Зах. України. Козацький патронат над Волинню-листуваннє Ст. Святополк-Четвертинського з гетьманом і старшиною в сій справі, козацькі “залоги” на Волині, Поділлю і Поліссю.

Ждановнч виходить в похід, перешкоди в дорозі-відомости де Нуайє і Кравса, похід Ракоція, в Вишкові приймає він козацьке посольство, звідомленнє московського посла Волкова, нова асеккурація Ракоція Козаччині-на випадок якби він став королем польським. Перехід через Карпати, Ракоцій в Стрию-чекає козацького війська.

Дипльоматичні справи в січні-лютім: приїзд Лопухина, інформації гетьмана, остороги від Поляків, пояснення походу Ждановича, лист до царя 19 січня.

Шведські післанці -Т. Ґаршовен, Велінґ, розмови з Виговським і авдієнція. Велінґа відправляють з нічим-його пояснення в сій справі, пояснення Виговського і Пуфендорфа, справа “Руси до Висли”, посольство Дорошенка до шведського короля. Хвилювання короля, його листи з лютого 1657.

Польські посольства-післанець королеви Слонєвський, королівський посол Бєньовский-його інструкція, сприятлива ситуація і важне значіннє місії. Посольство до хана-Ромашкевича, до Порти-Яскульского, до царя-Бонковского.

Австрійське посередництво для замирення України: австрійські поради замирення з козаками, заходи Лізолі і Радзєйовского, трівога від шведсько-семигородсько-української ліґи, пошукування посла в січні 1657 р., висилають Парчевича і Маріяновича, їх подоріж через Галичину й Волинь-образи знищення і трівоги, дорога по Київщині до Чигрина, авдієнція у гетьмана, множество послів в Чигрині.

Ужиток зроблений гетьманом з сього посередництва-посольство Капусти до Царгороду й інформації московському послові Кикину. Московські заходи-посольство Кикина до гетьмана і митрополита, чутки про смертельну недугу гетьмана й питаннє наступства, дорученнє митрополитові заспокоювати старшину, заповідається війна з Польщею; як Москва хоче для себе використати похід Ракоція-Ждановича. Лист гетьмана цареві висланий з Кикиним, його інформації і пояснення, виправдання походу Ждановича. Поляки дискредитують гетьмана і його інформації перед московським урядом. Заходи українські: дипломатичний турнір в Царгороді в травні, козацькі посли у хана в квітні-травні, силкування відвернути хана від помочи Польщі, стратеґічні заходи для утруднення сього походу.

Політика гетьмана супроти Польщі, брак відомостей про результати місії Бєньовского, що дає звідомленнє з цісарської місії. Вибори Юрка Хмельницького і відправа посольств, лист гетьмана і Виговського до короля з Бєньовским, результати його місії-польські вісти про неї.