10) Проблема навчальної дисципліни й етикету в конкретному психологічному вузі

Студент часто порівнює свій навчальний заклад з іншими вузами: правила взаємостосунків, які складаються між виклада­чами, між викладачами та адміністрацією, між виюіадачами та студентами, між студентами. Студент, який осмислює ці прави­ла, може виявити відмінності: знайти що-небудь ліпше, гірше. Для формування професійної самосвідомості, для самовідчуття себе студентом «хорошого» вузу все це здійснює негативний вплив [9]. Найстрашніше, коли студент-психолог бачить чвари, неприязнь, відверту заздрість у взаємостосунках між своїми ви­кладачами; коли його втягують у з'ясування стосунків між ними. Одні студенти можуть спостерігати за цим як за розвагою, інші -переживати і навіть страждати через те, що в рідному психоло­гічному вузі відбуваються такі вульгарні речі.

На жаль, часто негативний приклад має не менший вихов­ний вплив, ніж позитивний - і в цьому великий дидактичний смисл «зла», «непристойності» та «невихованості». О.М.Джу-ринський наводить негативний приклад виховання, який практи­кувався в Стародавній Спарті: «Легендарний законодавець Лі-кург, щоб вберегти спартіатів від пияцтва, влаштовував своєрід­ні «уроки тверезості», коли рабів змушували напиватися, щоб спартіати могли наочно переконатися, наскільки неприємний та огидний п'яниця» [7, с. 44]..,

11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів

Це проблема міри взаємної відповідальності студентів та ад­міністрації за підтримку елементарного порядку у вузі, естетичне оформлення навчальних аудиторій і різних приміщень і т.д. На жаль, у студентів сформована установка, що до вузу вони прийшли тільки вчитися, а не займатися господарськими роботами (прибиранням, ремонтом приміщень і т.д.). Як наслідок, після занять в аудиторіях багато сміття, хоча на наступній парі в цій же аудиторії буде займатися інша група і т.д. Потрібно пам'ятати, що чистота і порядок у вузі - це елемент почуття власної гідності, яке в цьому плані у студентів часто не формується...

12) Проблема автономності викладача На сьогодні все більше відчувається потреба у підвищенні незалежності викладача від громадської думки та від думки сво­го професійного середовища. З одного боку, право на власну то­чку зору викладачу дано, але з іншого - далеко не всі викладачі це право реалізують. Причини цього такі:

• відсутність власної професійної (а часто і моральної) позиції ви­кладача психології зі складних проблем суспільного життя;

• сильний тиск з боку колег-викладачів і адміністрації;

• неготовність частини студентів сприймати незвичні погляди і т.д.

Імовірно, за реальну автономність у викладанні психології ще належить поборотися.

13) Етичний парадокс формування особистості студента- психолога

Сутність професійної освіти - це не тільки формування знань, умінь і навичок, а й формування на цій основі особистості спеціалі­ста, найважливішою характеристикою якої є професійна совість. Парадокс у тому, що саме особистість ми часто не формуємо (осо­бистість взагалі повинна формуватися сама, а завдання вихователів тільки створювати для цього умови). Ми не можемо оцінювати (особливо на формалізованих процедурах екзаменів, заліків), наскі­льки просунувся студент у плані свого особистісного розвитку, це ніяк не відображається в дипломі випускника психологічного факу­льтету, вузу і т.д. Але, з іншого боку, це найважливіше в професій­ній підготовці, і тому повинно відстежуватися [9].

Можливим виходом з цієї ситуації могло б стати формуван­ня готовності до професійної рефлексії студента, до усвідомлен­ня своєї етичної досконалості (чи недосконалості). А викладачам залишається тільки спостерігати, як їм вдалося своїми міркуван­нями та власним прикладом сприяти розвитку найголовнішого в майбутньому психологові - його совісті.