2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології

Теоретичний фундамент дисципліни «Етичний кодекс психо­лога» складають: філософія, психологія, етика, юриспруденція, ак­сіологія та ін. Якщо говорити про міждисциплінарні зв'язки, то во­ни очевидні та багатогранні. Дисципліна «Етичний кодекс психоло­га» черпає відомості з різноманітних галузей психологічних, загальногуманітарних, соціологічних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями.

Актуальний зв'язок дисципліни з психологією - віковою, ди­ференціальною, соціальною, психологією праці, геронтопсихоло­гією, спеціальною психологією, психогігієною, психологією релігії, психологією сім'ї, психологією конфліктів; медичними науками: анатомією, фізіологією, педіатрією; економічними та політичними науками, соціологією, культурою та етнологією, з математикою, іс­торією та ін.

Доцільно детальніше розглянути зв'язок психології та етики, дискусії про який серед авторитетних вітчизняних і зарубіжних психологів продовжуються по сьогодні.

Розглянемо предмет вивчення даних дисциплін.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя у їх якісній та кількісній характеристиках. Пси­хологія - наука, яка вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Психологія виявляє індивідуальні, вікові особливості та закономірності розвитку і поведінки людей, що слугує передумо­вою для визначення способів і засобів виховання, навчання [4]. Психологія - наука, яка намагається вияснити, як виникають пси­хічні явища, як з них складаються психічні стани, як формуються із них психічні процеси, як вони закріплюються у психічних вла­стивостях, як це відображається у діях, поведінці та діяльності людини.

Психологія (від грецьк. рзуске - душа та Іо§оз вчення) - нау­ка, яка вивчає закономірності формування та розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності [6, с.468].

Предметом вивчення етики є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна із важливих сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного життя. Етика визначає місце моральності у системі інших суспільних відносин, аналізує її природу та внутрішню структуру, вивчає походження та історич­ний розвиток моральності, теоретично обґрунтовує ту чи іншу її систему [6, с. 17-18].

Етика як наука існує вже понад 23 століття. Термін «етика» («Нікомахова етика», «Велика етика», «Евдемова етика») вве­дено Аристотелем. Він же і виділив її в особливу дисципліну, помістивши між ученням про душу (психологією) та вченням про державу (політикою): базуючись на першому, вона служить другому, оскільки її мета - формування доброчинного громадя­нина держави.

Більшість сучасних вітчизняних психологів вважають цілком можливим існування «моральної психології» (Б.С.Братусь), В.В.Да-ипдон стверджує, що психологія повинна бути «пов'язана з ети­кою», А.В.Брушлинський вважає, що «союз етики та психології є доволі актуальним», В.В.Умріхін зазначає, що «психологія невіддільна від етики», М.Г.Ярошевський стверджує, що «думка про несу­місність природничо-наукового образу з ціннісно-моральним поглядом на сутність людини є неправомірною».

Водночас, ряд авторів (Н.Мусхелішвілі, Ю.Шрейдер, В.Слободчиков, Б.Юдін) закликають до більш обережного розгляду зв'я­жу стики та психології.

З часів З.Фрейда етика та мораль розглядалися як тиск «над-Я» пп особистість, як деяка сублімація. Етика говорить про мистецтво жити достойно. Вона як хороший глушник у машини, який, усува­ючи шум, очищаючи вихлопи, забирає значну міць мотора, але завдяки цьому глушнику ми не глухнемо від шуму і ще можемо ди­чині и місті. Завдяки обмеженням етики ми залишаємось людьми і цінувати життя інших[2].

Етика - філософськи оформлена совість, механізм нашого му­чення. Нагорода за ці муки - яскравий погляд на світ, своє місце і своє (у тому числі професійне) призначення в ньому.

Сьогодні психолог починає діяти в нових контекстах, з одного боку, аналізується його необхідність, як спеціаліста, і розширюють­ся можливості, а з іншого - з'являються нові, невідомі попередньо­му досвіду проблеми: психолог не просто взаємодіє з досліджува­ним, клієнтом, пацієнтом, підозрюваним і т.д., але й, так чи інакше, впливає на нього. Тобто відбувається «втручання» психолога у пси­хічне життя людини, що часто має не тільки позитивні, але й не­гативні наслідки.

Сфера психологічних практик поки що не дозріла до юридич­ного регулювання, але етична рефлексія тут особливо необхідна.

З моменту перебудови у психології людини відбулися певні зміни в особистісних моральних нормах, люди почали неоднознач­но ставитися до моральних цінностей, що склалися століттями. Для прикладу візьмемо таку цінність як чесність. Чесна людина - це та, котра знайшла гаманця і повернула його людині, котра його загу­била. Згадайте ж більшість сьогоднішніх оголошень: «Пропала со­бака, тому, хто знайшов, - винагорода гарантується». І більшість людей сьогодні так і розуміють чесність. Виходить, якщо кіллер узяв замовлення і виконав його, - то він теж вчинив чесно у відно­шенні до замовника [2].

Інші питання, про які варто згадати, це питання про те, наскі­льки етичні психологічні експерименти, обман з боку експеримен­татора та чи примножують знання моральність людини?

В.В.Знаков з цього приводу говорить таке: брехня та обман входять до технології професіоналів-психологів, психотерапевтів, тому що в половині експериментів досліджуваним вони дають зов­сім не ту інструкцію, про яку самі думають. Наприклад, експериме­нти на конформність² стали б просто неможливими, якби досліджу­ваним говорили правду. Так само, як і не є етично «чистими» екс­перименти по ефекту плацебо³. Оскільки, коли пацієнту повідомля­ють, що може бути плацебо, то складається вже зовсім інша ситуа­ція; вся історія людства свідчить про те, що немає жодного зв'язку між інтелектуальним і моральним розвитком. Тому немає надії на 11\ що, розповівши про етику, хтось від цього стане вести себе більш етично [2].

І.С.Братусь вважає, що звернення до етики - несхвальний, ма­но не заборонений прийом у психологічних міркуваннях. Етику по­чили сприймати як нормативний кодекс (близький до цивільного та кримінального кодексів), де постулюється, чого робити не можна, маніть якщо дуже хочеться. Але більшість усе ж таки це роблять - Просто маскуючись, ховаючись в інші форми роботи, які не засу­джуються суспільством.

Крім того, як уже зазначалось, етика «заважає» дослідженням, простору дій. Н.М.Авдєєва наводить такий приклад: «...мені нале­жить, дослідити, як людина буде реагувати на глобально негативне Ставлення до неї, а що потім буде з нею, як цей досвід на неї вплине і це вже мене не стосується. Якщо я як дослідник буду турбуватися про ці наслідки, обмежувати себе з етичних міркувань - це буде перешкоджати моєму науковому дослідженню. Тому, ведучи мову про с піну, ми говоримо про деяку силу, яка повинна увійти в психологічну реальність, потіснити й обмежити її, посіяти сумніви в право­мірності наших дій, стати нашим мучителем, дати право засобам Виправдати чи дискредитувати поставлені цілі. Мова йде про до­ги 11, серйозні речі, і невипадково чимало колег-психологів так змі­ни на обличчі, коли чують слова «етика», «моральність» [2].

Звичайно, не можна акцентувати увагу тільки на обмежен­ій. Насправді етика говорить про мистецтво жити достойно.

Зазначимо, що етика психологічного співтовариства напря­му пов'язана з етикою суспільства. До питань етики психології можна підходити з погляду юридичних норм, а можна з духов­ий моральних.

Ф.Г. Майльонова говорить, що «проблема етики в психології - це насамперед проблема рівнів рефлексії. І звідси - хто є суб'єктом звернення? Само собою зрозуміло, це не ті, хто навіть не знає, що таке етика, не знає і не замислюється, що таке вибір, а ті, для кого це питання вже стоїть, хто цим займається, цим мучиться... Але я бачу етику не тільки як «механізм мучення», а ще й як те, що рятує від цих мук, тому що від цих мук нікуди не дінешся, вони завжди будуть, були і є, тому що людина, особливо людина, яка рефлексує, мислить, живе у ментальному світі постійно стикається з ситуацією, коли їй необхідно вибирати: або що-небудь із рівновеликих цінностей, або найменше зло, або добро й добро: коли обране одне інше знищується вибраним. Така ситуація найбільше мучить, у ній неможливо жити, якщо не вибирати» [2].