- •Інструктивно-методичні матеріали до лекційний занять
- •1. Предмет, функції та завдання дисципліни
- •2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології
- •3. Основні поняття дисципліни
- •4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні
- •Література:
- •Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
- •Готовність майбутніх психологів до професійної діяльності
- •Рівні готовності до діяльності за в.О.Сластьоніним
- •Основні підходи до розуміння готовності у вітчизняній та зарубіжній психології
- •Етичні інваріанти у сучасних теоріях підготовки психолога-практика
- •Особистісно-акмеологічний підхід як психолого-педагогічний принцип у підготовці практичних психологів
- •Принципи особистісно-акмеологічного підходу
- •1. Психологічна деонтологія та її основні напрямки
- •2. Рівні етичних проблем у психології
- •4.Психологічна культура психолога-практика
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •1. Поняття цінностей у психології
- •2. Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей
- •5) Виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного й особистісного самовизначення та пошуку головного смислу своєї праці й усього життя.
- •3. Головний етичний орієнтир психолога
- •1.5 Етика спілкування у роботі практичного психолога
- •1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психологічний процес.
- •2.Парадигма спілкування у сучасній культурі
- •4. Моральні виміри спілкування та їх значення у роботі практичного психолога
- •5. Культура спілкування та етикет психолога
- •1. Етичні проблеми та зваби практичної психології
- •2. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
- •10) Проблема «підлаштування» під чийсь науковий ав торитет чи прикривання цим авторитетом і навіть його від верта експлуатація для досягнення своїх далеких від науки
- •3. Етичні проблеми у викладацькій діяльності психолога
- •1) Проблема самоствердження викладача у студентській аудиторії
- •3) Проблема надмірних навантажень на студента та викладача
- •4) Проблема оптимізації формальних і неформальних стосунків викладачів та студентів
- •5) Проблема інтимних стосунків викладачів і студентів
- •6) Проблема незгоди студента з викладачем
- •8) Проблема пошуку студентами наукового керівника
- •9) Проблема взаємостосунків студент-адміністрація
- •10) Проблема навчальної дисципліни й етикету в конкретному психологічному вузі
- •11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів
- •13) Етичний парадокс формування особистості студента- психолога
- •14) Проблема почуття власної гідності викладача
- •16) Проблема «примітивного» студента
- •17) Проблема «примітивного» викладача психології
- •4. Етика проведення досліджень за участю людей і тварин
- •2. Етичні принципи у роботі психолога
- •3. Етичні стандарти психолога
- •Загальні принципи
- •Про втручання
- •4. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик
- •Морально-позитивний ефект обстеження - дотримання приципу «Не нашкодь!», використання результатів дослідження з метою особистішого та професійного росту людини.
- •Не 2.3. Етичний кодекс психолога План:
- •Література:
- •1. Характеристика розділів етичного кодексу психолога
- •III. Захист інтересів клієнта
- •IV. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •3. Професійний кодекс етики для психологів (Бонн, фрн, 1986 р.)
- •Вступ Професія психолога
- •Відповідальність
- •Компетенція
- •Процедура дослідження
- •Використання інформації Загальні положення
- •Реклама з метою конкуренції
- •Реклама третіми особами
- •Непряма реклама
- •4. Порівняння етичних кодексів психолога різних країн і асоціацій
- •Та психотерапії
- •2. Етичні принципи консультування та психотерапії
- •1. Принцип надійності
- •2. Принцип автономії
- •3. Принцип корисності
- •5. Принцип справедливості
- •6. Принцип самоповаги
2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології
Теоретичний фундамент дисципліни «Етичний кодекс психолога» складають: філософія, психологія, етика, юриспруденція, аксіологія та ін. Якщо говорити про міждисциплінарні зв'язки, то вони очевидні та багатогранні. Дисципліна «Етичний кодекс психолога» черпає відомості з різноманітних галузей психологічних, загальногуманітарних, соціологічних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями.
Актуальний зв'язок дисципліни з психологією - віковою, диференціальною, соціальною, психологією праці, геронтопсихологією, спеціальною психологією, психогігієною, психологією релігії, психологією сім'ї, психологією конфліктів; медичними науками: анатомією, фізіологією, педіатрією; економічними та політичними науками, соціологією, культурою та етнологією, з математикою, історією та ін.
Доцільно детальніше розглянути зв'язок психології та етики, дискусії про який серед авторитетних вітчизняних і зарубіжних психологів продовжуються по сьогодні.
Розглянемо предмет вивчення даних дисциплін.
Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя у їх якісній та кількісній характеристиках. Психологія - наука, яка вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Психологія виявляє індивідуальні, вікові особливості та закономірності розвитку і поведінки людей, що слугує передумовою для визначення способів і засобів виховання, навчання [4]. Психологія - наука, яка намагається вияснити, як виникають психічні явища, як з них складаються психічні стани, як формуються із них психічні процеси, як вони закріплюються у психічних властивостях, як це відображається у діях, поведінці та діяльності людини.
Психологія (від грецьк. рзуске - душа та Іо§оз вчення) - наука, яка вивчає закономірності формування та розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності [6, с.468].
Предметом вивчення етики є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна із важливих сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного життя. Етика визначає місце моральності у системі інших суспільних відносин, аналізує її природу та внутрішню структуру, вивчає походження та історичний розвиток моральності, теоретично обґрунтовує ту чи іншу її систему [6, с. 17-18].
Етика як наука існує вже понад 23 століття. Термін «етика» («Нікомахова етика», «Велика етика», «Евдемова етика») введено Аристотелем. Він же і виділив її в особливу дисципліну, помістивши між ученням про душу (психологією) та вченням про державу (політикою): базуючись на першому, вона служить другому, оскільки її мета - формування доброчинного громадянина держави.
Більшість сучасних вітчизняних психологів вважають цілком можливим існування «моральної психології» (Б.С.Братусь), В.В.Да-ипдон стверджує, що психологія повинна бути «пов'язана з етикою», А.В.Брушлинський вважає, що «союз етики та психології є доволі актуальним», В.В.Умріхін зазначає, що «психологія невіддільна від етики», М.Г.Ярошевський стверджує, що «думка про несумісність природничо-наукового образу з ціннісно-моральним поглядом на сутність людини є неправомірною».
Водночас, ряд авторів (Н.Мусхелішвілі, Ю.Шрейдер, В.Слободчиков, Б.Юдін) закликають до більш обережного розгляду зв'яжу стики та психології.
З часів З.Фрейда етика та мораль розглядалися як тиск «над-Я» пп особистість, як деяка сублімація. Етика говорить про мистецтво жити достойно. Вона як хороший глушник у машини, який, усуваючи шум, очищаючи вихлопи, забирає значну міць мотора, але завдяки цьому глушнику ми не глухнемо від шуму і ще можемо дичині и місті. Завдяки обмеженням етики ми залишаємось людьми і цінувати життя інших[2].
Етика - філософськи оформлена совість, механізм нашого мучення. Нагорода за ці муки - яскравий погляд на світ, своє місце і своє (у тому числі професійне) призначення в ньому.
Сьогодні психолог починає діяти в нових контекстах, з одного боку, аналізується його необхідність, як спеціаліста, і розширюються можливості, а з іншого - з'являються нові, невідомі попередньому досвіду проблеми: психолог не просто взаємодіє з досліджуваним, клієнтом, пацієнтом, підозрюваним і т.д., але й, так чи інакше, впливає на нього. Тобто відбувається «втручання» психолога у психічне життя людини, що часто має не тільки позитивні, але й негативні наслідки.
Сфера психологічних практик поки що не дозріла до юридичного регулювання, але етична рефлексія тут особливо необхідна.
З моменту перебудови у психології людини відбулися певні зміни в особистісних моральних нормах, люди почали неоднозначно ставитися до моральних цінностей, що склалися століттями. Для прикладу візьмемо таку цінність як чесність. Чесна людина - це та, котра знайшла гаманця і повернула його людині, котра його загубила. Згадайте ж більшість сьогоднішніх оголошень: «Пропала собака, тому, хто знайшов, - винагорода гарантується». І більшість людей сьогодні так і розуміють чесність. Виходить, якщо кіллер узяв замовлення і виконав його, - то він теж вчинив чесно у відношенні до замовника [2].
Інші питання, про які варто згадати, це питання про те, наскільки етичні психологічні експерименти, обман з боку експериментатора та чи примножують знання моральність людини?
В.В.Знаков з цього приводу говорить таке: брехня та обман входять до технології професіоналів-психологів, психотерапевтів, тому що в половині експериментів досліджуваним вони дають зовсім не ту інструкцію, про яку самі думають. Наприклад, експерименти на конформність2 стали б просто неможливими, якби досліджуваним говорили правду. Так само, як і не є етично «чистими» експерименти по ефекту плацебо3. Оскільки, коли пацієнту повідомляють, що може бути плацебо, то складається вже зовсім інша ситуація; вся історія людства свідчить про те, що немає жодного зв'язку між інтелектуальним і моральним розвитком. Тому немає надії на 11\ що, розповівши про етику, хтось від цього стане вести себе більш етично [2].
І.С.Братусь вважає, що звернення до етики - несхвальний, мано не заборонений прийом у психологічних міркуваннях. Етику почили сприймати як нормативний кодекс (близький до цивільного та кримінального кодексів), де постулюється, чого робити не можна, маніть якщо дуже хочеться. Але більшість усе ж таки це роблять - Просто маскуючись, ховаючись в інші форми роботи, які не засуджуються суспільством.
Крім того, як уже зазначалось, етика «заважає» дослідженням, простору дій. Н.М.Авдєєва наводить такий приклад: «...мені належить, дослідити, як людина буде реагувати на глобально негативне Ставлення до неї, а що потім буде з нею, як цей досвід на неї вплине і це вже мене не стосується. Якщо я як дослідник буду турбуватися про ці наслідки, обмежувати себе з етичних міркувань - це буде перешкоджати моєму науковому дослідженню. Тому, ведучи мову про с піну, ми говоримо про деяку силу, яка повинна увійти в психологічну реальність, потіснити й обмежити її, посіяти сумніви в правомірності наших дій, стати нашим мучителем, дати право засобам Виправдати чи дискредитувати поставлені цілі. Мова йде про доги 11, серйозні речі, і невипадково чимало колег-психологів так зміни на обличчі, коли чують слова «етика», «моральність» [2].
Звичайно, не можна акцентувати увагу тільки на обмеженій. Насправді етика говорить про мистецтво жити достойно.
Зазначимо, що етика психологічного співтовариства напряму пов'язана з етикою суспільства. До питань етики психології можна підходити з погляду юридичних норм, а можна з духовий моральних.
Ф.Г. Майльонова говорить, що «проблема етики в психології - це насамперед проблема рівнів рефлексії. І звідси - хто є суб'єктом звернення? Само собою зрозуміло, це не ті, хто навіть не знає, що таке етика, не знає і не замислюється, що таке вибір, а ті, для кого це питання вже стоїть, хто цим займається, цим мучиться... Але я бачу етику не тільки як «механізм мучення», а ще й як те, що рятує від цих мук, тому що від цих мук нікуди не дінешся, вони завжди будуть, були і є, тому що людина, особливо людина, яка рефлексує, мислить, живе у ментальному світі постійно стикається з ситуацією, коли їй необхідно вибирати: або що-небудь із рівновеликих цінностей, або найменше зло, або добро й добро: коли обране одне інше знищується вибраним. Така ситуація найбільше мучить, у ній неможливо жити, якщо не вибирати» [2].