392. Держава та публічно – правові утворення як суб’єкти цивільних правовідносин

6. Держава порівняно з такими суб'єктами, як громадяни та юридичні особи, є менш активним учасником цивільного обороту, оскільки більшість свого майна вона закріплює за державними підприємствами на правах повного господарського відання, а також за державними установами (організаціями) на правах оперативного управління. В умовах ринкової економіки держава має діяти у приватних відносинах не як носій своїх політичних і господарчих функцій або як особливий суб'єкт права, а в організаційно-правових формах, адекватних цим відносинам. У ЦК передбачається, що держава бере участь у цивільних відносинах як суб'єкт публічного права. Вона може створювати як юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо), так і на загальних підставах юридичні особи приватного права (підприємства, товариства тощо), якщо інше не передбачено законом. При цьому держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 ЦК України). Створені державою юридичні особи діють у цивільному обороті як самостійні суб'єкти від свого імені, а не від імені держави.

7. Економічною передумовою виступу у цивільно-правовому обороті держави є не все майно, а лише та його частина, яка не розподілена між існуючими на сьогодні державними юридичними особами або не є власністю Ав­тономної Республіки Крим чи територіальних громад. Держава як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене від ін­ших суб'єктів майно, несе також самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Держава не відповідає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше прямо не передбачено законом.

8. Держава як суб'єкт цивільного права має праводієздатність. Але, на відміну від праводієздатності юридичних осіб, правосуб'єктність держави має універсальний характер. Та це ще не означає, що правосуб'єктність держави має безмежний характер. Держава може мати лише такі права та обов'язки, які дозволяє закон. Так, наприклад, вона не має права користуватися товарним знаком.

9. Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів, тому що поза їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави — незалежної України — у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Названі бюджетні установи, хоч і є юридичними особами, діють у майновому обігу у багатьох випадках від імені держави.

10. Держава також виступає суб'єктом цивільного права і у разі коли її організації беруть участь у правовідносинах, але самі не є юридичними особами (наприклад, Уряд України).

11. Відповідно до ст. 2 ЦК учасниками цивільних відносин, крім фізичних і юридичних осіб, є держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Таким чином, територіальна громада новим цивільним законодавством безпосередньо визнається суб'єктом (учасником) цивільних правовідносин. Звичайно, цивільна правосуб'єктність є лише складовою частиною загальної правосуб'єктності територіальних громад. Щоб таке територіальне публічне утворення набуло цивільної правоздатності та дієздатності, воно має набути, так чи інакше, певного організаційно-правового статусу. В ЦК лише зазначається, що органи місцевого самоврядування можуть створювати юридичні особи публічного права. Між тим у юридичній науці зарубіжних країн державу та муніципальні утворення іменують юридичними особами публічного права або особливими суб'єктами права. Оскільки територіальні громади в Україні є суб'єктами цивільних правовідносин, то вони не позбавлені права безпосередньо бути їх учасниками, для чого за ними має бути у певному порядку визнано таке право. Тому для вирішення цього питання необхідно керуватися нормами конституційного права, а також нормами про місцеве самоврядування.

12. Набуття колективним утворенням статусу територіальної громади певною мірою залежить від адміністративно-територіального устрою країни. За ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

13. Як зазначається у ст. 6 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. При цьому територіальні громади сусідніх сіл за рішенням їх місцевих референдумів можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Отже, в останньому випадку доказом наявності у об'єднання ознак територіальної громади має слу­гувати рішення місцевих референдумів. Відповідно воно є юридичною підставою виникнення у такого колективного об'єднання правосуб'єктності, у тому числі і цивільної. Однак у цьому Законі немає посилання на юридичні підстави виникнення статусу територіальної громади у первинних суб'єктів місцевого самовря­дування. Тут можна керуватися, зокрема, п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким облік даних про кількість і склад територіальних громад та органів місцевого самоврядування здійснює Верховна Рада України. Наявність такої реєстрації територіальної громади підтверджує правомірність її створення та притаманність їй ознак суб'єкта права. Певним доказом правового статусу територіальної громади може бути статут територіальної громади села, селища, міста, який приймається з метою врахування особливостей здійснення місцевого самоврядування його представницьким органом на основі Конституції України та в межах Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" і реєструється в органах Міністерства юстиції України.

14. Необхідно чітко розмежовувати правосуб'єктність територіальних громад і правосуб'єктність їх органів та посадових осіб, які є складовими елементами місцевого самоврядування. Так, вся система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. На наш погляд, у цивільних право­відносинах їх первинним учасником є територіальна громада, а її органи та посадові особи, як правило, є суб'єктами здійснення правосуб'єктності територі­альної громади. Більше того, суб'єктами права комунальної власності можуть бу­ти лише територіальні громади, а не їх органи чи посадові особи.

15. Суб'єктом цивільних правовідносин може бути також Автономна Республіка Крим, яка є відповідно до ст. 134 Конституції України невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України ви­рішує питання віднесені до її відання. АРК не є ні державою, ні територіальною громадою, а вважається територіальною автономією у складі України, що врешті і зумовлює її особливий правовий статус. АРК має повноваження, які визначаються Конституцією України, Конституцією АРК та іншими законами України.