- •Окреме провадження як самостійне провадження в цивільному судочинстві.
- •Поняття, мета та характерні риси окремого провадження.
- •Категорії справ, що розглядаються та вирішуються судами в порядку окремого провадження, їх юридичні ознаки.
- •Заявник у справі окремого провадження як основний учасник справи, його процесуальний статус.
- •Порядок розгляду справ окремого провадження.
- •Основні учасники справи в окремому провадженні.
- •Поняття і види судових рішень в цивільному процесі.
- •Рішення суду першої інстанції: поняття та значення.
- •Вимоги, яким повинно відповідати рішення суду.
- •Суть і значення рішення суду.
- •Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.
- •Обґрунтованість рішення суду та його складові.
- •Законність рішення суду та його складові.
- •Реалізованість рішення суду як елемент законної сили судового рішення.
- •Вимога повноти рішення суду.
- •Здійсненість рішення суду як елемент законної сили судового рішення.
- •Неспростованість рішення суду як елемент законної сили судового рішення.
- •Вимога визначеності судового рішення.
- •Преюдиційність рішення суду як елемент законної сили судового рішення.
- •Безумовність як вимога судового рішення.
- •Обов’язковість судового рішення.
- •Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив.
- •Додаткове рішення в цивільному процесі.
- •Роз’яснення рішення суду.
- •Зміст рішення суду.
- •Ухвали суду першої інстанції, їх поняття та зміст.
- •Класифікація ухвал суду першої інстанції.
- •Порядок ухвалення рішень суду.
- •Набрання рішенням суду законної сили та її правові наслідки.
- •Об’єктивні межі законної сили рішення суду.
- •Суб’єктивні межі законної сили рішення суду.
- •Суть і значення наказного провадження в цивільному судочинстві.
- •Поняття судового наказу, його характерні риси.
- •Відмінність судового наказу від рішення суду. (замените просто судове рішення на рішення суду. Разницы никакой)
- •Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.
- •Розгляд заяви про скасування судового наказу.
- •Апеляційне провадження: поняття та характерні риси.
- •Передумови права на апеляційне оскарження.
- •Право апеляційного оскарження.
- •Суб’єкти апеляційного оскарження. (на номера статтей не смотрите)
- •Об’єкти апеляційного оскарження.
- •Строк на апеляційне оскарження.
- •Апеляційна скарга, її форма і зміст.
- •Залишення апеляційної скарги без руху.
- •Повернення апеляційної скарги. (див. Пит. 47)
- •Відмова у відкритті апеляційного провадження.
- •Відкриття апеляційного провадження.
- •Закриття апеляційного провадження.
- •Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції.
- •Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції.
- •Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції.
- •Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
- •Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •Постанови суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •Суть і значення касаційного провадження, його характерні риси.
- •Передумови права на касаційне оскарження.
- •Право касаційного оскарження.
- •Суб’єкти касаційного оскарження.
- •Об’єкт касаційного оскарження.
- •Строк на касаційне оскарження.
- •Форма і зміст касаційної скарги.
- •Повноваження суду касаційної інстанції.
- •Межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •Залишення касаційної скарги без руху.
- •Повернення касаційної скарги.
- •Відкриття касаційного провадження у справі.
- •Відмова у відкритті касаційного провадження у справі.
- •Постанови суду касаційної інстанції.
- •Обов’язковість вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції.
- •Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами як самостійне провадження в цивільному судочинстві.
- •Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
- •Підстави для перегляду судового рішення у зв’язку з виключними обставинами.
- •Поняття нововиявлених обставин як підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •Поняття виключних обставин як підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами.
-
Безумовність як вимога судового рішення.
Відповіді суду на всі правові питання повинні випливати з встановлених фактичних обставин, бути вичерпними, визначеними і безумовними.
Вичерпними будуть рішення, в яких судом дається повна відповідь на всі передані на його вирішення правові питання.
Вимога визначеності полягає в тому, що рішення суду повинно дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання.
Безумовність полягає в тому, що висновки, зроблені в рішенні, не повинні включати умови, які б поставили його виконання від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов'язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку позивача або настання певних подій.
Рішення суду ухвалюється в нарадчій кімнаті з додержанням її таємниці, викладається в письмовій формі головуючим або одним з суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь в ухваленні рішення. Ухвалене судом рішення проголошується прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
ЦПК України передбачається, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив не може сам скасувати або змінити це рішення.
-
Обов’язковість судового рішення.
Стаття 18. Обов’язковість судових рішень
1. Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
2. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
3. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
-
Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив.
За загальним правилом після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не вправі сам скасувати або змінити це рішення (ч. 2 ст. 218 ЦПК). Суд може скасувати тільки заочне рішення (ст. 231 ЦПК), а також ряд рішень у справах окремого провадження (ст.ст. 241, 250, 255 ЦПК).
Допущені у ньому помилки, внаслідок яких воно є незаконним та (або) необґрунтованим, виступають підставою для зміни та скасування рішення судом апеляційної, касаційної інстанції, у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами.
Однак, в окремих випадках, чітко визначених законом, суд, який ухвалив рішення, може, не змінюючи вирішення справи по суті, усунути деякі його вади, які мають несуттєвий характер, однак не дозволяють сторонам отримати захист за цим рішенням. До цих способів слід віднести: виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК), ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК), роз’яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК).
Виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК) – це спосіб усунення, який спрямований на усунення недоліку рішення суду у ході викладу його змісту. У даному випадку такий недолік повинен носити очевидний характер і не може полягати у зміні ухваленого рішення. Описка полягає у неправильному зазначенні у тексті рішення об’єкта, сторони, певної дати чи строку тощо. Помилка стосується обчислення розміру присудженого, його частки тощо. Вона повинна носити елементарний (арифметичний) та очевидний характер.
Виправити цей недолік суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, шляхом постановлення ухвали. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неявка яких не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга.
Ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК) застосовується у тому випадку, якщо рішення суду має ваду повноти та вичерпності. Ухвалюється таке рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи у випадках:
1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
3) якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках його обов’язковості;
4) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Під виглядом додаткового рішення суд не вправі змінювати зміст рішення або вирішувати нові питання, які не були досліджені в судовому засіданні.
Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушене на протязі строку виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. На додаткове рішення та ухвалу суду про відмову в його ухваленні може бути подано скаргу.
Роз’яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК) застосовується тоді, коли рішення суду не відповідає вимогам чіткості викладу, що зумовлює труднощі або неможливість виконання.
В разі, коли рішення незрозуміле, суд, який вирішив справу, на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця, роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подача заяви про роз’яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до виконання.
Слід визначити, що у даному випадку таким правом повинні бути наділені не тільки державні виконавці, а й усі інші органи державної влади, юридичні та посадові особи, що повинні проводити виконання рішення (органи опіки та піклування, органи реєстрації актів цивільного стану та ін.).
Питання про роз’яснення рішення розглядається судом у десятиденний строк. Неявка державного виконавця чи осіб, які брали участь у справі, не перешкоджає розглядові питання про роз’яснення рішення (ст. 221 ЦПК). На ухвалу суду про роз’яснення рішення може бути подано скаргу.