4. Яким показником характеризують товщину волокон і ниток?

Товщина пряжі офіційно характеризується лінійною щільністю. Лінійна щільність пряжі визначається у системі ТЕКС (tex) масою в грамах, яку мають 1000 метрів нитки.

ТЕКС (від лат. texo – тчу, сплітаю) – одиниця лінійної щільності (грам/кілометр), яка застосовується для характеристики товщини волокон і ниток.

Чим більше числове значення текс, ‑ тим товстіша пряжа.

1 tex = 1г/1000 м

Якщо пряжа скручена з декількох ниток, в системі ТЕКС це позначається множенням. Наприклад: 100 x 2 текс.

5. Охарактеризуйте такі властивості волокон як міцність і видовження.

Міцність волоконхарактеризується розривним навантаженням, тобто_, найбільшим зусиллям, яке витримує волокно в момент розриву. Що більше навантаження витримує волокно, то воно міцніше. Подовження волокон виникає під дією навантаження (без доведення волокна до розриву). Тертя волокна до волокна і різних твердих предметів супроводжується зменшенням його маси, розщепленням волокна, його розривом. Оцінюють стійкість до тертя кількість циклів тертя до повного зношування зразка.

6. Які показники відносять до гігієнічних властивостей волокон? Надайте коротку характеристику кожному.

До гігієнічних (фізичних) властивостей волокон належать: гігроскопічність, повітропроникність. Водонепроникність (для плащових і курткових тканин); теплопровідність тощо. Гігроскопічність – здатність волокон поглинати з навколишнього середовища і віддавати водяну пару. Гігроскопічні властивості оцінюються фактичною кондиційною та максимальною вологістю.  Повітропроникність – це здатність волокна пропускати повітря. Натуральні волокна мають вищі показники гігієнічних властивостей, ніж хімічні. Хімічна стійкість волокон характеризується їх стійкістю до дії різних хімічних реагентів: кислот, лугів, органічних розчинників та інших хімічних речовин.

Опір волокон впливу зовнішнього середовища – це їх здатність протистояти дії світла, вологи. Поту, тертю, пранню, хімічній чистці. Волого тепловій обробці. Опір волокон визначає стійкість текстильних виробів до зношування.

7. За якими ознаками класифікують текстильні волокна? Дайте пояснення, наведіть приклади.

Основою всіх текстильних виробів є волокна, тобто протяжні тіла, гнучкі й міцні, з малими поперечними розмірами, обмеженої дов­жини, придатні для виготовлення з них різних текстильних виробів.

Волокна бувають елементарні, комплексні, натуральні та хімічні.

Елементарні - волокна, які не можна роз'єднати у поздовж­ньому напрямі без руйнування.

Комплексні - волокна, що складаються із поздовжньо скріпле­них елементарних волокон.

Натуральні - волокна природного походження (рослинного, тваринного, мінерального).

Хімічні - волокна, виготовлені з природних (штучні волокна) або синтетичних (синтетичні волокна) високомолекулярних речовин.

8. Надайте характеристику бавовняним волокнам в такій послідовності: хімічний склад, довжина волокна, гігроскопічність, відношення до кислот і лугів, до впливу зовнішнього середовища, характер горіння, недоліки волокна.

Бавовна — це тонкі волоски, що вкривають насіння бавовника. За хімічним складом бавовник є майже чистою целюлозою [С6Н10О5] п. Достигле волокно бавовника містить 95...96 % целюлози, 4...5 % домішок (жирових, мінеральних, воскоподібних, барвних). Довжина і товщина волокон взаємопов'язані й залежать від сорту бавовника. Довговолокнистий бавовник має довжину 35...50 мм, його переробляють на гладку гребінну пряжу для виготовлення тонких, високоякісних тканин — батисту, маркізету. Середньоволокнистий бавовник довжиною 28...34 мм використовують на середню за товщиною пряжу для виготовлення ситцю, бязі, кардного сатину. З коротковолокнистого бововника довжиною до 28 мм отримують грубу, ворсисту пряжу для виготовлення фланелі, байки. Найкоротші волокна (до 20 мм) використовують для отримання нетканих матеріалів, а також як сировину для виробництва штучних волокон. Середній діаметр поперечного перетину волокон бавовника становить 15...25 мкм, або 0,166...0,25 текс. Гігроскопічність бавовника висока, за нормальних умов (температурі 20°С і відносній вологості повітря 65 %) достиглі волокна містять 8...9 % вологи. При занурюванні у воду волокна набрякають і їх міцність збільшується на 10...20 %. Бавовник стійкий до дії лугів, але руйнується навіть неконцентрованими кислотами. При тривалій дії кислот волокна повністю втрачають міцність. На здатності бавовника набрякати в холодних концентрованих лугах, підвищувати міцність, зафарбовуваність, набувати шовковистості, блиску ґрунтується проведення спеціальної обробки —мерсеризації. Бавовник розчиняється у мідно-амоніачному реактиві, внаслідок чого отримують мідно-амоніачне волокно. Під дією окисників (пероксид водню), які використовують при вибілюванні, відбувається окиснення целюлози та зменшення міцності волокна. Зазнавши дії світла, бавовник, як і всі органічні волокна, втрачає міцність. При інсоляції (сонячне опромінення) протягом 940 год волокна бавовника втрачають міцність на 50 %. При температурі понад 150 °С сухі волокна втрачають міцність, з'являється жовтизна. Волокна бавовника горять жовтим полум'ям, утворюють сірий попіл, при горінні чути запах паленого паперу. Недоліки: Легко мнеться, Має тенденцію до усадки, Жовтіє на світлі.

9. Надайте характеристику луб’яним (лляним) волокнам в такій послідовності: хімічний склад, довжина волокна, гігроскопічність, відношення до кислот і лугів, до впливу зовнішнього середовища, характер горіння, недоліки волокна.

Льон — однорічна трав'яниста рослина, волокна якої залягають у стеблі. Комплексне волокно складається з численних елементарних волокон, склеєних пектиновими речовинами (рис. 1.4); у складі волокна — 80 % целюлози, 20 % домішок (жирових, барвних, мінеральних, воскоподібних) і 5 % лігніну, який забезпечує жорсткість. Довжина технічних волокон становить 15. ..120 см, лінійна густина 1,5...8 текс. Довжина і товщина елементарних волокон приблизно бавовняних, довжина волокон, які використовують для прядіння, становить 35...60 мм. Гігроскопічність льону – 12%, у мокрому стані міцність елементарних волокон збільшується, технічних-зменшується через розм’якшення пектинових речових і послаблення зв’язку між пучками волокон. Кислоти, луги, окисники, відновники, органічні речовини діють на льон так, як і на волокна бавовнику. При нагріванні сухі волокна льону витримують вищу температуру, ніж волокна бавовнику, тому що льон має більшу гігроскопічність. Волокна льону горять жовтим полум'ям, утворюють сірий попіл, при горінні чути запах паленого паперу. Недолік льняних виробів — мала розтяжність і низька пружність волокна, тканина сильно мнеться, через низьку еластичність згодом вироби рвуться, призначені для носіння в літню пору року (досить прохолодні).

10. Надайте характеристику вовняним волокнам в такій послідовності: хімічний склад, довжина волокна, гігроскопічність, текстильні показники, відношення до кислот і лугів, до впливу зовнішнього середовища, характер горіння, недоліки волокна.

Вовна — це волосяним покрив, зістрижений або вичесаний з овець, кіз і верблюдів, кролів та інших тварин. Білок вовни — кератин — у великій кількості містить залишки аспарагінової та глютамінової кислот, а також цистеїн, серин, сполучені в макромолекули пептидними зв'язками. Довжина і товщина. Залежно від товщини та будови волокна розрізняють такі види вовни: тонка вовна (до 25 мкм) складається з пуху, утворює покрив тонкорунних овець, використовується для камвольних і тонкосуконнихтканин; напівтонка вовна (25...34 мкм) складається з пуху й перехідного волоса, використовують для камвольних і тонкосуконних тканин; напівгруба вовна (35...40 мкм) складається здебільшого з перехідного волоса, невеликої кількості ості, використовують для тонкосуконних і грубосуконних тканин; грубу вовну (понад 40 мкм), яка містить волокна всіх типів, отримують від грубововняних порід овець, з неї виготовляють грубосуконні тканини. Волокна вовни мають довжину від 25 до 450 мм, максимальна звитість волокна (кількість завитків на 1 см) — 13 завитків. Гігроскопічність вовни за нормальних умов становить 15... 17 %. Під дією вологи вовняне волокно стає більш розтяжним і, відповідно, менш міцним. На здатності вовни змінювати розтяжність і збігатися під час волого-теплової обробки тканин ґрунтується проведення низки операцій: прасування, відтягування, декатирування. Неконцентровані луги розчиняють вовну, неконцентровані кислоти зміцнюють волокна, концентровані кислоти руйнують їх. Відновники та окисники зменшують міцність вовни, при температурі 130 °С сухі волокна вовни втрачають міцність. Під час інсоляції протягом 1120 год волокна вовни втрачають міцність на 50 %. У полум'ї волокна вовни спікаються, винесені з вогню — не горять, наприкінці утворюють чорну кульку, що легко розтирається, при цьому відчувається запах паленого пір я. До недоліків вовняної пряжі можна віднести її звалюваність й утворення на ній скочувань при терті. При чому, чим слабкіше скручена пряжа, тим сильніше виявляються ці недоліки.

11. Надайте характеристику волокнам натурального шовку в такій послідовності: хімічний склад, довжина волокна, гігроскопічність, відношення до кислот і лугів, до впливу зовнішнього середовища, характер горіння, недоліки волокна.

Натуральний шовк — це тонкі нитки, які виробляє гусінь тутового шовкопряда. Коконова нитка містить 75 % фіброїну, 25% серицину, утворених білковою сполукою. Довжина коконової нитки сягає 1500 м, підлягають розмотуванню 600...900 м. Гігроскопічність шовку висока — 11 %. Колір відварених коконових ниток біло-кремуватий. Натуральний шовк хімічно стійкішийніж вовна: він розчиняється в концентрованих лугах під час кипіння; розведені луги, кислоти, органічні розчинники на натуральний шовк не впливають. Внаслідок вологи та багаторазового прання на пофарбованих волокнах з'являється жовтоматове покриття, яке погіршує зовнішній вигляд тканини. Відновлення фарби, блиску тканин можна досягти завдяки споліскуванню в розведеному розчині оцтової кислоти. Міцність натурального шовку в мокрому стані зменшується на 5... 15 %. Щоб поліпшити драпірувальну здатність тканин, збільшують масу натурального шовку (до 40 %) за рахунок насичення його солями важких металів чи іншими речовинами. Нагрівання сухих волокон до температури, яка перевищує 110 °С, зумовлює втрату міцності волокон. Горіння волокна відбувається подібно до горіння вовни. Кокони дубового шовкопряда утворені з жорсткішої, міцнішої нитки, вони важко розмотуються і тому їх здебільшого використовують для отримання пряжі. Єдиний недолік шовку - він мнеться, і на ньому можуть залишатися плями від води.

12. Надайте характеристику віскозним волокнам в такій послідовності: хімічний склад, довжина волокна, гігроскопічність, відношення до кислот і лугів, до впливу зовнішнього середовища, характер горіння, недоліки волокна. Різновиди ВВ.

Віскозні волокна виготовляють із целюлози, отриманої з деревини ялини, ялиці, сосни. За хімічним складом віскозне волокно — це гідрат целюлози (СбН10О5)п, яка відрізняється від природної целюлози меншою довжиною молекулярного ланцюжка (п=300-400) і меншим ступенем орієнтації макромолекул у волокні, що й пояснює різницю їх властивостей. Довжина волокон може бути довільною або штапельованою. Віскозне волокно має високу гігроскопічність (11 %). Хімічні властивості віскозних волокон аналогічні властивостям бавовни, але більш чутливі до дії кислот, лугів. Горять волокна швидко, жовтим полум'ям, утворюючи сірий попіл з характерним запахом паленого паперу. Недоліком віскозного волокна є значний ступінь зминання (пластична деформація до 70 %) і втрата міцності на розрив на 50—60 % у мокрому стані.

13. Дайте порівняльну характеристику синтетичним волокнам – капрону, лавсану, нітрону.

Капронове волокно має біло-прозоре забарвлення і дуже міцне на розрив. При цьому міцність прозорих сортів вища ніж білих чи жовтуватих. Еластичність капрону набагато вища ніж в шовку. Поряд з високою міцністю капронові волокна характеризуються стійкістю до стирання, дії багаторазового деформації (вигинів). Капронові волокна не вбирають вологу, тому не втрачають міцності у вологому стані. Але у капронової волокна є й недоліки. Воно малостійкі до дії кислот — макромолекули капрону піддаються гідролізу за місцем амідних зв'язків. Порівняно невелика і теплостійкість капрону. при нагріванні його міцність знижується, при 215^oС відбувається плавлення.

На нинішній момент лавсан є дуже популярним синтетичним матеріалом. Речовина, застосовувана при його виробництві, бере участь потім як у виготовленні матеріалу для одежинки, так і для виробництва ізоляційного матеріалу, хірургічних ниток та пляшок із пластику. Лавсан цінується більше за свої унікальні характеристики — зносостійкість, пружність, не рахуючи того, лавсан відмінно відчуває себе в кислотних і слабколужних середовищах, також найкращу сумісність з величезною кількістю тканин і на біологічному рівні байдужий. У лавсану ще є одне неподменное властивість — здатність витримувати величезні температури і не деформуватися. Плавиться лавсан при температурі вище двохсот шістдесяти градусів, що ще вище, ніж у речовин, які втрачають свою форму вже при ста градусах.

Акри́лове волокно́ (нітрон) — сировиною для виробництва волокна нітрон служить акрилонітрил, синтезується з пропілену та аміаку або ацетилену і синильної кислоти (перший спосіб є більш економічним). Нітрон - найбільш м'яке, шовковисте і тепле синтетичне волокно. По теплозахисних властивостях перевершує шерсть, але по стійкості до стирання поступається бавовні. Міцність нітронів вдвічі нижче міцності капрону, гігроскопічність низька (1,5%). Нітрон відрізняється кіслостойкой, стійкий до дії всіх органічних розчинників, але руйнується лугами. Володіє малої сминаемостью і усадкою на відміну від бавовни. За світлостійкості перевершує всі текстильні волокна. Горить нітрон жовтим коптить полум'ям зі спалахами, утворюючи на кінці твердий кульку. Волокно крихке, погано забарвлюється, сильно електризується.

14. Охарактеризуйте три основних способи прядіння. Існує три основні способи - системи прядіння: кардна, гребінна та апаратна.

Існує три основні способи - системи прядіння: кардна, гребінна та апаратна. Волокна переробляють у пряжу в декілька стадій; послідовність та зміст окремих операцій залежать від виду волокон та зовнішнього вигляду і якостей пряжі, що виготовляється.

За кардною системою переробляють в пряжу волокна середньо-волокнистої бавовни та штапельні волокна віскози. Кардна пряжа має середню товщину, міцність, рівномірність і використовується для виготовлення різноманітних за призначенням тканин, трикотажу, прошивних нетканих матеріалів, стрічок, тасьм, мережива.

За гребінною системою переробляють у пряжу волокна: тонковолокнистої бавовни; льону; довгі волокна тонкої, напівтонкої та напівгрубої вовни; відходи шовку та штапельні хімічні волокна. Гребінна пряжа має найбільшу рівномірність, найбільшу міцність, найменшу товщину. Її використовують для виготовлення тканин різноманітного призначення, панчішно-шкарпеткових виробів, бавовняних швейних ниток.

Апаратна пряжа пухка, пушиста, товста і надає виробам з неї добрі теплозахисні якості. За апаратною системою переробляють в пряжу короткі волокна бавовни та вовни, очоси льону, відходи шовку.

15. Як класифікують пряжу за такими ознаками - складом та будовою (конструкцією)?

За складом волокна: однорідна (склад-ся з однойменних волокон) і змішана(склад. З різноманітних волокон)

За будовою: однониткова(отримана на пряд. Машинах шляхом лівого або правого скручення прядових ниток), трощена(склад-ся з двох і більше подовжньо складених ниток не скручених між собою), кручена(отримана на крутильних машинах)

16. Як класифікують пряжу за такими ознаками – способом крутіння та видом обробки, фарбування?

За способом крутіння: однокруточна, фасонна(отрим-ть скрученням ниток різної довжини і товщини), багатокруточна(утвор. при повторному скрученні пряжі),армована(має сердечник із синтетичних волокон).

За видом обробки, фарбування: сувора(без обробки), меланжева(із суміші кольорових, неоднакових за довжиною, волокон), мулінована(із 2-х і більше кольорових ниток)

17. За якими ознаками визначають лицевий та зворотній бік тканини?

Тканина має два боки – лицьовий та виворітний.

Їх з’ясовують по малюнку, блиску, ворсу, за чистотою обробки.

18. Як класифікують ткацькі переплетення?

4 класи ткацьких переплетень:

1)просте-полотняне, саржеве, атласове, сатинове

2)дрібно візерункове-похідне, комбіноване

3)складне-утворене з 3-х і більше систем ниток

4)крупно візерункові(жакардові)

19. Як впливає вид ткацького переплетення на властивості тканини?

Переплетення впливає на структуру тканини, її  зовнішній вигляд i властивості. Від виду ткацького переплетення залежать естетичні, гігієнічні, технічні властивості. Характер ткацького переплетення , розмір і форма ткацьких малюнків є одним з головних ознак розпізнавання тканин. Для поліпшення споживчих властивостей тканини піддають спеціальному обробленню (білінню, відварюванню, промиванню, сушці, фарбуванню, оздобленню і т.д.).