6. Порівняльна характеристика кабельного, супутникового, стільникового телебачення.

За способом передачі телевізійного сигналу сучасне телебачення можна розділити на ефірне, кабельне, супутникове та IPTV. Яке телебачення краще підключити? Розглянемо кожен вид в деталях. Ефірне телебачення – найбільш поширена форма організації трансляцій, в яких задіяні наземні станції-ретранслятори. Існує аналогове і цифрове ефірне телебачення (Т2). Цифрове відрізняється більш високою якістю зображення і аудіосупроводу, дозволяє передавати до 7 каналів в одному частотному діапазоні. Кабельне телебачення. Телевізійний сигнал поширюється з допомогою високочастотних сигналів по кабелю, прокладеному до абонента. Головні відмінності від ефірного: висока якість сигналу, великий вибір телеканалів, хороша захист від перешкод. Супутникове телебачення. Телевізійний сигнал приймається на індивідуальну супутникову антену з орбітального супутника. На відміну від ефірного наземного телебачення, супутникове мовлення забезпечує більшу покриття високоякісним сигналом. Стільнико́вий зв'язо́к — один із видів мобільного радіозв'язку, в основі якого лежить стільникова мережа. Особливість стільникового зв'язку полягає в тому, що зона покриття ділиться на «стільники», що визначається зонами покриття окремих базових станцій (див. BSS). Стільники частково перекриваються й разом утворюють мережу. На ідеальній (рівній і без забудови) поверхні зона покриття однієї базової станції являє собою коло, тому складена з них мережа має вигляд шестикутних зон (бджолиних стільників).

Мережу становлять рознесені в просторі прийомопередавачі, що працюють у тому самому частотному діапазоні, і комутувальне устаткування, що дозволяє визначати поточне місце розташування рухливих абонентів і забезпечувати безперервність зв'язку при переміщенні абонента із зони дії одного прийомопередавача в зону дії іншого.

7. З яких основних блоків складається телевізор?

Телевизионный приемник — устройство для приема телевизионных сигналов и их преобразования в визуально-звуковые образы.

Телевизор состоит из устройства отображения визуальной информации (кинескопа, жидкокристаллической или плазменной панели); шасси — платы, которая содержит основные электронные блоки телевизора (телетюнер, декодер с усилителем аудио- и видеосигналов и др.), корпуса с расположенными на нем разъемами, кнопками управления и громкоговорителями.

Телевизионные радиосигналы, принятые антенной, подаются на радиочастотный (антенный) вход телевизора. Далее они поступают в радиочастотный модуль, называемый также тюнером, где из них выделяется и усиливается сигнал именно того канала, на который в этот момент настроен телевизор. В тюнере также происходит преобразование радиочастотного сигнала в низкочастотные видео- и аудиосигналы.

Видеосигнал после усиления подается в модуль цветности (только в телевизорах цветного изображения), содержащий декодер цветности, а затем на устройство отображения визуальной информации. Декодер цветности предназначен для декодирования сигналов цветности той или иной системы (PAL, SEC AM, NTSC).

Аудиосоставляющая подается в канал звукового сопровождения, где происходит выделение звукового сигнала и его необходимое усиление. После усиления аудиосигнал подается на громкоговоритель (динамик), преобразующий электрический сигнал в слышимый звук. Если телевизор рассчитан на воспроизведение стерео или многоканального звука, в составе его канала звукового сопровождения имеется соответствующий декодер многоканального звука, который разделяет звуковую составляющую на каналы.