88. Формування тоталітарної державності в срср.

У 1921 р. X з'їзд партії заборонив створення фракцій всередині партії, щоб уникнути її розколу (резолюція «Про єдність партії»). У 1924 р. помер Ленін. Почалася боротьба за владу між його наступниками, і до кінця 20-х рр.. управління країною було колективним. Генеральний секретар ЦК ВКП (б) Сталін за підтримки Г. Є. Зінов 'єва і Л. Б. Каменєва вивів з Політбюро Л. Д. Троцького, в союзі з А. І. Риковим, Н. І. Бухаріним, М. П. Томський здолав Зінов'єва і Каменєва, а потім, спираючись на С. М. Кірова, Г. К. Орджонікідзе, В. М. Молотс-ва, позбавився від колишніх союзників. Крім того, в 1929-1930,1933 і 1935-1936 рр.. проводилися чистки, покликані вигнати з партії тих, хто не міг чи не хотів проводити сталінську лінію.

Ще в 20-і рр.., Незважаючи на припинення «червоного терору» 1918-1921 рр.., Репресії проти інакодумців тривали (їх проводили органи ДПУ). До кінця 20-х рр.. вони починають набирати силу. У 1928 р. проходить процес у сфабрикованій Шахтинському справі, в 1930-аналогічні процеси Трудовий та Селянської партій. Провали внутрішньої політики списувалися на шкідництво. У 20-і рр.. створюється система таборів (ГУЛАГ). У 1937-1938 рр.. загинула більшість вищих керівників партії (Бухарін, Риков, Зінов'єв, Каменєв та ін) і армії (Тухачевський, Єгоров, Уборевич та ін), сотні тисяч простих людей, остаточно зміцнилася влада Сталіна. Виконавці терору на чолі з наркомом внутрішніх справ СРСР М. І. Єжовим були розстріляні, на них же списали провину за «перегини».

Прийнята в 1936 р. конституція проголошувала демократичні свободи (були відсутні, однак, свобода власності, багатопартійність та ін), на практиці вони грубо порушувалися.

Тоталітарна система передбачала:

1. Однопартійність і всевладдя правлячої партії.

2. Придушення прав і свобод, загальна стеження.

3. Репресії.

4. Відсутність поділу влади.

5. Охоплення громадян масовими організаціями.

6. Майже повне одержавлення економіки (специфіка СРСР).

89. Колективізація в срср.

Перші спроби колективізації селян були зроблені вже незабаром після революції, коли в селі стали всіляко насаджуватися колгоспи і радгоспи.

Питання про шляхи розвитку сільського господарства обговорювалося на XV з'їзді партії (грудень 1927 р.), який поставив завдання колективізації в якості основного завдання партії на селі.

Подальший хід подій був багато в чому визначено так званим "кризою хлібозаготівель" наприкінці 20-х рр.. Індустріалізація вимагала дедалі більших коштів, які можна було отримати за рахунок експорту хліба. Тим часом селяни не бажали здавати його за безцінь. 1928 - 1929 рр.. пройшли в обстановці "вибивання" хліба шляхом різних репресій. У цих умовах Сталін приходить до висновку, що єдиним способом гарантованого отримання хліба є прискорене об'єднання селян у колгоспи.

Колективізація

5 січня 1930 було прийнято постанову ЦК ВКП (б), проголосило "суцільну колективізацію" і "ліквідацію куркульства як класу". Основним засобом примусу селян до об'єднання в колгоспи стала загроза "розкуркулення" (за деякими даними, загальне число "розкуркулених" доходило до 10 млн.).

Важливу роль в остаточній перемозі режиму над селянством зіграв голод 1932 - 1933 рр.. Він був викликаний політикою держави, вилучивши з села весь хліб (мінімальне число жертв голоду - близько 2,5 млн. чол.).

Підсумки

Колективізація завдала важкий удар сільськогосподарському виробництву (валове виробництво зерна знизилося в 1932 р. до 69,9 млн. т. проти 78,3 млн. т. в 1928 р., кількість коней зменшилося з 36 млн. до 20 млн., корів - з 68 млн. до 30 млн.).

Здійснення колективізації стало найважливішим етапом у остаточному затвердженні тоталітарного режиму.

Проте деяка частина сільського населення виграла від проведення колективізації. Це стосувалося найбільш незаможних ("бідняків", "наймитів"): їм дещо дісталося з "куркульського" майна, їх в першу чергу приймали в партію, готували з них комбайнерів і трактористів.

У роки другої п'ятирічки держава посилює фінансування сільського господарства, в результаті чого відбувається деяка стабілізація, намічається зростання виробництва та поліпшення становища селян.

Але в значній частині колгоспів у силу відсутності у селян зацікавленості у праці панували безгосподарність, низька дисципліна.