3. Соціальний контроль і санкції

Соціальний контроль (фр. сопігоіе - перевірка) є механізмом реагування з боку оточення, суспільства, індивіда на девіантні вчинки Й' система профілактики соціальних відхилень. Соціальний контроль здійснюється в межах різних інститутів, є невід'ємною їх частиною, бо інституалізація потребує не тільки формального унормування діяль­ності, але й дотримання відпрвідних вимог і правил. Він виконує функцЦ захисту соціальнихструктур і саморегуляції соціокультурних систем. Механізм соціального контролю, побудований на принципах зворотнього зв'язку, створює гнучку систему реагування на можливі відхилення та скоєні девіантні вчинки. Оперативним засобом контролю є соціальні санкції (лат.сапс1іо - сувора настанова). Це - різноманітні форми тиску на людину, засоби покарання, стимули, що примушують особу коритися нормам і діяти з урахуванням їх вймоґ. Санкції мо­жуть бути негативні (різні види покарання) й позитивні (стимули, що спонукають людину діяти позитивно). Соціологи розрізняють декілька типів соціального 'контролю: 1) зовнішній; 2) внутрішній; 3) побічний контролі? (здійснюється за рахунок ідентифікації особи з "позитивною" референтною групою); 4) "відволікаючий" - орієнтація наїеелення на цілі й засоби, що протилежні злочинним, аморальним чинникам.

Зовнішній контроль в свою чергу може бути офіційним і нео­фіційним (громадєь%им). Офіційний контроль здійснюють спеціалізо­вана держйвні інституції й організації - поліція, прокуратура, судова сив^ема, різні інспекції й комітети (дорожні, зв'язку, фінансові, проти­пожежні, екологічні тощо). Офіційний контроль є інституалізованою діяльністю, яка передбачає існування певного кола соціальних ролей з визначеним обсягом повноважень (полісмен, суддя, прокурор, подат­ковий інспектор...). Санкції також мусять бути формалізованими; Їх риси - універсальність ідеіндивідуалізованість (вони розробляються не стосовно конкретної! ситуації і людини, а відпбвідно до типової прови­ни» мають абстрактний адресат), формальний контроль має місце в

'усіх без винятку організаціях, навіть якщо вони. маютьнедержавний статус (фірми, банки, спортивні клуби тощо). Але його конкретні форми не повинні виходити за межі діючого в країні законодавства, конституції, загальних прав і свобод, якими користуються громадяни. Популярними заходами, що використовуються в організаціях, є догана або подяка, усунення з посади або висування на більш високу посаду, зменшення або збільшення грошової винагороди, нарешті, звільнення, розрив трудового договору. Ці санкції, структурні підрозділи, що здійснюють контрольні. функції, по-перше, мусять бути визначені в статуті або інших внутрішніх документах; по-друге, з ними повинні бу­ти ознайомлені співпрацівники, персонал організації.

Неформальний контроль е реакцією громадської думки,' безпо­середнього соціального оточення на поведінку людини. Санкції, що притаманні +<еформадьному контролю, індивідуалізовані: вони доби­раються з огляду на особу й характер ситуації "Неформальні санкції, - за визначенням американського соціального психолога Т.Шибутані, -становлять засоби, за допомогою яких люди, що знайомі один з од­ним, висловлюють повагу тим, чия поведінка відповідає їх експекта-ціям, та виявляють незадоволення тим, хто з ними не рахується" [ТО, с.346-347]. Функцію неформальних санкцій можуть перебирати на се­бе:'1);слова, зауваження, роз'яснення; 2) міміка, усмішка або іроніч­ний погляд, різні рухи; 3) фізичні дії (мати, що пестить дитину або дає їй ляпаса);- 4)плітка про людину, що є перевизначенням особистості пору^й||іка; 5) особлива поведінка по відношенню до штрафника - хо­лодне ''їі^ввлення, підкреслена офіційність або перебільшена увага;

б)острак^»Й^, обструкція - розрив контактів, фактичне вигнання з к6-лектій^у- $|фера неформального контролю порівняно з офіційним -вельйін; широка, бо ніхто і ніде не може уникнути оцінки своєї по-ведін^і^боку інших людей.

ЇИ^ІЦіжій контроль, здійснюється в межах того, що Дж.Г.Мід визначав ^„самість особистості. Людина постійно веде внутрішній діа­лог, вона Опитує сама себе: "чи правильно я роблю?", "чи відповідаю я вимогам^ оточення?" Ефективність контролю визначається інтер-налізацією "соціальних цінностей і норм, загальною спрямованістю особистості. Його відомі вороги - алкоголь, наркотики, що здатні руй­нувати механізм самооцінки й стримування. Людина в стані сп'яніння

не відчуває зовнішніх експектацій, що полегшує девіантну поведінку. Людина, яка прийшла до тями, часто-густо засмучена своєю поперед­ньою поведінкою, бо до неї повертається самоконтроль і відчуття провини.. Внутрішні санкції є доволі специфічними: людина мусить са­ма себе винагороджувати і карати: Це може бути у формі самовизна­чення, коли людина подумки називає себе "правильною", "шляхетною" або, навпаки - "недостойиою", "поганою" тощо. Релігій­на особа може призначити собі молитву, піст, прощу. Вищою мірою самопокарання є замах на власне життя.

Останні роки позначені тим, що в- цивілізованих країнах поволі відмовляються від жорстких негативних санкцій, що пов'язані з тілесними покараннями, ув'язненнями, приниженням людської гідності. Наприклад, в сучасній Японії тільки 3,5% від загальної кількості за­суджених відбувають термін ув'язнення. Інші - повинні сплатити штра­фи, вибачитися тощо [2 с.77]. Багато країн відмовилися від смертної кари. В розвинутих країнах акцент переноситься на профілактику зло­чинності, алкоголізму, наркоманії. Стратегія полягає у тому, щоб витіснити небезпечні форми діяльності (соціальна патологія) суспіль­ною активністю, яка є позитивною або нейтральною. З цією метою створені разноманітні фундації, центри, соціальні служби, громадські організації. Наприклад, широко знані- у світі американські організації "анонімні алкоголики" "Анонімні наркомани". Реабілітація девіантів полягає у тому, щоб допомогти їм опанувати своє місце у. нормально-» му житті: знайти собі роботу, житло, нових друзів, нових фах, повер­нутися до активного соціального життя.

Контрольні запитання і завдання для самопідготовки

1. Чому широка громадськість "не сприйняла' теорію Е. Дюрксейма стосовно соціальної норми і патологи?

2. За яким принципом Й.Мертон визначив типи індивідуального пристосування у суспільстві? Наведіть приклади людей та їх вчинків, що відносяться до різних ^пипів.

3. Що таке соціопатія? Наведіть приклади аніміуниж явищ у сучасному акитті.

4. За якими типами й видами поділяються форми дввіантної поведінки?

5. Чи можуть бути соціальні відхилення позитивними?

& Які методи застосовують соціологи для вивчення латентних соціальних про­цесів?

7. Які фактори провокують девіантну поведінку? Назвіть основні теорії, що по­яснюють девіацію.

Я. В чому полягають функції соціального контролю й санкцій?

5-. В чому полягає зміст р'пних типів соціального контролю?

Література . 1. Головаха Є; Пан/на Н., Патологія посттотаяітарного суспільство: від

•Психіатричного самодіагнозу до аналізу специфічних соціопатій / /Філософська і соціо-

•Логічна думка, 1993, Н5.

2- Гилинский Я.И. Социология-девиантного поведения кок специфическая социо-логичвская теория/ /Социологические исследования, 1991, N 4

3- Дюркеейм 3. Социология. Ее предмает, метод, преднаіночение. /Пер. с франц. М., 1995.

4. Дюркеейм 3. Самоубийство: социологический ітюа /Пер. с франц. с сокр.:

Над ред. В.А.Базарова. М.. 1994. ~

5. Коїн А. Отк/іоняющаеся поведение й контроль над ним/ / Американскоя со-ц/цология, Перспективоі. Пробяемьі, Методбі. Пер. с англ. М.,-1972. ;^ ' 6. Мертон Р.К. Социальная структура й аномия //Социалогические иссяедова-

•^!їіі' 1992. Н2, 3.4.

7. Смелзер Н. Социулогия. Пер. с англ. М., 1993, с. 197-242.

8. Социальньїе откмінения /Под ред. В.Н. Кудряйцева. М., 1984.

9. Фромм 3. АнаніОмия человечсской деструктивности / /Социологические ис-ївания, 1992. N 7.

10. Шибутани Т. (Ісіциальная психологи». Пер. с англ. М., 1969.

11. Якуба Е.А. Соцйология.Х., 1995.С.39-53.